№ 240/5698/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2023 року

м. Київ

справа № 240/5698/18

адміністративне провадження № К/9901/31861/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Стародуба О.П.

суддів: Єзерова А.А., Кравчука В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 (суддя - Семенюк М.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 (судді - Полотнянко Ю.П., Сапальова Т,В., Драчук Т.О.)

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішення,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління Держпраці у Житомирській області щодо проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 29.10.2018;

- визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Житомирській області про усунення виявлених порушень № ЖТ3763/28/АВ/П від 29.10.2018;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЖИ157/ЖТ3763/28/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 16.10.2018 на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223380,00 грн.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИН СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 25.09.2018 №11912/05-03 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надало відповідачу інформацію про те, що у страхувальника ОСОБА_1 кількість застрахованих осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами перевищує численність штатних працівників. (а.с.104-105)

На підставі вказаного листа наказом начальника Управління Держпраці у Житомирській області від 25.10.2018 №1921 (а.с.106, 156) наказано провести в період 26.10.2018 та 29.10.2018 позаплановий захід державного контролю у формі інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 (роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами) з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин.

29.10.2018 інспектором праці управління Держпраці у Житомирській області на підставі направлення на проведення державного контролю, проведено інспекційне відідування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин у ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , код КВЕД 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

За результатами здійснення заходу державного контролю інспекційного відвідування, інспектором праці складено акт інспекційного відвідування №ЖТ3763/28/АВ від 29.10.2018, та винесено припис про усунення виявлених порушень №ЖТ3763/28/АВ/П від 29.10.2018, з визначенням строку усунення до 06.11.2018.

16.11.2018 начальник управління Держпраці у Житомирській області, розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акту інспекційного відвідування від 29.10.2018, керуючись ст. 259 КЗпП України, ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення", ч. 3 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою КМУ 17.07.2013 №509 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЖИ157/ЖТ3763/28/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, згідно якої на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 223 380,00 грн.

Не погоджуючись з приписом та постановою, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог посилався на відсутність у відповідача правових підстав для проведення інспекційного відвідування, оскільки в акті інспектором не було зазначено підстав для його проведення (не вказано наказу, його номер чи направлення); наказ чи направлення, на підставі яких проводилось інспекційне відвідування перед інспекційним відвідування позивачу не надавались; між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено не трудові договори, а саме цивільно-правові; копію акту, припису та постанови позивач отримав лише 23.11.2018.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.02.2019, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що посадовими особами Управління Держпраці дотримано всіх процесуальних вимог щодо здійснення відвідування та інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 .

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суди дійшли висновку, що у правовідносинах між позивачем та громадянками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як сторонами цивільно-правових угод, містяться ознаки характерні саме для трудових, а не цивільно-правових відносин, оскільки предметом цих угод є саме процес праці, а не кінцевий результат.

Суди визнали безпідставними доводи позивача про те, що відносини між позивачем та вищезазначеними особами відповідають ознакам саме цивільно-правового договору (трудові книжки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 йому не надавали, не входили до штату магазину та не підлягали жодним правилам внутрішнього розпорядку), оскільки, як вбачається із наданих під час проведення інспекційного відвідування письмових пояснень громадянки ОСОБА_2 від 29.10.2018 (а.с.112), вона з 01.05.2018 працює продавцем у позивача, режим роботи по 4 години в день з 9-00 до 13-00, з 13-00 до 17-00 працює ОСОБА_3 . Працюють вони по трудовій угоді. Тобто, найняті позивачем особи підпорядковуються правилам внутрішнього трудового розпорядку та режиму роботи магазину, що є однією з основних ознак трудових відносин.

Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що допустивши до роботи вищезазначених осіб без належного оформлення трудових відносин, позивач порушив вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП, у зв`язку із чим його правомірно було притягнуто до відповідальності на підставі абз.2 ч. 2 ст. 265 КЗпП.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не забезпечено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення судових рішень, які, на його думку, підлягають скасуванню.

Зокрема покликався на те, що:

- його не було повідомлено про проведення інспекційного відвідування, він не був присутнім під час його проведення, а приїхав до магазину вже після його завернення, що свідчить про незаконність проведення останнього;

- судами неправильного застосовано норми матеріального права, а саме не застосовано вимоги ст. 7 Закону №877-V, а застосовано норми №295;

- судами не враховано та не надано належної правової оцінки тим обставинам, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконували роботу на підставі цивільно-правових угод, а тому встановлені відповідачем порушення ним положень ч. 3 ст. 24 КЗпП України є безпідставними, а застосований штраф протиправним.

Крім того наголошував на тому, що постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі №279/5148/18 задоволено його апеляційну скаргу, скасовано постанову Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 30.11.2018 про притягнення його до адміністративноївідповідальності за ч. 3 ст. 41 КупАП, а провадження у справі відносно нього закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП у зв`язку з відстуністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив у її задоволенні відмовити, а оскаржувані судовірішення залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.1 ст. 259 КЗпП України).

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Управління Держпраці у Житомирській області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Спірні у цій справі правовідносини урегульовані, зокрема, статтею 259 КЗпП України, Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон №877-V), а також Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295, який був чинним на момент призначення та проведення інспекційного відвідування.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон №877-V.

За змістом ч. 4 ст. 2 Закону №877-V заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

У спірних правовідносинах таким нормативно-правовим актом є Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), до якого відсилає ст. 259 КЗпП України, що визначає порядок проведення контролю за дотриманням законодавства про працю.

За правилами п. 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Згідно з п.п. 3 п. 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню. (п.8 Порядку №295)

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення. (п. 9 Порядку №295).

Пунктами 19-21, 23 Порядку №295 встановлено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень Управління Держпраці та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.

Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована положеннями ст. 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ч. 1 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Так, вказаною нормою встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

У питанні розмежування трудового і цивільно-правового договору Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 26.09.2018 у справі №822/723/17, від 08.06.2021 у справі №360/1947/19 сформував наступні підходи:

«……..Основною відмінністю договорів цивільно-правового характеру від трудових договорів є те, що перші регламентуються Цивільним кодексом України, а трудові - КЗпП.

За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Правова основа цивільно-правових договорів полягає у тому, що трудові відносини між сторонами за наслідком укладання договору не виникають.

Сторонами таких договорів є замовник і виконавець, а не працівник і роботодавець. За цивільно - правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом на роботу на певну посаду.

Трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. Трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції.

За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власна праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.»

Крім того, у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

«Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат); підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

З аналізу наведених норм Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.»

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18 та від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_4 була інформація, отримана із Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області від 25.09.2018 №11912/05-03. Отже, підстава інспекційного відвідування узгоджувалася з положеннями п. 5 Порядку №295.

В свою чергу, можливість проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин без попереднього повідомлення об`єкта відвідування, узгоджувалось з положеннями п. 8 Порядку №295.

Верховний Суд у справі у постанові від 07.04.2021 у справі №1340/4355/18 дійшов висновку, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону №877-V питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, до яких, згідно з Рішенням Конституційного Суду України 09.07.1998 №12-рп/98 у справі №17/81-97 віднесено й постанови Кабінету Міністрів України.

Крім того, у постанові від 04.05.2022 у справі №300/769/19 Верховний Суд дійшов висновку, що повідомлення об`єкта відвідування заздалегідь щодо проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин не є обов`язковою умовою порядку здійснення проведення інспекційного відвідування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 0440/5056/18, від 01 червня 2021 року у справі № 360/1687/19 і від 16 червня 2021 року у справі №240/3904/19.

З огляду на викладене, покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на незаконніть проведення інспекційного відвідування у зв`язку з неповідомленням його про проведення такого, а також помилковості застосування до спірних правовідносин норм Порядку №295, є безпідставним.

Що стосується суті виявлених в ході інспекційного відвідування порушень, то як встановлено судами, предметом угод, укладених 01.05.2018 між позивачем (замовник) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (виконавці) є саме процес праці, а не її кінцевий результат, адже фізичні особи, з якими позивачем укладено трудові угоди, повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк. Робота, виконання якої передбачають укладені угоди, не носять разового характеру та передбачають систематичне виконання обов`язків, а саме торгівлю в магазині замовника щоденно, крім вихідних та святкових по 4 години на день терміном з 01 травня 2018 року, без встановлення кінцевого терміну.

Отже, відносини за трудовими угодами, укладеними між позивачем та вказаними особами, фактично є трудовими. При цьому оформлення таких трудових відносин шляхом підписання трудового договору, видання відповідного наказу чи розпорядження роботодавця чи уповноваженого ним органу, позивачем, стом на час проведення інспекційного відвідування, проведено не було.

За таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності оскаржуваних дій, припису, постанови та прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обгрунтування касаційної скарги на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у справі №279/5148/18 є безпідставним, оскільки скасовуючи постанову суду першої інстанції апеляційний суд послався виключно на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме проведення розгляду справі з порушенням вимог ст. 268 КупАП і недоведеністю в діях позивача складу адміністративного правовпорушення.

При цьому, жодної оцінки вказаним вище трудовим угодам, укладеним між позивачем та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не надавав та висновків щодо їх відповідності чинному законодавству не робив, зазначивши, що інші доводи апеляційної скарги не розглядалися апеляційним судом в даному провадженні, оскільки вони є предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, а також те, що відсутність події адміністративного правопорушення судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №279/5148/18 встановлено не було, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 не є преюдиційною по відношенню до справи, що розглядається.

Інші доводи касаційної скраги також не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційних скарг без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук