№ 235/2369/18

Постанова

Іменем України

31 березня 2020 року

м. Київ

справа № 235/2369/18

провадження № 61-3594св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне акціонерне товариство «Автопідприємство «Укрбуд»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» на постанову Донецького апеляційного суду

від 16 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Будулуци М. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» (далі ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд», підприємство) про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що з 01 червня 2017 року він працював машиністом навантажувальної машини на ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд». Наказом голови правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд»

від 12 січня 2018 року № 31 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлено премії за результатами роботи за січень 2018 року, за те, що 03 січня 2018 року він, керуючи навантажувачем, заїхав на торговельну базу, розташовану в с. 1-го Травня, де придбав для власного використання

10 металевих труб, які поклав у ківш транспортного засобу та під час виїзду з підприємства був затриманий охоронцями за незареєстрований вантаж. Ураховуючи, що оскаржуваний наказ був наданий йому лише у березні 2018 року, а з посадовою інструкцією машиніста навантажувальної машини ознайомився лише 15 лютого 2018 року, вважав, що ним не були порушені вимоги трудової дисципліни, а тому роботодавець не мав правових підстав для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани, та позбавлення премії за результатами роботи за січень 2018 року. Поважність причин пропуску строку звернення до суду за захистом порушеного права обумовлював порушенням роботодавцем порядку застосування дисциплінарного стягнення, та неможливістю раніше ознайомитися з оскаржуваним наказом.

25 липня 2018 року він прибув за викликом до Покровсько - Ясинуватського військового комісаріату ОМВК для взяття на облік та проходження медичної комісії. Оскільки для взяття на військовий облік необхідна була довідка про притягнення/відсутність притягнення до кримінальної відповідальності, він звернувся до поліції, а потім до Територіального сервісного центру МВС для отримання такої довідки. 07 серпня 2018 року на засіданні профспілкового комітету він пред`явив відповідні довідки про поважність причин відсутності його на робочому місці 25 липня 2018 року, однак профспілковий комітет надав згоду на його звільнення, у зв`язку з чим, наказом від 07 серпня 2018 року № 217-к його звільнено на підставі пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) за прогул без поважних причин.

Посилаючись на наведене, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив поновити строк звернення до суду; скасувати наказ від 12 січня 2018 року № 31 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлення премії за січень 2018 року; скасувати наказ від 07 серпня

2018 року № 217-к про його звільнення; поновити його на роботі на посаді машиніста навантажувальної машини 6 розряду на ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд»; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; покласти на голову правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» ОСОБА_2 , винного у його незаконному звільненні, обов`язок відшкодування заподіяної підприємству шкоди; стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 12 жовтня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ від 12 січня 2018 року

№ 31 є законним, оскільки роботодавцем доведено факт порушення

ОСОБА_1 виробничої дисципліни, при обранні виду дисциплінарного стягнення ураховано в чому конкретно проявлялися порушення

ОСОБА_1 його трудових обов`язків, що стало приводом для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та позбавлення премії за підсумками роботи за січень 2018 року. За відсутності точно встановленої дати ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом, суд дійшов висновку, що він не пропустив визначений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходив із того, що обумовлювана позивачем поважність причин відсутності на робочому місці більше трьох годин 25 липня 2018 року - у зв`язку з проходженням медичного огляду у ІНФОРМАЦІЯ_1 не є переконливою, оскільки статтею 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено звільнення громадянина від роботи лише для проходження медичного огляду, а не для звернення до правоохоронних органів для отримання довідки про притягнення/відсутності притягнення до кримінальної відповідальності, а тому суд дійшов висновку, що наказ від 07 серпня 2018 року № 217-к про звільнення позивача за прогул є таким, що винесений з дотриманням вимог трудового законодавства.

Постановою Донецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні вимоги про скасування наказу

від 12 січня 2018 року № 31 про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлення премії за січень 2018 року залишено без змін, у частині вирішення позовних вимог про скасування наказу від 07 серпня 2018 року № 217-к про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу рішення суду скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Визнано незаконним наказ ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» від 07 серпня

2018 року № 217-к про звільнення машиніста навантажувальної машини ОСОБА_1 , табельний номер НОМЕР_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді машиніста навантажувальної машини ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд».

Стягнуто з ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 54195,75 грн (без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, які сплачуються роботодавцем за працівника при виплаті заробітної плати).

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, установивши доведеність недотримання позивачем трудової дисципліни, дійшов правильного висновку про правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани та позбавлення премії за результатами роботи за січень 2018 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про скасування наказу від 07 серпня 2018 року № 217-к про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд виходив із того, що обов`язок доведення обгрунтованості звільнення позивача покладається на відповідача. Встановивши, що 25 липня 2018 року позивач виконував обов`язок щодо надання документів, необхідних для постановлення його на військовий облік, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем відсутності позивача на роботі без поважних причин, а тому оскаржуваний наказ від 07 серпня 2018 року № 217-к про його звільнення за прогул на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України є незаконним, що є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі, та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07 серпня 2018 року по 16 січня 2019 року (111 робочих днів) у розмірі 54195,75 грн

(488,25 грнХ111 днів) без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Визначаючи розмір судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд відповідно до положень статті 137 ЦПК України урахував наявність укладеного позивачем договору про надання правової допомоги з адвокатом Сакуном В. А., співмірність обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та витраченого адвокатом часу зі складністю справи, на підставі яких дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У лютому 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд», у якій заявник просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року та залишити в силі рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 12 жовтня

2018 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що апеляційний суд неправильно витлумачив положення частини другої статті 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а тому дійшов помилкового висновку, що працівник вправі використовувати свій робочий час задля вирішення власних потреб та цілей, оскільки зазначеною нормою передбачено звільнення працівника від роботи лише для проходження медичного огляду, а не для отримання довідок. Апеляційний суд не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_4 , який є начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зазначив, що ОСОБА_1 був направлений до військкомату для взяття на військовий облік, при перевірці документів встановлено, що позивач перебуває на обліку у військкоматі, якого на даний час не існує, а тому йому було надано перелік документів, необхідних для взяття на військовий облік, час для подання яких не був визначений. Документи на підтвердження поважності причин відсутності на роботі надаються лише за час перебування у військкоматі, всі інші дії особа повинна здійснювати у вільний від роботи час. Посилання суду на довідку військового комісара про направлення ОСОБА_1 для отримання довідки про притягнення/відсутності притягнення до кримінальної відповідальності, як на доказ, що підтверджує поважність причин відсутності позивача на роботі, є необгрунтованими, оскільки для отримання зазначеної довідки необхідно звернутися до міського РСЦ, та відповідно до статті 16 Закону України «Про захист персональних даних» і наказу Міністерства внутрішніх справ України

від 29 листопада 2016 року № 1256 максимальний термін її видачі становить

30 календарних днів.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на касаційну скаргу, мотивований тим, що суд апеляційної інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.

Додатково просив відповідно до статті 237 КЗпП України покласти на голову правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» ОСОБА_2 , винного у незаконному звільненні позивача, обов`язок відшкодувати заподіяну підприємству шкоду, а також стягнути з відповідача на користь позивача

3000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 18 квітня

2019 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу від 12 січня 2018 року № 31 про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» не оскаржує, а тому в цій частині рішення суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не переглядається.

Установлені судами фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом голови правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» від 01 червня 2017 року № 126-к ОСОБА_1 прийнято на роботу у ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» машиністом навантажувальної машини 6 розрядку автоколони № 5.

Актом службового розслідування, проведеного комісією з 04 по 11 січня

2018 року встановлено, що 03 січня 2018 року о 07 годині 00 хвилин машиніст навантажувальної машини 6 розряду ОСОБА_1 отримав у диспетчера АП «Укрбуд» наряд на переміщення вантажів на ВПС-3 ПАТ «ШУ «Покровське» фронтальним навантажувачем Хюндай HL730-7, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , провів передрейсове обслуговування закріпленого за ним транспортного засобу, та виїхав з ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» у напрямку с. Піщане Покровського району на об`єкт обслуговування ВПС-3 ПАТ «ШУ «Покровське». У селі 1-го Травня він самовільно заїхав на територію приватного підприємства, де придбав та погрузив у ковш навантажувача 10 труб довжиною по 3 метра кожна для своїх особистих потреб. Документів, які б підтверджували законність придбання труб та право використовування транспортного засобу в особистих цілях для перевозки цих труб позивач не мав. Прибувши на ВПС-3, ОСОБА_1 не сповістив співробітників охорони, що у навантажувачі знаходяться належні йому труби, після відпрацьованої зміни робітники охорони на території ВПС-3 при огляді фронтального навантажувача виявили труби діаметром 25 та 32 мм у кількості 10 штук довжиною по 3 метра кожна, на які у машиніста навантажувальної машини 6 розрядку автоколони № 5

ОСОБА_1 супровідних документів не було. Працівники служби охорони склали відносно нього акт про порушення пропускного (внутрішньо об`єктового) режиму з формулюванням «Розкрадання труб діаметром 25 та 32 мм у кількості 10штук довжиною 3 метра кожна». По даному факту був викликаний наряд поліції для фіксації факту розкрадання майна.

Наказом голови правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» від 12 січня

2018 року № 31 за використання авто-навантажувача в особистих цілях, а також порушення пропускного (внутрішньо об`єктового) режиму при заїзді на територію режимного об`єкту ВПС-3 ПАТ «ШУ «Покровське», ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено премії за результатами роботи за січень 2018 року.

Листом від 22 січня 2018 року Покровський відділ поліції повідомив, що в слідчому відділі Покровського ВП ГУНП в Донецькій області перебувало кримінальне провадження № 12018050410000022 від 04 січня 2018 року за частиною третьою статті 15, частини першої статті 185 КК України, за фактом скоєння ОСОБА_1 крадіжки фрагментів металевих труб із території «ВПС-3» ПрАТ ШУ «Покровське». Постановою процесуального керівника Красноармійської місцевої прокуратури зазначене кримінальне провадження

18 січня 2018 року закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області

від 23 лютого 2018 року закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 51 КУпАП на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

25 липня 2018 року ОСОБА_1 на вимогу ІНФОРМАЦІЯ_2 було викликано для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії, де він перебував у період часу з 8 год.

30 хв. до 10 год. 00 хв., що підтверджується повісткою № 310.

На вимогу Покровсько - Ясинуватського ОМВК він був направлений до РСЦ МВС для отримання довідки про притягнення/відсутність притягнення його до кримінальної відповідальності, на підприємство позивач повернувся о 16 год.

00 хв.

Факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці зафіксований в акті

від 25 липня 2018 року та доповідній записці начальника автоколони № 4 про відсутність працівника на роботі більше чотирьох годин.

Наказом голови правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» від 07 серпня

2018 року № 217-к звільнено ОСОБА_1 , машиніста навантажувальної машини 6-го розряду автоколони № 5 на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважних причин, з яким він ознайомився. Звільнення позивача відбулося за згоди профспілкового комітету.

Відповідно до довідки ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» заробітна плата

ОСОБА_1 за останні два календарні місяці роботи перед звільненням складала: за червень 2018 року - 9 790,70 грн, за липень 2018 року - 10715,84 грн. Фактична кількість робочих днів у червні 2018 року становить 20 робочих днів, а у липні 2018 року - 22 робочих дня. Середньоденний заробіток позивача за період з червня по липень 2018 року становить 488,25 грн (9 790,70+10 715,84)/(20+22).

Фактична кількість робочих днів за час вимушеного прогулу, тобто з 07 серпня 2018 року по 16 січня 2019 року (по день ухвалення рішення апеляційним судом) становить 111 робочих днів (серпень - 17, вересень - 20, жовтень - 22, листопад - 22, грудень - 20, січень 2019 року - 10), а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 54195,75 грн (488,25 грнХ111 днів) без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу) (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9, зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів»).

За змістом частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних.

Відповідно до частини другої статті 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України для виконання обов`язків, пов`язаних із взяттям на військовий облік, призовом або прийняттям на військову службу, а також особи, які направляються районними (міськими) військовими комісаріатами на медичний огляд (медичне обстеження в амбулаторних чи стаціонарних умовах), лікування, звільняються від роботи на час, необхідний для виконання зазначених обов`язків та перебування в лікувальному закладі охорони здоров`я, із збереженням за ними місця роботи, займаної посади і середньої заробітної плати.

Відповідно до частин першої, другої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік.

Установивши, що ОСОБА_1 25 липня 2018 року, на виконання повістки

№ 310, з`явився до Покровсько - Ясинуватського військового комісаріату для уточнення військово-облікових даних та проходження медичної комісії, де знаходився з 08 год. 30 хв. по 10 год. 00 хв., а потім був направлений до ТСЦ

№ 144 РСЦ МВС в Донецькій області для отримання довідки про притягнення до кримінальної відповідальності, яка необхідна для взяття його на військовий облік, тобто був відсутній на робочому місці з поважних причин, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наказ голови правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» від 07 серпня 2018 року № 217-к про звільнення позивача за прогул є незаконним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування зазначеного наказу, поновлення його на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги правильність висновків суду апеляційної інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки апеляційного суду, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Вимога представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про покладення на голову правління ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» ОСОБА_2 обов`язку відшкодувати заподіяну підприємству шкоду, у зв`язку з незаконним звільненням позивача, викладена ним у відзиві на касаційну скаргу не підлягає задоволенню, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість оскаржуваних судових рішень лише в межах доводів касаційної скарги. Оскільки позивач судові рішення попередніх інстанцій не оскаржував, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), не вправі розглядати вимоги, подані поза межами доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Щодо клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 просив стягнути з ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» на користь позивача 3000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу надану адвокатом у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. На підтвердження зазначених витрат представник позивача надав акт виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої допомоги від 15 січня 2018 року

№ 77/2018-а, опис виконаних робіт (наданих послуг), розрахунок суми та квитанцію на суму 3000,00 грн.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першоїшостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Ураховуючи надані представником позивача докази на підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, наявність підтвердження відправлення позивачем на адресу ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» копії відзиву на касаційну скаргу у якому містилося клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що підтверджується приєднаним до відзиву описом вкладення, та відсутність поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність стягнення з ПрАТ «Автопідприємство «Укрбуд» на користь ОСОБА_1 3000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного суду від 16 січня 2019 року залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд» (код ЄДРПОУ 01236070) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 3 000,00 грн на відшкодування витрат, понесених на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак