ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 травня 2022 року
м. Київ
справа № 240/31553/21
адміністративне провадження № К/990/4141/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Калашнікової О.В., Єресько Л.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/31553/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року (суддя-доповідач - Боровицький О.А., судді: Курко О.П., Шидловський В.Б.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо недонарахування та недоплати йому середнього заробітку за час чергової відпустки за 2003 рік відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку) шляхом коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року - серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення його посадового окладу;
- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві донарахувати і доплатити на його користь середній заробіток за час чергової відпустки за 2003 рік відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (з урахуванням пункту 10 Порядку) шляхом коригування виплат розрахункового періоду за грудень 2002 року - серпень 2003 року на коефіцієнт підвищення його посадового окладу.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).
3. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги та надано апелянту п`ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме, надати оригінал документу про сплату судового збору.
5. В указаному процесуальному рішенні суд апеляційної інстанції зазначив про те, що судовий збір має бути сплачений на загальних підставах, оскільки пільги щодо сплати судового збору, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюються на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
6. На виконання ухвали суду апеляційної інстанції позивач надав клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване неспроможністю сплатити судовий збір у розмірі 2 270,00 грн через відсутність у нього доходів, на підтвердження чого надав довідку від 26 квітня 2021 року № 275 про відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, згідно яких за період з 01 січня по 31 грудня 2020 року інформації про доходи ф/о в ЦБД ДРФО немає.
7. Ухвалою від 12 січня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
8. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
9. Суд дійшов висновку про те, що надана позивачем довідка від 26 квітня 2021 року №275 не є достатнім доказом на підтвердження майнового стану позивача, за якого неможливо сплатити судовий збір, оскільки не містить відомостей про майновий стан заявника, який може мати інші джерела доходу (вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо). Доказів реєстрації позивача як безробітного у центрах зайнятості України суду не надано. Будь-яких інших доказів щодо важкого матеріального стану на час звернення з апеляційною скаргою заявником не надано.
10. Також апеляційний суд зазначив про те, що скаржником не надано доказів на підтвердження того, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за весь рік, що передував року подання апеляційної скарги, або докази наявності інших, встановлених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» обставин, які є підставою для звільнення від сплати судового збору.
11. За наведених мотивів апеляційний суд констатував відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та на підставі частини другої статті 298 КАС України повернув апеляційну скаргу позивачеві.
ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
12. Не погодившись з ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
13. У касаційній скарзі позивач покликається на те, в апеляційній скарзі на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року він зазначав про те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати. Разом із тим, судом апеляційної інстанції в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху викладено висновок про те, що пільги щодо сплати судового збору, передбачені пунктами 1 та 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюються на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
14. Позивач зауважує, що в клопотанні про звільнення від сплати судового збору ним було звернуто увагу на вказаний висновок апеляційного суду, вказавши про помилковість визначення предмета спору в даній справі. Скаржник наголошує, що відповідно до положень Закону України «Про оплату праці» оплата щорічних відпусток є мінімальними державними гарантіями.
15. Також скаржник не погоджується з відмовою у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, позаяк уважає, що подана ним довідка про доходи є достатнім доказом його майнового стану.
16. Ухвалою від 15 лютого 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року у справі № 240/31553/21.
17. Ухвалою від 25 травня 2022 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.
IV. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить з такого.
19. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 15 лютого 2022 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що є підставою касаційного оскарження згідно із статтею 328 КАС України.
20. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
21. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
22. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
23. Частиною першою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
24. Як слідує з матеріалів справи, ухвалою від 18 листопада 2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу позивача без руху із наданням п`ятиденного строку з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, шляхом сплати судового збору за подання апеляційної скарги в установленому законом розмірі.
25. На виконання зазначеної ухвали суду позивачем не надано документу про сплату судового збору, водночас подано клопотання про звільнення від його сплати з огляду на відсутність доходів.
26. Розглянувши вказане клопотання позивача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору та визнав неналежним доказом, який підтверджує відсутність у нього доходів, довідку Коростенської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області від 26 квітня 2021 року № 275.
27. Колегія суддів не погоджується з такою позицією суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.
28. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
29. Відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
30. Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.
31. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
32. Згідно зі статтею 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
33. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
34. Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
35. При цьому, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.
36. Колегія суддів зауважує, що в ухвалі від 10 травня 2019 року у справі № 9901/166/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що належним доказом, який може слугувати підставою для вирішення судом питання про звільнення від сплати судового збору, є, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній календарний рік.
37. Так, на підтвердження свого майнового стану ОСОБА_1 надав до суду апеляційної інстанції довідку Коростенської ДПІ Головного управління ДПС у Житомирській області від 26 квітня 2021 року № 275 про відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, згідно яких за період з 01 січня по 31 грудня 2020 року інформації про доходи ф/о в ЦБД ДРФО немає.
38. Відтак, указаною довідкою підтверджено відсутність будь-яких доходів у позивача за попередній календарний рік.
39. З огляду на це є безпідставними твердження апеляційного суду про ненадання позивачем доказів щодо відсутності у нього будь-яких інших доходів за попередній календарний рік, а також, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за весь рік, що передував року подання апеляційної скарги.
40. За таких обставин колегія суддів уважає, що Сьомий апеляційний адміністративний дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.
41. Додаткового слід зауважити про те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що звільнений від сплати судового збору в силу положень Закону № 3674-VI, а саме пункту 1 частини першої статті 5.
42. Відповідно до указаної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
43. Як слідує з предмета позову, ОСОБА_1 оскаржуються дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо недонарахування та недоплати йому середнього заробітку за час чергової відпустки за 2003 рік.
44. Між тим, в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 18 листопада 2021 року суд апеляційної інстанції зазначив про непоширення пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI на спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
45. Водночас, позивачем не заявлялись вимоги про стягнення компенсації за час затримки розрахунку при звільненні. У даному випадку йдеться мова про недоплату позивачу середнього заробітку за час чергової відпустки за 2003 рік.
46. Частиною другою статті 21 Закону України «Про відпустки» обумовлено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
47. Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами стосуються саме недотримання відповідачем законодавства про оплату праці, оскільки пов`язані із недонарахуванням заробітної плати (грошового забезпечення) при наданні позивачу чергової відпустки, яка, у свою чергу, є складовою фонду оплати праці і входить до структури заробітної плати.
48. Суд апеляційної інстанції не урахував суть даного спору, зокрема, що він стосується заробітної плати позивача, що в силу Закону № 3674-VI надає йому можливість звернутись за захистом своїх права без сплати судового збору.
49. Таким чином суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу позивачу, не урахувавши приписи пункту 1 частини першої статті 5 Закону України № 3674-VI та частини шостої статті 296 КАС України, які зобов`язують особу, звільнену від сплати судового збору відповідно до Закону, лише зазначити підстави такого звільнення, що і було зроблено позивачем у поданій ним апеляційній скарзі.
50. Відтак, колегія суддів констатує, що ухвалюючи судове рішення про повернення позовної заяви у зв`язку із несплатою судового збору, суд апеляційної інстанції не урахував майновий стан позивача та суть спірних правовідносин, у зв`язку із чим помилково застосував наслідки неусунення недоліків, передбачених частиною другою статті 298 КАС України.
51. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
52. Ураховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
53. Розгляд справи не закінчено, тому питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2022 року скасувати.
Справу № 240/31553/21 направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Соколов О.В. Калашнікова Л.О. Єресько