№ 229/1724/18

Постанова

Іменем України

01 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 229/1724/18

провадження № 61-5607св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета»,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року у складі судді Рагозіної С. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Кішкіної І. В., Азевича В. Б., Жданової В. С.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» про визнання договору емфітевзису недійсним.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» (далі - ТОВ «Агро-Бета») про визнання договору емфітевзису недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 4,51 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 1425587300:06:000:0055, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області. 05 квітня 2018 року позивачу стало відомо, що між ним та ТОВ «Агро-Бета» був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), який був зареєстрований 14 вересня 2016 року. Позивач вважає даний договір емфітевзису недійсним, оскільки на час дії довіреності повірені не мали повноважень на укладення договору емфітевзису.

Позивач просить визнати вказаний договір недійсним, зобов`язати відповідача повернути йому належну земельну ділянку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що з огляду на висновок судово-лінгвістичної експертизи при укладенні договору емфітевзису представником ОСОБА_2 від імені власника земельної ділянки ОСОБА_1 перевищення повноважень не мало місце. Інші підстави для визнання цього договору недійсним позивачем не наведені.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Дружківського міського суду Донецької області.

16 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.

На підставі ухвали Верховного Суду від 20 березня 2020 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що позивач надав довіреність, якою уповноважив довірену особу бути його представником в усіх підприємствах, установах та організаціях з питань управління належною йому земельною ділянкою, надано право укладати договори лише оренди, обміну, визначаючи всі істотні та факультативні умови договорів за власним розсудом та одержувати належну по цих договорах орендну плату. При цьому в тексті довіреності не було зазначено право укладати договори емфітевзису щодо належної йому земельної ділянки. Висновок судово-лінгвістичної експертизи, не може бути належним доказом, оскільки ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України», яке проводило зазначену експертизу, відсутнє в переліку науково-дослідних установ судових експертиз на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Крім того, до діяльності ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» не відноситься надання висновків щодо встановлення змісту понять, лексичного значення слів, смислового навантаження, характеру інформації, що міститься в текстах, оскільки на сайті останнього зазначено, що основним видом діяльності є дослідження й експериментальні розробки у сфері суспільних і гуманітарних наук, і нічого не вказано про проведення будь-яких експертиз.

Доводи інших учасників справи

У липні 2019 року ТОВ «Агро-Бета» надіслало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Зазначає, що представник позивача, укладаючи договір емфітевзису, діяв на підставі чинної довіреності та в інтересах позивача, тому позов є безпідставним.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0055, для ведення сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області (а. с. 8, 9).

18 березня 2011 року ОСОБА_1 довіреністю уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_2 бути його представниками з усіма необхідними повноваженнями у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами з будь-яких питань, які стосуються його як власника земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0055, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області. В абзаці 4 довіреності зазначено, що довіритель надав представникам право: представляти його інтереси з усіх без винятку питань, що стосуються його як власника земельної ділянки, оформлювати та подавати усі необхідні документи; одержувати від уповноважених органів, організацій, підприємств та установ у зв`язку з реалізацією повноважень відповідні рішення, довідки, витяги з реєстрів та з технічної документації (в тому числі щодо нормативної оцінки земельної ділянки), висновки, витяги із звітів, звіти про експертну оцінку земельної ділянки, проекти відводу та іншу землевпорядну технічну документацію, дублікати документів (в разі їх втрати або заміни), у разі необхідності дублікат картки (довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру) фізичної особи-платника податків, будь-які інші необхідні документи; сплачувати за нього необхідні платежі, податки; вести переговори з усіх питань, що стосуватимуться його при виконанні цих повноважень, як в усній так і в письмові формі та узгоджувати усі процедурні питання; укладати та підписувати від його імені усі дозволені законодавством правочини щодо обміну земельних ділянок на будь-яку іншу земельну ділянку, одержувати на його ім`я протягом строку цієї довіреності в уповноважених органах державні акти на право власності на іншу земельну ділянку відповідно до чинного законодавства, що розташована на території Донецької області, здійснювати її державну реєстрацію; оформлювати та подавати усі необхідні документи з метою укладення зазначеного договору; визначати терміни та інші суттєві умови договору самостійно і на власний розсуд; провадити розрахунки: сплачувати та/або одержувати гроші за вказаними договорами, укладати договори оренди земельної ділянки: договори про внесення змін до укладених договорів; отримувати відповідні гроші та сільськогосподарську продукцію на підставі укладених договорів; укладати угоди про розірвання укладених договорів.

В абзаці 5 довіреності зазначено, що зміст статей 203 213 214 244 247 248 249 1000 ЦК України, пункт 15 Перехідних положень ЗК України роз`яснено (а. с. 77, 78).

23 квітня 2013 року між власником земельної ділянки ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 з одного боку та ТОВ «Агро-Бета» з іншого боку був укладений договір про надання права користування земельною ділянкою площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0055, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Строк дії договору 100 років (а. с. 40 - 44).

Договір емфітевзису був зареєстрований 14 вересня 2016 року в управлінні адміністративних послуг Чернігівської міської ради Чернігівської області (а. с. 16).

З висновку судово-лінгвістичної експертизи від 10 вересня 2018 року № 056/272, проведеної ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України» на підставі ухвали Дружківського міського суду Донецької області від 02 липня 2018 року, вбачається, що текст абзацу 4 довіреності не дає лінгвістичних підстав стверджувати, що зміст висловлювання «представляти мої інтереси з усіх без винятку питань, що стосуються мене як власника земельної ділянки, оформлювати та подавати усі необхідні документи» розкривається і конкретизується в наступних висловлюваннях абзацу 4.

З погляду лінгвістичної кваліфікації текст довіреності не містить вказівки на те, що обсяг наданих повноважень не включає повноваження на укладення договору емфітевзису. Текст довіреності не дає лінгвістичних підстав стверджувати, що перелік дій, право на які надається довіреністю, наведений в абзаці 4, є вичерпним (а. с. 108 - 125).

З витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей встановлено, що дію довіреності від 18 березня 2011 року на підставі заяви ОСОБА_1 припинено 06 березня 2018 року, тобто після укладення оспорюваного правочину (а. с. 11).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно із частинами першою та третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до частини першої статті 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Отже, довіреність свідчить про наявність між особою, яка її видала, та особою, якій її видано, правовідносин, які є представницькими відносинами.

Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляє.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність в учасника правочину волевиявлення на його вчинення, суду слід виходити з ретельного дослідження наявних у справі доказів як кожного окремо, так і їх в сукупності.

Зокрема, у разі вчинення правочину представником позивача, суду слід з`ясувати, чи був наділений представник його довірителем повноваженнями на вчинення правочину, чи діяв він в межах наданих йому повноважень, а якщо ні, то чи схвалив в подальшому довіритель укладений представником в його інтересах правочин.

Відповідно до частини першої, третьої статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє; представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

За змістом довіреності від 18 березня 2011 року ОСОБА_1 надав повіреним ( ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ) право представляти його інтереси з усіма необхідними повноваженнями у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами з будь-яких питань, які стосуються його, як власника земельної ділянки площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0055, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області.

Для виконання цих повноважень ОСОБА_1 надав представникам право здійснювати конкретні, визначені у довіреності дії та визначив їх право на укладання від його імені конкретних договорів, обумовивши це у довіреності, зокрема: договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач посилався на те, що при укладенні оспорюваного договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзису) його представник перевищив свої повноваження, оскільки він не уповноважував його на укладання такого договору і не схвалював його в наступному.

Зміст вказаної довіреності свідчить про те, що довіритель надав право представникам на укладання конкретних договорів, а саме: договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки, однак не уповноважував повірених на укладання від його імені іншого за правовими наслідками та менш вигідного для довірителя договору - договору емфітевзису, який було укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки довіреність, на підставі якої було вчинено оспорений правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису (який було укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік) відносно земельної ділянки з кадастровим номером 1425587300:06:000:0055, власником якої є позивач.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Суди першої та апеляційної інстанцій винесли рішення на підставі висновку судової лінгвістичної експертизи, проведеної ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України», на який посилався відповідач, однак, залишили поза увагою той факт, що з вищезгаданим висновком експерта не погоджувався позивач.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Такої оцінки висновку в аспекті спростування доводів позивача щодо порушення його прав рішення судів першої та апеляційної інстанцій не містять.

Згідно статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що з висновку судової лінгвістичної експертизи, проведеної ДП «Українське бюро лінгвістичних експертиз НАН України», на який посилався відповідач, вбачається, що аналіз змісту довіреності свідчить про надання повіреним права на укладення від імені довірителя лише договорів щодо обміну земельних ділянок та оренди земельної ділянки, проте вказана довіреність не містить визначених довірителем повноважень на укладення повіреними інших за правовими наслідками та менш вигідних для довірителя договорів, зокрема довіреністю не обумовлено права повірених на укладення договору емфітевзису строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік.

До аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08 травня 2019 року у справі № 229/1722/18 (провадження № 61-4317св19), від 20 травня 2019 року у справі № 229/92/18 (провадження № 61-48512св18).

Отже, колегія Верховного Суду вказує, що довіреність, на підставі якої було вчинено оспорюваний правочин, не містить визначених повноважень повірених на укладення договору емфітевзису, який укладено строком на 100 років зі сплатою компенсаційного платежу у розмірі 2 грн на рік, відносно земельної ділянки, власником якої є позивач.

Суди першої та апеляційної інстанцій зробили неправильний висновок, тому що укладаючи оспорюваний договір емфітевзису представник з власної ініціативи розширив межі наданих йому повноважень, не погодив такий відступ із довірителем і не отримав наступного схвалення останнім, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, та як наслідок, підставою для зобов`язання відповідача повернути позивачу спірну земельну ділянку.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи судом установлено повно, але неправильно застосовано матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, ухвалені у справі судові рішення відповідно до вимог статті 412 ЦПК України слід скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 402 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 09 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 23 квітня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета».

Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Бета» повернути ОСОБА_1 належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,51 га, кадастровий номер 1425587300:06:000:0055, що знаходиться на території Соловйовської селищної ради Ясинуватського району Донецької області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:В. С. Висоцька А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Сердюк І. М. Фаловська