Постанова
Іменем України
26 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 233/5078/18
провадження № 61-13911св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Санікової О. С., Агєєва О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») та просив стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, в сумі 66 499, 28 грн.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у період з липня 2016 року до червня 2017 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем та звільнився 22 червня 2017 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугу років на підставі статті 38 КЗпП України.
Вказує, що з червня 2017 року відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату. Станом на дату звільнення нарахована, але не виплачена йому заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 22 червня 2017 року, складає 82 944, 10 грн.
З цих підстав просив суд стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на його користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 66 499, 28 грн, що належала до виплати з урахуванням утримання з неї податку та інших обов`язкових платежів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2017 року по 22 червня 2017 року у розмірі 79 551, 87 грн з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за один місяць - за квітень 2017 року в розмірі 4 978, 18 грн з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 3 392, 23 грн відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ПАТ «Укрзалізниця» спростовано розрахунок позивача в частині заборгованості по заробітній платі за першу половину березня 2017 року у розмірі 3 392, 23 грн, в іншій частині розрахунок позивача залишився неспростований, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі у розмірі 79 551, 87 грн з наступним утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів, оскільки це є обов`язком роботодавця та працівника.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2018 року в частині спору про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 79 551, 87 грн скасовано і відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи нове в цій частині про відмову в їх задоволенні, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру за період з березня 2017 року по червень 2017 року. При цьому судом встановлено, що з 20 березня 2017 року відповідач фактично втратив контроль до свого майна на території м. Донецьк, що унеможливило виконання ним обов`язків, передбачених законодавством України про працю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року та залишити в силі рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 листопада 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір по суті суд першої інстанції правильно застосував Закон України «Про оплату праці» та Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік покладено саме на роботодавця, а не на працівника.
В свою чергу, апеляційний суд наведені норми закону та положення статтей 115 116 КЗпП України, згідно з якими відсутність заборгованості перед працівником має довести роботодавець, залишив поза увагою, внаслідок чого скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
17 вересня 2019 року справа № 233/5078/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Судувід 17 лютого 2020 справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що до 22 червня 2017 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем, що підтверджується записами в його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
З довідки № 14/2 від 31 жовтня 2018 року суди встановили, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року в розмірі 3 392, 23 грн, яка була отримана ним 12 грудня 2017 року у касі дирекції м. Лиман.
Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей 47 83 115 116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму на території м. Донецька, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 94 КЗпП України та статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
За змістом статті 115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні
у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати
в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Як встановлено судами, у період з 12 липня 2016 року по 22 червня 2017 року позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Звернувшись з позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену йому заробітну плату період з березня 2017 року по червень 2017 року, в розмірі 66 499, 28 грн, на підтвердження чого надав довідку від 17 липня 2017 року. Не приймаючи до уваги вказану довідку суд апеляційної інстанції правильно вважав, що вона не є належним доказом на підтвердження наявності заборгованості ПАТ «Українська залізниця», оскільки підписана особою, яка не мала права її видавати та не містить печаток і штампів підприємства.
За статтею 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частинами першою, п`ятою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Встановивши, що належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру за період з березня 2017 року по червень 2017 року позивач не надав, в свою чергу, ПАТ «Укрзалізниця» з 20 березня 2017 року у зв`язку із обставинами непереборної сили (незаконне заволодіння невідомими особами майном ПАТ «Укрзалізниця», яке розташоване в м. Донецьк) фактично втратило контроль і доступ до своїх ресурсів, в тому числі до кадрової, бухгалтерської документації, що позбавило його можливості виконати зобов`язання щодо проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що в силу положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов?язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, оскільки оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні,колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 рокузалишитибез змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. О. КузнєцовСудді:В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов