№ 240/2979/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2023 року

м. Київ

справа №240/2979/21

адміністративне провадження № К/990/15477/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/2979/21

за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Житомирській області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді: Залімський І.Г., Сушко О.О.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі також - Ліквідаційна комісія УМВС України в Житомирській області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправним рішення Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області про відмову у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2004, 2005, 2006 та 2008 роки;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати і виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за 2004, 2005, 2006 та 2008 роки, з урахуванням індексації у сумі 11397,02 грн;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити суму середнього заробітку за весь період затримки невиплати компенсації за невикористані щорічні чергові відпуски за 2004, 2005, 2006 та 2008 роки.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним рішення Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Житомирській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічних відпусток за 2004, 2005, 2006 та 2008 роки. Зобов`язано Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за 2004, 2005, 2006 та 2008 роки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

14 січня 2022 року Житомирський окружний адміністративний суд видав у справі № 240/2979/21 виконавчий лист № 977 2022 р. про зобов`язання Ліквідаційної комісії ГУМВС України в Житомирській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток за 2004, 2005, 2006 та 2008 роки.

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою від 02 вересня 2022 року про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінити боржника у виконавчому листі - Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області на правонаступника - Головне управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про заміну боржника у виконавчому листі від 14 січня 2022 року № 977 2022 р., виданому Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 240/2979/21, з Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області на ГУНП в Житомирській області.

11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про заміну боржника у виконавчому листі, в якій просив замінити Ліквідаційну комісію УМВС України в Житомирській області на правонаступника - МВС України.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року заяву позивача задоволено. Замінено боржника у виконавчому листі від 14 січня 2022 року № 977 2022 р., виданому Житомирським окружним адміністративним судом у справі №240/2979/21, Ліквідаційну комісію ГУМВС в Житомирській області (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008; код ЄДРПОУ 08592164) на правонаступника - МВС України (вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 00032684).

Здійснюючи заміну боржника у виконавчому листі, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством передбачено правонаступництво територіальних органів міністерства-юридичних осіб публічного права. Виключення становить лише випадок, коли держава відмовляється від виконання функцій та завдань, які виконував орган виконавчої влади, що ліквідовується. Однак окружний суд установив, що у даному випадку держава не відмовилася від виконання завдань і функцій з охорони громадського порядку та безпеки, які виконувало УМВС України в Житомирській області, вказані завдання і функції згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878 закріплені за МВС України. Відтак, на переконання суду, саме Міністерство являється процесуальним правонаступником УМВС України в Житомирській області.

Постановою від 11 квітня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року, а заяву ОСОБА_1 про заміну боржника у виконавчому листі задовольнив частково. Замінив боржника у виконавчому листі № 977 2022 р. від 14 січня 2022 року - Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Житомирській області на правонаступника - ГУНП в Житомирській області. У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовив.

Позиція апеляційного суду ґрунтується на тому, що правонаступником ліквідованого відповідача, зокрема й за виконавчим документом, є саме та особа, до якої перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився. Натомість, МВС України є політичним органом державної влади, який забезпечує формування державної політики у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг, але не виконує функції по забезпеченню публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності. Тому враховуючи принцип територіальності, суд дійшов висновку, що правонаступником прав та обов`язків ГУМВС України в Житомирській області, що припинене як юридична особа, є саме ГУНП в Житомирській області.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

01 травня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУНП в Житомирській області, в якій скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року та залишити в силі ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2022 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови не застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме: статті 104 111 Цивільного кодексу України, Закон України «Про центральні органи виконавчої влади» та Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074.

Окрім того, при винесенні оскаржуваних судових рішень судом апеляційної інстанції не застосовано усталену судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 804/8952/15 та від 01 грудня 2021 року у справі № 815/5514/16, відповідно до якої держава не відмовилась від виконання завдань і функцій по діяльності з охорони громадського порядку та безпеки, які виконувались Управлінням МВС України на залізничному транспорті, вказані завдання і функції згідно постанови Кабінету Міністрів України № 878 від 28 жовтня 2015 року закріплені за МВС України. Відтак, дане Міністерство являється процесуальним правонаступником УМВС України на залізничному транспорті. При цьому, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не досліджено, які саме функції та завдання виконувало УМВС України в Житомирській області та ГУНП в Житомирській області, зважаючи на те, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ та до органів Національної поліції переведений не був.

Ухвалою від 08 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відзиви на касаційну скаргу ГУНП в Житомирській області не надходили, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

У зв`язку з відпусткою судді Загороднюка А.Г., який входить до складу колегії суддів, визначеної для розгляду касаційної скарги № К/990/15477/23, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, здійсненого на підставі розпорядження № 1351/0/78-23 від 14 серпня 2023 року, визначено новий склад суду для розгляду вказаної касаційної скарги: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Білак М.В., Єресько Л.О.

Ухвалою від 16 серпня 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 1 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Нормативне регулювання. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду

За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає наступне.

Спірним у розглядуваному випадку є питання визначення правонаступника боржника у виконавчому листі.

Відповідно до частини першої статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII у редакції, чинній на час звернення позивача до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом частини другої статті 15 Закону № 1404-VIII стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Абзацом 1 частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII обумовлено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналізуючи наведені нормативні положення, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1408/16 зазначив, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням судовим рішенням законної сили або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідної процесуальної якості, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені статусом сторони. За законом на стадії виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому законодавством установлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу - це вибуття сторони виконавчого провадження.

Згідно з частиною п`ятою статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження є припинення юридичної особи та перехід її прав і обов`язків до іншої юридичної особи.

Як зазначалося вище, 14 січня 2022 року Житомирським окружним адміністративним судом у справі № 240/2979/21 видано виконавчий лист № 977 2022 р. щодо нарахування та виплатити коштів ОСОБА_1 , де боржником зазначено Ліквідаційну комісію ГУМВС України в Житомирській області.

14 квітня 2015 року МВС України видано наказ № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ».

16 вересня 2015 року Уряд прийняв постанову № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», якою вирішив утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Житомирській області. Цією ж постановою вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі УМВС України в Житомирській області.

Судами попередній інстанцій установлено, що 09 липня 2021 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №1003051110020008324 про державну реєстрацію припинення юридичної особи - УМВС України в Житомирській області.

Отже, на час видання судом першої інстанції виконавчого листа від 14 січня 2022 року УМВС України в Житомирській області припинило свою діяльність, як юридична особа.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому листі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що основні завдання та функції держави, які покладались на міліцію, є тотожними до завдань та функцій, які покладаються на поліцію. Відповідно, враховуючи принцип територіальності, правонаступником боржника у даному випадку є ГУНП в Житомирській області. МВС України, в свою чергу, є органом державної влади, який забезпечує формування державної політики у сфері, зокрема, забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг, але не виконує функції по забезпеченню публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками Сьомого апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року (справа № 524/4478/17) та від 20 лютого 2019 року (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12 червня 2018 року у справі №2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 51 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) від 13 січня 2011 року у справі «Чуйкіна проти України» (Chuykina v. Ukraine) (заява № 28924/04) ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. У цій справі Суд також зазначив, що «інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих».

Указані правові висновки щодо правонаступництва зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі №9901/348/19.

У постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 826/9815/18 Верховний Суд зазначив, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації. У зв`язку із цим Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого:

- якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі відповідним розпорядчим актом його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень;

- якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

Колегія суддів ураховує, що спір між сторонами цієї справи виник у відносинах публічної служби - у зв`язку з проходженням позивачем служби в органах внутрішніх справ та не стосується публічно-владних функцій УМВС України в Житомирській області.

Обов`язок, покладений на УМВС України в Житомирській області рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року, не стосується реалізації повноважень у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності. Тож підстави для правонаступництва у цих правовідносинах виникли саме з моменту державної реєстрації припинення УМВС України в Житомирській області.

Однак це не змінює тієї обставини, що правонаступником ліквідованого УМВС України в Житомирській області, зокрема й за виконавчим листом від 14 січня 2022 року у справі №240/2979/21, є саме та особа, до якої перейшла адміністративна компетенція суб`єкта владних повноважень, що припинився.

На підставі аналізу та співставлення функцій і завдань, які виконувала міліція і які наразі виконують МВС України та Національна поліція, колегія суддів зробила наступні висновки.

Так, положеннями статей 1, 2 Закону України «Про міліцію» було передбачено, що міліція - це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції, зокрема було: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень.

Своєю чергою, приписами статей 1, 2 Закону України «Про Національну поліцію» установлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Завданнями поліції, зокрема, є надання поліцейських послуг у сферах: забезпечення публічної безпеки і порядку; охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; протидії злочинності.

Поряд з цим, згідно з Положенням про МВС України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 878, МВС України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

На підставі співставлення завдань і функцій цих трьох органів можна дійти висновку, що МВС України є органом влади, який формує державну політику, зокрема у сфері забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг. Між тим, реалізація державної політики у вказаній сфері відноситься до компетенції Національної поліції, а до цього вказані завдання та функції держави покладались на міліцію.

Таким чином правонаступником прав та обов`язків ліквідованого УМВС України в Житомирській області, ураховуючи правовий статус, обсяг повноважень і принцип територіальності, є територіальний орган Національної поліції, а саме Головне управління Національної поліції в Житомирській області.

Подібна правова позиція щодо передачі функцій ліквідованих управлінь МВС України до відповідних управлінь Національної поліції неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 травня 2018 року в справі №П/811/3414/15, від 25 червня 2020 року в справі №420/6852/18, від 06 серпня 2020 року в справі №821/3865/15-а, від 22 жовтня 2020 року в справі №520/5147/19, від 05 листопада 2020 року в справі №752/2391/17 (2а-14/09), від 04 серпня 2022 року в справі №824/3161/14-а, від 17 травня 2023 року в справі №240/11052/20, від 28 червня 2023 року у справі № 823/1462/15 і правових підстав для відступлення від неї Суд не вбачає.

З огляду на вищенаведене Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про помилковість висновків суду першої інстанції щодо вирішення окресленого питання та наявність правових підстав для заміни у виконавчому листі Житомирського окружного адміністративного суду, виданого 14 січня 2022 року у справі № 240/2979/21, боржника - УМВС України в Житомирській області на ГУНП в Житомирській області.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та не дають підстав уважати, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Реагуючи на аргументи ГУНП в Житомирській області про неврахування судом апеляційної інстанції у цій справі правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18 березня 2021 року у справі № 804/8952/15 та від 01 грудня 2021 року у справі № 815/5514/16, Суд зауважує, що у названих справах вирішувалося питання правонаступництва УМВС України на залізничному транспорті та УМВС України на Одеській залізниці, тобто обставини цих справ не є подібними до обставин справи, яка розглядається.

Відтак, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу ГУНП в Житомирській області слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт без змін.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року у справі №240/2979/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак