Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа №214/82/17
провадження №61-235св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Дундар І. О., Журавель В. І., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Акціонерне товариство «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Імексбанк», Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2019 року
в складі судді Чернової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від
11 грудня 2019 рокув складі суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П.,
Зубакової В. П.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є вкладником Акціонерного товариства «Імексбанк» (далі - АТ «Імексбанк») на підставі укладеного між ними
01 вересня 2014 року договору № 1790000965 про приєднання до публічного договору банківського вкладу (депозиту). Сума вкладу становила 7 400,00 грн, яку 13 жовтня 2014 року було поповнено на 1400,00 грн. У зв`язку
з початком процедури ліквідації банку позивачеві виплачено гарантовану суму відшкодування за вкладом у розмірі 7 400,00 грн. Вважаючи, що сума коштів була виплачена не в повному обсязі, без урахування процентів, інфляційних втрат, 3 % річних і компенсації, ОСОБА_1 звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - уповноважена особа ФГВФО) на ліквідацію АТ «Імексбанк» із заявою про включення його до загального реєстру вкладників, проте відповіді не отримав. Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив: визнати протиправною відмову Фонду у включенні його до загального реєстру вкладників АТ «Імексбанк», які мають право на відшкодування коштів
у порядку, визначеному чинним законодавством; визнати протиправним ненадання Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» відповіді на його звернення; зобов`язати АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» визнати його вкладником на загальну суму 5 467,60 грн і внести цю суму до загального реєстру вкладників та реєстру вимог кредиторів 4 черги; зобов`язати уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «Імексбанк» надати Фонду додаткову інформацію про відшкодування йому коштів на суму 5 467,60 грн за загальним реєстром вкладників та реєстром вимог кредиторів 4-ої черги.
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з уточненим позовом, в якому просить суд визнати протиправною відмову відповідачів щодо включення до реєстру кредиторів; зобов`язати відповідачів визнати його вкладником на загальну суму 5 472,57 грн; зобов`язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» подати до ФГВФО додаткову інформацію про відшкодування йому 5 472,57 грн; стягнути солідарно з АТ «Імексбанк» в особі уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Імексбанк» та ФГВФО грошові кошти у розмірі 5 472,57 грн, з яких 1 000,00 грн депозитний вклад, 4,97 грн проценти станом на 03 грудня 2014 року, 969,00 грн проценти за період
з 03 грудня 2014 року по 18 травня 2015 року, 3 498,60 грн компенсація за невиконання грошового зобов`язання у сумі 7 400,00 грн з 03 грудня 2014 року по 18 травня 2015 року відповідно до індексу інфляції у розмірі 140,15% в сумі
3 372,60 грн та 3% річних у розмірі 1,5% в сумі 126 грн.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року, провадження
у справі закрито.
Суди виходили із того, що Фонд є суб`єктом владних повноважень і на нього покладено здійснення владних управлінських функцій у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, тому спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від
21 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2017 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Велика Палата Верховного Суду ураховуючи зміст та суб`єктний склад спірних правовідносин зробила висновок, що спір про визнання кредитором банку та включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не
є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства,
а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження в цій справі. Крім того, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються інтересів банку, а тому при розгляді справи суди повинні визначитися зі складом її учасників.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня
2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від
11 грудня 2019 року, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ФГВФО, уповноваженої особа ФГВФОна ліквідацію АТ «Імексбанк» про повернення коштів.
Суди першої та апеляційної інстанції виходили із того, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня
2019 року у справі № 646/6644/17 відступлено від раніше викладеного правового висновку, відповідно до якого при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним
є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Аргументи учасників справи
У січні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,
в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що закриваючи провадження у справі, суди не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену
в постанові від 05 грудня 2018 року у цій справі № 214/82/17 (провадження
№ 14-489цс18), згідно з якою цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Відзивів іншими учасниками справи на касаційну скаргу не подано.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 вересня 2014 року між АТ «Імексбанк» та ОСОБА_1 укладено договір №1790000965 про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту), згідно з яким позивач передав АТ «Імексбанк» 7 000,00 грн під 25 % річних строком на 93 дні, з поверненням вкладу 03 грудня 2014 року,
а АТ «Імексбанк» зобов`язується повернути кошти та виплатити проценти
в порядку та на умовах встановлених договором.
Відповідно до копії квитанції №2747 від 13 жовтня 2014 року, позивачем поповнено суму вкладу на 1 400,00 грн.
Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 26 січня 2015 року з 25 січня 2015 року розпочато процедуру виведення АТ «Імексбанк» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації, а рішенням від 27 травня 2015 року розпочату процедуру ліквідації вказаного банку з відшкодуванням з боку ФГВФО коштів за вкладами фізичних осіб.
У зв`язку з початком процедури ліквідації банку, ОСОБА_1 виплачена гарантована сума відшкодування за вкладом у розмірі 7 400,00 грн, відповідно до його заяви від 14 травня 2015 року.
Разом з цим, ОСОБА_1 неодноразово звертався до ФГВФО із заявами про включення його до загального реєстру вкладників та повернення невиплачених процентів за користування коштами депозитного вкладу, а також компенсації за порушення строків виконання грошових зобов`язань.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Згідно пунктів 1, 3 частині першій статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у цій справі (провадження № 14-489цс18) викладено правовий висновок, що «закон диференціює правовідносини, що: 1) виникають між вкладником банку та Фондом щодо відшкодування коштів за вкладами у межах граничної суми виплати за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банку боржника та регулюються положеннями розділу V «Гарантії Фонду та відшкодування коштів за вкладами» цього Закону; 2) виникають між вкладником та банком, від імені якого діє уповноважена особа Фонду під час його ліквідації, щодо вимог кредиторів за вкладами у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, задоволення яких здійснюється за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку та регулюються положеннями розділу VІІІ «Ліквідація банків» цього Закону. […] Таким чином, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між банком і фізичною особою договору, уповноважена особа Фонду та Фонд діють як представники сторони договірних відносин. Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть та суб`єктний склад спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про визнання кредитором банку та включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не
є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про закриття провадження в цій справі з підстави, передбаченої пунктом
1 частини першої статті 205 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття судового рішення). Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5303/16, від 27 червня 2018 року
у справі № 307/2765/15-ц».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19) зазначено, що «70. З огляду на те, що всі заявлені позивачем вимоги стосуються безпосередньо повноважень (завдань та функцій) Фонду та його уповноваженої особи і жодним чином не впливають на права та обов`язки ПАТ «Банк Михайлівський», розгляд такої справи не може бути віднесено до юрисдикції загальних судів. […]
73. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду у цій справі відступає від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині віднесення до юрисдикції загальних судів, а не адміністративних, справ за позовами фізичних осіб до ПАТ «Банк Михайлівський», від імені якого діє Уповноважена особа Фонду, про визнання за позивачами права на отримання відповідно до закону відшкодування за вкладом за рахунок Фонду та зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати додаткову інформацію про включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 15 травня 2019 року у справах № 554/9144/17, 554/10058/17, від 29 травня 2019 року у справі № 554/10303/17-ц, та вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок. 74. При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень) є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом».
За змістом поданого в порядку цивільного судочинства позову,
з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 оскаржує дії щодо відмови у визнанні його грошових вимог, як вкладника банку під час здійснення процедури ліквідації банку, відповідно до пункту 4 частини першої статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у частині, яка перевищує суму, виплачену Фондом. Тому висновок судів, що цей спір стосується формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є помилковим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права, щоперешкоджає подальшому провадженню у справі. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 вересня 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: І. О. Дундар
В. І. Журавель
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук