ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2025 року
м. Київ
справа №240/11350/24
адміністративне провадження № К/990/11072/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року (колегія у складі суддів Кузьмишина В.М., Сушка О.О., Сапальової Т.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
Історія справи
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати індексації;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року до 06 червня 2024 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати компенсації втрати частини доходу, у зв`язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення з 29 січня 2020 року до 06 червня 2024 року;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивчеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року до дня фактичної виплати - 06 червня 2024 року.
Відповідач оскаржив зазначене рішення до суду апеляційної інстанції. Разом з апеляційною скаргою відповідач подав заяву, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.
Ухвалою від 27 лютого 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та визнав причини пропуску цього строку неповажними.
Іншою ухвалою від 27 лютого 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив подану відповідачем апеляційну скаргу без руху, встановивши скаржникові пятиденний строк для усунення її недоліків шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для його поновлення.
05 березня 2025 року від відповідача до суду на виконання вимог цієї ухвали надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою від 06 березня 2025 року Сьомий апеляційний адміністративний суд, керуючись пунктом 4 частини першої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року у цій справі.
Суд апеляційної інстанції мотивував свої висновки тим, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Водночас скаржник до заяви не додав нових доказів підтвердження поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, крім тих, що вже надавались суду та яким надана оцінка в ухвалі від 27 лютого 2025 року. Із цих міркувань суд не знайшов підстав для визнання викладених відповідачем у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження причин пропуску цього строку поважними.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року та направити справу №240/11350/24 для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Скаржник доводить, що не мав змоги подати апеляційну скаргу в установлені процесуальним Законом строки з незалежних від військової частини НОМЕР_1 обставин, позаяк фінансова неспроможність сплатити судовий збір від волевиявлення відповідача. Крім цього суд проігнорував здійснення виконання завдань за призначенням у районах виконання бойових (спеціальних) завдань посадовими особами військової частини НОМЕР_1 .
Із цих міркувань відповідач вважає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд порушив норми процесуального права, помилково оцінивши причини пропуску строку неповажними, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк не надходило.
Відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору, подану відповідачем касаційну скаргу залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору.
11 квітня 2025 року від військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху надано з документ про сплату судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 01 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року справу призначено до розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їхнього застосування
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Згідно із частиною п`ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Як убачається з матеріалів справи, 28 листопада 2024 року Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у цій справі в порядку письмового провадження без виклику сторін (повний текст складено 28 листопада 2024 року) та 29 листопада 2024 року о 14:41 це судове рішення було доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою відповідного змісту.
Апеляційну скаргу на зазначене судове рішення відповідач подав до суду апеляційної інстанції за допомогою електронної системи "Електронний суд" 24 січня 2025 року, тобто поза межами тридцятиденного строку, встановленого частиною першою статті 295 КАС України.
Разом зі скаргою відповідач подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивував відсутністю належного фінансування для своєчасної сплати судового збору, а також участю військової частини НОМЕР_1 у відсічі агресії ворога та зміною місць дислокації.
Аналогічні за змістом аргументи щодо поважності підстав пропуску вказаного строку відповідач навів у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданій на виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, а також в касаційній скарзі.
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який, вирішуючи питання про поновлення строку, критично оцінив наведені скаржником підстави його пропуску, та зазначає, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
У розглядуваному випадку ключові аргументи відповідача зводяться до того, що він не мав змоги подати апеляційну скаргу в установлені процесуальним Законом строки з незалежних від військової частини НОМЕР_1 обставин, позаяк фінансова неспроможність сплатити судовий збір не залежить від волевиявлення відповідача.
Із цього приводу Суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, від 21 вересня 2023 року у справі №160/15387/22, від 09 листопада 2023 року у справі №560/11237/22, від 20 листопада 2023 року у справі №120/18501/21-а тощо, акцентував увагу на тому, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватися принципів належного врядування та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, установлених нею ж.
Отже, наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Аргументи ж про участь військової частини у відсічі збройній агресії проти України, виконання завдань за призначенням у районах виконання бойових (спеціальних) завдань посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , зміни місця дислокації тощо, могли б бути визнані у розглядуваному випадку доречними та такими, що підтверджують існування об`єктивних причин, які дійсно перешкоджали можливості вчинити дії задля своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції, за умови доведеності конкретних умов і обставин, які стали на заваді реалізації відповідного права належними і допустимими доказами. У розглядуваному випадку апеляційну скаргу було подано через підсистему "Електронний суд", водночас наведені відповідачем в цьому контексті мотиви мають суто загальний характер, не містять доказів дійсних (конкретних) перешкод, що не дозволяли зробити це ж у межах передбаченого процесуальним Законом строку та не свідчать про неможливість виконувати процесуальні права та обов`язки вчасно.
Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 06 березня 2025 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року в справі №240/11350/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду