Постанова
Іменем України
10 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 219/3332/16-ц
провадження № 61-9975св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: орган опіки та піклування Соледарської міської ради, Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , на постанову Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Агєєва О. В., Канурної О. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Соледарської міської ради та Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про визнання батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 21 липня 1995 року перебувала
у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який у 2013 році було розірвано.
Зазначала, що у період з весни 2005 року по липень 2005 року не проживала зі своїм чоловіком. У цей період була у відносинах з іншим чоловіком ОСОБА_2 , від якого народила сина ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У свідоцтві про народження дитини записаний ОСОБА_4 , оскільки вона перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі.
Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4 останній продовжував спілкуватися з дитиною та матеріально її забезпечував.
Проте у грудні 2015 року останній повідомив її про те, що він пройшов медичне обстеження у результаті якого йому стало відомо, що він
не є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
та припинив матеріально забезпечувати дитину, а також оспорив своє батьківство у судовому порядку.
Його позов вона визнала та отримала повторне свідоцтво про народження ОСОБА_6 , у якому відомості про батька дитини були записані з її слів
на підставі частини першої статті 135 СК України.
Посилалась на інтереси дитини, а також на те, що їй важко самостійно утримувати дитину, відповідач добровільно матеріально забезпечувати дитину відмовився та порекомендував їй визнавати батьківство у судовому порядку.
Вважала, що відповідач мав можливість надавати матеріальну допомогу
на утримання сина, оскільки фізично здоровий, на утриманні неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків не мав, мав постійне джерело доходу.
З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд: визнати ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; включити відомості про батьківство
ОСОБА_2 в актовий запис від 15 березня 2006 року № 23 про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який складений Соледарською міською радою м. Артемівська Донецької області; не змінювати прізвище, ім`я, по батькові дитини ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , після визнання батьком дитини ОСОБА_2 , при видачі нового свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини першої статті 134 СК України; стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову до досягнення їх сином ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття.
Справа розглядалась судом першої інстанції неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Включено відомості про батьківство ОСОБА_2 в актовий запис від 15 березня 2006 року № 23, зареєстрований Соледарською міською радою м. Артемівська Донецької області, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Залишено без змін прізвище, ім`я, по батькові дитини ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , після визнання батьком дитини ОСОБА_2 при видачі нового свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини першої статті 134 СК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти
у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня подачі позовної заяви - 06 квітня 2016 року до досягнення ОСОБА_6 повноліття.
Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 05 грудня 2017 року за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 жовтня 2016 року скасовано, справу призначено
до розгляду в загальному порядку.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 24 грудня 2019 року у складі судді Шевченко Л. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язано включити відомості про батьківство ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_3 , в актовий запис від 15 березня 2006 року № 23, зареєстрованого Соледарською міською радою м. Артемівська Донецької області про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язано не змінювати прізвище, ім`я, по батькові дитини -
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після визнання батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при видачі нового свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до частини першої статті 134 СК України.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти
на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 06 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно,
але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з урахуванням досліджених доказів, а також визнанням відповідачем вимог щодо визнання його батьківства щодо малолітнього ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим суд першої інстанції дійшов висновку, що є законними
та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо не зміни прізвища, імені, по батькові дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після визнання батьком дитини ОСОБА_2 , при видачі нового свідоцтва про народження ОСОБА_6 відповідно
до частини першої статті 134 СК України, що буде відповідати інтересам дитини.
Також ураховуючи те, що дитина перебуває на повному утриманні матері,
а відповідач може утримувати свою дитину, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з батька аліментів на дитину в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 06 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням у частині визначення щодо по батькові дитини у зв`язку із визнанням батьківства ОСОБА_2 та визначення розміру аліментів ОСОБА_2 оскаржив його
у вказаній частині у суді апеляційної інстанції.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 24 грудня 2019 року у частині «не змінювати ... по батькові дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після визнання батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при видачі нового свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ухвалено у цій частині нове рішення.
Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
до ОСОБА_2 не змінювати по батькові дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після визнання батьком дитини ОСОБА_2 .
Зобов`язано при видачі повторного свідоцтва про народження дитини
у зв`язку із визнанням батьківства ОСОБА_2 по батькові дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити
з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 » відповідно до власного імені батька ОСОБА_2 .
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 24 грудня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінено в частині визначення по батькові дитини,
на утримання якої підлягають стягненню аліменти, викладено абзац п`ятий резолютивної частини рішення у наступній редакції:
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти
на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 квітня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_5 ;
в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно,
але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 08 липня 2017 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивачки при видачі повторного свідоцтва про народження ОСОБА_6 у зв`язку
із визнанням батьківства ОСОБА_2 та внесенням відомостей
про батька останнього в актовий запис про народження дитини
не змінювати по батькові дитини суперечить частині першій
статті 147 СК України та самому рішення суду у частині внесення відомостей про батька ОСОБА_2 в актовий запис про народження дитини, яке жодною зі сторін не оскаржувалось, а тому суд апеляційної інстанції вважав, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення аліментів, оскільки відповідач як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами, які потрібні
для її життя та виховання й спроможній сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
При визначенні розміру стягнутих аліментів судом першої інстанції правильно було враховано те, що відповідач є людиною пенсійного віку, страждає на чисельні захворювання та є особою з другою групою інвалідності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись
на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру аліментів та передати справу в цій частині позовних вимог на новий апеляційний розгляд.
Судове рішення суду апеляційної інстанції в іншій частині позовних вимог
до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду
не є (стаття 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2020 року було поновлено строк
на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного суду
від 25 березня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Артемівського міськрайонного суду Донецької області.
У липні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не було повно та всебічно досліджено докази у справі, а саме доходи платника аліментів, не врахував того, що він є одинокою особою похилого віку (йому більше 70 років), пенсіонером, ніде не працює через свою непрацездатність, має численні хронічні та поточні захворювання, є особою з другою групою інвалідності та потребує стороннього догляду.
Зазначав, що пенсія є його єдиним доходом і додаткові витрати відіграють суттєву роль у його житті, а тому для нього винятково важливе значення має розмір витрат, які він нестиме на сплату аліментів.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області
від 30 грудня 2013 року у справі №219/9327/2013-ц за позовом
ОСОБА_4 виключено відомості про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , як батька дитини ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 15 березня 2006 року № 23, вчиненого Соледарською міською радою Донецької області. Рішення набрало законної сили 10 січня 2014 року (а. с. 98-99 т. 1).
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії
НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Артемівську реєстраційної служби Артемівського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області 20 березня 2014 року,
ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Соледарською міською радою м. Артемівська Донецької області 15 березня 2006 року складено відповідний актовий запис № 23. Батьками дитини у свідоцтві про народження зазначені: батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_1
(а. с. 7 т. 1).
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України від 11 квітня 2014 року відомості про батька дитини ОСОБА_6 -
ОСОБА_4 в актовому записі про народження № 23 від 15 березня 2006 року , який зареєстровано 20 березня 2014 року, записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (а.с. 8 т. 1).
Згідно висновку експерта від 11 січня 2018 року № 77 громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого громадянкою ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вірогідність того, що ОСОБА_2 дійсно
є біологічним батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,999999 % (а. с. 165-168 т. 1).
ОСОБА_2 вказаний висновок експерта визнав.
ОСОБА_2 є людиною пенсійного віку (на час вирішення спору судом першої інстанції йому виповнився 71 рік).
Згідно довідки, виданої Новоодеським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України 07 червня 2018 року, ОСОБА_2 з лютого 2018 року отримує пенсію щомісячно у розмірі 10 033,42 грн (а. с. 236 т. 1).
З 13 січня 2016 року ОСОБА_2 є особою з 2 групою інвалідності
за загальним захворюванням безстроково; хворіє на атеросклеротичний кардіосклероз, ішемічну хворобу серця, має дегенеративно-дистрофічні зміни попереково-крижового відділу хребта, катаракту ока, має парапельвікальну кісту лівої нирки, гінекомастію грудної залози та інші захворювання, що підтверджується наданими ним медичними документами (а. с. 202-224 т. 1, а. с. 2-6, а. с. 13-15, а. с. 32-35, а. с. 48-50 т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Стаття 15 Цивільного кодексу Українизакріплює право кожної особи
на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання
або оспорювання.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними
чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статей 150 180 Сімейного кодексу Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо
від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частиною другою статті 182 СК України в редакції Закону України
№ 2037-VIII від 17 травня 2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно із статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку
від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду
з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні
у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог
статей 12 81 89 ЦПК України, керуючись вимогами статей 180,
182 СК України, виходив із того, що відповідач як батько зобов`язаний матеріально утримувати свою дитину, забезпечивши її мінімально необхідними благами, які потрібні для її життя та виховання, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього на утримання сина
на користь матері аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дітьми повноліття.
Доводи касаційної скарги щодо розміру стягнутих аліментів є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі,
та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Суди апеляційної інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться
до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог
статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 25 березня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Соледарської міської ради та Бахмутський міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення аліментів на утримання дитини залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович