Постанова
Іменем України
22 жовтня 2020 року
м. Київ
справа № 212/7847/18
провадження № 61-17673св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат»,
третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року у складі судді Борис О. Н. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ Кривбасзалізрудком») третя особа - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (далі - Фонд), про визнання дій та бездіяльності протиправними, відшкодування майнової шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.
Позовна заява мотивована тим, що з жовтня 1983 року до жовтня 1994 року він працював бурильником на шахті «Октябрська» Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Кривбасзалізрудком», правонаступником якого є ПАТ «Кривбасзалізрудком».
01 листопада 1986 року, під час роботи на підприємстві, з ним стався нещасний випадок - отруєння газом, однак акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві не складався.
У лютому 1996 року та у березні 1997 року він звертався до адміністрації підприємства із заявами про складення акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, однак йому було відмовлено.
30 травня 2007 року він повторно звернувся до роботодавця із заявою про складення акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві та адміністрацією ПАТ «Кривбасзалізрудком» 02 липня 2007 року було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок, який стався з ним під час роботи 01 листопада 1986 року.
Вважав, що у зв`язку з несвоєчасним складенням вказаного акту розслідування нещасного випадку, він не міг своєчасно документально оформити своє право на перерахування щомісячної грошової допомоги в разі часткової чи повної втрати працездатності, що завдало йому майнової шкоди.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати протиправними дії, бездіяльність ПАТ «Кривбасзалізрудком» в частині затримки оформлення акту від 03 липня 2007 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, який мав місце 01 листопада 1986 року; стягнути на його користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» майнову шкоду у розмірі 79 713,28 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності та необґрунтованості позовних вимог, оскільки роботодавцем, тобто ПАТ «Кривбасзалізрудком», було додержано положень трудового законодавство щодо організації розслідування нещасного випадку за зверненнями ОСОБА_1 у 1996 та 1997 роках та за результатами таких розслідувань у відповідача були відсутні підстави для видачі акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за фактом отруєння ОСОБА_1 , яке з ним сталось 01 листопада 1986 року під його час роботи, оскільки комісії з розслідувань нещасного випадку не виявили підстав для складення відповідного акту, а позивач такі висновки у встановленому законом порядку не оскаржив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанції не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належно не дослідили та не надали оцінки доводам позовної заяви, дійшовши помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення його вимог.
Суди не звернули увагу на те, що ПАТ «Кривбасзалізрудком» було складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві, який стався з ним під час роботи 01 листопадв1986 року, лише 03 липня 2007 року. Не врахували, що такі незаконні дії відповідача позбавили його можливості отримувати щомісячну суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності за рахунок Фонду, а тому роботодавець, як винна особа, має відшкодувати завдану шкоду.
Зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, безпідставно не застосував до правовідносин сторін положення статті 173 КЗпП України та статті 11 Закону України «Про охорону праці», якими передбачена матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду, завдану працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року ПАТ Кривбасзалізрудком» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у складі судді Сердюка В. В. відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 10 вересня 2020 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до положень статті 171 КЗпП Української РСР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) адміністрація підприємств, установ, організацій за участю представників профспілкового комітету підприємства, установи, організації, а у встановлених законодавством випадках - за участю представників й інших органів, повинна вчасно і правильно проводити розслідування і облік нещасних випадків на виробництві. По результатах розслідування нещасного випадку адміністрація підприємства, установи, організації складає акт про нещасний випадок за встановленою формою, копію якого вона зобов`язана видати на вимогу потерпілого не пізніше трьох днів після закінчення розслідування. При відмові адміністрації у складанні акта про нещасний випадок чи при незгоді потерпілого з викладеними в акті обставинами нещасного випадку потерпілий вправі звернутися до профспілкового комітету підприємства, установи, організації, постанова якого з приводу складення чи змісту акта є обов`язковою для адміністрації.
Згідно з положеннями статті 25 Закон України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) власник повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, яке розробляється Державним комітетом України по нагляду за охороною праці за участю профспілок і затверджується Кабінетом Міністрів України. За підсумками розслідування нещасного випадку або професійного захворювання власник складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови власника скласти акт про нещасний випадок або професійне захворювання чи незгоди потерпілого або іншої заінтересованої особи із змістом акта питання вирішується у порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів. Органи по розгляду трудових спорів при необхідності одержують відповідний висновок представника органу державного нагляду, або органу державного управління охороною праці, або профспілкового органу.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за зверненнями ОСОБА_1 у 1996 та 1997 роках роботодавцем кожного разу створювались відповідні комісії з розслідування факту нещасного випадку на виробництві. За результатами розслідування такі комісії не знаходили підстав для складення акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 за фактом отруєння позивача, яке з ним сталось 01 листопда 1986 року під час роботи, та вказані висновки комісій з розслідування нещасного випадку ОСОБА_1 не оскаржував.
30 травня 2007 року ОСОБА_1 повторно звернувся з відповідною заявою щодо оформлення акту форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві за фактом отруєння позивача, яке з ним сталось 01 листопада 1986 року, та ПАТ «Кривбасзалізрудком» було дотримано процедури проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах, яка визначена Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112.
Встановивши вказані обставини, врахувавши наведені норми права, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що роботодавцем було додержано положень трудового законодавство щодо організації розслідування нещасного випадку за зверненнями ОСОБА_1 у 1996 та 1997 роках, тому відсутні підстави для покладення на ПАТ «Кривбасзалізрудком» обов`язку з відшкодування позивачеві шкоди, у вигляді недоотриманих страхових виплат.
Тобто, ОСОБА_1 не довів обґрунтованості своїх позовних вимог, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12 81 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції правильно відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які є аналогічними з доводами його касаційної скарги, про те, що тривала бездіяльність ПАТ «Кривбасзалізрудком» призвела до того, що акт за формою Н-1 було складено лише у 2007 році, оскільки підприємством у встановленому законом порядку та строки було розглянуто всі звернення ОСОБА_1 , який жодного разу не оскаржував висновки комісій з розслідування нещасного випадку, який стався з ним 01 листопада 1986 року.
Апеляційний суд також правильно вказав, що доводи ОСОБА_1 про те, що судом безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин положення статті 173 КЗпП України та статті 11 Закону України «Про охорону праці» не заслуговують на увагу, оскільки вказаними правовими нормами передбачена матеріальна відповідальність власника або уповноваженого ним органу за шкоду, завдану працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, тоді як предметом даного спору є стягнення недоотриманих страхових виплат, а не прямої дійсної шкоди, завданої здоров`ю позивача.
Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , які є аналогічними з доводами його апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права, не впливають на правильність вирішення судами спору, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк