27.07.2023

№ 227/4621/21

Постанова

Іменем України

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 227/4621/21

провадження № 61-6502 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Добропільська міська рада Донецької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада

2022 року у складі судді Любчик В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року у складі колегії суддів:

Агєєва О. В., Кішкіної І. В., Корчистої О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Добропільської міської ради Донецької області про визнання права власності за набувальною давністю, зобов`язання вчинити певні дії, визнання фактів відведення та відношення земельної ділянки і зобов`язання внести зміни у технічну документацію, визнання права користування земельною ділянкою.

Позовна заява мотивована тим, що у 1995 році він переїхав на постійне місце проживання до м. Добропілля Донецької області, займався профілактикою і лікуванням тварин, оскільки є лікарем ветеринарної медицини. У 1996 році по АДРЕСА_1 він почав будівництво ветеринарної установи «Ветеринарний аптечно-консультаційний пункт».

Для цього йому була надана у тимчасове користування земельна ділянка, площею 0,2199 га, строком на п`ять років, що підтверджується рішенням Добропільської міської ради від 21 квітня 1999 року № 158/1.

21 травня 1999 року було укладено договір між ним та Добропільською міською радоюпро передачу йому в користування вищевказаної земельної ділянки для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту з оплатою земельного податку.

Актом державної технічної комісії від 21 січня 2000 року введено в експлуатацію ветеринарний аптечно-консультаційний пункт, вбиральню, сарай, приміщення сторожа. Право власності на вказані будівлі належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 30 квітня 2003 року.

З 2000 року, тобто дати відкриття приватної установи «Ветеринарний аптечно-консультаційний пункт», територія на якій розташовано аптечний пункт та його приміщення перебувають у гарному стані.

Після набрання чинності нового ЗК України та Закону України «Про особисте селянське господарство» він з родиною, які також є ветеринарними лікарями, фактично використовують вказану земельну ділянку. Збудоване приміщення за проєктом має другий окремий вхід та всі побутові приміщення і прилади.

Для тимчасового проживання та відпочинку при змінному графіку роботи у 2005 році він влаштував до існуючих кабінетів вхід № 2, додаткові меблі, ліжка, техніку, не змінюючи при цьому архітектуру і розміри приміщення.

З того часу він використовує зазначену частину приміщення як тимчасове житло біля роботи.

У зв`язку з досягненням пенсійного віку і спалаху респіраторної хвороби COVID-19, у нього виникла необхідність змінити структуру використання земельної ділянки, а саме її частини, яка не зайнята будівлею, що використовується, під комерційну діяльність. Відповідно до технічного паспорту від 13 грудня 2006 року, інвентаризаційна справа №175п/1, приміщення вхід № 1, які використовуються безпосередньо під комерційну діяльність займають площу: основна 41,3 кв. м, допоміжна 30,3 кв. м.

17 березня 2021 року він направив відповідачу заяву про отримання

дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2199 га, у власність безоплатно, для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Добропільської міської ради від 24 квітня 2021 року № 8/7-55 йому відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою. Вважав таку відмову відповідача незаконною, оскільки фактично він набув право власності на спірну земельну ділянку за набувальною давністю.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на отримання у приватну власність земельної ділянки, у межах встановленого паркану по АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,2199 га, за набувальною давністю; зобов`язати Добропільську міську раду розглянути на сесії питання про передачу йому в приватну власність вказаної земельної ділянки за набувальною давністю; зобов`язати відповідача передати йому зазначену земельну ділянку, яка знаходиться у його фактичному користуванні більше 15 років.

Позивач також просив суд визнати факт відведення земельної ділянки під будівництво ветеринарної установи 21 квітня 1999 року, яка відноситься до земель сільськогосподарського призначення; встановити факт того, що належний йому ветеринарний аптечно-консультаційний пункт не має відношення до закладів охорони здоров`я, які будуються на землях громадської забудови відповідно до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель»; зобов`язати відповідача внести зміни в технічну та іншу наявну документацію щодо землеустрою по спірній земельній ділянці шляхом виправлення: закладів охорони здоров`я земель громадської забудови на землі сільськогосподарського призначення; визнати за ним право використовувати спірною земельною ділянкою вільною від будівель і споруд у межах існуючого паркану для вирощування багаторічних насаджень, фруктів та овочів, як підсобне господарство.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 08 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням Добропільської міської ради від 21 квітня 2021 року №8/7-55 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,2199 га, для ведення особистого селянського господарства по

АДРЕСА_1 .

Спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови відповідно до рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради від 21 квітня 1999 року № 158/1 та договору на право тимчасового користування землею від 27 травня 1999 року, вказана земельна ділянка надавалась позивачу у тимчасове користування, на якій було побудовано ветеринарний аптечно-консультаційний пункт, право власності на який належить ОСОБА_1 .

Давність користування спірною земельною ділянкою не надає позивачу перевагу у виділенні вказаної земельної ділянки, а лише надає йому право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування.

Отже, оскільки позивачу спірна земельна ділянка надавалася у платне строкове користування, її цільове призначення належить до категорії земель житлової та громадської забудови, тому суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 липня 2022 року № 40/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Донецького апеляційного суду на Дніпровський апеляційний суд.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач реалізував своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, передбачене ЗК України, звернувшись до Добропільської міської ради, яка компетентна вирішувати вказані питання, із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки порядок передачі земельної ділянки установлений законом - статтею 118 ЗК України, згідно з якою визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, іншого порядку з урахуванням вимог ЗК України не передбачено.

Спірна земельна ділянка надавалась у платне строкове користування,

її цільове призначення належить до категорії земель житлової та громадської забудови. При цьому давність користування спірною земельною ділянкою, як підстава для задоволення позову, не є вирішальним, оскільки вказаний факт не встановлює позивачу перевагу у передачі у власність земельної ділянки,

а лише надає йому право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 227/4621/21 з Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є власником ветеринарного аптечного-консультативного пункту, який розташований на спірній земельній ділянці. Судами не враховано, що для експлуатації, обслуговування та благоустрою вказаного нерухомого майна йому необхідна земельна ділянка. ОСОБА_1 не просив виділити нову земельну ділянку під будівництво,

а просить визнати за ним право на земельну ділянку під вже побудованими і введеними до експлуатації будівлями.

Таким чином, судами безпідставно не застосовано принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній нерухомості. Крім того, на позивача поширюються положення закону щодо набувальної давності.

У травні 2023 року ОСОБА_1 подано клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої

статті 403 ЦПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що відповідно до акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації, затвердженого рішенням виконавчого комітету Добропільської міської ради від 25 січня

2000 року, ветеринарний аптечно-консультаційний пункт, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Перша черга ветеринарного аптечно-консультаційного пункту (вбиральня, сарай, приміщення сторожа) готова до введення в експлуатацію (а.с. 10).

На підставі рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради

від 21 квітня 1994 року № 158/1 ОСОБА_1 відведено в натурі земельну ділянку, площею 0,2199 га, для розміщення аптечно-консультаційного пункту по АДРЕСА_1 , кордони відведеної ділянки та червоні лінії закріплені на місцевості металевими кільцями, що підтверджується актом про відведення кордонів та червоних ліній ділянки в натурі (а.с. 11).

З копії договору укладеного 21 травня 1999 року Добропільською міською радою та ОСОБА_1 вбачається, що міська рада надала

ОСОБА_1 у тимчасове користування земельну ділянку, загальною площею 0,2199 га, на умовах тимчасового користування строком на п`ять років для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту

по АДРЕСА_1 (а.с. 17).

На підставі рішення виконавчого комітету Добропільської міської ради

від 21 квітня 1999 року № 158/1 ОСОБА_1 надано у тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку, площею 0,2199 га,

по АДРЕСА_1 , для розміщення ветеринарного аптечно-консультаційного пункту (а.с. 26).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30 квітня 2003 року ветеринарний аптечно-консультаційний пункт (I черга),

який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 28).

Відповідно до листа Добропільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області

від 02 лютого 2017 року № 1136/13 станом на 01 січня 2017 року податкова заборгованість з оплати за землю, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_1 , загальною площею 0,2199 га, відсутня

(а.с. 37).

Згідно з листом начальника відділу у Добропільському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 25 травня 2021 року

№ 330/103-21 спірна земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, вид угідь - землі під громадською забудовою (а.с. 81).

Рішенням Добропільської міської ради від 21 квітня 2021 року № 8/7-55 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с. 27).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня

2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року, у справі № 200/5534/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Добропільської міської ради про визнання протиправною бездіяльність, скасування рішення Добропільської міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства від 21 квітня 2021 року

№ 8/7-55; зобов`язання вчинити певні дії (а.с. 120-130).

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частинах першій та другій статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, загальний перелік яких визначений у статті 16 ЦК України.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс 18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18).

Частиною першою статті 79 ЗК України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі

статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291 гс 18).

У частині третій статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, дійшли обґрунтованого висновку про те, що спірна земельна ділянка надавалась позивачу у платне строкове користування, її цільове призначення належить до категорії земель житлової та громадської забудови. Проте позивач звертався до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у задоволенні якої йому було відмовлено рішенням Добропільської міської ради від 21 квітня 2021 року № 8/7-55 (а.с. 27).

Верховний Суд погоджується з висновком судів про те, що давність користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, як підстава для задоволення позову, не впливає на вирішення цього спору, тому що вказаний факт не встановлює йому перевагу у передачі у власність цієї земельної ділянки, а лише надає позивачу право звернення до органу державної влади або місцевого самоврядування з клопотанням про передачу земельної ділянки у власність чи користування і не передбачає обов`язкової передачі земельної ділянки у власність.

Доводи касаційної скарги про те, що судами не враховано, що для експлуатації, обслуговування та благоустрою вказаного нерухомого майна йому необхідна земельна ділянка, на увагу не заслуговують, оскільки позивач не позбавлений можливості у встановленому законом порядку звернутися до органу місцевого самоврядування з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Вказані висновки спростовують позовні вимоги ОСОБА_1 щодо набуття ним права власності на земельну ділянку за набувальною давністю і саме ці вимоги були предметом судового розгляду. Отже, інші вимоги, про які заявник зазначає у касаційній скарзі, не можуть бути перевірені у силу вимог закону (стаття 400 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів вважає, що посилання ОСОБА_1 на необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки правових й обґрунтованих підстав для такої передачі заявником не наведено, а Верховним Судом їх не встановлено. Судова практика за пред`явленими позивачем вимогами

є незмінною й виключна правова проблема заявником не мотивована.

Таким чином, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 08 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 22 березня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник