Постанова
Іменем України
29 липня 2020 року
м. Київ
справа № 234/15614/18-ц
провадження № 61-722св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна в особі прокуратури Донецької області, Краматорська місцева прокуратура,
треті особи: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу прокуратури Донецької області на постанову Донецького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року у складі судді Санікової О. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини Міністерства юстиції України, про визнання неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала у невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури Хорсом К. Б. його службових обов`язків встановити розумні строки проведення слідчих дій відповідними прокурорами при процесуальному керівництві досудового розслідування кримінальних проваджень від 06 грудня 2014 року
№ 12014050390002670, від 23 червня 2017 року № 42017051390000085
та № 42017051390000086, від 20 січня 2017 року № 12017050390000199
та № 12017050390000200 за результатами розгляду скарги ОСОБА_2
як представника потерпілого ОСОБА_1 від 29 січня 2018 року
за вхідними № № 49, 50, 51, 52; визнання неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, яка полягала у невиконанні керівником Краматорської місцевої прокуратури Хорсом К. Б. ухвали слідчого судді Краматорського міського суду Донецької області Ткачової С. М. від 07 лютого 2018 року № 1-кс/234/674/18 у справі № 234/1456/18, якою зобов`язано розглянути скарги ОСОБА_2 від 29 січня 2018 року за вхідними № № 49, 50, 51, 52 щодо розумних строків проведення досудового слідства
по кримінальним провадженням у порядку частини другої статті 308 КПК України; стягнути з Держави Україна за рахунок державного бюджету України шляхом списання грошових коштів з єдиного казначейського рахунку моральну шкоду, спричинену протиправною бездіяльністю при досудовому розслідуванні кримінального провадження від 06 грудня 2014 року
№ 12014050390002670 у розмірі 134 028,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня
2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1
до держава Україна в особі прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, у частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.
Відмовлено у відкритті провадження у справі у частині позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини про визнання бездіяльності неправомірною.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява у частині вимог про відшкодування моральної шкоди підсудна загальному суду
та вказані вимоги підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Вимоги ОСОБА_1 , як потерпілого у кримінальному провадженні щодо оскарження дій та бездіяльності прокурора під час досудового розслідування, розглядаються на підставі положень КПК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року у частині відмови
у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1
до держави Україна в особі прокуратури Донецької області, Краматорської місцевої прокуратури, треті особи: Державна казначейська служба України, Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Секретаріат Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, про визнання бездіяльності неправомірною скасовано та передано справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки бездіяльність прокурора, яка оскаржується позивачем, не пов`язана
з процесуальними діями, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду,
прокуратура Донецької області, посилаючись на порушення норм процесуального права, просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду із позовом, просив визнати неправомірною бездіяльність прокурора як учасника кримінального провадження, яка мала місце у кримінальному провадженні, щодо нерозгляду кримінально-процесуальної скарги та невиконання процесуальної ухвали слідчого судді у зв`язку із недодержанням, на думку позивача, вимог КПК України, порядок оскарження недотримання розумних строків досудового розслідування передбачено статтями 303 308 КПК України, а тому вимоги ОСОБА_1 підлягають вирішенню у порядку кримінального, а не цивільного судочинства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
із Краматорського міського суду Донецької області.
У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року указану справу призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції
до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга прокуратури Донецької області підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статтях 55 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі -
ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено,
що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист
є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів
судочинства - цивільного, кримінального, господарського
та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають
у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна
та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними
від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення
не віднесено до інших видів судочинства.
У поданому позові ОСОБА_1 просив визнати бездіяльність органів досудового розслідування під час досудового розслідування незаконною
та стягнути з держави Україна 134 028,00 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю при досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (частина перша статті 1 КПК України).
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).
Згідно із частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного
та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності
в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу
і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 24 КПК України кожному гарантується право
на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування
у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.
Потерпілий має право оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення
до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви
чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов`язаний вчинити у визначений КПК України строк; рішення прокурора про закриття кримінального провадження; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій тощо. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 вказаного Кодексу (частини перша
та друга статті 303 КПК України).
Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг потерпілого, які позивач заявив за правилами кримінального судочинства.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 234/19443/16-ц (провадження № 14-630цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та від 07 серпня 2019 року у справі
№ 234/15610/18 (провадження № 14-339цс19).
Проте суд апеляційної інстанції на вищевказані положення закону не звернув уваги та помилково вказав, що вимоги про визнання незаконною бездіяльності органів досудового розслідування - прокуратури під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях не вирішуються
за правилами КПК України.
Оскільки не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства (стаття 20 ЦПК України), Верховний Суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про неможливість спільного розгляду вимоги про визнання неправомірною бездіяльності прокуратури під час досудового розслідування у кримінальному провадженні з вирішенням за правилами цивільного судочинства вимог про відшкодування державою Україна моральної шкоди.
За таких обставин Верховний Суд вважає необхідним скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року та залишити в силі ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня
2018 року.
Керуючись статтями 400 409 410 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний
Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу прокуратури Донецької області задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного суду від 29 листопада 2018 року скасувати.
Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 жовтня
2018 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович