Постанова
Іменем України
30 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 219/8732/16-ц
провадження № 61-15942св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2018 року у складі судді Погрібної Н. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Агєєва О. В., Мальованого О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору на квартиру.
В обгрунтування позову посилався на те, що 03 червня 2016 року його батько ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклав із ОСОБА_2 спадковий договір на квартиру від 03 червня 2016 року, згідно якого остання зобов`язується виконувати передбачені в цьому договорі розпорядження відчужувача - ОСОБА_5 і, в разі смерті останнього, набуває право власності на майно, що є його власністю, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала його батькові на підставі свідоцтва про право на житло, виданого 31 січня 2008 року управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради на підставі розпорядження від 31 січня 2008 року за № 24265, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Артемівське БТІ» 24 березня 2008 року в книзі 90, номер запису 19525, реєстраційний номер 22617913. Право власності на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03 червня 2016 року приватним нотаріусом Бахмутського міського нотаріального округу (далі - Бахмутський МНО) Полєжаєвою Г. М.; номер запису про право власності 14802244, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 938603914103.
Оскільки його батько був інвалідом першої групи за зором, то даний договір було прочитано сторонам вголос. У зв`язку з хворобою та на прохання батька цей договір було підписано ОСОБА_4 .. У зв`язку з хворобою та похилим віком батька спадковий договір посвідчено за адресою: АДРЕСА_2 . приватним нотаріусом Бахмутського МНО Полєжаєвою Г. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1070/3.
ІНФОРМАЦІЯ_2 його батько помер. Причиною смерті відповідно до довідки про причину смерті є: хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз.
У подальшому ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 вказану вище квартиру за договором купівлі-продажу.
26 серпня 2016 року позивач звернувся до Першої артемівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Позивач вважав, що укладаючи вказаний вище спадковий договір, його батько не усвідомлював значення своїх дій і не міг ними керувати, тобто при укладенні угоди мав місце порок волі відчужувача майна.
Так, згідно до виписки від 17 вересня 2015 року № 913 із амбулаторної карти № 13177 його батько знаходився на диспансерному обліку в ЦП МСП Артемівської міської ради в амбулаторії № 1. Батько був інвалідом першої групи за зором, також звертався до невропатолога. З витягу № 1511 убачається, що його батько також обстежувався і у кардіолога.
Враховуючи той факт, що при укладенні спадкового договору на квартиру від 03 червня 2016 року його батько, ОСОБА_5 не мав вільного волевиявлення для укладення даної угоди у зв`язку зі станом свого здоров`я, тобто був неспроможним в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та керувати ними, укладаючи цей договір, тому вважає, що він є недійсним.
Позивач посилається на ту обставину, що з 2007 року за домовленістю із ОСОБА_2 , остання за надані їй умови проживання у вказаній квартирі, харчування та повного утримання наглядала за його батьком, який за своїм станом здоров`я не міг цього робити самостійно. Позивач вважає, що ніяких сімейних стосунків між його батьком та ОСОБА_2 не було, спільне господарство між ними не велось і батько одружуватись із нею не збирався, наголошуючи на тому, що квартира після його смерті перейде дітям, тобто йому та брату. Відповідно до довідки, наданої Приватним підприємством «Квартал» від 16 червня 2016 року № 1106, на момент смерті його батька у квартирі зареєстрованих осіб немає.
Зі сторони відповідачів мали місце шахрайські дії, метою яких було заволодіння вказаною квартирою, оскільки відповідачі є між собою родичами ( ОСОБА_2 є тіткою ОСОБА_4 ), достовірно знаючи, що батько був незрячою особою, мав поганий слух, за станом свого психічного стану здоров`я вже не був спроможним керувати своїми діями та розуміти значення своїх дій, а також скориставшись відсутністю позивача і його брата поряд із батьком, оскільки вони обидва працювали у Росії, заволоділи майном батька шляхом зловживання його довірою.
Зазначені обставини змусили його звернутися із відповідною заявою про вчинене кримінальне правопорушення до начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ НП в Донецькій області) Гончарова В. Л .
Похороном батька займався лише позивач. Участі у похованні ОСОБА_2 не приймала.
У зв`язку з тим, що його батько був незрячим, то нібито на прохання батька цей договір було підписано ОСОБА_4 (пункт 22 спадкового договору). Вказана обставина викликає сумнів, оскільки ОСОБА_4 , яка є племінницею ОСОБА_2 та в подальшому стала власником цієї квартири, не була ані родичкою батька, ані його близькою знайомою, якій би він міг довірити підписати за нього спадковий договір. За життя батько сам розписувався у документах, використовуючи при цьому спеціальну печатку зі своїм прізвищем та ініціалами що є звичайним явищем серед незрячих людей. Так, підтвердженням цього факту є акт про порушення (ПКЕЕН) № 181252 ПАТ ДТЕК «Донецькобленерго» від 01 лютого 2013 року, де його батько ставив свій підпис саме таким чином. Вказане дає усі правові підстави вважати, що його батько був письменним та мав можливість самостійно підписувати будь-які документи. Тому дуже сумнівним виглядає той факт, що його батько, якби він був спроможнім розуміти значення своїх дій, то навряд чи просив би сторонню особу підписувати замість нього спадковий договір.
Таким чином, просив:
- визнати недійсним спадковий договір на квартиру від 03 червня 2016 року, укладений ОСОБА_5 із ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Бахмутського МНО Полєжаєвою Г. М., зареєстрований в реєстрі за № 1069;
- витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30687719 від 28 липня 2016 року щодо зазначеної квартири (державний реєстратор приватний нотаріус Бахмутського МНО Полєжаєва Г. М.);
- вирішити питання про судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2018 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 06 березня 2019 року про виправлення описки, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору на квартиру, в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору на квартиру, закрито; позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору на квартиру, задоволено; визнано недійсним спадковий договір на квартиру АДРЕСА_1 від 03 червня 2016 року, укладений ОСОБА_5 із ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Бахмутського МНО Полєжаєвою Г. М., зареєстрований в реєстрі за № 1069; витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер: 30687719 від 28 липня 2016 року щодо зазначеної квартири (державний реєстратор приватний нотаріус Бахмутського МНО Полєжаєва Г. М.); вирішено питання про розподіл судових витрат.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно відповіді нотаріуса від 26 вересня 2018 року, згідно даних Реєстру спадкових справ, спадкова справа на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , не відкривалася, тобто ніхто не звертався до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, тому керуючись пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України, суд закрив провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним спадкового договору на квартиру.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання недійсним спадкового договору на квартиру суд першої інстанції виходив з того, що станом на 03 червня 2016 року, ОСОБА_5 страждав хворобою, яка не дозволяла йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними належним чином. Зазначене підтверджується поясненнями свідків, та вказані факти узгоджуються з висновком судово-психіатричної експертизи, яка була проведена (щодо стану ОСОБА_5 станом на 03 червня 2016 року) на підставі пояснень свідків та матеріалів справи, у тому числі медичної документації.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково; рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено; визнано недійсним спадковий договір на квартиру АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Бахмутського МНО Полєжаєвою Г. М., зареєстований в реєстрі за № 1069; скасовано рішення про реєстрацію спадкового договору в Спадковому реєстрі, № витягу 44072092 від 03 червня 2016 року, номер у Спадковому реєстрі 59057779 (реєстратор - приватний нотаріус Бахмутського МНО Полєжаєва Г. М.); витребувано із чужого незаконного володіння ОСОБА_4 квартиру, набуту нею на підставі договору купівлі-продажу квартири від 28 липня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Бахмутського нотаріального округу Донецької області Полежаєвою Г. М., реєстраційний номер 1575, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 938603914103 від 28 липня 2016 року, індексний номер: 30687719 (державний реєстратор - приватний нотаріус Бахмутського нотаріального округу Полєжаєва Г. М.); стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість квартири АДРЕСА_1 в розмірі 111 000,00 грн; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що із копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданої приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сабіновою Л. В. від 28 травня 2019 року за № 193/01-16 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бахмутського районного нотаріального округу звернулася онука ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Таким чином, рішення суду першої інстанції у частині закриття провадження у справі підлягає скасуванню.
Апеляційний суд виходив з того, що докази, які містяться в матеріалах справи разом з висновком судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 30 КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» дають підстави вважати, що станом на 03 червня 2016 року ОСОБА_5 страждав хворобою, яка не дозволяла йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2019 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що докази у справі щодо психічного стану спадкодавця є суперечливими, а апеляційний суд визнав недоцільним призначення додаткової судово-психіатричної експертизи.
Зазначає, про те, що суди вийшли за межі позовних вимог. Так, апеляційний суд скасував рішення про реєстрацію спадкового договору в спадковому реєстрі, проте ОСОБА_1 таких позовних вимог не заявляв.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
У січні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. У відзиві посилається на те, що доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із судовим рішенням, що не є підставою для його скасування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року справу № 219/8732/16-ц призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батько зазначено - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_9 .
Із свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням муніципального розвитку Артемівської міської ради від 31 січня 2008 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП «Артемівське бюро технічної інвентаризації» № 18213782 від 24 березня 2018 року, вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 ) є ОСОБА_5 .
Із технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 ), вбачається що власником цієї квартири є ОСОБА_5 .
Установлено, що 03 червня 2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, який посвідчено приватним нотаріусом Бахмутського МНО Донецької області Полєжаєвою Г. М., зареєстрованим в реєстрі за № 1069, відповідно до якого відповідач набуває право власності на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті відчужувача ОСОБА_5 та належного виконання умов договору і державної реєстрації права власності на зазначене в договорі майно.
Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З довідки про причину смерті убачається, що ОСОБА_5 помер від хронічної судинно-мозкової недостатності, церебрального атеросклерозу.
За договором купівлі-продажу квартири від 28 липня 2016 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купила, квартиру АДРЕСА_1 . Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Бахмутського МНО Донецької області Полєжаєвою Г. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1575.
Із висновку судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 30, складеного судово-психіатричним експертним відділенням КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» вбачається, що комісія установила, що ОСОБА_5 , 1937 року народження, на період укладення спадкового договору на квартиру від 03 червня 2016 року страждав органічним розладом особистості судинного генезу (гіпертонічна хвороба, церебросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія, хронічна судинно-мозкова недостатність з інтелектуально-мнестичних зниженням, що досягає ступеня недоумства). У зв`язку з викладеним за своїм психічним станом на період складання спадкового договору на квартиру від 03 червня 2016 року він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалою суду від 03 листопада 2017 року у справі призначено повторну посмертну амбулаторну судово-психіатричну експертизу у відношенні ОСОБА_5 .
У висновку судово-психіатричної експертизи від 28 грудня 2017 року № 33, складеному КЗ «Дніпропетровська клінічна психіатрична лікарня», зазначено, що визначити психічний стан і вирішити експертні питання щодо ОСОБА_5 на період часу, що цікавить суд, тобто на момент укладення спадкового договору на квартиру від 03 червня 2016 року немає можливості у зв`язку з малоінформативністю відомостей про його психічний стан, які містяться у медичній документації, та суперечливістю показів свідків про його психічний стан на той період часу.
Із копії спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , наданої приватним нотаріусом Бахмутського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Сабіновою Л. В. від 28 травня 2019 року за № 193/01-16 убачається, що із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Бахмутського районного нотаріального округу звернулася онука ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Як вбачається із частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вбачається із частини першої статті 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Частиною першою статті 1302 ЦК України передбачено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Відповідно до частини першої статті 1305 ЦК України, набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.
Частиною першою статті 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що спадковий договір може бути визнано недійсним із підстав, визначених нормами глави 16 ЦК України. Вимогу про визнання недійсним спадкового договору може бути заявлено як відчужувачем та набувачем, так і іншою заінтересованою особою. У разі пред`явлення позову особою, яка не є стороною спадкового договору, необхідно перевіряти, які права та охоронювані законом інтереси цієї особи порушено.
Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частиною 1 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як вбачається із статті 396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Доводи касаційної скарги про те, що спадкодавець міг усвідомлювати свої дії у момент посвідчення спірного заповіту не узгоджуються з матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів у справі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про судову експертизу» незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обгрунтований та об`єктивний письмовий висновок.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» передбачено, що у випадках, коли в справі щодо одного й того ж предмета проведено декілька експертиз, у тому числі комплексну, комісійну, додаткову чи повторну, суд повинен дати оцінку кожному висновку з точки зору всебічності, повноти й об`єктивності експертного дослідження.
Відповідно до частини 2 статті 80 ЦПК України, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що докази, які містяться в матеріалах справи разом з висновком судово-психіатричної експертизи від 05 травня 2017 року № 30 КЛПУ «Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янська» дають підстави вважати, що станом на 03 червня 2016 року ОСОБА_5 страждав хворобою, яка не дозволяла йому усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
У касаційній скарзі відповідач посилається на те, що апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачем вимоги про скасування рішення про реєстрацію спадкового договору у спадковому реєстрі не заявлялося.
Суд касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги про вихід апеляційним судом за межі позовних вимог, оскільки, вирішуючи справи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов`язаний, у необхідних випадках, зазначити у резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання (наприклад, про анулювання актового запису про реєстрацію шлюбу в разі визнання його недійсним, анулювання свідоцтва про право власності в разі задоволення позову про витребування майна від добросовісного набувача тощо).
Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 07 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: В. С. Жданова
В. М. Ігнатенко В. А. Стрільчук
М. Ю. Тітов