№ 2208/8608/12

Ухвала

Іменем України

10 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 2208/8608/12

провадження № 51-535км18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисник ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

потерпіла ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30грудня 2015року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27липня 2016року у кримінальній справі стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

засудженого за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі КК України).

Історія справи, зміст судових рішень, що оскаржуються, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 жовтня 2013 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років, виправдано за ч. 1 ст. 263 КК України на підставі п. 2 ч.1 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК України) в редакції 1960 року за відсутністю в його діях складу злочину. Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк тримання його під вартою з09липня 2012 року до 16жовтня 2013 року.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_8 , засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_9 залишено без задоволення, а вирок суду від 16жовтня 2013 року стосовно ОСОБА_6 без зміни.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ) від 14 жовтня 2014 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення, касаційні скарги заступника прокурора Хмельницької області та потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково, вирок суду від 16 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду від 08 квітня 2014року стосовно засудженого ОСОБА_6 скасовано, а матеріали справи направлено на новий судовий розгляд.

За вироком Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року ОСОБА_6 засуджено за пунктами 4, 7 ч. 2 ст.115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України (у редакції Закону від 15 квітня 2008 року із змінами) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_6 визначено покарання увиді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 09 липня 2012 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 задоволено частково, стягнуто на її користь із ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 34833,8 грн, моральної шкоди 1 мільйон грн.

Вироком суду також вирішено питання судових витрат та долю речових доказів.

За ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2016 року апеляцію засудженого ОСОБА_6 залишено без задоволення.

В порядку ст. 365 КПК України в редакції 1960 року вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015 року стосовно засудженого ОСОБА_6 в частині вирішення долі речових доказів змінено. Речові докази, які перебувають у Хмельницькому НДЕКЦ МВС України: п`ять упакувань, вісім металевих ємностей із порохом, передано у вибухотехнічну службу ГУНП в Хмельницькій області для знищення.

У решті вирок суду залишено без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_10 зхуліганських мотивів та з особливою жорстокістю за таких обставин.

09 липня 2012 року близько 03:00 ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 , почувши, що у його вікно зі сторони вулиці хтось жбурнув камінь, бажаючи помститись за це, взяв із собою наявний у його власному користуванні револьвер «Сафарі Магнум РФ 440» серії НОМЕР_1 , споряджений набоями, придатний для стрільби, вийшов із будинку та направився навздогін за правопорушником, яким виявився раніше йому незнайомий потерпілий ОСОБА_10 , вчинивший своїми діями дрібне хуліганство.

Наздогнавши ОСОБА_10 поміж будинками АДРЕСА_2 , ОСОБА_6 , діючи умисно, з метою заподіяння смерті ОСОБА_10 , застосовуючи психологічний примус, демонструючи наявну при собі зброю, готову для негайного застосування, з метою подолання можливого опору збоку ОСОБА_10 , завдав останньому ударів руками і ногами в голову, потім узяв його силоміць за руку та змусив пройти до місця неподалік розташування власного домогосподарства, де мав намір довести свій злочинний умисел до кінця.

Прийшовши на місце проїзну частину по АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на умисне протиправне позбавлення життя потерпілого ОСОБА_10 , розуміючи та усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій, використовуючи малозначний привід (вчинення потерпілим дрібного хуліганства), тобто з хуліганських мотивів, проявляючи особливу зухвалість та діючи з особливою жорстокістю, усвідомлюючи, що своїми діями завдає потерпілому значного фізичного болю та особливих страждань, повалив потерпілого на землю і з прикладанням значної фізичної сили цілеспрямовано завдав йому численних (неменше восьми) ударів ногами в ділянку життєво важливого органу голови, спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді вдавленого перелому кісток носа зліва, перелому лобного відростка верхньої щелепи ліворуч, перелому очної частини лобної кістки зліва та решітчастої кістки, травматичного субдурального крововиливу між твердою мозковою оболонкою головного мозку і речовиною головного мозку на рівні лобних долей, травматичного субарахноїдального крововиливу в м`які мозкові оболонки головного мозку в проекції лобних долей та тім`яної долі праворуч із крововиливами в бокові шлуночки головного мозку, травматичних крововиливів у товщину лівої лобної долі головного мозку, крововиливів у кон`юнктиву лівого ока, крововиливів у м`які тканини в лобній ділянці в середньому відділі зі сторони внутрішньої поверхні з розповсюдженням на шкіру обличчя до низу, восьми саден у лобній ділянці справа, в ділянці верхньої повіки правого ока у внутрішньому відділі, ділянці спинки носа справа, на рівні віток нижньої щелепи справа, в ділянці верхньої губи, підборіддя зліва та справа, в ділянці спинки носа ліворуч, верхньої повіки лівого ока, в підочній ділянці зліва, на рівні вилочної ділянки ліворуч, синяка в лобній ділянці справа з розповсюдженням на верхні повіки обох очей, на ніс, на підочні ділянки справа та зліва, крововиливів у слизову оболонку верхньої та нижньої губи, які утворилися внаслідок не менше восьми ударів, по механізму «удар-тертя» з прикладанням значної сили і направленням травмуючої дії в ділянку носа та правого ока зліва направо, зпереду назад, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення і від яких настала смерть потерпілого ОСОБА_10 .

Відразу після побиття потерпілого і до настання його смерті ОСОБА_6 , продовжуючи проявляти особливу жорстокість, із наявного револьвера «Сафарі Магнум РФ 440» здійснив не менше шести пострілів у задню частину тулуба ОСОБА_10 , спричинивши потерпілому численні рани: у поперековій ділянці зліва, в нижніх квадратах лівої сідниці, на внутрішній поверхні правого стегна, на задньовнутрішній поверхні лівого стегна, підколінної ділянки справа (наскрізне поранення м`яких тканин), які мають ознаки легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров`я.

Після цього ОСОБА_6 , усвідомлюючи наслідки своїх протиправних дій, з метою приховати сліди умисного вбивства та інсценувати незаконне вторгнення потерпілого у двір його будинку, за допомогою свідка ОСОБА_11 затягнув непритомного ОСОБА_10 на територію домогосподарства по АДРЕСА_1 .

Крім того, ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконному виготовленні та зберіганні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

09 липня 2012 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 в будинку по АДРЕСА_1 виявлено та вилучено три рушниці «Сайга 410 К» № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , які перебували у фактичному користуванні ОСОБА_6 згідно з офіційним дозволом на право зберігання мисливської зброї, в які ОСОБА_6 незаконно вніс конструктивні зміни, внаслідок чого рушниці стали бойовою багатоцільовою гладкоствольною вогнепальною зброєю, і надалі зберігав їх у будинку за місцем проживання без передбаченого законом дозволу.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі із доповненнями засуджений ОСОБА_6 виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі Суд) про скасування судових рішень та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд з огляду на неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону.

Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений стверджує, що не визнає себе винуватим у вчинених злочинах, потерпілий ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження голови внаслідок падіння з висоти власного зросту. Наполягає, що свідки та потерпіла його обмовили, оскільки перебувають із ним у неприязних стосунках; свідок ОСОБА_11 є наркозалежним і перебуває на обліку в психіатричній лікарні. Заперечує висновки проведених у справі експертиз. Вказує, що на його одязі відсутні залишки крові та пострілів, на трупі не знайдено його відбитків.

Стверджує, що справу сфальсифіковано, над ним вчинено замовну розправу як над головою релігійної мусульманської громади. Слідчими не проведено необхідних слідчих дій, впізнання, відтворення обставин події, слідчих експериментів, очних ставок, додаткової психіатричної експертизи для встановлення, чи перебував він устані афекту, додаткової балістичної експертизи, фотопортретознавчої експертизи; не допитано мешканців провулка, де було знайдено кров померлого, невстановлено осіб на відеозаписі з магазину «Хрещатик» та автомобіль, біля якого били потерпілого та стріляли в нього,відсутня повна схема руху потерпілого ОСОБА_10 і свідка ОСОБА_12 , не притягнуто до відповідальності свідків за завідомо неправдиві показання та осіб, які зізналися у вчинених злочинах (хуліганстві, крадіжках та інших). На свідків вчинявся тиск з боку слідчих. Встановивши зазначене, суд мав направити справу на додаткове розслідування.

Також посилається на порушення права на захист, оскільки не був забезпечений захисником, участь якого є обов`язковою; суд відхиляв його клопотання про зміну захисника, не надавав йому можливості зустрітися із захисниками.

Стверджує, що розгляд справи проведений із порушенням правил підсудності, яка була визначена касаційним судом за іншим судом першої інстанції.

Вважає, що судами не виконано вказівок касаційного суду, викладених в ухвалі ВССУ від 14 жовтня 2014 року.

Також до нього не застосовано ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі Закону України №838-VIII).

Безпідставно конфісковано майно, належне дружині, а саме рушниці «Сайга 410 К».

Крім того, судами неправильно вирішено заяву про перегляд вироку за нововиявленими обставинами.

Наведені порушення не було усунуто й апеляційним судом, тому вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України 1960року.

Стверджує, що під час судового та апеляційного розгляду постійно порушувались його права та процедура розгляду, суди залишали без уваги та не вирішували його клопотань, у тому числі про відводи, йому забороняли задавати питання свідкам, не ознайомлювали з постановленими в ході розгляду ухвалами, не надали можливості підготуватися до судових дебатів, під час виступу з останнім словом перебивали, зупиняли, в суді першої інстанції незаконно видалили із зали судового засідання, не надавали побачення, на рідних та друзів чинився тиск, конвою надавалися незаконні накази поводитися з ним жорстоко та не давати йому можливості подавати заяви і клопотання. На теперішній час із матеріалів провадження зникли докази його невинуватості.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали касаційну скаргу.

Прокурор і потерпіла у судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги засудженого, стверджуючи про її необґрунтованість та наголошуючи на законності оскаржуваних судових рішень.

Мотиви Суду

Щодо меж касаційного перегляду

Доводи про однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінальної справи, визначення яких дано у статтях 368 та 369 КПК України 1960 року і на які є посилання в касаційній скарзі, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції та не є відповідно до положень ч. 1 ст.398 цього Кодексу предметом дослідження і перевірки касаційним судом. Підчасрозгляду доводів, наведених у касаційній скарзі, Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням підстав для скасування або зміни судових рішень, визначених у ч.1 ст. 398 КПК України 1960 року, касаційний розгляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, а також щодо відповідності покарання, призначеного засудженому, тяжкості вчинених злочинів та його особі.

Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 рокувирок суду повинен бути законним іобґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті всудовому засіданні. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи вїх сукупності, керуючись законом.

У статті 399 КПК України 1960 року зазначено, що вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Щодо доведеності винуватості засудженого

Викладені у вироку висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_10 з хуліганських мотивів та з особливою жорстокістю за обставин, установлених судом і детально наведених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, які встановлено з урахуванням усіх об`єктивних і суб`єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги під час з`ясування дійсних обставин події, і ґрунтуються на зібраних у справі та ретельно досліджених у судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв`язку.

У ході судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_6 за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України суд належним чином дослідив докази, що містяться у матеріалах справи.

Так, суд першої інстанції у вироку зазначив, що підсудний ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснював, що ОСОБА_10 не бив, з револьвера в нього не стріляв та наміру вбивати потерпілого в нього не було. Пояснив, що вночі, близько 03:00 почув звук битого скла та зрозумів, що хтось кинув камінь у вікно його будинку. Через деякий час вийшов у двір будинку і виявив там лежаче тіло невідомої особи, як потім з`ясувалось, це був ОСОБА_10 , в нього було побите обличчя. Вінвикликав міліцію та швидку, намагався надати потерпілому, який був ще живий, допомогу, зробити йому масаж серця. На виявлені револьвер та рушниці має відповідний дозвіл.

Суд дав критичну оцінку показанням ОСОБА_6 про те, що він не причетний до вчинення вбивства і незаконного поводження зі зброєю, дійшовши висновку, що ційого показання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні й спростовуються наявними у справі доказами.

Суд першої інстанції встановив, що хоча події й відбувалися вночі у безлюдному місці, знайшлося чимало свідків (у вироку наведено показання десятьох) мешканців сусідніх будинків, у тому числі багатоповерхівок, які, прокинувшись від криків «не вбивайте» чи пострілів, з подвір`я, балконів та вікон своїх квартир бачили цілком чи частково події, що відбувалися, а саме як чоловік, одягнений у світлі смугасті бриджі, вів молодого хлопця, повалив його на землю та щосили бив ногами в голову, незважаючи на крики свідків припинити бійку, поки потерпілий непочав хрипіти, декілька раз вистрілив у нього, а надалі потягнув його за допомогою іншого чоловіка.

Із цих свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 надали всуді показання про те, саме їх сусід ОСОБА_6 бив хлопця та стріляв у нього, після чого з іншим чоловіком затягнув потерпілого у свій двір. Свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_18 підтвердили, що у ніч вбивства чули постріли і бачили, як ОСОБА_6 у світлих шортах нервово ходив по провулку Лагерному, а потім зіншим чоловіком затягнув тіло потерпілого до себе у двір. Коли приїхала міліція, ОСОБА_6 був вже в іншому одязі (що спростовує і твердження у скарзі засудженого про те, що відсутність крові на його одязі свідчить про його невинуватість).

За показаннями свідка ОСОБА_19 він на прохання ОСОБА_6 допоміг затягнути на його подвір`я побитого до крові хлопця, який важко дихав.

Свідок ОСОБА_12 в суді підтвердив, що вони разом із ОСОБА_10 опівночі кидали каміння у вікна багатоповерхівки по АДРЕСА_1 . Убудинок ОСОБА_6 влучили, але вікно не розбили. Коли втікали, побачили ОСОБА_6 , у якого був пістолет, на його крик «стій», розбіглись у різні сторони. Наступного дня дізнався про вбивство ОСОБА_10 .

Із показань свідків працівників міліції ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 (всудовому засіданні) та ОСОБА_23 (на досудовому слідстві) вбачається, що коли вони прибули на місце злочину АДРЕСА_1 , ОСОБА_6 пояснив, що затримав чоловіка, який кинув камінь увікно його будинку і пошкодив сітку від комах, та привів їх на територію свого подвір`я, де лежало тіло молодого хлопця без ознак життя, обличчя якого було побите, в крові.

Свідок ОСОБА_24 в суді зазначив, що займався підприємницькою діяльністю вмагазині «Хрещатик» на АДРЕСА_4 , дедозволив працівникам міліції переглянути відеозапис з камери спостереження магазину в ніч на 09 липня 2012 року. Під час його перегляду було видно, як ОСОБА_6 веде потерпілого за руку в бік свого будинку. Працівники міліції запросили двох понятих і скопіювали запис на окремий диск.

Підстав вважати, що всі ці свідки обмовили ОСОБА_6 , у суду не було.

Будь-яких підстав, які б викликали сумнів у наданих під час судового засідання поясненнях учасників судового розгляду перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Суд першої інстанції встановив, що показання вказаних свідків узгоджуються між собою та об`єктивно підтверджуються іншими доказами у справі, у тому числі письмовими доказами, даними протоколів слідчих дій та висновками проведених усправі експертиз, а тому обґрунтовано поклав ці показання в основу вироку.

Так, згідно з інформацією, наданою Комунальним підприємством «Міськ-Світло» м.Кам`янця-Подільського вбачається, що місце вбивства у ніч на 09 липня 2012року освітлювалось, що свідчить про об`єктивну можливість свідків очевидців убивства, незважаючи на темну пору доби, при штучному освітленні вулиці розгледіти і впізнати ОСОБА_6 .

Відповідно до протоколу огляду місця події та фототаблиць до нього зафіксовано місце скоєння злочину, а саме територія по провулку Лагерному, в м.Кам`янці-Подільському, де на місці вбивства та на паркані біля будинку №20 було виявлено кров, а також криваві сліди волочіння тіла до двору будинку АДРЕСА_1 , тобто до житла ОСОБА_6 . В ході огляду території, прилеглої до будинку підсудного, було виявлено труп потерпілого ОСОБА_10 з ознаками насильницької смерті, з побитою, закривавленою головою. З місця злочину вилучено сліди речовини бурого кольору, якою виявилась кров потерпілого.

Згідно з даними протоколів виїмки та огляду відеозапису з камер спостереження магазину «Хрещатик» в м. Кам`янці-Подільському з 08 на 09 липня 2012 року, в результаті перегляду диска встановлено, що на ньому зафіксовано, як ОСОБА_6 біля магазину, що поруч з його домоволодінням, силоміць вів за руку ОСОБА_10 до провулку Лагерного. При цьому на відеозаписі зображено ОСОБА_6 з бородою і в такому ж одязі (світлих смугастих шортах), оголеним до пояса, як його бачили свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_11 , подружжя Харжевських та інші, які раніше знали ОСОБА_6 і прямо вказали на нього.

Оцінюючи цей доказ, суд першої інстанції визнав його допустимим і належним, оскільки зазначені дані стосуються предмета доказування і здобуті слідчим з дотриманням кримінально-процесуального закону, що було перевірено судом.

Також предметом дослідження суду першої інстанції були висновки судово-медичних експертиз, дані яких суд навів та ретельно проаналізував у вироку.

Ці висновки повністю узгоджуються з іншими вищевказаними доказами та містять відповіді на питання, які порушує засуджений у касаційній скарзі.

Зокрема, за висновком судово-медичної експертизи від 16серпня 2012року №144 причиною смерті ОСОБА_26 стала відкрита черепно-мозкова травма вдавлений перелом кісток носу, перелом лобного відростку верхньої щелепи ліворуч, перелом очної частини лобної кістки зліва, решітчастої кістки, травматичний крововилив між твердою мозковою оболонкою головного мозку та речовиною головного мозку на рівні лобних долів, травматичний крововилив в м`які мозкові оболонки головного мозку в проекції лобних долів та тім`яної долі праворуч із крововиливами в бокові шлуночки головного мозку, травматичні крововиливи в товщину лівої лобної долі головного мозку, яка ускладнилась розвитком набряку та стискання речовини головного мозку.

За висновком експертизи смерть ОСОБА_10 могла настати о 03:00 09липня 2012 року.

Всі тілесні ушкодження у ОСОБА_10 утворилися за життя, незадовго перед настанням його смерті.

Садна на задніх поверхнях гомілок, які поздовжньо розташовані, більше по задній поверхні штанин шортів із поверхневими смугами пилу сірого кольору, також поздовжньо розташованими, могли утворитися внаслідок тертя по дотичній об тупі тверді предмети, об ґрунт, і свідчать про переміщення тіла потерпілого за його життя, на що вказують і дані протоколу огляду місця події та очевидці злочину.

Здатність до активних дій ОСОБА_10 після спричинення тілесних ушкоджень у ділянки верхніх та нижніх кінцівок, тазу та голови, в тому числі самостійно переміщатись, захищатись від ударів, кричати, здійснювати цілеспрямовані дії не виключається до моменту втрати свідомості у зв`язку з наявністю важкої черепно-мозкової травми.

Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи від 22вересня 2012року №10 утворення тілесних ушкоджень в області голови потерпілого при падінні з висоти власного зросту та за обставин, на які вказує ОСОБА_6 упротоколах допиту підозрюваного від 09 липня 2012 року, виключається.

В судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_27 підтвердив ці висновки та спростував версію ОСОБА_6 про можливість отримання виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень внаслідок його падіння з висоти власного зросту. Експерт вказав, що смерть ОСОБА_10 настала за 30 хвилин після заподіяння тяжких тілесних ушкоджень в ділянку голови потерпілого, від не менше восьми нанесених травмуючих ударів, унаслідок розвитку набряку та стискання речовини головного мозку. Ним виявлено та зафіксовано переломи носової кістки зліва, перелом лобного відростка верхньої щелепи, перелом очної частини лобної кістки з переходом на решітчасту кістку зліва. Експерт наполягав, що смертельні тяжкі тілесні ушкодження можна завдати кулаками чи ступнями ніг. При цьому увинної особи можуть і не залишатись сліди на кулаках і ногах, оскільки залишення слідів залежить від тренованості винної особи, властивостей та ознак їїшкірного покрову. За силою вказані удари були сильними та достатніми для перелому вказаних кісток, потерпілий й ході заподіяння йому ударів міг відчувати значний фізичний біль. Під час завдання тілесних ушкоджень в обличчя, принаймніперших ударів, від яких сталась кровотеча, тіло потерпілого або сама його голова була у вертикальному положенні чи в близькому до такого.

Оскільки наведені докази зібрані у встановленому законом порядку і узгоджуються між собою, підстав піддавати сумніву їх достовірність та допустимість Суд невбачає.

Суд першої інстанції дослідив і наявні у справі докази щодо пред`явленого ОСОБА_6 обвинувачення у вчиненні незаконного виготовлення та зберігання вогнепальної зброї, дійшовши висновку про підтвердження винуватості підсудного за ч. 1 ст. 263 КК України.

Так, довідкою начальника УГБ УМВС України в Хмельницькій області підтверджується, що за ОСОБА_6 зареєстровано три мисливські рушниці: «Сайга 410 К» № НОМЕР_5 , «Сайга 410 К-01» № НОМЕР_6 , «Сайга 410 К-02» №Н04291123. Під час обшуку житла підсудного ОСОБА_6 було виявлено і вилучено вказані рушниці та посвідчення № НОМЕР_7 на ім`я ОСОБА_6 на право зберігання мисливської рушниці «Сайга».

Проте за висновками судово-балістичних експертиз від 27липня 2012 року №48-Б та № 49-Б всі три рушниці «Сайга 410» калібру 410 виробництва Росії, що були вилучені в ході обшуку в помешканні ОСОБА_6 , являються бойовою багатоцільовою гладкоствольною вогнепальною зброєю, здатною здійснювати постріли із складеним та розкладеним прикладом. З дослідницької частини цих висновків експертиз убачається, що в процессі порівняльного дослідження способом зіставлення вказаних рушниць із зразками мисливської вогнепальної зброї, встановлено як збіги за формою, розмірами, конструктивними особливостями та маркувальними позначеннями із мисливською самозарядною гладкоствольною рушницею «Сайга 410» калібру 410 виробництва Росії, так і відмінності відсутня тяга блокування зняття запобіжника при складеному прикладі, однак отвори для тяги наявні на задній частині ствольної коробки та на нижній петлі кріплення приладу.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_28 повністю підтвердив висновки експертиз, зазначивши, що відсутність тяги блокування зняття запобіжника при складеному прикладі в досліджуваних рушницях «Сайга 410 К» дає можливість здійснювати постріли при складеному прикладі, що надає їм при такій переробці ознаки бойової вогнепальної зброї.

Таким чином, наведеними доказами спростовуються доводи ОСОБА_6 про наявність у нього дозволу на зберігання трьох рушниць «Сайга 410 К», оскільки такий дозвіл він має тільки на зберігання мисливської зброї, а не бойової, якою вона стала після виявленої переробки і яка потребує відповідного дозволу на зберігання бойової вогнепальної зброї.

Доводи в касаційній скарзі ОСОБА_6 про те, що вказані рушниці належать його дружині, спростовуються матеріалами кримінальної справи.

За висновками судових психолого-психіатричних експертиз ОСОБА_6 психічними захворюваннями не страждає, не страждав такими і на період вчиненого злочину, а тому міг та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто стосовно скоєного його слід вважати осудним. Індивідуально-психологічні особливості, мотиваційні чинники ОСОБА_6 немогли суттєво вплинути на його поведінку під час інкримінованих йому дій. ОСОБА_6 на момент інкримінованих йому дій у стані фізіологічного афекту неперебував. Не перебував він також і в іншому емоційному стані (вираженого емоційного збудження або емоційного напруження), який міг би суттєво вплинути на його свідомість та діяльність.

З урахуванням зазначеного доводи в касаційній скарзі про те, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого є лише припущенням, а належних доказів немає, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, щоінкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які єважливими для правової кваліфікації діяння: як із тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і з тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Зазначені вимоги суд першої інстанції виконав у повному обсязі.

Щодо кваліфікації дій ОСОБА_6 .

На думку Суду, за встановлених судом першої інстанції обставин справи дії ОСОБА_6 кваліфіковано правильно.

Так, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_6 за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_10 з особливою жорстокістю шляхом заподіяння йому численних тяжких тілесних ушкоджень в ділянку життєво важливого органу голови, із прикладанням значної фізичної сили та інших численних тілесних ушкоджень, у тому числі поранень із застосуванням револьвера, через заподіяння яких у сукупності потерпілий тривалий час відчував значний фізичний біль;

При цьому суд врахував, що потерпілому було заподіяно не менше 8 ударів лише у голову, 6 пострілів, всі виявленні численні ушкодження було заподіяно за його життя, з моменту спричинення тяжких тілесних ушкоджень і до настання смерті пройшло близько 30 хвилин, у момент заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень він відчував значний біль, просив ОСОБА_6 не робити йому боляче та не вбивати.

Суд також кваліфікував дії ОСОБА_6 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, оскільки він вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_10 з хуліганських мотивів, використовуючи малозначний привід, діючи зухвало, в присутності свідків, не зважаючи на їх вимоги припинити бійку, застосовуючи грубу фізичну силу та травматичну зброю до потерпілого.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що характер вчинених ОСОБА_6 дій свідчить про спрямованість його умислу саме на умисне вбивство з хуліганських мотивів, оскільки вони позбавлені будь-якої потреби, пов`язані з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки з використанням малозначного приводу, в присутності свідків, порушуючи їх спокій, застосовуючи грубу фізичну силу і травматичну зброю до потерпілого.

Суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263 КК України, оскільки він незаконно зберігав вогнепальну зброю, а саме три рушниці «Сайга 410 К», без передбаченого законом дозволу.

З матеріалів провадження вбачається, що суд першої інстанції виконав вказівки, які містяться в ухвалі ВССУ від 14 жовтня 2014 року, якою за касаційними скаргами прокурора та потерпілої попередній вирок стосовно ОСОБА_6 скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд саме з підстав неправильної кваліфікації дій засудженого.

Щодо призначеного покарання та вирішення цивільного позову

Стосовно призначеного ОСОБА_6 покарання за пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 115 ККУкраїни з вироку вбачається, що суд першої інстанції належним чином обґрунтував своє рішення про призначення підсудному покарання у виді довічного позбавлення волі.

Відповідно до статей 50 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення тапопередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності, індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає впередбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого.

Згідно зі ст. 64 КК України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Під час перевірки матеріалів справи встановлено, що суд, ухвалюючи вирок, дотримався цих вимог закону. Призначене ОСОБА_6 покарання у межах санкції статті, за якою його засуджено, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного.

Так, суд першої інстанції врахував, що вчинення засудженим особливо тяжкого злочину проти життя таздоров`я людини, конкретні обставини справи, обстановка, мотиви (використання малозначного приводу), велика кількість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, спосіб вчинення злочину, а саме завдання потерпілому численних ударів ногами в життєво важливий орган голову, з особливою зухвалістю та жорстокістю, невідворотні наслідки у вигляді настання смерті потерпілого ОСОБА_10 , який був особою молодого віку, всі ці обставини у їх сукупності свідчать про високу суспільну небезпеку підсудного ОСОБА_6 , який здатний до неконтрольованих дій з проявами агресії, підтвердженням чого є вчинення ним умисного злочину проти життя та здоров`я людини за викладених у вироку обставин.

Суд першої інстанції не встановив жодних обставин, які б пом`якшували покарання підсудному ОСОБА_6 , а також не визначив обставин, які б обтяжували покарання, з урахуванням того, що обтяжуючі обставини є кваліфікуючими ознаками вчиненого ним злочину.

Суд першої інстанції дослідив дані про особу підсудного ОСОБА_6 , який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання житлово-експлуатаційна організація характеризуючими даними на підсудного не володіє, має на утриманні двох малолітніх дітей, дружину, яка не працює та матір похилого віку, офіційно не працює.

Суд першої інстанції взяв до уваги і думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні підсудного у виді довічного позбавлення волі.

Зважаючи на встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи, що ОСОБА_6 становить особливо велику небезпеку для оточуючих його людей і в цілому для суспільства, відсутність каяття з його боку, цинічну поведінку підсудного щодо потерпілої, яку підсудний допускав у суді, негативну поведінку в судовому засіданні, суд першої інстанції визнав за неможливе досягти мети виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових злочинів при застосуванні до нього покарання у виді позбавлення волі на певний строк, дійшовши твердого переконання, що необхідним і достатнім покаранням підсудному за вчинення ним злочинів і зокрема вбивства потерпілого, з метою його виправлення та попередження скоєння нових злочинів як ним, так і іншими особами, буде призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Отже, суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_6 винним у вчиненні умисного вбивства з особливою жорстокістю та з хуліганських мотивів і обґрунтовано призначив йому найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією норми матеріального права, реалізувавши свої повноваження відповідно до вимог закону і дотримуючись при цьому принципу співмірності та індивідуалізації покарання.

З огляду на викладене Суд не вбачає правових підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання явно несправедливим через суворість і таким, що суперечить його меті та загальним засадам.

Цивільний позов, який був пред`явлений потерпілою ОСОБА_8 , вирішений відповідно до вимог цивільного та кримінально-процесуального законодавства. При цьому суд врахував витрати, які потерпіла понесла у зв`язку з похованням сина, та характер і обсяг душевних страждань, яких вона зазнала у зв`язку з позбавленням його життя.

Щодо відповідності ухвали апеляційного суду вимогам закону та спростування апеляційним судом доводів про істотне порушення кримінально-процесуального закону

З висновками суду першої інстанції погодився й апеляційний суд, дослідивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши наведені вапеляції доводи засудженого, які аналогічні доводам його касаційної скарги.

Доводи в апеляції засудженого про те, що у справі допущено суттєву неповноту судового слідства, оскільки не було задоволено його клопотання про допит свідків, про долучення письмових доказів, апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки незадоволення цих клопотань не вплинуло на повноту судового слідства.Зокрема, під час розгляду справи були допитані всі свідки, які з`явились в судове засідання для дачі показань про обставини вчинення засудженим злочинів. Вживались заходи для виклику і решти свідків, які не з`явились у судове засідання з поважних причин. Їх було допитано в режимі відеоконференції або суд оголосив їхпоказання, дані під час попереднього слідства, і дійшов обґрунтованого висновку про можливість закінчення судового слідства без допиту останніх в судовому засіданні. Не є порушенням кримінально-процесуального закону проведення допиту свідків ОСОБА_29 , ОСОБА_12 та ОСОБА_17 в режимі відеоконференції, як і непідтвердження свідком ОСОБА_17 відповідними документами його місця проживання, оскільки це не вплинуло на достовірність його показань.

Також апеляційний суд визнав безпідставними доводи в апеляції засудженого про істотне порушення кримінально-процесуального закону та його права на захист.

Апеляційний суд установив, що суд першої інстанції відповідно до вимог ст.81 КПК України 1960 року вирішив питання речових доказів, у тому числі його рушниць та револьверу, спростувавши відповідні доводи апеляції засудженого. При цьому невирішення питання щодо ємностей з порохом, які перебували в Хмельницькому НДЕКЦ МВС України, на які ОСОБА_6 в апеляції не вказував, стали підставою для зміни вироку в цій частині в порядку ст.365 КПК України 1960 року.

Апеляційний суд перевірив доводи засудженого про ухвалення вироку незаконним складом суду та не знайшов обставин, передбачених ст.54 КПК України 1960 року, які виключають участь судді у розгляді справи, визнав обґрунтованою ухвалу Дунаєвецького районного суду від 07грудня 2015року, якою ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді ОСОБА_30 .

Не знайшов апеляційний суд і порушень кримінально-процесуального закону у зв`язку із заміною прокурорів під час слухання справи в суді.

Також апеляційний суд перевірив доводи засудженого щодо порушення правил підсудності та встановив, що вказану кримінальну справу було передано на розгляд до Дунаєвецького районного суду на законних підставах відповідно до постанови голови Апеляційного суду Хмельницької області від 20 січня 2015року у зв`язку з неможливістю утворити склад суду в Кам`янець-Подільському міськрайонному суді.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що суд закінчив судове слідство і перейшов до судових дебатів і останнього слова в один день, не з`ясувавши, чи є у нього клопотання, без долучення до справи наявних у нього письмових та речових доказів, без надання можливості підготуватись до судових дебатів і останнього слова, також не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, який навів в ухвалі змістпротоколу судового засідання суду першої інстанції від 22грудня 2015 року. З цього протоколу вбачається, що головуючий з`ясував в учасників судового розгляду, чи бажають вони доповнити судове слідство, заявити клопотання, і крім заяви про відвід судді ОСОБА_30 , захиснику, залучення представників за цивільним позовом, які заявлялись неодноразово і які суд відхилив у зв`язку із зловживанням ОСОБА_6 своїми процесуальними правами, інших клопотань на цій стадії процесу він не заявляв. Того ж дня було закінчено судове слідство і суд перейшов до судових дебатів, які продовжувались 23грудня 2015року, і цього ж дня засудженому було надано останнє слово. Дляпідготовки до судових дебатів та останнього слова судом неодноразово оголошувалась перерва.

Апеляційний суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, твердження ОСОБА_6 про неправильне внесення в протокол судового засідання свідчень деяких свідків, оскільки відповідно до положень ст.88 КПК України 1960року сторони мають право знайомитися з протоколом судового засідання і подавати зауваження з приводу допущеної неправильності або неповноти протоколу, які розглядаються згідно з порядком, виписаним у ст.88-1 цього Кодексу.

Апеляційний суд не знайшов порушень вимог ст.272 КПК України 1960 року у зв`язку з видаленням ОСОБА_6 судом першої інстанції з залу засідання за неодноразові порушення ним порядку під час судового розгляду, що відображено в протоколах судових засідань.

Апеляційний суд не виявив порушення прав засудженого в процесі судового розгляду на харчування, на перерви, на побачення, що підтверджується протоколами судових засідань, а також позбавлення його права на участь у судових засіданнях в інших справах.

Апеляційний суд не встановив порушень під час досудового слідства та судового розгляду права ОСОБА_6 на захист, установивши, що його захищали професійні адвокати ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_9 . У процесі апеляційного розгляду захисник ОСОБА_38 був замінений на захисника ОСОБА_39 .

Апеляційний суд урахував, що засуджений зловживав своїм правом на захист, залучаючи як безоплатних захисників, так і захисників за договором, та періодично безпідставно відмовлявсявід них, утворюючи тяганину судового розгляду, забороняв їм знайомитися з матеріалами справи, про що є звернення від самих адвокатів.

З матеріалів справи видно, що судом було відмовлено у допуску до цієї справи його матері та дружини як його захисників, на що вказує в касаційній скарзі засуджений, оскільки в цій же справі вони мали статус свідків.

Також апеляційний суд визнав безпідставними твердження ОСОБА_6 про підроблення посадовцями 15грудня 2015 року акта про ознайомлення його з матеріалами кримінального провадження, оскільки вони не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Як зазначено в ухвалі, в судовому засіданні апеляційної інстанції було дотримано вимоги кримінально-процесуального закону щодо прав засудженого в суді апеляційної інстанції. Його було ознайомлено з матеріалами кримінальної справи, надано копії відповідних процесуальних дій, які проводились у процесі досудового слідства і в суді, копії протоколів судових засідань, аудіо- та відеозаписів, що підтверджується його заявами, актами працівників Дунаєвецького районного суду та Апеляційного суду Хмельницької області, долученими до справи. Дотримано прав засудженого і в частині надання останнього слова в суді апеляційній інстанції, яке, як зазначено в ухвалі, ОСОБА_6 перетворив на зачитування його апеляційної скарги протягом чотирьох годин.

При цьому апеляційний суд зауважив, що ОСОБА_6 зловживав своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи, намагався знищити докази його причетності до вчинення злочинів. Так, відповідно до акта, складеного помічником заступника голови апеляційного суду Хмельницької області, 18липня 2016 року засуджений ОСОБА_6 під час ознайомлення з 4 томом вирвав аркуш справи №293, а саме паспорт на револьвер калібру 4 мм для відстрілу патронів «Флобер», який був поміщений в файл пакет та опечатаний слідчим СВ СУ УМВС У в Хмельницькій області. Цей документ був виявлений у засудженого ОСОБА_6 при поверхневому огляді.

Водночас Суд звертає увагу, що ухвалою Верховного Суду від 19вересня 2019 року було задоволено клопотання засудженого ОСОБА_6 про ознайомлення з матеріалами справи, які були надіслані до суду першої інстанції. Ознайомлення з кожним томом кримінальної справи підтверджено розпискою, з приводу ознайомлення з декількома томами засуджений відмовився від підпису, про що працівником суду складені відповідні акти.

Отже, суд апеляційної інстанції належним чином перевірив, проаналізував та спростував доводи, наведені вапеляції засудженого, які аналогічні доводам його касаційної скарги. Апеляційний розгляд кримінальної справи проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону. Ухвала відповідає вимогам ст.377 КПК України 1960року.

Доводи у касаційній скарзі про те, що судами неправильно вирішено його заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є предметом касаційного розгляду в цьому провадженні.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно установлення обставин справи, до переоцінки доказів, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Усі ці доводи були предметом дослідження в судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім установленим судом фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується Суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України»). Суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання,

проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Van de Hurk v. the Netherlands», «Boldea v. Romania», «MoreiraFerreira v. Portugal»).

Водночас Суд вважає обґрунтованими доводи в касаційній скарзі засудженого щодо безпідставного незарахування йому у строк покараннястроку попереднього ув`язнення на підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VIII, який був прийнятий під час судового розгляду справи, оскільки обмежень такого права стосовно осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, Закон не містить.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_6 перебував під вартою під час досудового слідства і судового розгляду до набрання вироком законної сили вперіод з 09 липня 2012 року по 08 квітня 2014 року та з 14 жовтня 2014 року по 27липня 2016року, тому цей строк має бути зарахований із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Таким чином, є підстави для задоволення касаційної скарги в цій частині.

Керуючись статтями 394396 398 400-2 КПК України 1960 року, пунктами 46 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 03жовтня 2017року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 30 грудня 2015року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 27 липня 2016року стосовно засудженого ОСОБА_6 змінити.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України від 26листопада 2015року №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» зарахувати засудженому ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув`язнення за період з 09 липня 2012 року по 08 квітня 2014 року та з 14 жовтня 2014 року по 27липня 2016року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3