ПОСТАНОВА
Іменем України
04 березня 2020 року
Київ
справа №212/510/17-а(2-а/212/77/17)
адміністративне провадження №К/9901/43208/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області
на постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Чорного І.Я.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Бишевської Н.А., суддів Семененка Я.В., Добродняк І.Ю.),
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст позовних вимог
27 січня 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити пенсію на пільгових умовах відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення - 21 грудня 2016 року.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з факту наявності у позивача необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та того, що пільговий характер виконуваної роботи підтверджено необхідними уточнюючими довідками.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до статті 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пільгового стажу зараховується робота працівників, які безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і гірничих роботах, за умови підтвердження первинними документами роботи саме під землею або в металургії повний робочий день (під повним робочим днем вважається виконання роботи в шкідливих умовах не менше 80 відсотків робочого часу).
Відповідач зазначає, що документом, який підтверджує безпосередню зайнятість працівника повний робочий день на підземних і гірничих роботах є довідка, уточнююча характер роботи, видана підприємством або його правонаступником, на підставі первинних документів (наприклад, табелів використання робочого часу, журнали спуску в шахту, записи в журналі з техніки безпеки про інструктаж перед роботою в підземних умовах та інше).
Відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій неналежним чином оцінили довідку про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії №52-08 (282) від 20 квітня 2015 року, видану ПАТ «ПівдГЗК», що зрештою привело до помилкового висновку про зобов`язання управління здійснити зарахування до пільгового стажу за статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи позивача на ПАТ «ПівдГЗК» з 30 липня 1987 року по 2 листопада 1987 року як 3 місяці 2 дні.
Крім того, відповідач зазначає, що основною умовою зарахування періоду проходження строкової військової служби є факт роботи в шкідливих умовах на момент призову на строкову військову службу. На момент призову на строкову військову службу позивач не виконував роботи, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, що, в свою чергу, не дає можливості здійснити зарахування періоду проходження строкової військової служби до пільгового стажу за статтями 13, 14 закону України «Про пенсійне забезпечення».
Позиція інших учасників справи
10 жовтня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі №212/510/17-а(2-а/212/77/17), витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Суддя-доповідач ухвалою від 3 березня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №212/510/17-а(2-а/212/77/17) та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 4 березня 2020 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 21 грудня 2016 року позивач звернувся до Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із письмовою заявою та переліком наданих документів на підтвердження пільгового стажу для призначення йому пенсії на пільгових умовах у зв`язку із роботою у шкідливих і важких умовах праці, згідно зі статтею 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 28 грудня 2016 року за вих. №17150/05/29 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах із посиланням на рішення комісії з розгляду питань пов`язаних з призначенням та виплатою пенсії №30 від 26 грудня 2016 року та відсутністю у позивача пільгового стажу роботи.
Не погодившись з позицією відповідача, вважаючи її протиправною та такою, що безпідставно обмежує право особи на належний соціальний захист, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка висновків судів попередніх інстанції доводів учасників справи
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Так, відповідно до статті 14 Закону №1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років.
Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2.1., пункту 2.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637. До заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1. цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року №637, у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Так, судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 загальний стаж позивача складає 27 років 11 місяців 2 дні.
Відповідачем не заперечується наявність у позивача 15 років 9 місяців 25 днів пільгового стажу, отриманого за час роботи на ПАТ «Євраз Суха Балка».
Спір між сторонами виник з приводу зарахування до пільгового стажу періоду роботи на шахті «Кримська» ШБУ №2 ДП «Кривбасшахтозакриття» з 15 травня 1991 року по 31 березня 1994 року та з 27 червня 1995 року по 1 червня 1996 року - в загальному розмірі 3 роки 9 місяців 22 дні; роботи помічником машиніста електровоза в період з 30 липня 1987 року по 2 листопада 1987 року - 3 місяці 2 дні; період навчання в СПТУ №27 з 1 вересня 1986 року по 26 липня 1987 року - 10 місяців 22 дні; період проходження строкової військової служби у період з 10 листопада 1987 року по 4 грудня 1987 року - 2 роки 24 дні.
Однак, як вбачається із доводів касаційної скарги, відповідачем ставиться під сумнів тільки тривалість стажу роботи позивача помічником машиніста електровоза в період з 30 липня 1987 року по 2 листопада 1987 року - 3 місяці 2 дні та у зв`язку із цим право позивача на зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби у період з 10 листопада 1987 року по 4 грудня 1989 року - 2 роки 24 дні, оскільки відповідач вважає, що перед призовом на строкову військову службу позивач не працював на роботах, які зараховуються до пільгового стажу відповідно до статті 14 Закону №1788-XII.
Так, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, період роботи на посаді помічника машиніста електровоза повний робочий день в кар`єрі на глибині 150 м і більше відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року №202 надає право на включення цього періоду до пільгового стажу роботи, оскільки віднесений до пільгових посад, підтверджений записами трудової книжки та уточнюючими довідками (№52-08 (282) від 20 квітня 2015 року, видана ПАТ «ПівдГЗК»).
Також судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що наказом №1019 від 29 липня 1987 року після закінчення навчання в СПТУ №27 м. Кривого Рогу позивача прийнято на роботу помічника машиніста електровоза повний робочий день в кар`єрі ЗАТ «ПівдГЗК», зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що позивач перед призовом на строкову військову службу не виконував роботи, які зараховуються до пільгового стажу.
2 листопада 1987 року позивача звільнено у зв`язку з призовом до лав Збройних Сил, де останній проходив строкову військову службу з 10 листопада 1987 року по 4 грудня 1989 року. Після чого, позивач відновив свою роботу за фахом, про що є відповідні записи в трудовій книжці.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам до загального стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Нормами абзацу 2 частини першої статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ встановлено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
За таких обставин, враховуючи те, що період роботи позивача помічником машиніста електровоза управління залізничного транспорту, зайнятим вибіркою руди повний робочий день в кар`єрі 150 м і більше у ПАТ «ПівдГЗК» з 30 липня 1987 року по 2 листопада 1987 року, що передував призову в збройні сили, правильно включений до пільгового стажу, то відповідно період проходження служби у лавах Збройних Сил позивача з 10 листопада 1987 року по 4 грудня 1989 року, а саме 2 роки 24 дні, також слід зарахувати до пільгового стажу роботи.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольняючи позов, дійшли висновку про протиправність відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки наявність необхідного стажу у ОСОБА_1 підтверджено відповідними первинними документами та нормами чинного законодавства.
Як убачається з касаційної скарги, наведені в ній інші доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, довідки про підтвердження наявного пільгового стажу для призначення пенсії №52-08 (282) від 20 квітня 2015 року, виданої ПАТ «ПівдГЗК». Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.
Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Криворізького північного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області залишити без задоволення.
Постанову Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 4 травня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: І.В. Желєзний
Н.В. Коваленко