№ 234/19739/19

Постанова

Іменем України

09 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 234/19739/19

провадження № 61-13734св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кубрака Олега Олександровича на постанову Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Папоян В. В., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (далі - АТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за кредитним договором від 10 травня 2017 року № 5378937 (далі - кредитний договір) у розмірі 33 615,06 дол. США та 45 461,78 грн, яка виникла станом на 11 грудня 2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, АТ «ПУМБ» посилалося на те, що 10 травня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший український міжнародний банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є АТ «ПУМБ», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 37 448,00 дол. США строком до 10 травня 2014 року зі сплатою за користування 12,90 % річних. Цього ж дня між «ПУМБ» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 5407049, за умовами якого поручитель поручився за зобов`язаннями позичальника перед банком. Крім того, між банком та позичальником 25 листопада 2010 року була укладена додаткова угода до кредитного договору за умовами якої банк надав позичальнику другий транш кредиту у розмірі 16 724,66 грн, що було еквівалентно 2 091,89 дол. США, для погашення частини заборгованості за кредитним договором зі сплатою 19,00 % річних. Відповідачі взятих на себе зобов`язань за кредитним договором не виконували належним чином, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 21 листопада 2018 року відкрив провадження у справі.

Краматорський міський суд Донецької області ухвалою від 05 лютого 2020 року позовну заяву залишив без руху через несплату судового збору. При цьому суд виходив з того, що факт втрати незакінченого судового провадження та відмови суду у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження у випадку подання заяви про відновлення судового провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, не доведений доданими до позовної заяви від 13 листопада 2019 року документами, а тому позивач на підставі частини четвертої статті 177 ЦПК України повинен додати до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року позов залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивач не усунув недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі від 02 січня 2020 року, а саме не сплатив судовий збір у розмірі 13 016,20 грн.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

Донецький апеляційний суд постановою від 19 серпня 2020 року ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року скасував та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, залишаючи позовну заяву без руху, а в подальшому повертаючи позов без розгляду у зв`язку з несплатою судового збору, суд першої інстанції вважав, що за подання позовної заяви позивач має повторно сплатити судовий збір. Однак такий висновок суду є помилковим, оскільки відновлене провадження повністю замінює втрачене провадження, а Законом України «Про судовий збір» не передбачено повторної сплати судового збору за подання одного і того самого процесуального документа в межах однієї справи. Зазначене стосується і порядку розгляду повторного позову й справах, провадження у яких було втрачене до закінчення судового розгляду. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що згідно зі статтями 488 492 ЦПК України передбачено порядок відновлення втраченого судового провадження та підстави залишення заяви без розгляду чи відмови у відкритті провадження за заявою.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кубрак О. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року і залишити в силі ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 12 березня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що ,залишаючи позовну заяву АТ «ПУМБ» без руху, а потім без розгляду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач не виконав вимог статей 175 177 ЦПК України щодо сплати судового збору, оскільки надання копії платіжного доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON про сплату судового збору в розмірі 3 141,50 грн не свідчить про усунення недоліків позовної заяви, навіть з огляду на те, що позивач в 2013 році звертався до суду з аналогічним позовом. Відповідно до Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на момент подання позову до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки, позивач повинен був сплатити судовий збір за позов майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому подається заява до суду. На 1 січня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1 147,00 грн. Однак з цим позовом позивач звернувся в 2019 році, тобто під час дії вже інших ставок судового збору. При цьому ні ЦПК України, ні Закон України «Про судовий збір» не містить положень, які встановлювали б обов`язок суду звільнити особу від сплати судового збору внаслідок подання нової позовної заяви через неможливість відновлення втраченого незакінченого провадження. Таким чином, при зверненні до суду з новим позовом через неможливість відновлення втраченого незакінченого провадження позовна заява повинна відповідати вимогам статей 175 та 177 ЦПК України, в тому числі повинна містити документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У жовтні 2020 року АТ «ПУМБ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки вона є законною і обґрунтованою. Станом на 2019 рік позивача так і не було повідомлено про передання справи № 270/7580/13-ц до відповідного суду на підконтрольній території та призначення судового засідання в зазначеній справі. Оскільки провадження у справі № 270/7580/13-ц було втрачене, а документи не були передані до іншого суду не з вини позивача, було прийнято рішення про подання нового позову, про що зазначено у позовній заяві, та додано копію первісної позовної заяви.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

23 жовтня 2020 року справа № 523/10422/15-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що при зверненні до суду позивач, зокрема, зазначив, що 13 грудня 2013 року подав до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області позовну заяву про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором і договором поруки, станом на 11 грудня 2013 року в сумі 33 615,06 дол. США та 45 461,78 грн. При зверненні з позовом до суду позивач судовий збір оплатив.

Центрально-Міський районний суд міста Макіївки Донецької області 04 березня 2014 року відкрив провадження у цивільній справі № 270/7580/13-ц та призначив її до розгляду. Однак у зв`язку з воєнними діями судовий розгляд зазначеної справи не був завершений.

З наданих позивачем копій документів встановлено, що позовна заява від 13 грудня 2013 року містила вимоги майнового характеру на суму 33 615,06 дол. США та 45 461,78 грн. Згідно з курсом Національного банку України загальний розмір позовних вимог становив 314 146,95 грн (268 685,17 грн + 45 461,78 грн).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову до Центрально-Міського районного суду міста Макіївки Донецької області) позивач повинен був сплатити судовий збір за позов майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому подається заява до суду. На 01 січня 2013 року мінімальна заробітна плата становила 1147,00 грн.

Таким чином, звертаючись у грудні 2013 року з вищевказаним позовом, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 3 141,47 грн.

До позовної заяви позивач додав засвідчену копію платіжного доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON про сплату судового збору в розмірі 3 141,50 грн.

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «ПУМБ» зазначало, що має право використати платіжне доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON як доказ сплати судового збору в повному обсязі у новому судовому провадженні. Копія цього платіжного доручення надана до суду при зверненні з повторним позовом.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Скасовуючи ухвалу місцевого суду про залишення позову без розгляду через неусунення недоліків, зазначених в ухвалі від 05 лютого 2020 року, апеляційний суд, зокрема, виходив з того, що відновлене провадження повністю замінює втрачене провадження, а Законом України «Про судовий збір» не передбачено повторної сплати судового збору за подання одного і того самого процесуального документа в межах однієї справи. Зазначене стосується і порядку розгляду повторного позову у справах, провадження у яких було втрачене до закінчення судового розгляду.

Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду та вважає доводи касаційної скарги безпідставними, враховуючи таке.

Згідно з частиною третьою статті 1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судам відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження Головою Верховного Суду. У разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Оскільки розгляд справи № 270/7580/13-ц не був завершений з не залежних від позивача обставин, а держава не змогла забезпечити передання матеріалів до суду, який уповноважений на розгляд зазначеної справи, позивач вимушений був подавати новий позов, тому що відновлення втраченого провадження без ухвалення рішення по суті спору процесуальним законом не передбачено.

Ураховуючи зазначені обставини, позивач, подавши новий позов у цій справі з такими самими вимогам, що й у справі № 270/7580/13-ц, обґрунтовано сподівався, що платіжне доручення від 12 грудня 2013 року № 5/DON є належним доказом сплати судового збору в повному обсязі.

У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування ухвали місцевого суду про залишення позову без розгляду.

Крім того, Верховний Суд, оцінюючи спірні правовідносини, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктами 3 та 5 частини третьої статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини 11 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків (частина дванадцята статті 187 ЦПК).

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина тринадцята статті 187 ЦПК).

Пунктом 8 частини першої статті 257 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутій проти Хорватії»).

Крім того, ЄСПЛ у пункті 35 рішення від 13 травня 1980 року у справі «Артіко проти Італії», пункті 32 рішення від 30 травня 2013 року у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначив, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, постановленої після відкриття провадження у справі АТ «ПУМБ» подало пояснення щодо сплати судового збору, в якому зазначило, що розгляд справи № 270/7580/13-ц не був завершений ухваленням рішення, матеріали справи були втрачені, а тому вимога щодо повторної сплати судового збору за ті самі вимоги є незаконною. Крім того, у поясненні було зазначено, що в разі визнання його необґрунтованим, позивач просить продовжити строк на усунення недоліків з метою виконати вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху чи подати клопотання про зменшення (звільнення) від сплати судового збору.

Згідно зі статтею 182 ЦПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено - він встановлюється судом.

Враховуючи зазначене, місцевий суд зобов`язаний був розглянути клопотання позивача про продовження строку на усунення недоліків, а не одразу залишати позовну заяву без розгляду.

Верховний Суд також звертає увагу на те, що стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

За таких обставин та з підстав, передбачених вказаними нормами процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про порушення судом першої інстанції принципу справедливості судових процедур при залишенні 12 березня 2020 року позовної заяви АТ «ПУМБ» без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 257 ЦПК України (несплата судового збору), провадження за якою відкрито 21 листопада 2019 року. Залишення позовної заяви без розгляду через майже 4 місяці після відкриття провадження у справі за обставин втрати судового провадження, в якому судовий збір був сплачений, не дає підстав для висновку, що є розумна пропорційність між застосованим процесуальним засобом та законністю, якої місцевий суд прагнув досягти.

Таким чином, суд першої інстанції з формальних процесуальних підстав дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду, враховуючи, що суд у порядку статті 141 ЦПК України мав право при ухваленні рішення розподілити судові витрати між сторонами та, у разі ухвалення судового рішення, вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, і підстав для її скасування немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кубрака Олега Олександровича залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 19 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:А. Ю. Зайцев В. С. Жданова Є. В. Коротенко