ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2025 року
м. Київ
справа №240/17100/24
адміністративне провадження № К/990/20809/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/17100/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Гонтарука В. М., суддів Моніча Б.С., Білої Л.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 06.08.2021 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 11.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ станом на 01.01.2021
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 06.08.2021 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення за 2020 та 2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 11.11.2019 № 294-ІХ станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ станом на 01.01.2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.07.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, - січня 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.07.2016 по 28.02.2018, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, - січня 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати", з липня 2016 року по день фактичної виплати.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено частково.
3. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 06 серпня 2021 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови.
4. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 06 серпня 2021 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення (щомісячних основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме Законом України від 14 листопада 2019 року №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01 січня 2020 року, Законом України від 15 грудня 2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на 01 січня 2021 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
5. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, - січня 2008 року.
6. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року, виходячи з базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, - січня 2008 року.
7. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ, починаючи з 27 липня 2016 року по день фактичної виплати.
8. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року. Визнано неповажними причини пропуску військовою частиною НОМЕР_1 строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року. Залишено апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, в строк протягом десяти днів з дня отримання вказаної ухвали звернутись до суду з заявою про поновлення строку і вказати інші поважні причини для поновлення строку.
10. На виконання вимог вказаної ухвали скаржником було надано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
11. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі №240/17100/24.
12. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, посилався на пункт 4 частини першої статті 299 КАС України та виходив із того, що на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху від апелянта повторно надійшла заява про поновлення строку на подання апеляційної скарги однак жодних нових доводів в підтвердження наявності поважних причин, які об`єктивно перешкоджали відповідачу вчасно подати апеляційну скаргу, зазначена заява не містить. Суд апеляційної інстанції вказав, що вказаним обставинам вже була надана оцінка судом при розгляді попереднього клопотання, яке за результатами його розгляду залишено без задоволення, а вказані в ньому підстави пропуску процесуального строку визнані судом неповажними.
13. Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення; причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними, а тому відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. Не погоджуючись із ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
15. Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційну скаргу подати у встановлені строки не було можливості з незалежних від військової частини НОМЕР_1 обставин, що підтверджується листом військової частини НОМЕР_2 (Вище командування) №117/28772 від 25.10.2024. Також касатор указує на те, що лише в середині січня 2025 року надійшли кошти на фінансування судових зборів, після чого фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 було здійснено заходи щодо невідкладної сплати судового збору та військова частина НОМЕР_1 отримала можливість подати апеляційну скаргу, сплативши судовий збір.
16. Крім того касатор посилається на те, що з початку липня 2024 року згідно з розпорядженням Вищого командування відбулося переміщення військової частини НОМЕР_1 до району виконання бойових (спеціальних) завдань, після чого з початку серпня 2024 року відбулося передислокування військової частини НОМЕР_1 до району виконання бойових (спеціальних), а також у військовій частині НОМЕР_1 відбулися кадрові переміщення та залучення помічника командира з правової роботи (тимчасово виконуючого обов`язки) до виконання бойових (спеціальних) завдань.
17. У касаційній скарзі відповідач указує на те, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан. Так, військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану в України задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, які продовжує виконувати дотепер, а тому суд апеляційної інстанції задля забезпечення учаснику справи доступу до правосуддя повинен був урахувати особливий статус апелянта та специфіку завдань, які наявні перед особовим складом військової частини НОМЕР_1 , зокрема залучення до заходів, направлених на забезпечення оборони держави.
IV. Позиція інших учасників справи
18. Позивач правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу не скористався.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
19. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. від 19 травня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року.
20. Підставою для відкриття касаційного провадження є оскарження судового рішення, зазначеного у частині третій статті 328 КАС України (ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження), та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
21. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2025 року справу призначено до розгляду розглянув у порядку письмового провадження на 25 червня 2025 року.
VІ. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
22. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваному судовому рішенні суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із такого.
23. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
24. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
25. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
26. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
27. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
28. Верховний Суд зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
29. Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
30. Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів адміністративного судочинства.
31. Верховний Суд зауважує, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. У зв`язку з цим обмеження права на звернення до суду певним строком не є порушенням права на доступ до суду, яке не є абсолютним та потребує регулювання з боку держави.
32. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення у цій справі ухвалено 11 грудня 2024 року в порядку письмового провадження, при цьому з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 25 січня 2025 року, разом із заявою про поновлення строку звернення до суду із апеляційною скаргою, мотивуючи її відсутністю коштів на сплату судового збору.
33. На виконання вказаної ухвали суду апелянт надіслав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якого послався на ті ж обставини пропуску строку звернення із апеляційною скаргою, що й у клопотанні, поданому разом із апеляційною скаргою, а саме на те, що: 1) у зв`язку із відсутністю фінансування, апеляційну скаргу було подано поза межами строку, встановленого процесуальним законом, з незалежним від військової частини НОМЕР_1 обставин. При цьому, відповідачем вживались заходи щодо своєчасної сплати судового збору, а саме було подано відповідний рапорт на командира військової частини НОМЕР_1 , після чого було подано до Вищого командування (до військової частини НОМЕР_2 ) відповідну заявку на фінансування сплати судового збору. Проте в межах процесуального строку на подання апеляційної скарги відповідне фінансування не надійшло, тому лише в середині січня 2025 року, після надходження фінансування, фінансово-економічною службовою військової частини НОМЕР_1 було сплачено судовий збір; 2) з початку липня 2024 року відбулося переміщення військової частини НОМЕР_1 до району виконання бойових (спеціальних) завдань, після чого з початку серпня 2024 року відбувалося передислокування військової частини НОМЕР_1 до району виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з розпорядженням Вищого командування, що супроводжується здійсненням комплексу певних організаційних дій як за основною посадою, так і за посадою тимчасово виконуючого обов`язки помічника командира з правової роботи. Далі, з початку листопада, відбувалося комплексне переміщення військової частини до району пункту постійної дислокації. У подальшому, відбулося комплексне переміщення військової частини НОМЕР_1 до району виконання бойових (спеціальних) завдань та включення до угруповання військ « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де і перебуває станом на сьогоднішній день, та відповідно відбулося переміщення представника військової частини НОМЕР_1 . Відповідно, залучення помічника командира з правової роботи (тимчасово виконуючого обов`язки) до виконання бойових (спеціальних) завдань також покладає на представника військової частини додаткові обов`язки, зокрема, згідно з частинами другою та третьою статті 99 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України під час збройного конфлікту помічник командира бригади з правової роботи (юрисконсульт бригади) виконує обов`язки юридичного радника командира бригади. Юридичний радник командира бригади під час збройного конфлікту надає консультації командуванню щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права, правил застосування сили та щодо проведення інструктажу особового складу з їх виконання. Зокрема, згідно з табелем термінових донесень Збройних Сил України, затвердженого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 26.01.2024 №36/дск, юридичні радники, у взаємодії з підрозділами військових частин, збирають інформацію та фіксують випадки порушення норм міжнародного гуманітарного права.
34. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та які б становили об`єктивно непереборні перешкоди, що пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, а тому суд констатував, що причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними.
35. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав посилання на відсутність бюджетного фінансування неповажною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
36. Надаючи оцінку наведеним вище обставинам, Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав вважати, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин.
37. Верховний Суд зауважує, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася та діє і дотепер.
38. Водночас уведення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах.
39. За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.
40. Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
41. У цій справі відповідач у клопотанні про поновлення строку вказує на те, що у зв`язку із відсутністю фінансування, апеляційну скаргу було подано поза межами строку, встановленого процесуальним законом, з незалежним від військової частини НОМЕР_1 обставин. За доводами відповідача, виділення коштів для сплати судового збору із затримкою унеможливило вчинення процесуальних дій скаржником у визначений законом строк.
42. За усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішньоорганізаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
43. Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору (постанови Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №1440/1822/18, від 30.11.2021 у справі №560/6797/20, від 14.04.2022 у справі №420/3670/20, від 05.04.2023 у справі №300/8677/21, від 21.03.2024 у справі №200/16530/21), від 30.01.2025 у справі №240/15719/21.
44. Також Верховний Суд звертає увагу на тривалість пропущеного строку на апеляційне оскарження, а саме понад півтора місяці з моменту отримання рішення суду першої інстанції.
45. Отже, наведені відповідачем обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, непов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
46. Іншою обставиною, з якою скаржник пов`язує поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, є зміна місяця дислокації військової частини та залучення її представника з правової роботи (юрисконсульта) до виконання службових (бойових) завдань, а тому відповідач уважає, що з об`єктивних причин він не міг вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
47. Верховний Суд не заперечує, що вказані обставини могли ускладнити дотримання строку на апеляційне оскарження, водночас необхідно враховувати відсутність сплати відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги у строки, встановлені процесуальним законом.
48. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
49. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято законне і обґрунтоване судове рішення, ухвалене з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року у справі №240/17100/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко
.