№ 240/28481/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 240/28481/23

адміністративне провадження № К/990/13141/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 240/28481/23

за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Боровицького О.А., суддів Шидловського В.Б., Курка О. П.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) в особі Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому просила:

1.1. визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) Корнєєва М.М. від 17.08.2023 ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/6458/20, виданого 03.03.2021 Житомирським окружним адміністративним судом, про зобов`язання ГУПФУ в Житомирській області з 02.10.2019 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ), що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

2. На обґрунтування позовних вимог позивачка указувала, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі №240/6458/20 зобов`язано ГУПФУ в Житомирській області з 18.10.2019 здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

2.1. Вказує, що 17.08.2023 головний державний виконавець виніс постанову ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/6458/20, виданого 04.03.2021 Житомирським окружним адміністративним судом, у зв`язку з тим, що боржник виконав рішення суду.

2.2. Уважає цю постанову протиправною, оскільки з її змісту вбачається, що головний державний виконавець не проводив перевірку виконання боржником безпосередньо перед тим, як прийняти оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження, а прийняв її тільки на основі повідомлення боржника. Водночас з 17.07.2018 законодавство України, яким регулюється питання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не зазнало будь-яких змін та, оскільки позивачка не втратила права на нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), то рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 у справі № 240/6458/20 не вичерпало своєї дії.

2.3. Отже, закінчення виконавчого провадження за наведених обставин, на переконання позивачки, є фактично відмовою від виконання судового рішення, яке не вичерпало своєї дії та не виконано в повному обсязі.

3. Ухвалою суду першої інстанції від 03.10.2023 одночасно з відкриттям провадження за цим позовом залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 240/6458/20 задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати позивачці з 02.10.2019 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, та зобов`язано ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити з 02.10.2019 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 цього Закону, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

5. Постановою від 08.06.2021 державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа № 240/6458/20 виданого Житомирським окружним адміністративним судом 03.03.2021.

6. 06.01.2023 державний виконавець звернувся до боржника (ГУ ПФУ в Житомирській області) з вимогою надати інформацію щодо виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №240/6458/20.

7. У відповідь на вказану вимогу, листом від 14.01.2023 №0600-0304-8/4713 ГУ ПФУ в Житомирській області повідомило, що ОСОБА_1 проведено перерахунок підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам із урахуванням її зміни на відповідний рік (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 02.10.2019 виходячи з двох мінімальних заробітних плат, тобто 4173,00 грн, з 01.01.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн. Повідомлено також, що з 01.02.2022 виплата пенсії буде здійснюватися у розмірі визначеному на виконання рішення суду. Рішення суду виконано добровільно в межах наданих компетенції та фінансування. Суми коштів, нарахованих на виконання рішень судів, включаються до Реєстру судових рішень підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ в порядку черговості надходження рішень до боржника. Інформацію про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 240/6458/20 та про суму нарахованих, але невиплачених коштів (потребу) надано ПФУ шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи ПФУ (IKIC ПФУ) Головним управлінням в межах наданої компетенції проведено комплекс заходів для повного та неухильного виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 240/6458/20. Виплата заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат за судовим рішенням, може бути проведена за умови надходження бюджетного фінансування Пенсійному фонду України.

8. ГУ ПФУ в Житомирській області листом від 02.08.2023 № 0600-0304-8/80577 надало відповідачу інформацію про виконання рішень суду, зокрема і щодо ОСОБА_1 , якій у липні 2023 року виплачено заборгованість у сумі 236864,78 грн.

9. Керуючись вимогами пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження від 17.03.2023 ВП № НОМЕР_2, оскільки згідно повідомлення ГУ ПФУ в Житомирській області рішення суду виконано фактично, а саме нараховано та виплачено підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

10. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 позов задоволено, скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 17.08.2023 у ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження.

10.1. Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції виходив з того, що постанова про закінчення виконавчого провадження винесена державним виконавцем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення, а державний виконавець, приймаючи таку постанову, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, встановлені чинним законодавством.

10.2. Так, з аналізу наданого позивачкою перерахунку пенсії суд першої інстанції установив, що станом на 26.02.2023, доплата по суду за статтею 39 Закону № 796-XII від мінімальної заробітної плати становить 13000,00 грн, розмір пенсії з надбавками становить 16464,11 грн, а згідно з довідкою про доходи № 4926 9691 6893 1915 ОСОБА_1 розмір її пенсії з 01.03.2021 становить 16276,71 грн. З наведеного, за оцінкою суду цієї інстанції, слідує, що ГУ ПФУ в Житомирській області визначило розмір доплати до пенсії з розрахунку 6500 грн х 2. Проте, відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 01.10.2022 мінімальна заробітна плата становить 6700 грн та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01.01.2023 - 6700 грн.

10.3. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області невірно обраховувало та виплачувало позивачці доплату до пенсії на виконання рішення суду з 01.10.2022 по 17.08.2023 (день винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження).

10.4. Також суд цієї інстанції відхилив доводи ГУ ПФУ в Житомирській області про те, що рішення суду у справі № 240/6458/20, з метою виконання якого відкрито ВП №65726200, не поширює свою дію на дії по проведенню нарахування і виплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, за період з 01.10.2022.

10.5. У цьому зв`язку суд першої інстанції покликався на висновки Верховного Суду України, від яких Верховний Суд не відступав, викладені у постановах від 23.04.2013 № 21-239а11, від 19.03.2013 № 21-53а13, від 05.11.2013 № 21-293а13, від 07.07.2014 № 21-222014 тощо, згідно з якими виплати за рішеннями судів, якими зобов`язано органи ПФУ здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження строком, продовжуються до внесення змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення, або до зміни умов пенсійного забезпечення одержувача.

10.6. Суд першої інстанції констатував, що станом на 01.10.2022, як і на день розгляду цієї справи, зміни до статті 39 Закону № 796-XII, так само як і до інших нормативно-правових актів, якими керувався суд при ухваленні рішення у справі №240/6458/20, не вносилися.

10.7. На підставі наведеного, суд цієї інстанції, виснував що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті до пенсії на виконання рішення суду, а й у правильність виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було, а тому він не мав законних підстав закінчувати провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII (у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

11. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Житомирській області задоволено повністю, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволені позову відмовлено.

11.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачці у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ у Житомирській області рішення суду рішення суду у справі № 240/6458/20 виконало в повному обсязі згідно з виконавчим документом.

11.2. Так, суд цієї інстанції указав, що ГУ ПФУ у Житомирській області на виконання рішення суду у справі № 240/6458/20: 1) нарахував за період з 02.10.2019 по 31.01.2022 визначене судом у вказаній справі підвищення пенсії в розмірі 236864,78 грн, яке виплачено в липні 2023 року; 2) підвищення до пенсії нараховано позивачці з 01.02.2022 в розмірі двох мінімальних заробітних плат (13000 грн).

11.3. Суд апеляційної інстанції констатував, що у справі № 240/6458/20 судом зобов`язано Управління здійснити з 02.10.2019 нарахування та виплату позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 цього Закону, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим законом про Державний бюджет України на відповідний рік. При цьому резолютивна частина рішення суду у справі № 240/6458/20 не містить зобов`язання для відповідача здійснювати нарахування та виплату підвищення до пенсії що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (в подальшому при зміні мінімальної заробітної плати).

11.4. За оцінкою суду апеляційної інстанції, позивачка при формулюванні підстав цього позову щодо неповноти виконання рішення суду у справі № 240/6458/20 фактично вийшла за межі резолютивної частини рішення суду у вказаній справі, стверджуючи, що відповідач зобов`язаний цим судовим рішенням здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, з 01.10.2022 у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленим Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.10.2022 з урахуванням наступних змін. За висновком суду цієї інстанції вказані вимоги судом не вирішувались у справі № 240/6458/20, а тому, апеляційний суд вважає, що зазначені у позовній заяві вимоги повинні розглядатися в іншому позовному провадженні, оскільки рішення суду виконано ГУ ПФУ у Житомирській області відповідно до його мотивувальної та не виходячи за межі резолютивної частин.

11.5. На підставі наведеного, суд апеляційної інстанції виснував, що доводи позивачки про те, що рішення суду у справі № 240/6458/20 з 01.10.2022 виконується не правильно в частині нарахування та виплати розміру зазначеної доплати стосується правовідносин, які виникли у стягувача з боржником з 01.10.2022, стосуються обмеження органом Пенсійного фонду розміру пенсії, яка виплачується позивачу з 01.01.2022, і не охоплювались спором, що був вирішений судом у вказаній справі, є безпідставними та необґрунтованими.

11.6. Підсумовуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що ГУ ПФУ у Житомирській області рішення суду у справі № 240/6458/20 виконало в повному обсязі, а питання щодо застосування розрахункової величини мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 01.10.2022 в розмірі 6700,00 грн, повинно розглядатися в новому позовному провадженні, а тому головний державний виконавець Корнєєв М.М. мав усі підстави закрити виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII (у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

12. Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 залишити без змін, наполягаючи на його законності та обґрунтованості, а також стягнути з відповідача на її користь витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

12.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідно до пунктів 3 та 4 частини четвертої, підпунктів «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

12.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця посилалася у касаційній скарзі на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 19 Конституції України, частини першої, пункту 1 частини другої статті 18, пункту 9 частини першої статті 39, частин 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», частини першої статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у контексті (не)правомірності винесення постанови про закінчення виконавчого провадження при виконанні рішення суду, яким зобов`язано орган ПФУ здійснити перерахунок (донарахування, нарахування) та виплату пенсії (підвищення до пенсії) без обмеження строком, якщо не відбулось змін до норм законодавства, якими керувався суд при винесенні рішення та не змінились умови пенсійного забезпечення одержувача пенсії, з урахуванням обставин, установлених у цій справі.

12.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржниця зауважувала, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином матеріали виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2, а тому дійшов неправильних висновків щодо факту повноти вчинення державним виконавцем усіх визначених законом дій щодо примусового виконання судового рішення у справі № 240/6458/20.

12.4. Скаржниця підкреслила, що дана справа має для неї виняткове значення, оскільки щомісячно їй недонараховується/неправильно нараховується і, у зв`язку із закінченням виконавчого провадження, не буде правильно нараховуватися присуджене їй судовим рішенням підвищення до пенсії на підставі статті 39 Закону №796-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, а оскільки спірні правовідносини стосуються великого кола непрацюючих пенсіонерів, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, то справа також становить значний суспільний інтерес, вирішення якої необхідне для формування єдиної правозастосовної практики.

13. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.04.2024 визнано поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 240/28481/23, поновлено пропущений з поважних причин процесуальний строк та відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

14. Правом подати відзив на касаційну скаргу відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Оцінка Верховним Судом висновків суду апеляційної інстанції, постанова якої переглядається, та аргументів учасників справи

16. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

17. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

18. Спірні правовідносини виникли з приводу закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018, далі - Закон № 1404-VIII) у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

19. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

20. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21. Статтею 129-1 Конституції України установлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

22. Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення повинно бути виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

23. За позицією Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є одним із аспектів права на суд.

24. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

25. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

26. Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

27. За приписами пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

28. Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29. Пунктом 1 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

30. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений статтею 63 Закону № 1404-VIII, відповідно до частини першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

31. За приписами пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

32. Після відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України через відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у контексті спірних правовідносин пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, Верховний Суд сформулював правову позицію щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах у постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23. Висновки Суду у вказаній справі є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.

33. Так у справі № 240/27324/23 Верховний Суд з аналізу наведених норм права висновував, що виконавче провадження з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, закінчується у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. При цьому про закінчення виконавчого провадження з указаних підстав приймається мотивована постанова, яка має містити обставини, що свідчать про фактичне виконання судового рішення та засоби їхнього встановлення.

34. Отже, за висновком Суду у вказаній справі, державний виконавець, закінчуючи виконавче провадження із зазначених підстав, зобов`язаний пересвідчитися, що відповідне зобов`язання виконано у чіткій відповідності з резолютивною частиною рішення суду та мотивами, якими керувався суд, постановляючи таке рішення. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть бути будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид і форма яких залежить від суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання.

35. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 240/6458/20 зобов`язано ГУПФУ в Житомирській області з 02.10.2019 нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), на підставі якого видано виконавчий лист.

36. Матеріалами справи підтверджується, що боржник на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі №240/6458/20 здійснив перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі визначеному статті 39 Закону № 796-XII, з 02.10.2019 виходячи із двох мінімальних заробітних плат, згідно із законодавством про Державний бюджет України на відповідний рік з 01.01.2020 - 4723,00 грн, з 01.09.2020 - 5000,00 грн, з 01.01.2021 - 6000,00 грн, з 01.12.2021 - 6500,00 грн.

37. Розмір мінімальної заробітної плати установлений законом про Державний бюджет України на відповідний рік із зазначенням змін такого розміру протягом року: з 01.01.2021 по 30.11.2021 - 6000,00 грн; з 01.12.2021 по 31.12.2021 - 6500,00 грн, з 01.01.2022 по 30.09.2022 - 6500 грн, з 01.10.2022 - 6700 грн, з 01.01.2023 - 6700 грн.

38. Cуди обох інстанцій констатували, що нарахування підвищення до пенсії позивачці по вересень 2022 року (включно) проведено у розмірі визначеному судовим рішенням у справі № 240/6359/20 та дорівнював двом мінімальним заробітним платам 13000 (6500 грн х 2).

39. Водночас, виходячи з того, що відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» з 01.10.2022 та статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» з 01.01.2023 мінімальна заробітна плата становить 6700 грн, суд першої інстанції погодився із доводами позивачки про те, що з 01.10.2022 ГУПФУ в Житомирській області зобов`язаний проводити нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно із вказаним Законом, тобто у розмірі 13400,00 грн (6700 грн х 2).

40. У цьому зв`язку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області невірно обраховувало та виплачувало позивачці доплату до пенсії на виконання рішення суду з 01.10.2022 по 17.08.2023 (день винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження), правильно відхиливши доводи ГУ ПФУ в Житомирській області про те, що на дії по проведенню нарахування і виплати доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону № 796-XII, рішення суду у справі № 240/6458/20 не поширює свою дію на період з 01.10.2022.

41. Оцінюючи повноту виконання державним виконавцем рішення суду у справі № 240/6458/20 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, суд першої інстанції обґрунтовано спирався на правові висновки, сформовані Верховним Судом України у постановах від 23.04.2012 № 21-239а11, від 19.03.2013 № 21-53а13, від 05.11.2013 № 21-293а13, від 07.07.2014 № 21-222а14, відповідно до яких:

- пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк;

- підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов`язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати;

- виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати;

- порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

42. Верховний Суд наголошує, що цей спір не про визначення розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ. Розмір такого підвищення визначений рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 240/6458/20, яке набрало законної сили, та присуджений позивачці у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

43. У постанові від 21.08.2024 у справі № 240/27324/23 у подібних правовідносинах Верховний Суд підкреслив, що призначене позивачці підвищення до пенсії не обмежувалося строком, а також приймаючи до уваги той факт, що з моменту набрання законної сили судовим рішенням, що підлягало примусовому виконанню, станом на 01.10.2022, так само як і на день розгляду цієї справи судами, зміни до статті 39 Закону № 796-XII чи до інших нормативно-правових актів, якими керувався суд при ухваленні рішення у справі про зобов`язання позивачці здійснити нарахування та виплату такого підвищення до пенсії, зміни не вносилися, Верховний Суд у справі № 240/27324/23 дійшов висновку, що ГУ ПФУ в Житомирській області зобов`язаний проводити нарахування і виплату доплати до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається станом на момент вчинення таких дій.

44. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд в означеній справі виснував, що державний виконавець, приймаючи оскаржувану постанову, повинен був пересвідчитися не тільки у проведенні виплати заборгованості по нарахованій доплаті до пенсії на виконання рішення суду, а й у правильність виконання рішення суду в частині проведення нарахування та виплати такої доплати у розмірі, визначеному у рішенні суду, на час закінчення виконавчого провадження, чого ним зроблено не було, а тому оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.

45. За обставин цієї справи примусовому виконанню підлягало рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 у справі № 240/6458/20, яким при визначенні розміру підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, відповідно до статті 39 Закону № 796-ХІІ, застосовано вихідний критерій - мінімальну заробітну плату.

46. Мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці.

47. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається у Законі про Державний бюджет на відповідний рік. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм обчислення мінімальної заробітної плати або встановлювали її розмір, немає. Інформація про розмір мінімальної заробітної плати є відкритою та не передбачає отримування необхідних для виконання виконавчих документів судових рішень, пояснень, довідок, чи іншої інформації.

48. А відтак варто погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що за наведених обставин та правового врегулювання постанова про закінчення виконавчого провадження винесена відповідачем передчасно та за відсутності доказів, які б підтверджували факт належного повного виконання судового рішення.

49. Отже, суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги, визнавши протиправною постанову головного державного виконавця відділу від 17.08.2023 ВП № НОМЕР_2 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 240/6458/20, виданого 03.03.2021 Житомирським окружним адміністративним судом.

50. Сьомий апеляційний адміністративний суд, неправильно застосувавши норми матеріального права, помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

51. З огляду на викладене та, за правилами статті 352 КАС України, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 підлягає скасуванню, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 - залишенню в силі.

52. Відповідно до статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. Оскільки за наслідками касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, має бути здійснений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

54. Згідно з фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» від 27.12.2023 № 215600426655 за подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 147,20 грн, який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року скасувати, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 240/27324/23 залишити в силі.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ 43315602; 01001 місто Київ, провулок Музейний, будинок 2-Д) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) 2 147,20 грн витрат зі сплати судового збору, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов