№ 2218/13632/2012

Постанова

Іменем України

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 2218/13632/2012

провадження № 61-8002св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюка О. І.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у червні 2012 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати недійсним з моменту вчинення, посвідчений 05 травня 2005 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., реєстровий № 1202, договір купівлі-продажу присадибної земельної ділянки площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий № 6810100000:19:003:0089, укладений від його імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 20 грудня 2007 року за № 1645 приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Шешуряк О. В., із ОСОБА_3 від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої 06 серпня 2007 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т. В.;

- витребувати на його користь присадибну земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий № 6810100000:19:003:0089, з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 16 грудня 1995 року він отримав у дар на підставі договору дарування присадибну земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 .

Хмельницькою міською радою 25 листопада 2009 року на вказану земельну ділянку йому був виданий державний акт.

Колишня дружина ОСОБА_2 без його згоди, використавши фіктивну довіреність, начебто видану ним 20 грудня 2007 року, посвідчену нотаріусом Шешуряк О. В., 05 травня 2010 року від його імені продала спірну земельну ділянку ОСОБА_3 , від імені якої діяв на підставі довіреності ОСОБА_5 .

До використання фіктивної довіреності вона вдалася не вперше, оскільки таким же чином раніше намагалась відчужити садово-городній будинок у садівничому товаристві «Мир» міста Хмельницького, однак зазначений договір рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області був визнаний недійсним.

Договір купівлі-продажу присадибної земельної ділянки укладений від його імені 05 травня 2010 року ОСОБА_2 без повноважень і тому має бути визнаний недійсним, а спірна земельна ділянка витребувана з чужого незаконного володіння відповідачів.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 17 квітня 2013 року позов задовольнив.

Визнав недійсним з моменту вчинення посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г. 05 травня 2010 року (реєстровий № 1202) договір купівлі-продажу присадибної земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий № 6810100000:19:003:0089, по АДРЕСА_1 , укладений від імені ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шешуряк О. В. 20 грудня 2007 року за № 1645, із ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_5 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Папкою Т. В. 06 серпня 2007 року.

Витребував на користь ОСОБА_1 присадибну земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 , кадастровий № 6810100000:19:003:0089, з незаконного володіння ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що згідно з висновком експерта сектору з ТКЗР ОВС м. Хмельницького НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області № 687 від 30 червня 2011 року, який міститься у матеріалах цивільної справи № 2-1296/11, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 липня 2011 року та ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2011 року у цій же справі, підпис на довіреності від імені ОСОБА_1 підроблений, що робить її нікчемною. Тим самим спірна земельна ділянка вибула із володіння позивача як її власника не з його волі, тому договір підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - витребуванню з чужого незаконного володіння відповідачів.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» (далі - ТОВ «Преміум Лігал Колекшн») як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подало апеляційну скаргу.

Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2022 року закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що апелянт не надав суду доказів на підтвердження тієї обставини, що оскаржуваним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2013 року вирішено питання про його права та обов`язки.

На дату ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, а саме 17 квітня 2013 року, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не було учасником договірних кредитних відносин між ВАТ КБ «Надра», ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , оскільки відповідне право кредитора за кредитним договором від 24 січня 2008 року та іпотечним договором від 25 січня 2008 року виникло у заявника, як він сам стверджує, лише в квітні 2020 року, на підставі відповідного договору про відступлення права вимоги. Заявником не надано доказів щодо заміни стягувача у виконавчому листі у справі № 2/2218/71/11 на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2021 року.

Спірна земельна ділянка за договором купівлі-продажу від 05 травня 2010 року не була предметом іпотеки за кредитними правовідносинами, які виникли між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 , тому оскаржуваним судовим рішенням не було і не могло бути вирішено питання про права та обов`язки ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» у серпні 2022 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-76цс16, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, від 06 вересня 2017 року у справі № 686/15607/15-ц, та у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 591/1506/14-ц, від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/12151/16-ц.

Сама відсутність у резолютивній частині рішення висновку щодо порушення прав товариства не свідчить про дотримання його прав та не позбавляє права на оскарження рішення, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-76цс16, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, від 06 вересня 2017 року у справі № 686/15607/15-ц, тому є необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, згідно з яким рішення суду є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суду прямо вказано про права та обов`язки таких осіб.

Судом першої інстанції не з`ясовано всіх обставин справи, не досліджено належних доказів, що підтверджували доводи позивача, у зв`язку з чим ухвалене незаконне та необґрунтоване судове рішення.

Судом не досліджено належним чином зібрані у справі докази, у зв`язку з чим через неналежну оцінку апеляційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Судом апеляційної інстанції також проігноровано, що суд першої інстанції встановив факт нікчемності довіреності, посвідченої 20 грудня 2007 року № 1645, на підставі якої ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 , уклала оспорюваний договір купівлі-продажу присадибної земельної ділянки. Вказане порушує права товариства, оскільки визнання нікчемною довіреності призводить до неможливості задовольнити свої вимоги за кредитним зобов`язанням.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від ОСОБА_2 у вересні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, оформлений письмовими поясненнями.

Верховний Суд ухвалою від 12 грудня 2022 року відзив ОСОБА_2 повернув заявнику без розгляду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 22 серпня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

Справа № 2218/13632/2012 надійшла до Верховного Суду 15 вересня 2022 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивач на підставі договору дарування від 16 грудня 1995 року набув у власність земельну ділянку площею 0,10 га, розташовану по АДРЕСА_1 із цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Хмельницькою міською радою 25 листопада 2009 року ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку серії ЯЗ № 448282.

ОСОБА_2 , діючи на підставі довіреності, посвідченої 20 грудня 2007 року приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шешуряк О. В. за № 1645, від імені позивача 05 травня 2010 року відчужила ОСОБА_3 зазначену земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу.

Згідно з висновком експерта сектору з ТКЗР ОВС міста Хмельницького НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області № 687 від 30 червня 2011 року, який міститься в матеріалах цивільної справи № 2-1296/11, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 29 липня 2011 року та ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2011 року у цій же справі, підпис на вище вказаній довіреності від імені ОСОБА_1 підроблений.

ОСОБА_5 , діючи від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 08 листопада 2010 року ОСОБА_7 - консулом Посольства України у Великобританії, за реєстровим № 572/845, відчужив 14 січня 2011 року земельну ділянку площею 0,1000 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_6 за ціною 62 530 грн.

Апеляційним судом також встановлено, що 24 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено договір кредитної лінії № 754277 МБ, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 110 000 доларів США зі сплатою 14,4 % річних строком до 23 січня 2015 року.

На забезпечення виконання кредитного договору, 25 січня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шешуряк О. В., було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 вересня 2011 року було задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії у розмірі 121 976,56 доларів США. На даний час рішення суду не виконано.

Між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та КБ «Надра» 30 квітня 2020 року було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким ТОВ «Преміум Лігал Колекшн»набуло право вимоги за договором кредитної лінії у розмірі 121 976,56 доларів США.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 лютого 2021 року замінено стягувача у виконавчому листі у справі № 2/2218/71/11 на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».

Звертаючись із апеляційною скаргою, ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» посилалося на те, що є кредитором за договором кредитної лінії та іпотекодержателем за договором іпотеки, а оскаржуваним судовим рішення місцевого суду встановлено факт нікчемності довіреності, посвідченої 20 грудня 2007 року за № 16456 приватним нотаріусом Кам`янець-Подільського міського нотаріального округу Хмельницької області Шешуряк О. В. за № 1645, тому його право було порушено.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) від 04 грудня 1995 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.

Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; накладення обмежень дозволено за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватися з легітимною метою та зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ «Воловік проти України», «Креуз проти Польщі», «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі»).

Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine» заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).

Обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не має законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю мети, яку прагнуть досягти (рішення ЄСПЛ у справі «Тіннеллі та сини, Лтд та ін.», «Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства»).

Конвенція має на меті гарантію не теоретичних або ілюзорних прав, а практичних та ефективних. Особливо це стосується права на доступ до суду з огляду на визначене місце, яке посідає в демократичному суспільстві право на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Ейрі проти Ірландії», «Аїт-Мугуб проти Франції»).

Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до положень частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана норма кореспондується з приписами частини першої статті 352 ЦПК України згідно з якою учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

ЦПК України передбачено право осіб, які не брали участі у справі, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, але при дотриманні певних умов.

Так, особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку, передбаченому статтею 352 ЦПК України, повинна довести, наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб`єкта апеляційного оскарження.

Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 62/112 та у постанові від 13 вересня 2019 року у справі № 916/914/19.

Встановивши, що Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 17 квітня 2013 року не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження.

Також апеляційний суд правильно зазначив про те, що спірна земельна ділянка за договором купівлі-продажу від 05 травня 2010 року не була предметом іпотеки за кредитними правовідносинами, які виникли між банком та ОСОБА_5 і ОСОБА_2 .

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-76цс16, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15, від 06 вересня 2017 року у справі № 686/15607/15-ц, та у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 591/1506/14-ц, від 13 квітня 2022 року у справі № 757/62043/18-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 522/12151/16-ц, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки системний аналіз наведених вище норм процесуального дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності нормам ЦПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження.

Викладене узгоджується із правим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала не суперечить вказаному правову висновку, оскільки Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 04 травня 2022 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Преміум Лігал Колекшн», а у подальшому, встановивши на підставі наявних у справі доказів, що права, інтереси та (або) обов`язки товариства оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про його права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, закрив апеляційне провадження.

Аргументи касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 911/2635/17, також не заслуговують на увагу.

Згідно з приписами пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Водночас Верховний Суд вважає необґрунтованою наведену ТОВ «Преміум Лігал Колекшн»підставу касаційного оскарження ухвали апеляційного суду, оскільки у випадку посилання на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу касаційного оскарження, заявнику необхідно зазначити конкретну норму та вмотивовано обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України та застосованих судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі.

Проте заявник не вмотивував необхідність відступлення від висновків Верховного Суду застосованих апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції встановив факт нікчемності довіреності, посвідченої 20 грудня 2007 року № 1645, на підставі якої ОСОБА_2 , діючи від імені ОСОБА_1 , уклала оспорюваний договір купівлі-продажу присадибної земельної ділянки, тому вказане порушує права товариства, оскільки визнання нікчемною довіреності призводить до неможливості задовольнити свої вимоги за кредитним зобов`язанням, також не заслуговують на увагу, у зв`язку з тим, що факт нікчемності довіреності було встановлено в ухвалі Апеляційного суду Хмельницької області від 08 листопада 2011 року, якою залишено без змін рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29 липня 2011 року, у справі № 2-1296/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , третя особа - нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Твердохліб Г. Г., про визнання недійсним договору купівлі-продажу садового будинку від 20 серпня 2010 року.

Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції було здійснено лише посилання на висновок експерта сектору з ТКЗР ОВС м. Хмельницького НДЕКЦ при УМВС України в Хмельницькій області № 687 від 30 червня 2011 року, який міститься у матеріалах цивільної справи № 2-1296/11, під час розгляду якої було встановлено, що підпис на довіреності від 20 грудня 2007 року за № 1645 від імені ОСОБА_1 підроблений, що робить її нікчемною.

Інші доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення апеляційним судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії оскаржувана ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн» залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 липня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

А. І. Грушицький

Є. В. Петров