14.12.2023

№ 227/2442/19

Постанова

Іменем України

25 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 227/2442/19

провадження № 61-4130 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: Держава Україна в особі Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області, Державна казначейська служба України;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у складі судді Здоровиці О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Канурної О. Д., Мальованого Ю. М.,

ВСТАНОВИВ :

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного Управління Національної поліції України в Донецькій області (далі - ГУНП України в Донецькій області), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та бездіяльністю посадових осіб Національної поліції України.

Позовна заява мотивована тим, що за останні кілька років за його заявами було відкрито декілька десятків кримінальних проваджень за фактами неправомірної діяльності посадових осіб органів виконавчої влади, органів місцевої влади.

Через його активну громадську позицію невідомі особи чинили протиправні дії проти його життя та його власності, в тому числі, в холодну пору року, вночі, розбивали камінням вікна його квартири, в якій він мешкає, чим йому було завдано майнової та моральної шкоди.

За цими фактами було відкрито кілька кримінальних проваджень, які неодноразово безпідставно закривались слідчими слідчого відділу Добропільського відділення поліції Донецької області.

Так, ухвалою Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2018 року у справі № 227/3038/18 було скасовано незаконну постанову слідчого слідчого відділу Добропільского відділення поліції Покровського відділу поліції (далі - СВ Добропільского ВП Покровського ВП) ГУНП України в Донецькій області Машарової В. А. від 31 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження від 26 серпня 2017 року № 12017050230001154 та незаконну постанову слідчого цього ж слідчого відділу Мацишин А. В. про закриття кримінального провадження від 01 жовтня 2017 року № 12017050230001529 за фактом розбиття вікон його квартири невідомими особами.

Ухвалою Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2018 року у справі № 227/1311/18 вдруге було скасовано незаконну постанову слідчого СВ Добропільского ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області Мацишин А. В. від 09 березня 2018 року про закриття кримінального провадження від 01 жовтня 2017 року № 12017050230001529.

Ухвалою Добропільского міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2018 року у справі № 227/3892/18 провадження за його скаргою на бездіяльність слідчого СВ Добропільского ВП Покровського відділу поліції ГУНП Донецької області Машарової В. А. та постанову про закриття кримінального провадження № 12018050230000423 від 26 березня 2018 року за фактом розбиття вікон його квартири невідомими особами закрито, оскільки прокурором Загубигорілко М. А. суду та йому було надано постанову від 10 вересня 2018 року про скасування оскаржуваної постанови слідчого Машарової В. А. про закриття кримінального провадження.

Вважав, що цими судовими рішеннями неодноразово було встановлено факти неповного та неефективного досудового розслідування, а прийняті за його результатами рішення про неодноразове закриття кримінальних проваджень визнано незаконними та необґрунтованими.

Незважаючи на неодноразові судові рішення, які ухвалювалися на його користь, з боку посадових (службових) осіб Добропільского ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області продовжувалась протиправна діяльність та бездіяльність, що завдало йому майнових збитків, душевних страждань, переживань та побоювання за своє життя, тому що до цього часу винних осіб не виявлено та вони не понесли покарання.

Такими неправомірними діями та бездіяльністю НПУ йому завдано також моральної шкоди.

Вважав, що має право на компенсацію майнової шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю осіб, які недобросовісно виконували свої службові обов`язки та діяли з порушенням його цивільних прав, а саме: поновлюючи розбиті вікна, він відповідно до товарних чеків поніс витрати у сумі 2 200 грн на придбання нових склопакетів; компенсацію, пов`язану з відривом його від звичайних занять, яка складає 627 грн 48 коп. у зв`язку із оскарженням ним незаконних постанов слідчих Добропільського СВ Мацишин А. В. та Машарової В. А. , що змушувало його виїжджати із смт Новодонецьке до суду у м. Добропілля 04 січня 2018 року, 18 травня 2018 року, 10 вересня 2018 року.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути на його користь за рахунок коштів бюджету України через Державну казначейську службу України: 1 млрд грн на відшкодування моральної шкоди, заданої неправомірною діями та бездіяльністю посадових (службових) осіб Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП України в Донецькій області;- компенсацію за відрив від звичайних занять у сумі 627 грн 48 коп.; 2 200 грн на відшкодування майнової шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, незаконності чи протиправності дій слідчих, наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач. Ухвали слідчих суддів свідчать лише про факт оскарження позивачем дій слідчого в частині прийняття ним рішення про закриття кримінального провадження, що свідчить про реалізацію ОСОБА_1 оспорювання процесуальної діяльності слідчого в порядку статей 303-308 КПК України та не є безумовним доказом незаконності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статей 1176 1174 ЦК України. Зі змісту ухвал слідчих суддів від 04 січня 2018 року, 18 травня 2018 року, 10 вересня 2018 року не вбачається, що при розгляді скарг ОСОБА_1 дії чи бездіяльність слідчих Машарової В. А. та Мацишин А. В. визнавалися протиправними чи незаконними. З вказаних ухвал слідчих суддів вбачається, що слідчі судді прийшли до висновку про те, що слідчими не було вжито достатніх заходів для встановлення осіб, причетних до вказаної події, для з`ясування обставин про наявність чи відсутність складу злочину, а також для встановлення об`єктивної істини по справі. Тобто в ухвалах слідчих суддів при скасуванні постанов про закриття кримінального провадження вказувалося на передчасність висновків слідчих та необхідність проведення додаткових слідчих дій, однак не встановлювалась протиправність дій органу досудового розслідування. Сам факт скасування постанови слідчого, який відповідно до частини п`ятої статті 40 КПК України, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, та задоволення скарги ОСОБА_1 не свідчить про протиправність дій слідчого та завдання моральної шкоди позивачу, не створює підстав для її відшкодування, враховуючи, що права та інтереси позивача слідчим суддею відповідною ухвалою були поновлені. Статтею 303 КПК України передбачено право оскарження до слідчого судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора. Саме у такій формі здійснюється судовий контроль у цих правовідносинах. Реалізація ж позивачем свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що станом на день розгляду справи у суді особи, які причетні до розбиття вікон позивачу 15 липня 2017 року, 30 вересня 2017 року, 26 березня 2018 року не встановлені і досудове розслідування за вказаними фактами триває. Рішень про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати органом досудового розслідування, слідчими не приймалось.

Звертаючись до суду зі скаргами на постанови слідчих органу досудового розслідування, ОСОБА_1 реалізовував своє право, як потерпілий, на оскарження до слідчого судді постанов слідчих органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження, що передбачено статтями 56 303 КПК України. Витрати, пов`язані із участю потерпілих у кримінальному провадженні, залученням та участю перекладачів для перекладу показань підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 122 КПК України). Оскільки позивач фактично ставить питання щодо компенсації йому процесуальних витрат у кримінальному провадженні, його вимоги про стягнення на його користь за рахунок коштів державного бюджету України компенсації за відрив від звичайних занять, внаслідок необхідності прибувати до суду з метою розгляду його скарг у суді, задоволенню в порядку цивільного судочинства не підлягають, вказане питання вирішується в порядку, визначеному КПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

Обставини справи свідчать про те, що оскарження позивачем до суду постанов слідчих органу досудового розслідування про закриття кримінальних проваджень свідчить про реалізацію ним права на оскарження процесуальної діяльності слідчого в порядку статей 303-308 КПК України і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. Постанови слідчих органу досудового розслідування про закриття зазначених кримінальних провадження скасовувалися слідчими суддями та прокурором через передчасність висновків слідчих та необхідність проведення додаткових слідчих дій.

Рішення про визнання протиправною бездіяльності слідчих органу досудового розслідування під час досудового розслідування за кримінальними провадженнями №12017050230001154 від 26 серпня 2017 року, № 12017050230001529 від 01 жовтня 2017 року, №12018050230000423 за частиною першою статті 194 КК України компетентними органами не приймалося.

Отже, протиправна бездіяльність органів досудового слідства не доведена.

Сам по собі факт закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій слідчого органу досудового розслідування, які не є неправомірними в розумінні закону та не можуть бути підставою для відшкодування шкоди. Лише незгода позивача з прийнятими слідчими процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідних кримінальних проваджень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й ухвалити нове судове рішення, яким його позов задовольнити.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі 686/20012/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 23 березня 2020 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 227/2442/19 з Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що факт неодноразового винесення слідчими Національної поліції України незаконних постанов про закриття кримінальних проваджень , в яких він має статус потерпілого , не можна вважати фактом, що свідчить про законність дій слідчих Національної поліції України. Вважав, що йому не надано Державою ефективний засіб правового захисту, котрий включає в себе детальне та ефективне розслідування у кримінальних провадженнях, якщо кримінальні провадження неодноразово та безпідставно закривались слідчими Національної поліції України, а їх постанови неодноразово скасовувались ухвалами слідчих суддів та прокурором як незаконні

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2020 року Головне Управління Національної поліції України в Донецькій області подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими. Відтак, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

В провадженні Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області знаходились на досудовому розслідуванні два кримінальні провадження: кримінальне провадження від 26 серпня 2017 року № 12017050230001154 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України, за заявою ОСОБА_1 за фактом розбиття 15 липня 2017 року в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , невідомими особами, вікна спальної кімнати; кримінальне провадження від 01 жовтня 2017 року № 12017050230001529 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 194 КК України, за заявою ОСОБА_1 за фактом розбиття 30 вересня 2017 року в його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , невідомими особами, вікна спальної кімнати.

Постановою слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП Донецької області Машарової В. А. від 31 жовтня 2017 року було закрито кримінальне провадження № 12017050230001154 від 26 серпня 2017 року.

Постановою слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП Донецької області Мацишин А. В. від 18 листопада 2017 року було закрито кримінальне провадження № 12017050230001529 від 01 жовтня 2017 року.

Згідно з ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 04 січня 2018 року у справі № 227/4034/17, скасовуючи постанову слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Машарової В. А. від 31 жовтня 2017 року про закриття кримінального провадження № 12017050230001154 від 26 серпня 2017 року та постанову слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Мацишин А.В. від 18 листопада 2017 року про закриття кримінального провадження № 12017050230001529 від 01 жовтня 2017 року, слідчий суддя виходив з того, що під час здійснення досудового розслідування слідчими не було вжито достатніх заходів для встановлення осіб, причетних до розбиття вікон ОСОБА_1 , зокрема не було опитано мешканців прилеглих до місця події будинків та гуртожитку, також не було надано оцінки діям невідомих щодо можливої наявності в їх діях ознак злочину, передбаченого статтею 296 КК України, тобто хуліганства, оскільки не з`ясовані мотиви дій вказаних осіб; розслідування здійснювалося лише з позиції умисного пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах; в матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від дачі показань, зокрема протоколів із фіксуванням такої відмови з наведенням відповідних підстав для цього, передбачених статтями 65 66 КПК України. Слідчий суддя зазначив, що при новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі дії щодо встановлення особи, причетної до розбиття вікон ОСОБА_1 , з`ясування обставин про наявність чи відсутність складу (події) злочину, в достатньому для встановлення об`єктивної істини обсязі, допиту усіх можливих свідків події, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів заявника, в тому числі щодо наявності в діях невідомих ознак складу злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України (а.с. 5 - 6).

Відповідно до ухвали слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2018 року у справі № 227/1311/18, скасовуючи постанову слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Мацишин А. В. від 09 березня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12017050230001529 від 01 жовтня 2017 року, слідчий суддя виходив з того, що під час здійснення досудового розслідування слідчим не було вжито достатніх заходів для встановлення осіб, причетних до розбиття вікон ОСОБА_1 , зокрема не було опитано мешканців прилеглих до місця події будинків та гуртожитку; в матеріалах кримінального провадження відсутні належні докази відмови ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 від дачі показань, зокрема протоколів із фіксуванням такої відмови з наведенням відповідних підстав для цього, передбачених статтями 65 66 КПК України, а рапорт помічника о/у Сівакова О. С. таким доказом не є. Слідчий суддя зазначив, що при новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі дії щодо встановлення особи, причетної до розбиття вікон ОСОБА_1 , з`ясування обставин про наявність чи відсутність складу (події) злочину, в достатньому для встановлення об`єктивної істини обсязі, допиту усіх можливих свідків події, і в залежності від встановленого прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів заявника, в тому числі щодо наявності в діях невідомих ознак складу злочину, передбаченого частиною першою статті 296 КК України (а.с. 7).

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду зі скаргою на бездіяльність та рішення слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Машарової В. А. від 30 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018050230000423 від 26 березня 2018 року. Провадження у справі було закрито у зв`язку з самостійним скасуванням прокурором в порядку частини другої статті 305 КПК України вказаної постанови слідчого від 30 квітня 2018 року, що підтверджується ухвалою слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2018 року та постановою прокурора від 10 вересня 2018 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12018050230000423 (а.с. 8 - 9).

Згідно з постановою прокурора Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Загубигорілко М. А. від 10 вересня 2018 року скасовано постанову слідчого СВ Добропільського ВП Покровського ВП ГУНП в Донецькій області Машарової В. А. від 30 квітня 2018 року про закриття кримінального провадження № 12018050230000423 за частиною першою статті 194 КК України з тих підстав, що слідчий в постанові про закриття кримінального провадження послався на довідку про вартість склопакету, надану приватним підприємцем, проте до матеріалів кримінального провадження долучено копію товарного чеку про вартість одного склопакету у розмірі 1 тис. грн, крім того, кримінальне правопорушення вчинено 26 березня 2018 року, а товарний чек наданий 25 жовтня 2017 року (а.с. 9).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача.

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

ОСОБА_1 реалізував своє право на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого.

Звертаючись до суду, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому майнової та моральної шкоди, а оскарження позивачем до суду постанов слідчих органу досудового розслідування про закриття кримінальних проваджень свідчить про реалізацію ним права на оскарження процесуальної діяльності слідчого в порядку статей 303-308 КПК України і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦК України. Постанови слідчих органу досудового розслідування про закриття зазначених кримінальних провадження скасовувалися слідчими суддями та прокурором через передчасність висновків слідчих та необхідність проведення додаткових слідчих дій.

Отже, протиправна бездіяльність органів досудового слідства позивачем не доведена.

Доводи касаційної скарги про те, що судами помилково не було взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 та від 27 листопада 2019 року у справі № 750/6330/17 підлягають відхиленню, оскільки вказані постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин встановлених судами.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Доводи касаційної скарги про те, що судами не застосовано практику Європейського суду з прав людини, бездіяльність прокуратури підтверджена матеріалами справи, яка спричинила тяжкі, тривалі моральні страждання, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

При вирішенні справи суди правильно визначили характер правовідносин між сторонами, вірно застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 12 лютого 2020 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара