22.02.2023

№ 212/8631/19(2-а/212/151/19)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 212/8631/19(2-а/212/151/19)

адміністративне провадження № К/9901/6885/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, Інспектора 2 батальйону 1 роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта Лебедєва Артема Володимировича про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року (у складі судді Козлова Ю.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач), суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є.),

ВСТАНОВИВ:

І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

1. 07 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора 2 батальйону 1 роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта Лебедєва А.В., в якому позивач просив:

Визнати протиправними дії інспектора лейтенанта поліції 2-го батальйону 1-і роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції національної поліції України Лебедева Артема Володимировича щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 в місці зупинки транспортного засобу 27.09.2019 по вул. Січеславська (Кремлівська), м. Кривий Ріг;

Скасувати постанову серії EAK М1564333 від 27.09.2019 і закрити справу за ст.121 ч.6 КУпАП та скасувати штраф у розмірі 170 (ста сімдесяти) грн.;

Встановити відсутність компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень щодо прийнятих ним рішень та винесення постанови у місці скоєння правопорушення;

Стягнути з Відповідача 1 (Департамент патрульної поліції національної поліції України м. Київ, вул.Федора Ернста 3, п.інд. 03048), як юридичної особи - суб`єкта владних повноважень кошти на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за місяць (4173 грн.) та моральної шкоди у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат (20865 грн.), заподіяної протиправними рішеннями та діями його працівника- інспектор лейтенанта поліції 2-го батальону 1-1 роти Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції національної поліції України Лебедева Артема Володимировича;

Розгляд справи проводити в загальному порядку;

Вважати строк звернення до суду не порушеним, бо якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ст.120 п.6);

Скасувати з ОСОБА_1 судовий збір в зв`язку з тим, що доходів він не отримує, а отримує пенсію, яка є соціально-страховою виплатою, та в зв`язку з його «ДОСТОЙНИМ» РІВНЕМ ЖИТТЯ», та у відповідності до його клопотання про скасування судового збору.

2. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2019 року вищезазначений адміністративний позов залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.

3. Суд першої інстанції, залишаючи без руху адміністративний позов, визначив у чому саме полягають недоліки адміністративного позову та визначив строк, протягом якого позивачу необхідно усунути недоліки адміністративного позову, а саме надати:

- копію паспорта з зазначення місця реєстрації;

- копія посвідчення водія;

- технічний паспорт на автомобіль;

- надати обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

- надати обґрунтування звільнення від сплати судового збору.

4. Окрім того, судом першої інстанції було вказано, що до позову не долучено письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

5. 15 листопада 2019 року відповідно до вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_1 було подано до суду адміністративний позов в новій редакції.

6. В повторно поданому примірнику позовної заяви позивач, з посиланням на статті 160-161 КАС України зазначав, що у зазначених нормах не вказано про необхідність долучення до позовної заяви копії документа, що підтверджує місце реєстрації позивача. Також, як вказував позивач, зазначені норми не передбачають надання особистих документів, якими є водійське посвідчення та технічний паспорт автомобіля. На переконання позивача, зазначені документи не є предметом спору в даному адміністративному позові та не є доказами.

7. Щодо письмового підтвердження позивач вказував, що додає таке підтвердження та зазначав, що в інші суди з позовними вимогами щодо захисту прав щодо дій патрульних поліції, ним подано не було.

8. Щодо обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, позивач долучив відповідну заяву, згідно якої зазначав, що моральна шкода розрахована згідно з нормами Пленуму Верховного Суду України (Постанова N°34 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди), та що має відповідати не менше п`яти мінімальних заробітних плат - 5 х 4173 грн. = 20865 грн.; матеріальна шкода відповідає мінімуму однієї заробітної плати, де мінімально включені витрати на проїзд та інші витрати, пов`язані із захистом своїх прав в суді - 4173 грн.

9. На переконання позивача, дії судді мали вигляд надмірного формалізму, та залишення позовної заяви без руху з підстав ненадання наведених в ухвалі документів, в даному випадку могло призвести до порушення права, визначеного Конституцією України на справедливий суд та обмежує доступ його до правосуддя. Позивач також вказував, що зазначена ухвала є незрозумілою в частині надання копій документів, на підставі чого, ОСОБА_1 додатково просив роз`яснити ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.10.2019 в частині юридичної правомочності з розкриттям мотивованого обґрунтування суддею вимог щодо надання зазначених копій документів.

10. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року позовну заяву повернуто заявнику.

11. Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений строк недоліки адміністративного позову не усунуто, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви її заявнику.

12. Суд першої інстанції зазначав, що 15 листопада 2019 року, позивач подав заяву про роз`яснення ухвали суду від 11.10.2019, посилаючись на безпідставність вимоги судді щодо надання доказів по справі та повторно подав позовну заяву, аналогічну первісному позову без розширення обґрунтування вимоги про стягнення з відповідачів матеріальної та моральної шкоди та вимоги звільнення його від сплати судового збору (жодна вимога не підтверджена документально). Таким чином, на переконання суду першої інстанції, ОСОБА_1 у встановлений судом строк недоліки позовної заяви не усунуто.

13. Окрім того, суд першої інстанції акцентував увагу на тому факті, що в позовних заявах позивач застосовував нецензурну лексику, лайливо характеризував відповідача і образливо характеризував вищий законодавчий орган держави, що саме по собі неприпустимо; нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

14. Суд першої інстанції вважав такі дії позивача виявом неповаги до суду й інших учасників процесу та констатував, що подання таких позовних заяв є зловживанням позивачем його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням адміністративного судочинства. З наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачеві в зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху та на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України і всього вищезазначеного, що стосується зловживання процесуальними правами у зв`язку з грубим порушенням засадничих норм процесуального адміністративного законодавства держави Україна.

15. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.11.2019 залишено без змін.

16. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та додатково зазначав, що недоліки адміністративного позову ОСОБА_1 , які позивачу необхідно було усунути, з огляду на положення статті 160 КАС України, зокрема частини 5 цієї статті, є обов`язковими елементами адміністративного позову, які зазначаються та надаються саме позивачем з метою обґрунтування предмету позову та заявлених у ньому позовних вимог, і у даному випадку такі вимоги суду першої інстанції також спрямовані на усунення певних протиріч між відомостями, які зазначені позивачем у позові, та інформації про ці самі відомості, яка міститься у доданих позивачем до цього позову документах, а саме:

- ім`я та по-батькові позивача зазначено по різному у позові та у постанові, яка є предметом оскарження, і саме на усунення цих протиріч спрямована вимога суду щодо надання копії паспорту позивача;

- місце реєстрації позивача є вирішальним моментом для визначення дотримання ним правил територіальної підсудності під час звернення з адміністративним позовом, що є обов`язковим для з`ясування під час вирішення судом питання про наявність підстав для відкриття провадження у адміністративній справі за цим позовом відповідно до ст.ст. 168-171 КАС України, а інформація щодо місця реєстрації фізичної особи зазначена у її паспорті, і саме тому копія його також повинна бути надана суду разом з адміністративним позовом;

- вимоги щодо надання копій посвідчення водія та технічного паспорту на автомобіль з урахуванням предмету спору, який пов`язаний з порушенням правил дорожнього руху, є фактично складовими обов`язку позивача надати докази на підтвердження обставин на які він посилається на обґрунтування заявлених ним позовних вимог;

- вимоги суду щодо зазначення у позовній заяві обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди чітко визначені п.4,5 ч.5 ст. 160 КАС України.

17. Суд апеляційної інстанції звертав увагу, що порівняльний аналіз первісно поданого позивачем до суду адміністративного позову та повторно поданого адміністративного позову, давав можливість зробити висновок про те, що у встановлений судом строк позивачем фактично усунуто лише один із зазначених судом першої інстанції недоліків адміністративного позову, а саме надано мотивоване клопотання щодо звільнення від сплати судового збору, тоді як решта недоліків адміністративного позову із зазначених у ухвалі суду ним не усунута, а поданий повторно адміністративний позов лише містить міркування позивача з приводу безпідставності вимог суду першої інстанції в частині надання копій паспорту, посвідчення водія та технічного паспорту на автомобіль, і такі міркування позивача не можна визнати спроможними і достатніми доказами виконання ним вимог суду щодо усунення недоліків позову у цій частині.

18. Щодо наданої позивачем заяви про обґрунтування моральної та матеріальної шкоди, суд апеляційної інстанції зазначав, що ця заява фактично не містить таких обґрунтувань, оскільки в ній позивачем не зазначено якими діями та рішеннями відповідачів йому завдано матеріальну шкоду, у якому розмірі, та не надано доказів цих обставин; також ця заява не містить визначення, які саме моральні страждання та якими діями чи рішеннями відповідачів, завдано позивачу, її характер та тривалість, не зазначено розрахунок розміру матеріальної та моральної шкоди тощо.

19. Також, суд апеляційної інстанції зазначав, що сукупний аналіз положень ст. ст. 4 5 46 47 77 160 КАС України дає можливість зробити висновок про те, що позивач у адміністративній справі це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, і як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки; при цьому одним з визначальних процесуальних обов`язків позивача є звернення до суду з позовною заявою, яка оформлена відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї

20. Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, а справу направити на повторний розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

21. В обґрунтування касаційної скарги касатор зазначає, що протиріччя в написанні по-батькові позивача є наслідком орфографічної помилки, при цьому вказана помилка не була перешкодою для ідентифікації позивача судами попередніх інстанцій.

22. Касатор вказує, що стаття 25 КАС України не зобов`язує позивача суворого дотримання підсудності справ в праві вибору адміністративного суду, а навпаки дає право вибору - за зареєстрованим місцем проживання (перебування, знаходження) або за місцем знаходження відповідача. Таким чином, позивач зазначає, що обрав суд за місцем проживання, яке збігається з попередньою адресою реєстрації.

23. Щодо доводів про надання копій технічного паспорта автомобіля, касатор зазначає, що така вимога є абсурдною, оскільки предметом позову є порушення його прав, свобод та інтересів та зловживання представниками влади - патрульної поліції своїми владними повноваженнями. Позивач вказує, що не повинен доказувати, що автомобіль дійсно його.

24. Касатор покликається на застосування судами попередніх інстанцій надмірного формалізму, яке перешкоджає йому отримати справедливе рішення.

ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

25. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 11 березня 2020 року.

26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2020 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

27. Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №212/8631/19(2-а/212/151/19).

28. Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.

IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

31. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

32. Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

33. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина 1 статті 5 КАС України).

34. Відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

35. Відповідно до пунктів 1, 6, 7 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

36. Частина 1 статті 45 КАС України визначає, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

37. Відповідно до частин 3-4 статті 45 КАС України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

38. Стаття 46 КАС України визначає, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб`єкти владних повноважень (частини 1-2 вказаної статті).

39. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

40. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (частина 4 статті 77 КАС України).

41. Стаття 160 КАС України визначає вимоги щодо змісту позовної заяви. Частина 1 вказаної статті передбачає, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

42. Частина 5 статті 160 КАС України, встановлює, що в позовній заяві зазначаються, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти (пункт 2); зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень (пункт 3); зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 11) тощо.

43. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що позивач у адміністративній справі це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, і як ініціатор судового розгляду справи, позивач насамперед має активно, не зловживаючи, використовувати власні процесуальні права та виконувати свої процесуальні обов`язки, при цьому одним з визначальних процесуальних обов`язків позивача є звернення до суду з позовною заявою, яка оформлена відповідно до вимог чинного процесуального законодавства.

44. Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції в порядку адміністративного судочинства, за правилами встановленими КАС України, з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, інспектора 2 батальйону 1 роти полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України лейтенанта Лебедєва А.В. про визнання дій протиправними, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

45. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ім`я та по-батькові позивача по різному було зазначено у позові та у постанові про накладення адміністративного стягнення, яка є предметом оскарження у даній справі. В подальшому, при поданні адміністративного позову у повторній редакції, вказаних недоліків усунуто не було.

46. Відтак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недоліки адміністративного позову в зазначеній частині.

47. Верховний Суд звертає увагу на необхідності дотримання вимог частини 5 статті 160 КАС України при поданні адміністративних позовів, та, в контексті наведеного, погоджується із тим, що вимога суду щодо надання копії паспорту позивача була спрямована на усунення неточностей в частині відображення ідентифікаційних даних особи-позивача.

48. Щодо вимоги в частині подання копій посвідчення водія та технічного паспорта на автомобіль, Верховний Суд зазначає, що, виходячи із заявлених позивачем предмету та підстав позову, судом першої інстанції обґрунтовано визначено як недолік позовної заяви відсутність в матеріалах справи зазначених доказів. В цій частині Верховний Суд погоджується також із висновком суду апеляційної інстанції, що вимоги щодо надання копій посвідчення водія та технічного паспорту на автомобіль з урахуванням предмету спору, який пов`язаний з порушенням правил дорожнього руху, є фактично складовими обов`язку позивача надати докази на підтвердження обставин на які він посилається на обґрунтування заявлених ним позовних вимог.

49. Як встановлено, в подальшому, при поданні адміністративного позову у повторній редакції, вказаних недоліків усунуто не було.

50. Щодо вимоги суду першої інстанції в частині обґрунтування позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, Верховний суд зазначає наступне.

51. Пункт 3 частини 5 статті 160 КАС України визначає, що в позовній заяві зазначається, зокрема, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

52. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 800/416/17 дійшла висновків, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 Цивільного кодексу України).

53. Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із відповідними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає у межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках.

54. Верховний Суд звертає увагу, що, як свідчать матеріали справи, ні в первинній позовній заяві, ні в заяві, поданій разом із повторним адміністративним позовом, не містяться належні обґрунтування щодо заявленої позовної вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь позивача. В контексті зазначеного, Верховний Суд погоджується також із висновками суду апеляційної інстанції, що позивачем не конкретизовано якими діями та рішеннями відповідачів йому завдано матеріальну шкоду, та не надано доказів цих обставин; також ця заява не містить визначення, які саме моральні страждання та якими діями чи рішеннями відповідачів, завдано позивачу, її характер та тривалість, не зазначено належного розрахунку розміру матеріальної та моральної шкоди тощо.

55. Також, важливим на що звертає увагу Верховний Суд при поданні до суду процесуальних документів, - це неприпустимість зловживання процесуальними правами, зокрема в частині використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах.

56. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

57. Судом першої інстанції зверталась увага, що у позовній заяві ОСОБА_1 використовує нецензурну лексику, лайливо характеризує відповідача і образливо характеризує вищий законодавчий орган держави.

58. Верховний суд зазначає, що використання учасниками судового процесу нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах, є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) адміністративного судочинства.

59. Подібна за змістом позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц.

60. Окрім того, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

61. Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі дії позивача є виявом неповаги до суду й інших учасників процесу. Подання таких позовних заяв є зловживанням позивачем його процесуальним правом та невиконанням обов`язку керуватися завданням адміністративного судочинства.

62. Повертаючись до змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, якою адміністративний позов повернуто позивачеві, Верховний Суд вказує, що статтею 169 КАС України врегульовано процесуальні аспекти залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви.

63. Так, частина 4 вказаної статті регламентує чіткий перелік випадків, коли позовна заява повертається, а саме якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк; 2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання; 3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору; 5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду; 6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу); 7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи; 8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу; 9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

64. Як вже було встановлено, позивач не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.10.2019, а відтак, суд першої інстанції, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, правомірно повернув позивачу поданий ним адміністративний позов.

65. Окрім того, Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що в силу положень статті 45 КАС України, неодноразове використання позивачем у тексті позовної заяви ненормативної лексики могло бути розцінено, як зловживанням процесуальними правами, що на переконання колегії суддів Верховного Суду, могло слугувати окремою підставою для повернення позовної заяви.

66. Верховний Суд також відхиляє доводи касатора про застосування надмірного формалізму судом першої інстанції, та, як наслідок, порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

67. Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

68. Однак, у своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

69. Зважаючи на наведене, з огляду на не усунення позивачем недоліків позовної заяви та зловживання процесуальними правами, із врахуванням того, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (див. частину 8 статті 169 КАС України), Верховний Суд не встановив застосування надмірного формалізму чи порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

70. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

71. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

72. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами адміністративної справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані позивачем судові рішення - без змін.

73. Доводи касаційної скарги висновків цієї постанови та оскаржуваних судових рішень, не спростовують.

74. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 242 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №212/8631/19 (2-а/212/151/19) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду