№ 215/2528/15-ц

Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа №215/2528/15-ц

провадження № 61- 22042св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого: Сімоненко В.М.,

суддів - Грушицького А.І., Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року, ухвалену у складі судді судової палати у цивільних справ Бондар Я.М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції,

ОСОБА_1 у грудні 2015 року оскаржив її в апеляційному порядку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанцій

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявникові.

Повертаючи її заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та її рух у суді касаційної інстанції

У липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга від ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2016 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Тернівського районного суду м. Кривого Рогу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У листопаді 2019 року справу № 215/2528/15-ц передано до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник просив суд скасувати оскаржуване судове рішення .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував те, що ОСОБА_1 не отримував ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху.

Доводи інших учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу матеріали справи не містять.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що у вересні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя ( том 1, а.с.2-4).

У березні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя ( том 1, а.с.20-23).

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 10 липня 2007 року первісний та зустрічний позов задоволені ( том 1, а.с.67-68).

Справа переглядалась судами неодноразово.

На підставі судових рішень по справі видавались виконавчі листи.

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання ( том 2, а.с.122).

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання визнано неподаною та повернуто позивачу ( том 2, а.с.127).

У грудні 2015 року не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку ( том 2, а.с.169,170).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху, оскільки не відповідала вимогам ст. 295 297 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент звернення з апеляційною скаргою), зокрема за її подання не сплачено судовий збір ( том 2, а.с.154).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявникові ( том 2, а.с.166).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав вимоги ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк.

Також суд апеляційної інстанції посилався в ухвалі на те, що ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на апеляційне оскарження, недобросовісно ставився до процесуальних обов`язків, неухильне виконання яких визначено вимогами ст. 27 ЦПК України, а саме протягом березня-квітня 2016 року поштову кореспонденцію за адресою визначеною в апеляційній скарзі не отримував, сам із заявами та зверненнями про рух справи не звертався.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 121 ЦПК України (у редакції, яка діяла на момент звернення з апеляційною скаргою)суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Так, у грудні 2015 року ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без руху, скаржнику було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зокрема сплатити судовий збір за її подання.

Копію вказаної ухвали 03 березня 2016 року за вихідним номером 2120/22-ц/774/61/к/16/Вих/021 було направлено ОСОБА_1 для виконання ( том 2, а.с.155).

На адресу суду апеляційної інстанції 13 квітня 2016 року було повернуто конверт за вихідним номером 2120/22-ц/774/61/к/16/Вих/021 з поштовою відміткою «За закінченням строку зберігання» ( том 2, а.с.161,162).

Суд апеляційної інстанції повторно копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 не направляв.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня

2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року визнано неподаною та повернуто заявникові.

Однак, повернення конверту до суду з вказівкою причини повернення - за закінченням терміну зберігання, не свідчать про відмову позивача від одержання кореспонденції від суду та не свідчить про його недобросовісне ставлення до процесуальних обов`язків.

Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду зробила, зокрема в постанові від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18) у якій зазначає, що приписи ЦПК України не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» доказом належного інформування про час і місце розгляду справи. Окрім того, повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи.

Право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Колегія суддів вважає, що вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не вжив всіх можливих заходів сповіщення апелянта про наявність ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, що позбавило ОСОБА_1 реалізації права на апеляційне оскарження.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за таких обставин апеляційний суд дійшов передчасних висновків про наявність підстав для повернення апеляційної скарги апелянту, тому ухвала апеляційного суду від 22 квітня 2016 року підлягає скасуванню.

З врахуванням того, що ОСОБА_1 у липні 2016 року повторно звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року, яка була також визнана неподаною та повернута апелянту ухвалою Апеляційного суду Харківської області 18 листопада 2016 року, а матеріали справи не містять відомості про оскарження зазначеної ухвали в касаційному порядку, тобто ОСОБА_1 реалізував своє право на апеляційне оскарження ухвали Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року, тому підстав для направлення справи до апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2015 року немає ( том 2, а.с.240).

Висновки Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 409 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 406 ЦПК України ( в редакції яка діяла на час подання касаційної скарги) у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню.

Керуючись статтями 400 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 квітня 2016 року скасувати.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В. М. Сімоненко

Судді: А. І. Грушицький

А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик