ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 липня 2025 року
м. Київ
справа №240/33934/23
адміністративне провадження № К/990/15446/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Уханенка С. А.,
суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (головуючий суддя - Гонтарук В.М., судді: Моніч Б.С., Біла Л.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Рух справи
1. У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, заявник), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати грошового забезпечення; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів за час затримки виплати грошового забезпечення 195870,16 грн за весь час затримки виплати за період із 29 січня 2020 року по день фактичної виплати.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати грошового забезпечення в сумі 195870,16 грн., що було виплачено 28 листопада 2023 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу передбачену Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, на суму несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення у розмірі 195870, 16 грн. за весь час затримки виплати за період із 29 січня 2020 року по день фактичної виплати.
3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 12 листопада 2024 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» уперше подала апеляційну скаргу.
4. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху, а заявнику надано десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом сплати судового збору.
4.1. Згідно з довідкою про доставку електронного листа, ухвалу суду від 21 листопада 2024 року доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 21 листопада 2024 року о 18:56.
5. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто відповідачу з підстав неусунення ним недоліків скарги.
6. 18 січня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» повторно подала апеляційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року, до якої додала заяву про поновлення пропущеного процесуального строку.
6.1. Указану заяву обґрунтовано кадровими переміщеннями у військовій частині НОМЕР_1 та передислокаціями відповідача у межах України у зв`язку з виконанням ним бойових (спеціальних) завдань. Також заявник указав про відсутність фінансування щодо оплати судових витрат.
7. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та визнано неповажними указані заявником причини пропуску строку. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без руху, а заявнику установлено строк для усунення указаних недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку, із зазначенням інших поважних причин для його поновлення та наданням доказів, що підтверджують такі обставини.
8. На виконання ухвали суду 07 березня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала заяву про поновлення процесуального строку, обґрунтовану тим, що оплата судового збору потребує додаткового часу і фінансова неспроможність сплатити такий збір не залежить від волевиявлення військової частини, оскільки згідно з листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України виділені у 2024 році асигнування по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» вичерпано.
9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
10. Предметом касаційного оскарження у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
11. 12 квітня 2025 року військова частина НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить переглянути і скасувати оскаржене судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
12. Скаргу обґрунтовано тим, що ухвалу суду апеляційної інстанції постановлено за неповного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення цього спору, оскільки судом не взято до уваги доводи військової частини НОМЕР_1 про те, що вперше апеляційну скаргу було подано вчасно, проте ухвалою суду її залишено без руху через несплату судового збору, який відповідач не мав можливості вчасно сплатити.
12.1. У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 указує, що є юридичною особою, яка фінансується за рахунок Державного бюджету і фінансова неспроможність сплатити судовий збір не залежить від волевиявлення відповідача. Заявник указує, що на адресу військової частини Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України надіслано лист від 04 листопада 20247 року № 220/13/9088 про те, що у Міністерстві оборони України триває робота з пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», оскільки виділені у 2024 році асигнування вичерпано.
12.2. Заявник наголошує, що з його боку вжито усіх можливих заходів для здійснення оплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі, проте лише в середині січня надійшли кошти на фінансування таких витрат, після чого фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 було здійснено заходи щодо його оплати.
12.3. Також військова частина НОМЕР_1 звертає увагу Суду на кадрові переміщення осіб, що вирішують юридичні питання у військовій частині НОМЕР_1 , що ускладнило правову роботу та посилається на передислокації відповідача у межах України у зв`язку з виконанням ним бойових (спеціальних) завдань.
12.4. У касаційній скарзі заявник указує, що процесуальний строк об`єктивно пропущено за поважних причин, оскільки військова частина НОМЕР_1 входить до структури Збройних Сил України і в умовах воєнного стану задіяна до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України та виконує відповідні завдання, необхідні для відвернення загрози, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14 травня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.
14. Підставою відкриття касаційного провадження є необхідність перевірки правильності застосування судами норм процесуального права, зокрема, положень пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо обґрунтованості підстав, за яких відмовлено у відкриття апеляційного провадження.
15. Ухвалу про відкриття касаційного провадження від 14 травняґ 2025 року направлено учасникам справи через підсистему «Електроний суд» та засобами поштового зв`язку, проте відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надійшов.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
16. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та аналізуючи доводи касаційної скарги, а також, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Суд зазначає таке.
17. Статтею 295 КАС України встановлені загальні правила обчислення строку на апеляційне оскарження.
18. За приписами частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
19. Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
19.1. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
20. Як вбачається із матеріалів справи, 09 жовтня 2024 року Житомирським окружним адміністративним судом розглянуто справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Копію указаного судового рішення в електронному вигляді надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» та доставлено до її електронного кабінету 09 жовтня 2024 року 20:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.
20.1. Вперше до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 09 жовтня 2024 року року заявник звернувся 12 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд». Проте ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року указану скаргу залишено без руху через несплату судового збору, а 25 грудня 2024 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 повернуто відповідачу з підстав неусунення ним недоліків скарги, визначених ухвалою від 21 листопада 2024 року.
Документи, що свідчать про вчинення військовою частиною НОМЕР_1 дій, спрямованих на усунення недоліків первісної апеляційної скарги шляхом сплати судового збору або інших дій, вчинених на виконання приписів ухвали від 21 листопада 2024 року, у матеріалах справи відсутні.
20.2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року надіслано військовій частині НОМЕР_1 через підсистему «Електронний суд» в електронному вигляді та доставлено до її електронного кабінету 25 грудня 2024 року 20:31, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа та не заперечується відповідачем.
21. Повторно апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 09 жовтня 2024 року військова частина НОМЕР_1 подала 18 січня 2025 року, до якої вже додала платіжне доручення про сплату судового збору від 14 січня 2025 року № 58.
22. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Тому, перевіряючи аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо наявності перешкод у сплаті судового збору, з посиланням на недостатність та несвоєчасність фінансування з Державного бюджету України, як поважну причину для поновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції слушно зауважив, що указаним відповідачем обставинам уже була надана правова оцінка при розгляді попереднього клопотання, яке за результатами розгляду залишене без задоволення.
23. Також суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, указав, що для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу. Проте такі аргументи (окрім доводів щодо обмеженого фінансування) відповідачем не наведено. Водночас суд зауважив, що невмотивоване задоволення клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення за судовим захистом та порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
24. Відповідаючи на аргументи заявника касаційної скарги, Верховний Суд підкреслює, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання відповідачем своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Крім того, у матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про те, що після залишення первісної касаційної скарги без руху, військова частина НОМЕР_1 вчиняла дії на усунення її недоліків в частині сплати судового збору починаючи з листопада 2024 року по січень 2025 рік.
25. Ураховуючи те, що на момент чергового звернення військова частина НОМЕР_1 судовий збір у цій справі сплатила лише у січні 2025 року, а звільнення, відстрочення та розстрочення суб`єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов`язані сплачувати такий збір, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як організаційні складнощі у сплаті судового збору, для поновлення процесуального строку.
26. Верховний Суд указує, що обов`язок сплати судового збору під час подання апеляційної скарги встановлений законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу, без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права. Проте, дізнавшись про повернення судом апеляційної інстанції попередньої скарги, військова частина НОМЕР_2 , ще двічі, подаючи апеляційну скаргу у грудні 2024 року, сплатила судовий збір лише у лютому 2025 року, вже після того, як у відкритті апеляційного провадження було відмовлено.
27. Верховний Суд ураховує, що військова частина НОМЕР_1 бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, проте зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи апеляційну скаргу протягом у листопаді 2024 року, без документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права, однак уважав, що наведення лише загальних аргументів щодо обмеженого фінансування, за відсутності належних та допустимих доказів, є підставою для заявлення клопотання про відстрочення його сплати.
28. Верховний Суд не бере до уваги аргументи військової частини НОМЕР_1 щодо кадрових переміщень осіб, задіяних у забезпеченні правової роботи, як поважну причину пропуску процесуального строку, оскільки організація роботи діловодства відповідача, є суб`єктивними чинниками та, за відсутності об`єктивних підстав, що підтверджені належними та допустимими доказами, не є поважною підставою для поновлення пропущеного строку, оскільки тривалість процедури оформлення документів безпосередньо залежить від ефективності організації процесу правової роботи і не свідчить про наявність особливих і непереборних обставин, які є поважними причинами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, у тому числі з огляду на вчасне звернення відповідача з первісною апеляційною скаргою.
28.1. Що стосується листа Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04 листопада 20247 року № 220/13/9088, то Верховний Суд зауважує, що у цьому документі описано вирішення питання щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а не оплати судового збору.
29. Суд також звертає увагу, що повернення попередньої апеляційної скарги не позбавляють учасника спору права повторного звернення до апеляційного суду, проте не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги, без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
30. Виходячи з викладеного, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про неповажність зазначених військовою частиною НОМЕР_1 причин для поновлення строку на апеляційне оскарження, що відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
31. Отже, підстави для скасування ухвали суду апеляційної інстанції відсутні.
32. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
33. За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність підстав, наведених у статтях 139 140 КАС України, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2025 року залишити без змін.
4. Судові витрати не розподіляються.
5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов