№ 2340/2901/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

справа № 2340/2901/18

адміністративне провадження № К/9901/15334/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу № 2340/2901/18

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року (суддя Руденко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Василенко Я.М., Шурко О.І.),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Черкаській області (далі також - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЧК-320/373/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-238 від 24 травня 2018 у сумі 111690,00 грн.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судами встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 24 грудня 2008 року; основний вид діяльності: роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах.

Наказом Управління Держпраці у Черкаській області від 20 квітня 2018 року №229-Н призначено здійснення у період з 24 квітня 2018 року до 08 травня 2018 року позапланового заходу (інспекційне відвідування) з питань оформлення трудових відносин з найманими працівниками, робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_1 .

На підставі вказаного наказу відповідачем видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 20 квітня 2018 №657.

З 03 по 05 травня 2018 року інспектором праці Управління Держпраці у Черкаській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем здійснення діяльності магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_1 , та магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », АДРЕСА_2 .

За наслідками інспекційного відвідування складено акт №ЧК-320/373/АВ від 05 травня 2018 року (далі - акт інспекційного відвідування).

Актом інспекційного відвідування встановлено допуск ОСОБА_2 до роботи продавця у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України. В акті зазначено, зокрема, що трудовий договір від 01 червня 2016 року укладено між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 . Продавець ОСОБА_2 пояснила, що з ФОП ОСОБА_3 трудові відносини припинено у 2017 році, а працює вона у ФОП ОСОБА_1 , проте, трудовий договір на час проведення інспекційного відвідування між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладено, повідомлення про прийняття працівника на роботу до Державної фіскальної служби не направлялося.

На підставі акту інспекційного відвідування прийнято оскаржувану постанову №ЧК-320/373/АВ/П/ПТ/ТД/ІП-ФС-238, якою за вищевказане порушення застосовано до позивача штраф у розмірі 111690,00 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт вчинення позивачем порушень чинного законодавства України про працю та зайнятість населення.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважаючи їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх обставин справи, що мали суттєве значення для правильного її вирішення, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В касаційній скарзі позивач посилається зокрема на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду про неможливість одночасного притягнення підприємця до відповідальності за ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Управління Держпраці у Черкаській області у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п. 6 Положення №96 Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Судами попередніх інстанцій констатовано, що актом інспекційного відвідування №ЧК-320/373/АВ від 05 травня 2018 року зафіксовано факт допуску працівника ОСОБА_2 до роботи продавця у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2 , без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу, чим порушено вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України. Акт підписаний позивачем без заперечень.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413 установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Судами встановлено факт допуску позивачем ОСОБА_2 до роботи продавця в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2 , без оформлення трудового договору, що підтверджується: поясненнями позивача, табелями обліку робочого часу за листопад 2017 року - квітень 2018 року, в яких обліковується робочий час ОСОБА_2 ; відомостями нарахування та виплати заробітної плати за відповідний період; графіками роботи працівників, наданими позивачем на адресу відповідача на виконання вимог припису №ЧК-320/373/АВ/П від 05 травня 2018 року, та протоколом розгляду справ про накладення штрафів за порушення законодавства про працю, відповідальність за які передбачена частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України від 24 травня 2018 року Управління Держпраці у Черкаській області, відповідно до якого заслухано ОСОБА_1 , який повідомив, що на день перевірки в магазині, де він здійснює свою підприємницьку діяльність, працювала ОСОБА_2 , яка, в свою чергу, оформлена у ФОП ОСОБА_3 .

Обставини, зафіксовані у протоколі від 24 травня 2018 року, підтвердила свідок ОСОБА_4 .

Щодо посилання позивача на договір про співпрацю №1 від 01 травня 2016 року та додаткову угоду №1, укладені між ним та ФОП ОСОБА_3 , відповідно до яких, у випадку виробничої необхідності даний договір дає можливість взаємного обміну найманими працівниками між Сторонами, то, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, трудові відносини працівників регулюються спеціальним законодавством яке є пріоритетним - Кодексом законів про працю України.

Так КЗпП України не передбачає можливості обміну трудовими ресурсами в рамках договору про співпрацю (партнерство). Натомість прийняття працівника здійснюється шляхом укладення трудового договору згідно ст.ст. 21 24 КЗпП України; переведення працівника на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією - відповідно до ст. 32 КЗпП України.

Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги щодо неможливості одночасного притягнення фізичної особи - підприємця до відповідальності за ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП, оскільки до цієї справи не застосовується висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду (постанова від 22.12.2020 у справі №260/1743/19) щодо неможливості одночасного притягнення до відповідальності за вищевказаними нормами в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» з огляду на те, що постановою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 червня 2018 року по справі № 712/5827/18 матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ФОП ОСОБА_1 за ч.3 ст.41 КУпАП повернуто до Управління Держпраці у Черкаській області для належного оформлення. Будь-яких інших доказів, які б свідчили про притягнення позивача до відповідальності за ч.3 ст.41 КУпАП останнім не надано.

Відтак, оскільки позивач допустив до роботи ОСОБА_2 , не уклавши з нею трудового договору, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, відсутність порушень норм процесуального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.

Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року у справі №2340/2901/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук