Постанова
Іменем України
26 липня 2021 року
м. Київ
справа № 213/4954/19
провадження № 61-11045св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуакціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 24 січня 2020 року в складі судді Алексєєва О. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року в складі колегії суддів Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.
Позов мотивовано тим, що позивач є сином ОСОБА_2 , який з 03 грудня 1982 року по 03 січня 1993 року працював на Південному гірничо-збагачувальному комбінаті. 26 грудня 1982 року під час виконання трудових обов`язків на підприємстві ОСОБА_2 був травмований, про що складено акт №35а про нещасний випадок на виробництві від 27 грудня 1982 року. В результаті нещасного випадку батько позивача отримав тяжку черепно-мозкову травму, у зв`язку з чим вимушений був постійно лікуватися. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, а причиною його смерті визначено наслідок перенесеної черепно-мозкової травми 1982 року у вигляді посттравматичного арахноенцефаліту.
Позивач указував, що на момент смерті батька йому було 2 роки. Втративши рідну людину, він був позбавлений батьківського піклування і турботи на все життя, відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, що негативно позначається на душевному та фізичному стані. Негативні зміни у його сім`ї є незворотними.
Завдану моральну шкоду позивач оцінив у 207 812 грн, яку просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 24 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року, позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю, 200 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди виходили з того, що забезпечення нешкідливих та безпечних умов праці покладається на роботодавця. Установивши причинно-наслідковий зв`язок між виробничою травмою, яка мала місце в 1982 році, та смертю батька позивача в 1995 році, суди зробили висновок, що бездіяльність відповідача призвела до смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого відбулась втрата життєвих зв`язків позивача з рідною людиною. Суди вважали, що саме відповідач як промислове підприємство, діяльність якого пов`язана з підвищеною небезпекою, зобов`язаний відповідати за завдану шкоду.
Доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди суди відхилили з посиланням на те, що ОСОБА_1 втратив батька, будучи малолітньою дитиною, залишився без його піклування та підтримки; факт смерті батька позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру, а тому факт моральних страждань позивача є очевидним.
Аргументи учасників справи
У липні 2020 року АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просило їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що підставою для задоволення позову суди визначили положення статті 440-1 ЦК УРСР, яка не передбачала можливість відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого.
Відповідач указував, що позивач не довів наявність складу цивільного правопорушення та підстав для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема, винної поведінки відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між отриманням ОСОБА_2 виробничої травми і його смертю. Визначений судом розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, відповідач уважав завищеним та необґрунтованим. Зазначав, що відшкодування шкоди, пов`язаної з виконанням трудових обов`язків, врегульоване положеннями статті 456 ЦК УРСР, яка передбачала виплату потерпілому або непрацездатним особам, які перебували на його утриманні, одноразової допомоги. При цьому позивач не належить до категорії осіб, які можуть претендувати на виплату їм такої допомоги.
Вимоги та зміст касаційної скарги дають підстави для висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. У частині відхилених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 7 812 грн судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
У вересні 2020 року від позивача до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на відсутність у статті 440-1 ЦК УРСР обмежень, щодо кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди. Уважає, що ним доведено як причинно-наслідковий зв`язок між травмою батька на виробництві та його смертю, так і розмір заподіяної йому моральної шкоди. Зазначає, що він належить до переліку осіб, які в силу статті 456 ЦК УРСР мають право на відшкодування моральної шкоди, оскільки на момент смерті батька позивачу було 2 роки та він перебував на його утриманні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 06 серпня 2020 року вказано, що касаційна скарга містить обґрунтовані посилання на обставини, передбачені підпунктом а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення в малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, а підставою касаційного оскарження є застосування норм права без урахування висновків щодо їх застосування в подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року в справі № 210/57/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який за життя (в період з 03 грудня 1982 року по 06 листопада 1993 року) перебував у трудових відносинах з об`єднаним підприємством Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат, правонаступником якого є відповідач.
Відповідно до пункту 11 акта № 35 «а» про нещасний випадок від 27 грудня 1982 року 26 грудня 1982 року о 10 год. 15 хв. під час виконання трудових обов`язків з потерпілим ОСОБА_2 стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав забій голови.
Відповідно до пункту 11.2 акта причиною нещасного випадку є необережність потерпілого ОСОБА_2 при вивантаженні запасних частин в зимову пору року.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 33 років. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23 листопада 1995 року причиною смерті є наслідки перенесеної черепно-мозкової травми у 1982 році у вигляді посттравматичного арахноенцефаліту.
Суди встановили наявність причинно-наслідкового зв`язку між виробничою травмою, що сталася 26 грудня 1982 року, та смертю батька позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто мала місце до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року.
Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) відступлено від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2020 року № 210/2272/19 (провадження № 61-18268св19) та у постанові Верховного Суду у колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19) і зазначено, що: «смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України, а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР 1963 року. Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на КП «Кривбасводоканал» обов`язку з відшкодування позивачу, як сину загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР».
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
У справі, що переглядається, встановивши наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю батька позивача та отриманої ним унаслідок нещасного випадку на виробництві черепно-мозкової травми, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, врахував характер і обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю його батька, засади розумності й справедливості та зробив правильний висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року всправі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19), не дають підстав для висновку, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а судові рішення в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу від 24 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2020 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Крат
М. М. Русинчук