Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 227/2188/21
провадження № 61-18156 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2021 року у складі судді Здоровиці О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою,заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . З 1990 року та по день смерті мати фактично проживала разом з нею по АДРЕСА_1 , але за вказаною адресою зареєстрована не була. Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), яке належало їй за життя.
Вказувала, що постановою приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Молодняк О. П. від 21 травня 2021 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з недоведеністю факту прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини по АДРЕСА_1 .
У зв`язку з викладеним вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання разом із матір`ю на день її смерті.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання її разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 1990 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 08 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_2 та заявник ОСОБА_1 є матір`ю та дочкою, на час смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 вони мешкали разом за місцем проживання заявника у належному останній будинку по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив із того, що сам факт проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не має юридичного значення для заявника, оскільки встановлення такого факту не породжує для неї виникнення особистих чи майнових прав; заявнику слід було доводити факт її вступу в управління чи володіння спадковим майном відповідно до статті 549 ЦК УРСР, яка діяла на час відкриття спадщини. Проте, жодних доказів, які б свідчили про те, що заявник фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2 , протягом шести місяців з дня відкриття спадщини суду не надано. Також заявником не доведено наявність спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 та увійшло до складу спадщини після її смерті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 08 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновки суду першої інстанції та зазначив, що підстави для задоволення заяви відсутні, оскільки чинним на час відкриття спадщини законодавством не було передбачено такого способу захисту спадкових прав, як встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини й це не створює для заявника юридичних наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених нею вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначала неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 227/2188/21 із Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не породжує будь-яких правових насідків для заявника та що такий спосіб захисту спадкових прав не було передбачено чинним на час відкриття спадщини законодавством. Такі висновки судів попередніх інстанцій суперечать пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», у якому роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також у порушення норм матеріального права суди попередніх інстанцій не врахували роз`яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», відповідно до яких суд вправі розглядати справи в порядку окремого провадження, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Наведений у статті 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті якої є її дочка - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки, виданої 26 серпня 2007 року № 409 Криворізькою сільською радою Добропільського району Донецької області, ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у с. Криворіжжя Добропільського району Донецької області. Також у довідці зазначено, що на день смерті, за рік до смерті, протягом шести місяців з дня її смерті в будинку ніхто не був прописаний та не проживав (а. с. 25).
Довідкою Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області від 19 травня 2021 року № 638/02-47 підтверджується, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , 1913 року народження, була зареєстрована по АДРЕСА_1 . За даною адресою з нею ніхто не був зареєстрований та не проживав (а. с. 26).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 15 червня 2021 року № 65185020, у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо наявності заповітів, які за життя складала ОСОБА_2 (а. с. 43).
Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15 червня 2021 року № 65185063 підтверджується, що приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О. В. 20 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 61/2021 (номер у спадковому реєстрі 67680981) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 42).
Постановою приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О. В. від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_2 у зв`язку з недоведеністю факту прийняття спадщини шляхом спільного проживання із спадкодавцем в одному приміщенні АДРЕСА_1 відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року. Також у постанові нотаріуса зазначено, що заявником не надано оригіналу чи засвідченої копії сертифікату про право на земельну частку (пай), який підтверджує право спадкодавця на це майно, у зв`язку з чим неможливо безспірно з`ясувати, яке саме майно входить до складу спадкового майна (а. с. 34).
із пояснень свідка ОСОБА_3 , наданих у суді першої інстанції, встановлено, що за життя ОСОБА_2 він надавав їй медичні послуги за місцем її проживання по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживала окремо від ОСОБА_1 , проте за рік, який передував смерті ОСОБА_2 , він виїжджав на виклики для надання їй медичної допомоги за місцем проживання ОСОБА_1 , де на той час проживала ОСОБА_2 .
З пояснень свідка ОСОБА_4 встановлено, що вона є сусідкою заявниці. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дочкою та матір`ю. До свого захворювання ОСОБА_2 проживала окремо від ОСОБА_1 в своєму будинку, який знаходився неподалік від будинку, де мешкає ОСОБА_1 , а після захворювання остання забрала матір жити до себе. До часу своєї смерті ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_1 протягом 7-10 років.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Згідно з частиною першою статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).
Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з`ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз`яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.
Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, на наведене уваги не звернули та дійшли неправильних висновків про розгляд заяви у порядку окремого провадження.
З урахуванням спору про право заява ОСОБА_1 має розглядатися у порядку позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, скасувати оскаржувані судові рішення і залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду, роз`яснивши, що вона вправі подати позов на загальних підставах.
Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
За таких обставин судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу частини четвертої статті 315 ЦПК України є підставою для їх скасування із залишенням заяви без розгляду.
Керуючись статтями 315 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини залишити без розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта