№ 214/2506/17

Постанова

Іменем України

10 січня 2023 року

м. Київ

справа № 214/2506/17

провадження № 61-1614св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне промислове підприємство «Кривбаспромводопостачання»,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (далі - ДПП «Кривбаспромводопостачання») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював у ДПП «Кривбаспромводопостачання» з 01 вересня 1994 року до 05 квітня 2017 року на посадах інженера-будівельника І категорії ремонтно-будівельного відділу, начальника служби з ремонту будівель і споруд, начальника Карачунівської ремонтно-будівельної дільниці.

Наказом по підприємству від 05 квітня 2017 року № 135-к він був звільнений з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, а саме: за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку та трудовим договором.

Позивач зазначав, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У оспорюваному наказі відповідач обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором та не зазначив у чому конкретно виявилось порушення, яке стало приводом для звільнення та які дисциплінарні стягнення, накладені раніше, враховувались при визначенні систематичності порушень.

Також позивач вказував, що проступки, якщо вони взагалі мали місце, були вчинені ним у період часу з 01 січня 2014 року по 07 вересня 2016 року, а виявлені 04 листопада 2016 року. Згідно з частиною другою статті 148 КЗпП України (строк для застосування дисциплінарного стягнення) дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення (а не виявлення) проступку. Звільнення відбулося 05 квітня 2017 року, а проступки вчинені ним, якщо взагалі і були вчинені, не пізніше 07 вересня 2016 року, тобто звільнення відбулося майже через сім місяців після вчинення проступку (проступків), що незаконно.

У зв`язку з незаконним звільненням з роботи, позивач має право вимагати від відповідача виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2017 року по день поновлення на роботі.

Крім того, протиправними діями в частині незаконного звільнення його з роботи, відповідач завдав йому моральну шкоду, розмір відшкодування якої він оцінює у 15 000,00 грн.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:

- визнати наказ ДПП «Кривбаспромводопостачання» від 05 квітня 2017 року № 135-к про звільнення з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України незаконним та зобов`язати відповідача його скасувати;

- поновити його на посаді начальника Карачунівської ремонтно-будівельної дільниці ДПП «Кривбаспромводо-постачання» з 06 квітня 2017 року;

- визнати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 № 18, внесений 05 квітня 2017 року про його звільнення недійсним;

- зобов`язати ДПП «Кривбаспромводопостачання» видати дублікат трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного судом недійсним;

- стягнути з ДПП «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 квітня 2017 року до дня фактичного поновлення на роботі у зв`язку з незаконним звільненням без урахування податків та обов`язкових платежів, розмір якого станом на 10 серпня 2021 року становить 379 808,67 грн, та 15 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, без урахування податків та обов`язкових платежів;

- допустити негайне виконання рішення суду в межах суми зарплати за один місяць.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із встановлення систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором, та відповідності спірного наказу про звільнення від 05 квітня 2017 року № 135-к вимогам КЗпП України. Суд відхилив доводи позивача щодо недотримання відповідачем вимог частини другої статті 148 КЗпП України в частині накладення дисциплінарного стягнення пізніше шести місяців з дня вчинення проступку, оскільки 04 листопада 2016 року за перевіркою виконаних ремонтно-будівельних робіт господарським способом комісією надані результати, то фактично днем виявленням та вчинення дисциплінарного проступку слід вважати саме цей день, відповідно строк накладення дисциплінарного стягнення, спливав тільки 04 травня 2017 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 серпня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скасовано наказ ДПП «Кривбаспромводопостачання» від 05 квітня 2017 року № 135-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на попереднє місце роботи на посаді начальника Карачунівської ремонтно-будівельної дільниці ДПП «Кривбаспромводо-постачання» з 06 квітня 2017 року.

Визнано запис у трудовій книжці за № 18, внесений 05 квітня 2017 року про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, недійсним.

Зобов`язано ДПП «Кривбаспромводопостачання» видати дублікат трудової книжки без внесення в неї запису, визнаного судом недійсним.

Стягнуто із ДПП «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням, починаючи з 06 квітня 2016 року до дня ухвалення рішення судом апеляційної інстанції 13 грудня 2021 року, розмір якого становить 426 349,39 грн, визначеного без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто із ДПП «Кривбаспромводопостачання» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за незаконне звільнення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що останнім днем вчинення позивачем проступку є 07 вересня 2016 року, а не 04 листопада 2016 року, як помилково вважав суд першої інстанції, тому звільнення позивача, яке відбулося майже через сім місяців після вчинення проступку, є незаконним.

Враховуючи те, що спірний наказ про звільнення підлягає скасуванню, позивач - поновленню на роботі, тому наявні правові підстави для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також, незаконним звільненням позивачу заподіяно моральну шкоду і він має право на її відшкодування, розмір якого з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості становить 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду, ДПП «Кривбаспромводопостачання», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

27 січня 2022 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ДПП «Кривбаспромводопостачання», витребувано її із Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ДПП «Кривбаспромводопостачання» посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У касаційній скарзі ДПП «Кривбаспромводопостачання» зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що днем вчинення позивачем дисциплінарного проступку необхідно вважати 04 листопада 2016 року - день надання результатів комісії за наслідками проведеної перевірки, а тому встановлений частиною другою статті 148 КЗпП України 6-місячний строк не пропущено. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивач у період із листопада 2016 року по квітень 2017 року перебував на лікарняному. Заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року з вини позивача, який систематично вчиняв діяння, спрямовані на більш тривалий розгляд справи, зокрема, неодноразово уточнював позовні вимоги, змінював свої представників, подав клопотання про виклик свідка лише 04 вересня 2020 року, клопотав про відкладення розгляду справи з метою реалізації свого права на захист та надання правової допомоги.

Доводи інших учасників справи

Позивач не надіслав відзиву на касаційну скаргу ДПП «Кривбаспромводопостачання».

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_1 на підставі наказу від 01 вересня 1994 року № 52к прийнятий на роботу майстром ПП «Кривбаспромводопостачання», наказом від 01 квітня 2004 року № 37к - переведений начальником ремонтно-будівельної дільниці, наказом від 01 квітня 2011 року № н84-п - переведений на посаду начальника служби з ремонту будівель і споруд, а відповідно до наказу від 07 вересня 2016 року № 327-7 - переведений начальником Карачунівської ремонтно-будівельної дільниці (т. 1 а. с. 4, 5).

Наказом від 18 листопада 2016 року № 36-с ОСОБА_1 за невиконання виробничих завдань та недостатній контроль за підлеглими, порушення вимог посадової інструкції начальника ремонтно-будівельної дільниці оголошено догану (т. 1 а. с. 6).

Відповідно до протоколу № 1 від 23 листопада 2016 року та рішення від 23 листопада 2016 року № 01, на підставі первинних документів, наданих на розгляд комісії (заява ОСОБА_1 , наказ від 18 листопада 2016 року № 36-с «Про дисциплінарне стягнення», службові записки тощо) комісія по трудовим спорам ДПП «Кривбаспромводопостачання» вирішила вважати правомірним дисциплінарне стягнення, застосоване до ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 28-30).

Наказом від 05 квітня 2017 року № 135-к ОСОБА_1 , начальника Карачунівської ремонтно-будівельної дільниці, звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором за пунктом 3 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 7).

Підставою для звільнення ОСОБА_1 є службова записка начальника служби по ремонту будівель і споруд ОСОБА_3 від 25 жовтня 2016 року та від 10 жовтня 2016 року про накладення на ОСОБА_1 громадського стягнення шляхом висловлення товариського зауваження (т. 1 а. с. 52, 65), службова записка начальника служби безпеки та охорони ОСОБА_4 від 14 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 53, 54), акти від 01 листопада 2016 року, 09 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 55-58), службова записка начальника служби безпеки та охорони ОСОБА_4 від 24 листопада 2016 року (т. 1 а. с. 59), протокол результатів проведення перевірки виконаних ремонтно-будівельних робіт господарським способом за наказом від 20 жовтня 2016 року № 191 (т. 1 а. с. 60-148).

Згідно з листом від 22 жовтня 2018 року № 32 голова профспілкового комітету профспілкової організації ДПП «Кривбаспроводопостачання» на виконання листа Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 липня 2018 року повідомив, що 12 жовтня 2018 року відбулося засідання профспілкового комітету за участі ОСОБА_1 , представника Криворізького міського ПМГУ та представника адміністрації підприємства. Встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 було систематичне невиконання своїх посадових обов`язків. Про це свідчить два дисциплінарних стягнення. Перше у вигляді догани, яка була винесена за невиконання у встановлені терміни виробничих завдань, а саме ремонту покрівлі та ремонту приміщення, а також за несвоєчасну здачу первинних документів до бухгалтерії. Догана розглядалася комісією по трудових спорах, яка ухвалила рішення щодо правомірності накладення стягнення у вигляді догани.

Згідно з наказом по підприємству від 20 жовтня 2016 року № 191 проведена комісійна перевірка господарської діяльності служби по ремонту будівель та споруд під час якої виявлено невідповідність обсягів робіт та матеріалів за формами КБ-2 з фактично виконаними роботами, обсяги яких є меншими. Порушення, такі, як завищення обсягів робіт та обсягів відповідних матеріалів були занесені до протоколу результатів проведення перевірки.

Таким чином, цей протокол став підставою для встановлення порушень ОСОБА_1 своїх посадових обов`язків, зокрема:

- пункт 2.5 посадової інструкції начальника служби з РБіС - неналежне здійснення контролю за діяльністю підрозділів підприємства, що беруть участь у проведенні ремонтних, будівельних робіт, а саме: за діяльністю Карачунівської РБД, оскільки не контролював при підписанні актів КБ-2 відповідність обсягів заявлених в актах КБ-2 та фактично виконаних робіт та списаних матеріалів.

- підпункт 3 пункту 2.9 - неналежним чином брав участь у контролі оформлення документації на списання матеріалів.

- пункт 2.16 - неналежний контроль за відповідністю фактично виконаних обсягів робіт обсягам робіт, представлених до оплати (включених до форми КБ-2).

- пункт 2.17 - незабезпечення збереження майна підприємства, а саме: матеріалів, які були списані безпідставно тощо.

До того ж до працівника ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи громадського стягнення.

За результатами розгляду питання щодо надання згоди або відмови на звільнення ОСОБА_1 профспілковий комітет прийняв рішення про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 , що також підтверджується протоколом від 12 жовтня 2018 року № 2 (т. 2 а. с. 29-33).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України).

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Тобто, звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками вчинення яких виносяться наказ про оголошення догани та наказ про звільнення внаслідок систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно зі статтею 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

При розгляді судами справ щодо накладення дисциплінарних стягнень судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом для накладення стягнення, чи дотримані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147? 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховувались обставини, за яких вчинено проступок тощо.

Суд установив, що наказом від 18 листопада 2016 року № 36-с позивачу за невиконання виробничих завдань та недостатній контроль за підлеглими, порушення вимог посадової інструкції начальника ремонтно-будівельної дільниці оголошено догану (т. 1 а. с. 6).

Наказом від 05 квітня 2017 року № 135-к начальника Карачунівської ремонтно-будівельної дільниці ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, передбачених трудовим договором, згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Звільнення позивача відбулося за порушення його посадових обов`язків, які були вчинені ним у період із 01 січня 2014 року по 07 вересня 2016 року, що було виявлено під час проведення перевірки виконаних ремонтно-будівельних робіт господарським способом, проведеної за наказом від 20 жовтня 2016 року.

Отже, у цій справі встановлено, що звільнення позивача відбулося 05 квітня 2017 року за проступок, вчинений ним до 07 вересня 2016 року, після застосування до позивача 18 листопада 2016 року дисциплінарного стягнення за невиконання обов`язків, передбачених посадовою інструкцією.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що звільнення позивача згідно з пунктом 3 статті 40 КЗпП України відбулося із порушенням законодавства, оскільки останнім днем вчинення триваючого проступку є 07 вересня 2016 року, тоді як наказ про звільнення позивача виданий 05 квітня 2017 року, тобто після закінчення 6-місячного строку, встановленого частиною другою статті 148 КЗпП України.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для скасування наказу ДПП «Кривбаспроводопостачання» від 05 квітня 2017 року № 135-к про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Згідно з пунктами 5, 8 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи те, що спірний наказ про звільнення підлягає скасуванню, позивач - поновленню на роботі, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції містить розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, який відповідає приписам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до статті 237? КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи те, що незаконне звільнення заподіяло позивачу моральних страждань, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув із відповідача на користь позивача 2 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Доводи касаційної скарги про те, що позивач у період із листопада 2016 року по квітень 2017 року перебував на лікарняному, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, оскільки встановлений частиною другою статті 148 КЗпП України 6-місячний строк є преклюзивним, тому застосування до працівника дисциплінарного стягнення із порушенням цього строку є неправомірним.

Доводи касаційної скарги про те, що заява про поновлення на роботі розглядалася більше одного року з вини позивача, який систематично вчиняв діяння, спрямовані на більш тривалий розгляд справи, зокрема, неодноразово уточнював позовні вимоги, змінював своїх представників, подав клопотання про виклик свідка лише 04 вересня 2020 року, клопотав про відкладення розгляду справи з метою реалізації свого права на захист та надання правової допомоги, є необґрунтованими, оскільки такі дії є реалізацією позивачем його процесуальних прав, передбачених ЦПК України, а тому не покладає на нього тягар вини за розгляд справи більше одного року у розумінні частини другої статті 235 КЗпП України. Судом не було встановлено здійснення зі сторони позивача дій, які б свідчили про його намагання недобросовісно перешкодити або затягнути розгляд цієї справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Таким чином, наведені ДПП «Кривбаспромводопостачання» у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга ДПП «Кривбаспромводопостачання» є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Верховний Суд перевіряє законність оскаржуваного судового рішення лише в межах доводів, які наведені у касаційній скарзі та не вбачає підстав для виходу за межі цих доводів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд встановив, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги ДПП «Кривбаспромводопостачання» висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливають.

Враховуючи наведене, Верховний Суд робить висновок, що касаційну скаргу ДПП «Кривбаспромводопостачання»необхідно залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров