ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 240/15022/23
адміністративне провадження № К/990/38331/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 240/15022/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Є. Ю. Романенко) від 30 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: В. Б. Шидловський, О. П. Курко, О. А. Боровицький) від 07 серпня 2023 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі - ГУ ДПС у Житомирській області, відповідач, скаржник), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 24 лютого 2021 року № Ф-218-17 У на суму 37 788,74 грн.
2. Разом з позовом, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити стягнення з нього коштів у сумі 37 788,74 грн на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницькій) Михайленко Л. В. до вирішення питання по суті у судовому порядку.
3. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що спірна вимога є неузгодженою. Проте, 19 жовтня 2021 року, державним виконавцем Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Хмельницький) Михайленко Л. В. в межах ВП № НОМЕР_1 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого документа - вимоги ГУ ДПС у Житомирській області № Ф-218-17 У від 24 лютого 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 37 788,74 гривень - до набранням законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 240/150122/23.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 15 листопада 2023 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви повністю.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2023 року клопотання ГУ ДПС у Житомирській області про поновлення строку на касаційне оскарження - задоволено. Поновлено Головному управлінню ДПС у Житомирській області строк на касаційне оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанови Сьомого окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 240/15022/23. Відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою. Відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанови Сьомого окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 240/15022/23. Витребувані матеріали адміністративної справи № 240/15022/23.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
8. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що державним виконавцем розпочато примусове виконання вимоги ГУ ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 24 лютого 2021 року № Ф-218-17 У, яка є предметом спору у справі, а тому невжиття заходів забезпечення позову може завдати матеріальних збитків позивачу та істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі вирішення спору на його користь.
10. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
11. На переконання скаржника, вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги відповідача може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення, що є неприпустимим. Відповідач наголошує, що позивач не надав доказів, а тому не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
13. Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо :
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
14. Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
15. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).
16. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).
17. Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
18. При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
19. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
20. Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
21. Також, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
22. При цьому, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
23. Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
24. Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
25. Судові рішення у цій справі наведеним вище вимогам відповідають. Висновки судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову є правильними з огляду на наступне.
26. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у відповідності до матеріалів справи Головним управлінням ДФС у Житомирській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24 лютого 2021 року за № Ф-218-17 У, яка оскаржена позивачем у судовому порядку. Відповідно до постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 жовтня 2021 року ВП № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 24 лютого 2021 року за № Ф-218-17 У.
27. Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про існування визначених у статті 150 КАС України обставин для вжиття заходів забезпечення позову. Суди попередніх інстанцій оцінили той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи унеможливити поновлення оспорюваних прав або інтересів позивача, зокрема, суди обґрунтовано виходили з того, що у Законі України «Про виконавче провадження» відсутній механізм зупинення виконання вказаної вимоги до ухвалення судового рішення по суті.
28. На переконання колегії суддів, обраний заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог.
29. Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 30 червня 2021 року у справі № 440/4294/20, від 25 листопада 2022 року у справі № 240/24146/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 240/37865/21, від 07 грудня 2022 року у справі № 440/4901/21.
30. Доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права при вирішенні цієї справи.
31. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, вважає що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
33. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 3 345 350 355 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 30 травня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року у справі № 240/15022/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов