Постанова
Іменем України
25 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 226/629/18
провадження № 61-7999св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»,
представник позивача - адвокат Іванюк Віктор Ігорович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» на рішення Димитровського міського суду Донецької області у складі судді Редько Ж. Є. від 08 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду у складі колегії суддів: Новікової Г. В., Гапонова А. В., Будулуци М. С. від 06 березня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна»(далі - ТОВ «Порше Лізинг Україна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на його користь суму відшкодування різниці у вартості автомобіля у розмірі
193 450,93грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 901,77грн та витрати на оплату правової допомоги в розмірі 12 000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що 21 травня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про фінансовий лізинг
№ 00004904, на підставі та на виконання умов якого позивач придбав у власність об`єкт лізингу - автомобіль марки VW, моделі Polo sedan 1.6 I benzin, 2012 року виробництва. В момент підписання договору лізингу сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов лізингу: вартості об`єкту лізингу у еквіваленті в іноземній валюті 16 950,00 доларів США; авансового платежу в еквіваленті в іноземній валюті 2 542,50 доларів США; обсягу фінансування у еквіваленті в іноземній валюті 14 407,50 доларів США; кількості лізингових платежів - 84; строку лізингу - 84 місяці; щомісячного лізингового платежу в еквіваленті в іноземній валюті 274,18 доларів США; адміністративного платежу в еквіваленті в іноземній валюті 254,26 доларів США. Договірні зобов`язання позивач перед лізингоодержувачем - ОСОБА_1 виконав повністю, а виконання в розумінні статей 527 530 532 ЦК України здійснено належним чином. Оскільки відповідач неодноразово прострочував сплату лізингових платежів та у зв`язку з тим, що прострочення тривали більш 30 днів позивач направив на адресу відповідача вимогу від 05 жовтня 2015 року про сплату заборгованості за договором, повернення об`єкту лізингу та повідомлення про відмову від договору лізингу, яка залишилася без відповіді. 21 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис щодо повернення автомобіля ТОВ «Порше Лізинг Україна», на підставі якого 19 червня 2017 року було відкрите виконавче провадження. У подальшому автомобіль заарештовано і повернуто позивачеві актом приймання-передачі транспортного засобу від 30 червня 2017 року. Рішенням Димитрівського міського суду Донецької області від 12 січня 2018 року у цивільній справі № 226/1750/17 за позовом ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було встановлено, що договір про фінансовий лізинг № 00004904 від 21 травня 2012 року, укладений між сторонами справи, нотаріально посвідчено не було, а тому є нікчемним.
Враховуючи вказані обставини, на підставі частини першої статті 216, статті 533, частини першої статті 632 ЦК України для повернення позивача у первісний стан відповідач має повернути йому новий автомобіль, а оскільки це зробити неможливо - повинен відшкодувати вартість одержаного майна за цінами на момент відшкодування.
За час користування ОСОБА_1 автомобілем з 30 травня 2012 року
по 30 червня 2017 року (дата вилучення об`єкту лізингу) його вартість значно знизилася. Після вилучення автомобіля згідно зі звітом про оцінку його вартість становила 245 215,00 грн, що еквівалентно 9 475,08 доларів США за курсом НБУ на день оцінки - 06 серпня 2017року. Тобто, вартість автомобіля зменшилася на 7 474,92 доларів США, що еквівалентно 193 450,93 грн (за курсом НБУ станом на 06 серпня 2017 року).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 08 листопада 2018 року у задоволенні позову ТОВ «Порше Лізинг Україна» відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Порше Лізинг Україна» залишено без задоволення.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 листопада 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У квітні 2019 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача різниці між вартістю нового автомобіля та вартістю автомобіля на час його повернення, оскільки у зв`язку із вчиненням недійсного договору лізингу позивачу було завдано збитків у розмірі 7 474, 92 доларів США (в еквіваленті за курсом НБУ на 06 серпня 2017 року - 193 450, 93 грн), які відповідно до частини другої статті 216 ЦК України підлягають відшкодуванню.
Судами не наведено норм права в обґрунтування свого висновку, що відшкодування відповідачем втраченої вартості об`єкта лізингу у зв`язку з його експлуатацією відповідачем не є тотожним відшкодуванню вартості його використання (оренди). Судами не зазначено в чому саме полягає невідповідність вимог позивача про стягнення суми відшкодування різниці у вартості майна частині першій статті 216 ЦК України.
Заявник зазначає, що лізингові платежі в сумі 126 279,61 грн відповідно до положень статей 216 1212 ЦК України є відшкодуванням вартості одержаного, яке полягає у користуванні майном, на підтвердження чого позивачем надано належні докази.
Судами не враховано, що за час користування відповідачем автомобілем, його вартість знизилася у зв`язку із його експлуатацією.
Суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про повернення сторін нікчемного договору у первісний стан, керуючись лише положеннями статті 216 ЦК України, та не проаналізувавши положення даної статті комплексно з положеннями статей 1212 1214 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано справу № 226/629/18 з Димитровського міського суду Донецької області.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 01 травня 2012 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про фінансовий лізинг № 00004904.
Об`єктом лізингу був транспортний засіб марки VW, моделі Polo sedan 1.6 I benzin, 2012 року виробництва, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , вартість якого складає 16 950,00 доларів США.
24 травня 2012 року автомобіль було передано відповідачеві, що підтверджується актом прийому-передачі .
24 січня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. вчинено виконавчий напис про повернення
ТОВ «Порше Лізинг Україна» даного автомобіля у зв`язку із заборгованістю за договором лізингу.
Відповідно до акта державного виконавця від 30 червня 2017 року автомобіль було повернуто ТОВ «Порше Лізинг Україна».
Згідно звіту № 350 про оцінку транспортного засобу від 06 серпня 2017 року ринкова вартість автомобіля після повернення його до ТОВ «Порше Лізинг Україна» на дату оцінки складає 245 215,00 грн (у т.ч. ПДВ 40 869,17 грн).
Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 12 січня
2018 року у цивільній справі № 226/1750/17 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено внаслідок того, що договір фінансового лізингу нотаріально не посвідчено, а тому він є нікчемним.
Відповідачем ОСОБА_1 за період з 22 травня 2012 року по 12 листопада 2014 року сплачено в якості лізингових платежів ТОВ «Порше Лізинг Україна» 126 279,61 грн, що еквівалентно 14 231,70 доларів США, що не заперечується позивачем.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ТОВ «Порше Лізинг Україна» на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня
2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла
до 08 лютого 2020 року.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).
Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.
Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду дійшла таких правових висновків про застосування частини першої статті 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави у постанові від 23 травня 2018 року (справа № 14-77цс18).
У справі, яка переглядається не встановлювались обставини і не перевірялись підстави щодо покладення на лізингоодержувача обов`язку по сплаті лізингодавцеві коштів за користування предметом лізингу, такі позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» не заявлялись і такими підставами позов не обґрунтовувався.
У справі, що переглядається ТОВ «Порше Лізинг Україна» просило застосувати наслідки недійсності правочину, посилаючись на те, що автомобіль повернутий після користування ним відповідачем з 30 травня 2012 року по 30 червня 2017 року, тому вартість транспортного засобу знизилась у зв`язку із його експлуатацією, тому позивач просив стягнути з відповідача різницю між вартістю нового автомобіля на момент укладення договору про фінансовий лізинг та вартістю автомобіля на момент його повернення у розмірі 189 811,76 грн.
У задоволенні зазначених вимог судами обґрунтовано відмовлено в силу їх недоведеності і безпідставності, з урахуванням обставин і підстав, на які посилався позивач у контексті цієї справи, та з урахуванням дотримання принципу диспозитивності цивільного процесу.
У касаційній скарзі товариство посилається на те, що відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув сторони до первісного стану, оскільки не сплатив різницю вартості автомобіля після його експлуатації.
Такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину як обчислення позивачем різниці вартості автомобіля шляхом переведення вартості автомобіля з гривні на долари США станом на час передачі його відповідачу та із доларів на гривню станом на час отримання автомобіля від відповідача, з урахуванням коливання іноземної валюти не передбачено нормами чинного законодавства.
У справі, яка переглядається, судами надано належну оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких, в силу приписів статті 400 ЦПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної
інстанцій - без змін.
Оскільки оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» залишити без задоволення.
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 березня
2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Є. Червинська
С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун