ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 240/7766/23
адміністративне провадження № К/990/17736/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Бучик А.Ю., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області, Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі судді Єфіменко О.В. від 13 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Сушка О.О., Залімського І. Г., Мацького Є.М. від 18 квітня 2024 року,
УСТАНОВИВ:
ВСТУП
Спір у цій справі виник щодо постанови про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця за порушення нею вимог законодавства про працю (фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)).
Суди попередніх інстанцій вважали оскаржений у цій справі адміністративний акт протиправним, оскільки відповідно до норм абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за вчинення такого правопорушення фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку першої - третьої груп, несуть відповідальність у вигляді попередження, а не штрафу, як це мало місце у спірних правовідносинах.
Однак ці висновки не враховують фактичних обставин у справі та засновані на неправильному застосуванні норм матеріального та порушенні норм процесуального права, оскільки для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, за вчинення вищезгаданого правопорушення законом передбачена санкція у вигляді штрафу.
I. ІСТОРІЯ СПРАВИ
I.I Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2023 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також ФОП ОСОБА_1 , позивачка) звернулася з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області (далі також Управління Держпраці), Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (відповідачі), у якому просила: визнати протиправною та скасувати постанову управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ08/10992/09-01/2579700061ДПС-ФС від 26 січня 2022 року про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафу в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень 00 коп. в дохід Державного бюджету України (далі також спірна, оскаржена постанова).
2. В обґрунтуванні доводів та вимог позову позивачка зазначала, що не була обізнана як про здійснення відповідачами перевірки, так і про оформлені за її результатами документи, зокрема й про спірну постанову, а також про пред`явлення її до примусового виконання.
3. Вважає, що відповідачі такими діями порушили вимоги норм чинного законодавства України, які регулюють порядок проведення перевірок органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, їх діяльність, права і обов`язки при здійсненні перевірки.
I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року, позов задоволено.
5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що під час розгляду цієї справи не було доведено наявності у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого абзацом другим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з чим констатували протиправність оскарженої у цій справі постанови відповідача.
6. Зокрема, у оскаржених судових рішеннях зазначено, що станом на дату прийняття відповідачем спірної постанови про накладення на позивачку штрафу на підставі абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, ця норма діяла у редакції, з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12 грудня 2019 року № 378-IX, який набрав чинності 2 лютого 2020 року, і передбачав за вчинене ФОП ОСОБА_1 правопорушення таку санкцію як попередження.
I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка зареєстрована як фізична особа - підприємець за місцем проживання: АДРЕСА_1 .
9. 21 жовтня 2021 року о 13:30 годині на підставі направлень №№ 3713, 3708 від 21 жовтня 2021 року посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , зокрема господарської одиниці: павільйону, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , торгівля в якому проводиться через віконце.
10. Під час такої перевірки контролюючим органом встановлені порушення пункту 11 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 6 липня 1995 року, статей 1, 11-1, 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР, пунктів 14.1.15 статті 14 Податкового кодексу України та статті 24 Кодексу законів про працю України, які зафіксовані у складеному акті (довідці) фактичної перевірки № 10992/09-01/2579100061 від 1 листопада 2021 року.
11. Фактичну перевірку посадовими особами Головного управління ДПС у Житомирській області проведено без присутності позивачки та у присутності її продавця ОСОБА_3 . Крім того, для ознайомлення та підписання акта перевірки суб`єкт господарювання не з`явилася, про що здійснений відповідний запис в такому акті.
12. Як пояснив представник Управління Держпраці у Житомирській області у відзиві на позов, після виявлених порушень, зокрема використання позивачкою найманої праці без належного оформлення, ГУ ДПС у Житомирській області надіслало складений акт з додатками на адресу Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.
13. За наслідками розгляду акту перевірки № 10992/09-01/2579100061 від 1 листопада 2021 року відповідачем 1 сформовано та направлено на адресу позивачки повідомлення про одержання документів № 0601 від 26 січня 2022 року, складених за результатами проведеної фактичної перевірки по факту виявленого порушення законодавства про працю, для дослідження і вирішення питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. Таке повідомлення надіслане рекомендованим листом на адресу позивачки, однак повернулося відповідачу із відміткою відділення поштового зв`язку на довідці Ф.20 про причин повернення «за закінченням терміну зберігання».
14. У подальшому, розглянувши акт фактичної перевірки №10992/09-01/2579100061 від 1 листопада 2021 року, уповноваженою особою - заступницею начальника Управління Держпраці у Житомирській області прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26 січня 2022 року № ЖИ08/10992/09-01/2579100061ДПС-ФС, якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 60 000,00 грн. Штраф застосовано до позивачки за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» № 413 від 17 червня 2015 року, з підстав допуску до роботи працівника без належного оформлення трудових відносин.
15. Суди установили, що підставою для винесення оскаржуваної постанови, якою накладено штраф на позивачку, слугував вищевказаний акт ДПС, складений за результатами фактичної перевірки, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, зокрема, зафіксований факт використання позивачкою праці неоформленого працівника ОСОБА_3 .
16. Згідно з дослідженими у судах попередніх інстанцій матеріалами справи позивачка здійснює господарську діяльність, про що свідчать договори додані до позовної заяви (договір купівлі - продажу № Д08-0661 від 8 квітня 2020 року, договір поставки № 353-ЖТ/22 від 28 січня 2022 року та додатку № 1 до договору поставки) та використовує найману працю, зокрема відповідно до трудових договорів: № 2 від 1 серпня 2016 року (укладений з ОСОБА_4 ), № 3 від 27 січня 2017 року (укладений з ОСОБА_3 ) та № 5 від 10 липня 2018 року (укладений з ОСОБА_5 ).
17. Відповідно до пункту 1 додатку № 1 до договору поставки № 353-ЖТ/22 від 28 січня 2022 року, позивачка уповноважила на підписання видаткових накладних від її імені, на одержання товару від постачальника, на одержання інформації про товар від постачальника, на прийом-передачу листів, повідомлень від постачальника покупцю (позивачці) матеріальних осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .
18. Як свідчать матеріали справи, фактична перевірка органом ДПС проведена 21 жовтня 2021 року, при цьому відповідно до трудового договору № 3 від 27 січня 2017 року (форма якого затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 8 червня 2001 року (зі змінами внесеними наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 320 від 14 жовтня 2010 року, наказом Міністерства праці та соціальної політики № 660 від 16 вересня 2014 року, далі - договір № 3) укладеного з ОСОБА_3 , її прийнято на посаду продавця. До обов`язків якої входило дотримання правил торгівлі та охорони праці, ведення обліку товару та грошей за допомогою РРО та стеження за якістю товару (пункт 2 договору № 3). Розмір заробітної плати визначений у сумі 3200,00 грн (пункт 3 договору № 3), розпорядок дня з 17:00 до 24:00 години, щоденно (пункт 4), вихідними днями встановлені субота та неділя (пункт 5 договору № 3), тривалість щорічної оплачуваної відпустки у розмірі 24 календарні дні (пункт 6 договір № 3).
19. Установлено, що під час перевірки, яка здійснювалася за відсутності суб`єкта господарювання, укладений між позивачкою та ОСОБА_3 трудовий договір, посадовим особам ДПС, на підтвердження правомірності допуску ОСОБА_3 до роботи, для дослідження не надано. Вказаний факт зумовив складення акта фактичної перевірки, на підставі якого у спірних відносинах уповноваженою особою відповідача й винесено оскаржену постанову.
20. Прийняту постанову направлено на адресу позивачки 27 січня 2022 року, але відомості про отримання такої постанови у матеріалах справи відсутні.
21. У зв`язку із несплатою у добровільному порядку накладеного на позивачку штрафу, управління пред`явило постанову до примусового виконання.
III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
22. В обґрунтуванні доводів та вимог касаційної скарги скаржник покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509.
23. Скаржник також наголошує, що судами першої і апеляційної інстанцій безпідставно не застосовано висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20 та від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23, відповідно до яких акти перевірки ДПС є самостійними підставами для прийняття постанови про застосування штрафу.
24. Заявник вважає, що у разі наявності акту ДПС, немає необхідності в проведенні органами Держпраці додаткових заходів державного нагляду (контролю).
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
ІV.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
25. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
26. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
27. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, та доводів касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.
28. Відповідно до частини першої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
29. За приписами першого речення абзацу другого статті 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
30. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 Кодексу законів про працю України).
31. За правилами частини третьої статті 21 цього ж Кодексу працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
32. Центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є Державна податкова служба України (далі також ДПС), що вбачається з пункту 1 положення про цей орган, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227.
33. Окрім цього абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
34. Аналіз вищевикладених норм засвідчує, що гарантоване кожному конституційне право на працю реалізується шляхом укладення трудового договору про роботу, зокрема з фізичною особою.
35. В силу приписів пункту 6 частини першої статті 24 Кодексу законів про працю України такий договір укладається у письмовій формі.
36. Лише після укладення трудового договору з працівником та повідомлення по це ДПС у встановленому законом порядку особа може бути допущена до роботи.
37. Без виконання цих умов допуск працівника до роботи забороняється, що прямо визначено у частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України.
38. Виконання таких вимог законодавства про працю є обов`язковим для усіх підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності та підпорядкування, а також для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю.
39. Відповідальність за порушення законодавства про працю установлена нормами статті 265 Кодексу законів про працю України, частина перша якої визначає, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
40. Абзацами другим, третім частини другої цієї ж статті у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
41. Тож у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору законодавством України передбачена відповідальність у вигляді штрафу, а для юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, - у вигляді попередження, якщо таке порушення вчинено вперше.
42. У справі, яка розглядається, суди установили, що проведена у спірних правовідносинах податковим органом перевірка здійснювалась у присутності ОСОБА_3 , яка на момент проведення перевірки виконувала роботу продавця у торговельному приміщенні (павільйоні), який використовувався позивачкою у процесі здійснення нею господарської діяльності, що ані нею під час перевірки, ані ФОП ОСОБА_1 під час розгляду цієї справи не заперечувалось і не спростовано.
43. При цьому у ході проведення перевірки на вимогу посадових осіб контролюючого органу ОСОБА_3 трудового договору, укладеного з ФОП ОСОБА_1 , діяльність якої перевірялась, не представила. За результатами перевірки було встановлено і те, що повідомлення про прийняття вказаної особи на роботу до контролюючого органу не подавалось, податки та єдиний соціальний внесок за вказану особу позивачкою не сплачувався, звіти про використання праці у встановленому законом порядку - не подавались.
44. Верховний Суд вважає, що такі обставини у сукупності давали підстави контролюючому органу для висновку про порушення позивачкою вимог законодавства про працю, що виразилось у допуску до роботи неоформленого працівника та без повідомлення ДПС про прийняття його на роботу.
45. Суди попередніх інстанцій такий висновок перевірки не заперечували. Не вбачає підстав для цього і Верховний Суд.
46. Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано надали критичну оцінку доданому до позовної заяви трудовому договору № 3 від 27 січня 2017 року, укладеного з ОСОБА_3 про прийняття її на посаду продавця у ФОП ОСОБА_1 , оскільки такий документ був відсутній під час проведення перевірки і на вимогу перевіряючих осіб не був наданий. Незважаючи на вказану у договорі дату з його змісту неможливо достовірно встановити, коли саме фактично був складений цей документ - до чи після проведення перевірки.
47. Доказів того, що трудовий договір з ОСОБА_3 було укладено до проведення органом ДПС фактичної перевірки, у матеріалах справи не міститься й у оскаржуваних судових рішеннях такі не згадуються.
48. До того ж, Верховний Суд враховує, що згідно поданих позивачкою доказів, оцінка яким надавалась судами попередніх інстанцій з відображенням відповідних мотивів у оскаржених судових рішеннях, перша згадка про вищезазначену працівницю міститься у офіційних документах ФОП ОСОБА_1 , датованих лише 28 січня 2022 року, тобто вже після проведення перевірки позивачки та прийняття спірної у цій справі постанови.
49. Отже, встановлені у цій справі обставини та наявні у ній матеріали не доводять того, що станом на момент проведення фактичної перевірки діяльності ФОП ОСОБА_1 податковим органом та на дату складання акту за результатами такого заходу контролю, прийняття відповідачем спірної постанови про накладення на позивачку штрафу, трудові відносини між ОСОБА_3 та вказаною фізичною особою - підприємцем були оформлені у встановленому законом порядку. Однак встановлено і доведено під час розгляду справи те, що вказана вище працівниця була допущена до роботи на посаді продавця і фактично виконувала цю роботу на момент проведення перевірки за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .
50. Доводи позивачки про порушення процедури проведення податковим органом фактичної перевірки у вигляді не повідомлення про таку перевірку та про її результати не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, оскільки за нормами пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи), а також було установлено, що для ознайомлення та підписання акта перевірки суб`єкт господарювання не з`явилася, про що здійснений відповідний запис в такому акті.
51. Твердження позивачки стосовно протиправності дій посадової особи Управління Держпраці щодо накладення на неї штрафу виключно на підставі акту перевірки територіального органу ДПС без здійснення заходу державного нагляду (контролю) спростовуються висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, згідно з якими акти перевірок ДПС є самостійними підставами для прийняття постанови про застосування штрафу органами Держпраці (постанови від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20 та від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23) й у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб`єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. Ці повноваження напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України (постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23).
52. Установлені судами попередніх інстанцій обставини цієї справи спростовують аргументи позивачки й щодо неповідомлення їй про надходження до Управління Держпраці документів, оформлених за наслідками проведеної у спірних відносинах перевірки, та про результати їх розгляду відповідачем.
53. Так, у відповідності до приписів абзацу другого Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
54. У мотивувальній частині оскаржених судових рішень зазначається, що на виконання вищевказаних вимог законодавства Управління Держпраці сформувало адресоване позивачці повідомлення «про одержання документів» від 26 січня 2022 року № 0601 про отримання цим органом 25 січня 2022 року акту фактичної перевірки, у якому виявлено порушення законодавства про працю. Повідомлено, що ці документи отримано для їх дослідження і вирішення питання стосовно наявності підстав для накладення штрафу.
55. Встановлено, що це повідомлення направлено позивачці на її офіційну адресу за зареєстрованим місцем проживання 27 січня 2022 року засобами поштового зв`язку рекомендованим листом, однак таке поштове відправлення було повернуто відповідачу з поміткою «За закінченням терміну зберігання», тобто з незалежних від Управління Держпраці причин.
56. Також з`ясовано, що спірна постанова була направлена ФОП ОСОБА_1 на цю ж саму адресу і той саме спосіб, однак теж була повернута у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Про причини, через які позивачка не змогла отримати вищезгадані поштові відправлення, вона не повідомила. Відповідних пояснень з цього приводу суду не надала.
57. За таких обставин Верховним Судом констатується, що незнання позивачки про отримання Управлінням Держпраці матеріалів перевірки та про прийняття спірної постанови про накладення штрафу обумовлено існуванням суб`єктивних обставин і не є наслідком неналежного виконання відповідачами своїх повноважень.
58. Поряд із цим, суди попередніх інстанцій, не встановивши процедурних порушень з боку відповідачів у спірних відносинах, все ж визнали протиправною і скасували оскаржену позивачкою постанову з тих підстав, що за вчинене нею порушення законом передбачена санкція у вигляді попередження, а не штрафу.
59. Такий висновок суди попередніх інстанцій обґрунтували тим, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за вчинення правопорушення у вигляді фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
60. Проте Верховний Суд вважає цей висновок таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки за змістом наявного у матеріалах справи та дослідженого в судах попередніх інстанцій акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування і не є платником єдиного податку будь - якої з його груп.
61. Не врахувавши таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що застосована відповідачем у спірних відносинах санкція у вигляді штрафу не відповідає закону, який за вчинення вищевказаного правопорушення передбачає для таких суб`єктів як позивачка санкцію у вигляді попередження.
62. З огляду на установлені у цій справі обставини та наявне правове регулювання правовідносин, у яких виник спір, Верховний Суд вважає, що викладені вище висновки судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтуються на правильному застосування норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.
63. Тому Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що оскаржені судові рішення є незаконними та необґрунтованими й підлягають скасуванню судом касаційної інстанції з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. За правилами частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
65. Верховний Суд, провівши касаційний розгляд справи у межах доводів та вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій помилково задовольнили цей позов й неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвалили судові рішення, які не відповідають закону та підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
66. Керуючись статтями 340 341 343 349 351 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області, Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Судді: А.Ю. Бучик
Т.Г. Стрелець