Постанова
Іменем України
04 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 226/569/19
провадження № 61-757св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 червня 2019 року у складі судді Рибкіна О. А. та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Канурної О. Д.,
Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» (далі - ТОВ «Пежо Сітроен Україна», товариство) про відшкодування моральної шкоди та втраченого заробітку.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 27 жовтня 2015 року він придбав автомобіль Opel Vektra B 1.8, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , який був технічно справним, окрім кришки майнової скриньки, яка відкривалась під час руху автомобіля. 26 березня
2016 року під час запуску двигуна автомобіля, за кермом якого був його онук ОСОБА_2 , відкрилася кришка майнової скриньки, яку він з силою закрив, після чого втратив свідомість. До свідомості прийшов через тридцять хвилин, після надання першої медичної допомоги. Зі слів онука, після закриття скриньки спонтанно спрацювала подушка безпеки, розірвавши при цьому торпеду та металевий модуль, в якому вона знаходилась, внаслідок чого травмувала його металевими та пластиковими шматками модуля.
Він неодноразово звертався до виробника автомобіля Opel у Німеччині із заявами про надання інформації про технічний стан подушок безпеки, у тому числі причин її спрацювання. У відповідь виробник посилався на тривалість експлуатації транспортного засобу, і саме з цих підстав відмовив йому у відшкодуванні шкоди, завданої внаслідок події, що сталася 26 березня 2016 року.
ТОВ «Пежо Сітроен Україна» з 01 січня 2019 року є представником Opel в Україні, оскільки представляє компанію Grоupe PSA, яка в березні 2017 року викупила завод Opel та є його правонаступником.
Внаслідок спонтанного спрацювання подушки безпеки він отримав закриту черепно-мозкову травму, травми грудної клітини, спинного мозку шийного відділу хребта, плечового і ліктьового суглобів, має затримку сечовипускання та травми обох очей, йому встановлено ІІ групу інвалідності. Починаючи з кінця березня 2016 року його життя різко змінилося, він відчуває фізичний біль у лівій руці та шиї, страждає амнезією, запамороченням голови, ліва рука не працює, зір на праве око втрачений на 98 відсотків, він не може керувати автомобілем, купатися у морі, займатися будівництвом літака та ремонтом автомобіля, потребує сторонньої допомоги, що спричиняє йому глибокі душевні страждання. Посилаючись на практику іноземних судів у подібних правовідносинах та випадках, заподіяну йому моральну шкоду оцінив у 13 893 805,00 євро, що еквівалентно 4 244 557 400,00 грн.
Також внаслідок отриманих ним травм він втратив замовлення на виготовлення реквізитів літаків (договір із німецькою фабрикою реквізитів) на суму
5 110 000,00 євро, а також не отримав проценти за використання його продукції в ігровому кіно « ІНФОРМАЦІЯ_1 », касовий збір від якого за його прогнозами повинен складати не менше десять мільярдів євро. За умовами договору він повинен був зробити сім реквізитів літаків, але встиг зробити тільки один. За його мінімальними підрахунками сума втраченого заробітку складає
75 110 000 євро, що еквівалентно 22 946 105 000,00 грн.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Пежо Сітроен Україна» на його користь на відшкодування моральної шкоди 4 244 557 400,00 грн та втрачений заробіток у розмірі 22 946 105 000,00 грн.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 11 червня
2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідача йому була завдана шкода, не довів факт заподіяння йому тілесних ушкоджень, внаслідок спонтанного спрацювання подушки безпеки в належному йому автомобілі Opel Vektra, 1998 року випуску, що стала наслідком отримання ним інвалідності (ІІ група), та не навів переконливих аргументів, які б давали змогу встановити за яких обставин та з яких причин могло статися спонтанне спрацювання подушки безпеки з урахуванням експлуатації автомобіля понад вісімнадцяти років, а також не надав належних доказів на підтвердження втрати ним заробітку, внаслідок отриманої 26 березня 2016 року травми у зазначеному ним розмірі, а заявлена ним вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі 4 244 557 400,00 грн взагалі не відповідає вимогам розумності і справедливості. Додатково зауважив, що ТОВ «Пежо Сітроен Україна» не може нести відповідальність перед позивачем за заподіяну шкоду та інші наслідки, оскільки відповідач не є виробником належного позивачеві автомобіля, не є продавцем чи особою, яка відповідальна за безпечну експлуатацію цього автомобіля, і не є правонаступником заводу Opel. Наявність у ТОВ «Пежо Сітроен Україна» договору імпорту та дистрибуції від 01 серпня 2018 року щодо права на імпорт, просування, збут і реалізацію нових автомобілів Opel в Україні не може бути підставою для покладення на відповідача відповідальності за експлуатацію споживачами будь-якого автомобіля марки Opel.
Постановою Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 червня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України визначається відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270. Факт ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. Документом, який підтверджує ушкодження здоров`я особи, є листок непрацездатності чи довідка лікувально-профілактичного закладу (пункт 4). Обставини спрацювання подушки безпеки та отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 мають розбіжності між даними зазначеними у виписному епікризі під час звернення позивача за медичною допомогою у день події та зазначеними ним у позовній заяві, а тому відсутність акта розслідування невиробничого характеру унеможливлює встановлення обставин отримання позивачем тілесних ушкоджень та причин самого спрацювання.Посилання заявника на те, що ТОВ «Пежо Сітроен Україна» є належним відповідачем у справі є неспроможними, оскільки відповідно до статуту відповідача, ТОВ «Пежо Сітроен Україна» не є правонаступником заводу Opel, і не є виробником та продавцем належного позивачеві автомобіля. Позивач не надав доказів на підтвердження втрати ним заробітку, внаслідок отриманої травми. Надані ним роздруківки переписки щодо нібито виготовлення ним реплік (моделей) літаків, не є допустимим доказом у розумінні вимог цивільного процесуального законодавства, і не містить достовірної інформації щодо ідентифікації учасників переписки.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просив скасувати рішення Димитровського міського суду Донецької області від 11 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року, і направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про недоведеність ним позовних вимог, посилаючись на те, що компанія ТОВ «Пежо Сітроен Україна» не є належним відповідачем у справі, оскільки не є правонаступником Opel Україна. Вказував на те, що у матеріалах справи наявні належні та допустимі докази на підтвердження факту отримання ним травм від спонтанного спрацювання подушки безпеки, а відсутність акта про нещасний випадок невиробничого характеру, не є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову. Суди залишили поза увагою той факт, що за результатами експертизи, проведеної працівниками обласного сервісного центру по обслуговуванню автомобілів Opel, встановлено, що подушка безпеки спонтанно спрацювала від різкого перепаду температури, проте результати проведеної експертизи відповідач на його вимогу не надав. Строк експлуатації транспортного засобу залежить від моторесурсу двигуна автомобіля, який для його автомобіля складає 350 000 км пробігу, оскільки він придбав автомобіль 1998 року випуску з пробігом 237 000 км, тобто до закінчення строку його експлуатації, відповідач, як правонаступник Opel Україна, має нести відповідальність за заподіяну йому шкоду. Апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги пояснення військового лікаря ОСОБА_3 , яка підтвердила факт отримання ним травм від спонтанного спрацювання подушки безпеки. Пославшись на нерозумність заявленого ним розміру відшкодування моральної шкоди, суди не урахували силу (глибину) його моральних та фізичних страждань, та, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення втраченого заробітку, не взяли до уваги переписку з ОСОБА_4 , його сином ОСОБА_5 та менеджером « Мосфільма », що відповідно до положень статті 76 ЦПК України є достовірним доказом, а також не урахували результати його робіт з виготовлення реплік (моделей) літаків.
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «Пежо Сітроен Україна» на касаційну скаргу, у якому відповідач просив поновити йому строк для подання відзиву, оскільки копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги з доданими до неї матеріалами він отримав 04 лютого 2020 року, а тому не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк, до
07 лютого 2020 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим поновити йому строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 є ідентичними доводам його позовної заяви. Позивач при купівлі автомобіля не отримав ніяких технічних документів на автомобіль, не з`ясував коли проводилися технічні огляди автомобіля, чи відповідали вони регламентам виробника, самостійно здійснював ремонт автомобіля під час якого сталося спонтанне спрацювання подушки безпеки, не надав достовірних доказів, зокрема, фото авто, подушки, технічної документації на авто з датами/відмітками проведених ремонтів, замін, тощо. Також не надав доказів, що попередній власник автомобіля ОСОБА_7 здійснювала проведення технічного огляду автомобіля в офіційних сервісних центрах марки Опель. ТОВ «Пежо Сітроен Україна» не є належним відповідачем та/або правонаступником виробника автомобіля Опель, автомобіль був ввезений на територію України не через офіційного представника заводу-виробника.
У лютому 2020 року до суду касаційної інстанції надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , у якій він підтримав вимоги касаційної скарги та вказав на необгрунтованість доводів відзиву на касаційну скаргу. Серед іншого просив витребувати з ТОВ «Пежо Сітроен Україна» дані експертизи, проведеної у
2019 році працівниками обласного сервісного центру по обслуговуванню автомобілів Opel, щодо належного йому автомобіля.
У березні 2020 року до Верховного Суду надійшли заперечення ТОВ «Пежо Сітроен Україна» на відповідь на відзив, у яких представник відповідача звертає увагу суду на безпідставність доводів касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 13 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобілю Opel Vektra, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1998 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , дата реєстрації -
27 жовтня 2015 року, дата першої реєстрації в Україні - 21 травня 2008 року.
26 березня 2016 року о 17 год. ОСОБА_1 поступив у травматологічне відділення Мирноградської центральної міської лікарні зі скаргами на головний біль, запаморочення, біль у шийному відділі хребта, лівому плечовому та ліктьовому суглобах. Зі слів хворого, наведених у епікризі, зазначені травми він отримав у побуті 26 березня 2016 року о 14 год під час ремонту автомобіля онука, зокрема спонтанно спрацювала подушка безпеки, від чого він втратив свідомість. Перша допомога надана в Красноармійській ЦРЛ: оглянутий черговим хірургом, проведена рентгенограма лівого плечового та ліктьового суглобів, оглянутий окулістом, діагноз: закрите пошкодження зв`язного апарату лівого плечового та ліктьового суглобів, гіфема правого ока, гемофтальм правого ока, катаракта лівого ока. Направлено в травматологічне відділення Димитривської ЦМЛ, де оглянутий черговим лікарем травматологом, невропатологом та госпіталізований. Перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Мирноградської центральної міської лікарні з 26 березня 2016 року по 08 квітня 2016 року з діагнозом: Поєднана травма тіла: забій шийного відділу спинного мозку, парез лівої в/кінцівки, р-ва сечоспускання по типу затримки; ЗЧМТ; струс головного мозку; забій м`яких тканин обличчя; гематоми вік обох очей; гемофтальм правого ока; кератоувеіт; гифема обох очей; забій лівого плечового та лівого ліктьового суглобі.
Відповідно до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 13 грудня 2017 року № 0911793 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності безстроково за загальним захворюванням.
Позивач звертався до компанії Adam Opel AG (Німеччина) та керуючого представництвом Opel в Україні щодо надання інформації стосовно експлуатації його автомобіля Opel Vektra, 1998 року випуску, номер шасі НОМЕР_2 , а також відшкодування шкоди, на що отримав відмову, мотивовану відсутністю підстав для такого відшкодування.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументів учасників процесу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга
ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом статей 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
ОСОБА_1 обгрунтовував позовні вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок спонтанного спрацювання подушки безпеки на належному йому автомобілі Opel Vektra, 1998 року випуску, що стався 26 березня 2016 року,він отримав тілесні ушкодження, що призвело до встановлення йому ІІ групи інвалідності. Унаслідок зазначеної події його життя різко змінилося, внаслідок отриманих травм він постійно відчуває фізичний біль, страждає амнезією, ліва рука не працює, втратив зір на праве око на 98 відсотків, внаслідок чого не може керувати автомобілем, втратив можливість заробляти кошти, та наразі потребує сторонньої допомоги, що спричиняє йому глибокі душевні страждання.
Перевіряючи доводи касаційної скарги заявника щодо необгрунтованої відмови судів попередніх інстанцій у задоволенні його позовних вимог, суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно зі статтею 1211-1 ЦК України особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, встановлюються законом.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» передбачено, що продукція - це будь-яке рухоме майно, включаючи готову продукцію, сировину та комплектувальний виріб, у тому числі майно, що є складовою частиною іншого рухомого або нерухомого майна.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» передбачено, що цей Закон регулює відносини щодо відповідальності за шкоду, завдану потерпілому внаслідок дефекту в продукції, яка введена в обіг в Україні.
За змістом статті 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідає рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, у тому числі: 1) представлення продукції споживачеві або користувачеві, включаючи її вигляд, склад, упаковку, маркування та іншу інформацію про продукцію, її споживання, використання та знищення (утилізацію, переробку); 2) використання продукції, яке обгрунтовано можна передбачити; 3) час, коли продукцію було введено в обіг.
Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» потерпілий повинен довести: наявність шкоди; наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою.
За шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції, відповідає її виробник (частина перша статті 7 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»), яким є будь-яка особа, яка ввезла на митну територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм (оренду), лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході провадження господарської діяльності (частина друга статті 7 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції»).
Відповідно до положень частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Наявність шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності.
Судами встановлено, що, ОСОБА_1 , звертаючись за медичною допомогою, повідомив, що він отримав тілесні ушкодження у побуті, оскільки під час ремонту автомобіля онука спонтанно спрацювала подушка безпеки.
Механізм розслідування та ведення обліку нещасних випадків невиробничого характеру, які сталися з громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на території України визначається відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року № 270 (далі - Порядок № 270).
Відповідно до підпункту 2 пункту 3, пункту 4 Порядку № 270 розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися під час, зокрема, переміщенням автомобільним транспортом. Факт ушкодження здоров`я внаслідок нещасного випадку встановлює і засвідчує лікувально-профілактичний заклад. У разі, якщо від лікувально-профілактичного закладу не надходило повідомлення про нещасний випадок, за зверненням потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, районна державна адміністрація ( виконавчий комітет міської, районної у місті ради) приймає рішення щодо необхідності проведення розслідування і визначення організації, яка повинна проводити розслідування та направляє її керівнику копію рішення (пункт 10 Порядку).
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Установивши, що позивач не надав достовірних та допустимих доказів на підтвердження спонтанного спрацювання подушки безпеки, що стало наслідком дефекту, що мав місце у належному йому на праві власності автомобілі
Opel Vektra B 1.8, 1998 року випуску, що майнова та моральна шкода була заподіяна внаслідок неправомірних дій чи бездіяльності відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 .
Такі висновки судів є законними та обгрунтованими, оскільки у матеріалах справи відсутня будь-яка технічна документація на придбаний позивачем у
2015 році транспортний засіб, 1998 року випуску, попереднім власником якого, як встановлено судами, була ОСОБА_7 , а також доказів на підтвердження того, що вказаний автомобіль був ввезений на територію України офіційним дилером виробника чи відповідачем ТОВ «Пежо Сітроен Україна», що зазначений транспортний засіб проходив технічні огляди відповідно до технічних регламентів виробника. Також у матеріалах справи відсутні докази, які б давали судам змогу встановити за яких обставин, та з яких причин сталося спонтанне спрацювання подушки безпеки у автомобілі позивача, з урахуванням тривалої його експлуатації (понад 18 років) та, що таке спрацювання сталося, як вказував заявник, під час ремонту ним автомобіля, за відсутності підтвердження наявності у нього відповідної кваліфікації.
Законними та обгрунтованими є й висновки судів про те, що ТОВ «Пежо Сітроен Україна» не може нести відповідальність перед позивачем за заподіяну йому шкоду, оскільки відповідач не є виробником належного позивачеві автомобіля, не є його продавцем чи особою, яка відповідальна за безпечну експлуатацію цього автомобіля, а також правонаступником заводу по виробництву автомобілів Opel. Наявність у ТОВ «Пежо Сітроен Україна» договору імпорту та дистрибуції
від 01 серпня 2018 року щодо надання права на імпорт, просування, збут і реалізацію нових автомобілів Opel в Україні не покладає на відповідача відповідальність за експлуатацію споживачами автомобілів, до того ж, зазначений договір ТОВ «Пежо Сітроен Україна» був укладений значно пізніше після ввезення зазначеного автомобіля невідомою особою на територію України.
Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Поняття «збитки» передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.
Збитки позивача полягають не в його реальних втратах, яких він зазнав або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його цивільного права.
У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані.
Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16 та Верховним Судом у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц (провадження № 61-31310св18).
На обгрунтування позовних вимог про відшкодування втраченого заробітку, заподіяного внаслідок ушкодження здоров`я, ОСОБА_1 посилався на те, що він втратив замовлення за договором з німецькою фабрикою реквізитів на суму 5 110 000,00 євро, а також можливість отримати проценти за використання його продукції в ігровому кіно « ІНФОРМАЦІЯ_1 », касовий збір від якого повинен складати не менше десяти мільярдів євро. Сума втраченого заробітку складає 75 110 000 євро, що еквівалентно 22 946 105 000,00 грн. На підтвердження зазначених вимог надав роздруківку переписки щодо виготовлення реплік (моделей) літаків.
Суди попередніх інстанцій правильно вказали, що надані позивачем докази на підтвердження його вимог про відшкодування заподіяних збитків (упущеної вигоди), не є допустимими в силу вимог чинного процесуального законодавства, і не містять достовірної інформації щодо ідентифікації учасників зазначених переписок. Доказів на підтвердження нібито укладеного між позивачем та іноземним підприємством договору про виготовлення реплік (моделей) літаків, позивач не надав.
Ураховуючи, що ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами наявність заподіяної йому шкоди, наявність дефекту в продукції; наявність причинно-наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою, а також винних дій відповідача у заподіянні йому майнової та моральної шкоди, ймовірність реального характеру отримання ним заробітку та його втрати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 .
Касаційна скарга містить посилання про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, але у ній відсутні конкретні аргументи, які б свідчили про неповне з`ясування судами обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення по суті, а також про невідповідність висновків судів обставинам справи, чи аргументи, які є безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Фактично наведені заявником аргументи є ідентичними доводам, що були викладені ним у його позовній заяві та апеляційній скарзі, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку доказів та встановлювати нові обставини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили характер правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи, надали належну оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам. Таким чином оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Щодо вирішення клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно положень частини першої, другої статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина третя статті 83 ЦПК України).
За змістом статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обгрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Ураховуючи наведені вище положення процесуального законодавства, а також повноваження суду касаційної інстанції, зокрема неможливість встановлення нових обставин, прийняття та оцінка нових доказів, а також переоцінка наявних у справі доказів, Верховний Суд дійшов висновку про те, що клопотання
ОСОБА_1 про витребування доказів не підлягає задоволенню.
Щодо вирішення клопотання ТОВ «Пежо Сітроен Україна» про розгляд справи за участю їх представника
Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої зазначеної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статі 401 ЦПК України(у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги)).
Ураховуючи наведене, а також те, що жоден із суддів Верховного Суду у складі постійно діючої колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду у зв`язку з відсутністю підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, клопотання ТОВ «Пежо Сітроен Україна» про розгляд справи за участю їх представника не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Пежо Сітроен Україна» про розгляд справи за участю їх представника, відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Димитрівського міського суду Донецької області від 11 червня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 27 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак