№ 219/5775/17

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2020 року

Київ

справа №219/5775/17

адміністративне провадження №К/9901/56467/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (судді: Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г., Шишов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області (далі - відповідач, Рада) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що згідно розпорядження сільського голови Красненської сільської ради № 15к від 1 липня 2013 року він був прийнятий на посаду юрисконсульта Ради та відповідно до розпорядження № 18к від 08 липня 2013 року на нього було покладено виконання обов`язків землевпорядника Ради на час відсутності основного працівника. Зазначав, що відповідно до розпорядження сільського голови № 16к від 10 червня 2016 року «Про припинення трудового договору юрисконсульта Красненської сільської ради» його було звільнено з посади юрисконсульта Красненської сільської ради, відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за власним бажанням з 10 червня 2016 року. Позивач стверджував, що за час роботи у Красненській сільській раді адміністрацією сільської ради неодноразово порушувались його права, гарантовані статтею 43 Конституції України КЗпП України, та іншими нормативно-правовими актами України, а саме: виплата заробітної плати меншої, ніж встановлено чинним законодавством України; відмова оплачувати виконання обов`язків землевпорядника сільської ради. Зокрема зазначав, що у порушенням умов законодавства у розпорядженні про призначення на посаду не було вказано розміру посадового окладу та не проводилась оплата його праці на посаді землевпорядника за суміщенням; вважає, що його посадовий оклад повинен визначатись у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». Позивач зазначав, що бездіяльність Красненської сільської ради щодо приведення умов оплати праці у відповідність до законодавства України, та відмова від встановлення та виплати доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника - протиправні, порушують державні гарантії у сфері оплати праці та умови Колективного договору Красненської сільської ради, а саме Положення про умови оплати праці працівників Красненської сільської ради, затвердженого рішенням сільської ради від 05 січня 2007 року № 5/4-107, тому просив визнати бездіяльність Ради щодо не встановлення та невиплати доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника протиправною та стягнути з відповідача недоплачену заробітну плату (посадовий оклад) за період з 01 липня 2013 року по 10 червня 2016 року в сумі 2031,19 грн та надбавку за виконання обов`язків землевпорядника Красненської сільської ради з 08 липня 2013 року по 10 червня 2016 року у сумі 19712,99 грн. Окрім зазначеного, позивач стверджував, що в день його звільнення 10 червня 2016 року Рада не провела з ним повний розрахунок при звільненні. Розрахунок при звільненні був ним отриманий лише 30 червня 2016 року, тобто через 20 днів після його звільнення, що підтверджується наданою Радою інформацією щодо нарахованих сум заробітної плати за період з 01 липня 2013 року по 10 червня 2016 року та банківською випискою з особового рахунку за період з 1 липня 2013 року по 18 серпня 2016 року. У зв`язку з порушенням строків виплати розрахункових коштів при звільненні, виплаті не у повному обсязі заробітної плати за час роботи, позивач просив стягнути середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з дня його звільнення по день прийняття рішення судом. У зв`язку з довготривалим порушенням сільською радою прав та законних інтересів, що призвели до поганого самопочуття, безсоння та змусили докладати додаткових зусиль для організації життя, позивач також просив стягнути з Ради в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області щодо не нарахування та невиплати суми доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника; стягнуто з Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену суму доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі 19712,99 грн з обов`язковим утриманням з неї податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством; стягнуто з Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену заробітну плату (посадовий оклад) за роботу на посаді юрисконсульта за період з 01 липня 2013 року по 10 червня 2016 року в сумі 2 031,19 грн з обов`язковим утриманням з неї податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством; стягнуто з Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 45135,20 грн з обов`язковим утриманням з неї податків та інших обов`язкових платежів, передбачених законодавством; стягнуто з Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500,00 грн; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про стягнення суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 8 500,00 грн відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 прийнятий Красненською сільською радою саме на посаду «юрисконсульта» (код КП 2429, код ЗКППТР 25500, випуск ДКХП 1), а не «спеціаліста-юрисконсульта» або «спеціаліста» будь-якої категорії. Оскільки закон відносить органи місцевого самоврядування до бюджетних установ, то згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі - постанова №1298) її дія поширюються на умови оплати праці, посадові оклади (ставки заробітної плати) у спірних правовідносинах, що у взаємозв`язку з пп.9.1 п.9 Положення про умови оплати праці працівників Красненської сільської ради, затвердженого рішенням сільської ради від 05 січня 2007 року № 5/4-107 кореспондує обов`язок орану місцевого самоврядування в особі сільського голови діяти у межах та у спосіб визначений указаними положеннями законодавства та Колективного трудового договору, шляхом визначення розміру посадового окладу позивача за посадою «юрисконсульта» на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів і службовців, згідно постанови №1298. Перевіривши розрахунок позивача, суд вважав його вірним і стягнув з Ради на користь ОСОБА_1 ненараховану та невиплачену заробітну плату (посадовий оклад) за роботу на посаді юрисконсульта за період з 01 липня 2013 року по 10 червня 2016 року в сумі 2 031,19 грн.

Суд дійшов висновку про обов`язкове нарахування та виплату доплати роботодавцем за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, тому на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню ненарахована та невиплачена суму доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника в розмірі 19 712, 99 грн. Судом першої інстанції встановлено, що днем звільнення ОСОБА_1 є 10 червня 2016 року, отже період невиплати належної позивачу заробітної плати становить з 13 червня 2016 року по день винесення рішення (13 березня 2018 року), оскільки роботодавцем повний розрахунок з працівником не здійснено на час розгляду справи, кількість робочих днів за визначений період часу складає 180 днів, а отже, середній заробіток за час затримки розрахунку, який підлягає сплаті позивачу становить 45 135,20 грн (102,58 грн х 440 днів). При визначенні розміру компенсації на відшкодування заподіяної позивачу моральної шкоди, яка виразилась у моральних переживаннях, суд ураховував наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, а саме несвоєчасний і неповний розрахунок і, як наслідок, погіршення матеріального стану, що змусило докладати додаткових зусиль для організації свого життя і відстоювання своїх прав у суді. За наведених обставин суд дійшов висновку, за можливе визначити компенсацію на відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500,00 грн. Указаний розмір, на переконання суду, буде відповідати характеру та обсягу моральних переживань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті та вимогам розумності і справедливості.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року скасовано рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 13 березня 2018 року у справі № 219/5775/17. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнути з Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 1436, 12 грн за період з 10 червня 2016 року по 30 червня 2016 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що установлювати посадові оклади працівникам, посади яких не передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», можливо лише на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів і службовців, оклад спеціаліста 1 категорії (відповідна категорія спеціаліста для юрисконсульта) визначається саме постановою № 268, а не Постановою №1298 . У постанові № 1298 не йдеться про оплату праці посадових осіб місцевого самоврядування. Постанова № 268 є спеціальним правовим актом, який чітко врегульовує посадовий оклад позивача, вона прийнята пізніше у часі за постанову №1298, тому саме її (№ 268) слід застосовувати до спірних правовідносин. Таким чином, не підлягає стягненню на користь позивача ненарахована і невиплачена заробітна плата юрисконсульта за період з 01 липня 2013 року по 10 червня 2016 року в сумі 2031,19 грн. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для здійснення доплат за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, позивач повинен був дійсно виконувати обов`язки землевпорядника, тобто, фактично і практично виконувати певну роботу, а відповідний наказ є лише підставою для цього. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що в період з 01 квітня 2015 року позивач отримував таку доплату в розмірі 10% від посадового окладу, її найменування в таблиці як надбавка не змінює її сутності. Крім того, визначення розміру такої доплати (до 50%, а не рівно 50%) законодавством визначено як дискреційні повноваження керівника органу, тому визначення місцевим судом такого розміру в 50% не відповідає нормам матеріального права. Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 45 135,20 грн., суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно банківських виписок, які знаходяться в матеріалах справи, строк затримки виплати розрахункових складає 14 днів (10 червня 2016 року позивач звільнився, а остаточний розрахунок при звільнення відбувся 15 червня 2016 року та 30 червня 2016 року). Тобто позивачу повинен бути нарахований середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, за 14 робочих днів, що складає: 102,58 грн (середньоденна заробітна плата) * 14 днів = 1436,12 грн. Колегія суддів апеляційного суду не знайшла підстав для задоволення заявлених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем не було надано до суду жодних доказів, які підтверджують завдання йому такої шкоди та не було доведено причинно-наслідкового зв`язку з предметом позову.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.

У касаційній скарзі скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та залишити рішення першої інстанції в силі.

Скаржник вважає протиправним ототожнення судом апеляційної інстанції посад «юрисконсульт» та «спеціаліст 1-ої категорії» та невірне застосування норми права для спірних правовідносин щодо розміру посадового окладу юрисконсульта.

Також позивач зазначає, що особисто в повному обсязі виконував обов`язки землевпорядника Красненьської (Іванівської) сільської ради, тому на виконання вимог статті 105 КЗпП України адміністрація ради повинна була встановити йому доплату у розмірі 50% від посадового окладу, а не 10% від посадового окладу.

На переконання скаржника суд апеляційної інстанції не повно з`ясувавши обставини справи, дійшов хибного висновку щодо строку затримки розрахунку при звільненні.

Позивач вказує на те, що внаслідок порушення його прав, як працівника, а саме несвоєчасний і неповний розрахунок в результаті чого погіршився матеріальний стан і це змусило його докладати додаткових зусиль для організації свого життя і відстоювання своїх прав у суді, суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у стягнення моральної шкоді, заподіяної діями відповідача.

Позиція інших учасників справи.

Заперечення на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходили, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Рух касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року (судді: Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г., Шишов О.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Іванівськаої сільської ради Бахмутського району Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Желтобрюх І.Л. , судді: Білоус О.В., Данилевич Н.А.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року № 709/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А. Г., судді: Єресько Л. О., Соколов В. М.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 22 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.

Розпорядженням сільського голови Красненської сільської ради №15к від 01 липня 2013 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду «юрисконсульта» Красненської сільської ради. Водночас розмір його посадового окладу відповідно до штатного розпису, надбавок та доплат, як то передбачено положеннями п.99 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011року № 1242, у розпорядженні визначено не було.

Відповідно до довідки Ради №113/02-34 від 28 листопада 2017 року посада юрисконсульта була введена у штатний розпис за рекомендацією, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 1997 року № 1349 «Про фінансове забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування» (далі - постанова №1349), яка втратила чинність 01 січня 2015 року, і заробітна плата юрисконсульту Красненської сільської ради ОСОБА_1 нараховувалась, зокрема, згідно положень Додатків №№54, 57 постанови Кабінету Міністрів України № 268 від 09 березня 2006 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - постанова №268) як особі, яка працює на посаді «спеціаліста».

Відповідно до розпорядження голови Красненської сільської ради №18к від 08 липня 2013 року на ОСОБА_1 за його згодою покладено виконання обов`язків землевпорядника ради на час відсутності основного працівника у зв`язку з її перебування на лікарняному по вагітності та пологами, з яким останній ознайомлений без зауважень. Указаним актом не встановлено розміру доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи. Доказів зміни зазначеного акту, скасування тощо суду не представлено.

Розпорядженням сільського голови Красненської сільської ради № 16к від 10 червня 2016 року «Про припинення трудового договору юрисконсульта Красненської сільської ради» ОСОБА_1 звільнено з посади юрисконсульта Красненської сільської ради, відповідно до статті 38 КЗпП України за власним бажанням з 10 червня 2016 року .

У зв`язку з реорганізацією органів місцевого самоврядування Красненська сільська рада Артемівського району Донецької області у 2016 році реорганізована шляхом перейменування у Іванівську сільську раду Бахмутського району Донецької області з правами та обов`язками правонаступника.

Позивач вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, звернуся до суду з цим позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частина 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).

Статтею 2 Закону України від 23 березня 1995 року №108/95-ВР передбачено, що структура заробітної плати включає:

- основну заробітну плату - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

- додаткову заробітну плату - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 13 Закону заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Пунктом 11 частини шостої статті 55 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97 ВР «Про місцеве срмоврядування в Україні» передбачено, що голова міської ради є розпорядником коштів, передбачених на утримання ради та її виконавчого апарату.

Частиною другою статті 21 Закону України від 07 червня 2001 року №2493-111 «Про службу в органах місцевого самоврядування» встановлено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим пункту 1 Постанови № 268 передбачено, що умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідних категорій і схем посадових окладів згідно з додатками 48-54 і 57.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Відповідно до матеріалів справи, позивач був призначений на посаду «юрисконсульта» Красненської сільської ради.

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що основною складовою заробітної плати є посадовий оклад (тарифна ставка), розмір якого при внесенні в штатний розпис залежать від багатьох чинників.

Так, місячні посадові оклади посадових осіб та службовців органів місцевого самоврядування встановлюються відповідно до затверджених постановою КМУ від 09 березня 2006 року N 268 " Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" схем посадових окладів (додатки 48-55 до постанови) і залежить від:

- приналежності місцевого органу влади до відповідної адміністративно-територіальній одиниці (Київська, обласна, міська, районна, сільська або селищна рада, а також ради, що представляють інтереси об`єднаних територіальних громад);

- виду структурного підрозділу ради і її виконавчого органу;

- приналежності областей та міст до груп за оплатою праці;

- чисельності населення;

- найменування посади;

- категорії посади.

Посадові оклади окремим працівникам, посади яких не передбачені додатками 48 - 55 до Постанови № 268, встановлюються на рівні посадових окладів відповідних категорій спеціалістів та службовців.

Враховуючи викладене колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що оклад спеціаліста 1 категорії (відповідна категорія спеціаліста для юрисконсульта) визначається саме Постановою № 268, а не постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2002 року № 1298 «Про оплату працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». У постанові № 1298 не йдеться про оплату праці посадових осіб місцевого самоврядування. Постанова № 268 є спеціальним правовим актом, який чітко врегульовує посадовий оклад позивача, вона прийнята пізніше у часі за постанову № 1298, тому саме її (№ 268) слід застосовувати до спірних правовідносин. За таких обставин, апеляційний суд правомірно відмовив позивачу в частині позовних вимог про стягнення ненарахованої і невиплаченої заробітної плати юрисконсульта за період з 01 липня 2013 року по 10 червня 2016 року в сумі 2031,19 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати (доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника) за період з 08 листопада 2013 року по 10 червня 2016 року в сумі 19 712,99 грн, колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до розпорядження голови Красненської сільської ради №18к від 08 липня 2013 року на ОСОБА_1 за його згодою було покладено виконання обов`язків землевпорядника ради на час відсутності основного працівника у зв`язку з її перебування на лікарняному по вагітності та пологами, з яким останній ознайомлений без зауважень. Указаним актом не встановлено розміру доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами.

Статтею 105 КЗпП України передбачено, що працівники можуть виконувати на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи. У таких випадках проводиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, розмір якої встановлюється на умовах, передбачених у колективному договорі (частина друга статті 105 КЗпП України).

Положення про умови оплати праці працівників Красненської сільської ради, яке є додатком до Рішенням сільської ради від 05 січня 2007 року № 5/4-107, розроблено згідно статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та відповідно до пункту 1 постанови № 268

Відповідно до підпункту 1г пункту 2 постанови № 268, так і підпункт 9.1 пункту 9 Положення про умови оплати праці працівників Красненської сільської ради чітко встановлено право, а не обов`язок сільського голови в межах затвердженого фонду оплати праці встановлювати доплату за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників таких же категорій персоналу (у випадку відсутності внаслідок тимчасової втрати працездатності, знаходження у відпустці без збереження заробітної плати, у відпустці по вагітності і пологам, частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, або у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю, яка вказана у медичному висновку, але не більш ніж досягнення дитиною віку шести років) - до 50 % посадового окладу по основній роботі з використанням для цього до 50 % посадового окладу відсутнього працівника.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 01 квітня 2015 року позивач отримував доплату в розмірі 10% від посадового окладу її найменування в таблиці як надбавка не змінює її сутності. Крім того, визначення розміру такої доплати (до 50%, а не рівно 50%) законодавством визначено як дискреційні повноваження керівника органу, тому апеляційний суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, строк затримки виплати розрахункових складає 14 днів (10 червня 2016 року позивач звільнився, а остаточний розрахунок при звільнення здійснено 15 червня 2016 року та 30 червня 2016 року).

Таким чином, суд апеляійної інстанції вірно нараховав середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 10 червня 2016 року по 30 червня 2016 року, тобто за 14 робочих днів, що відповідно складає: 102,58 грн. (середньоденна заробітна плата) * 14 днів = 1436,12 грн.

Щодо позовної вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов`язковому з`ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Однак, позивачем не наведено жодного юридично значимого факту заподіяння моральної шкоди.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до довільного тлумачення обставин справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги .

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Судові витрати.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: А.Г. Загороднюк

Судді Л.О. Єресько

В.М. Соколов