14.01.2025

№ 240/8823/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2020 року

Київ

справа №240/8823/19

адміністративне провадження №К/9901/32504/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 240/8823/19

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року, постановлену суддею Єфіменко О.В.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Совгири Д.І., суддів: Кузьменко Л.В., Франовської К.С.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

20 червня 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - позивач) звернулося до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), де просили:

визнати протиправними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області скасувати постанову Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо стягнення виконавчого збору, якою зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області сплатити виконавчий збір у розмірі 16692,00 грн від 23 квітня 2019 року та скасувати постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, якою зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області сплатити витрати виконавчого провадження у розмірі 121,64 грн від 23 квітня 2019 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишено без розгляду.

Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущено встановлений пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України строк звернення із позовом до суду та не доведено поважність причин його пропуску.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

22 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки поясненням скаржника щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду із позовною заявою. Вказують, що у найкоротший термін, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було подано повторно позовну заяву до суду та надані відповідні докази блокування рахунків за час від 30 травня 2019 року по 14 червня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М. від 21 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від ДАТА 2020 року підготовчі дії закінчено, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

За приписами частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи слідує, що предметом розгляду у вказаній справі є оскарження постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат виконавчого провадження.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому за приписами частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення

Як встановлено судами та слідує із матеріалів справи, предметом оскарження у даній справі є постанови державного виконавця від 23 квітня 2019 року про стягнення з позивача, як боржника, витрат виконавчого провадження та виконавчого збору. Примірники вказаних постанов були отримані скаржником 26 квітня 2019 року.

Не погоджуючись із вказаними постановами державного виконавця, позивач 02 травня 2019 року оскаржив їх до Житомирського окружного адміністративного суду (справа № 240/7090/19).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору у розмірі 1 921,00 грн., нової (уточненої) позовної заяви та доказів надіслання примірників нової (уточненої) позовної заяви з додатками відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб у справі.

Судами встановлено, що зазначена ухвала від 08 травня 2019 року була отримана позивачем 13 травня 2019 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи № 240/7090/19 рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В подальшому, позивачем в порядку частини п`ятої статті 165 КАС України було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого зазначено про блокування рахунків управління, що ускладнює сплату судового збору. Крім того, прохальна частина вказаного клопотання також містило прохання про продовження строку на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27 травня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про відстрочення сплати судового збору та продовження строку усунення недоліків позовної заяви. Позовну заяву повернуто позивачу.

Позовна заява разом із ухвалою про повернення позовної заяви від 27 травня 2019 року надійшли на адресу позивача 30 травня 2019 року, що підтверджується вхідним штампом позивача.

Повторно позовну заяву Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області надіслано на адресу Житомирського окружного адміністративного суду за допомогою засобів поштового зв`язку 19 червня 2019 року, що підтверджується відбитком календарного штемпеля на поштовому конверті.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 червня 2019 року позовну заяву Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення її недоліків шляхом подання нової (уточненої) позовної заяви та доказів надіслання примірників нової (уточненої) позовної заяви з додатками відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб у справі.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 19 липня 2019 року.

В судовому засіданні 19 липня 2019 року суд, встановивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, надав оцінку клопотанню про поновлення строків звернення до суду та ухвалив відмовити в його задоволенні.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Повернення позовної заяви через невиконання вимог ухвали про залишення вперше поданої позовної заяви без руху, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає позовну заяву, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку звернення до адміністративного суду реалізовувати право на подання позову.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Підстави пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання позовної заяви.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Ураховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору не можуть використовуватися суб`єктом владних повноважень для реалізації права на подання позову до суду у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

В контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення позовної заяви, та як наслідок, повернення заявнику позовної заяви не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Щодо доводів скаржника, що судами передніх інстанцій не була врахована та обставина, що у найкоротший термін Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було подано повторно позовну заяву та надані відповідні докази блокування рахунків за час від 30 травня 2019 року по 14 червня 2019 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує та не заперечується скаржником, що повторна позовна заява датована 14 червня 2019 року та здана на пошту 19 червня 2019 року, надійшла до Житомирського окружного адміністративного суду 20 червня 2019 року. Таким чином, повторно позовну заяву направлено через три тижні після повернення первісної позовної заяви, і обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду без зайвих зволікань, скаржник не наводить.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 223 про оплату судового збору у розмірі 1921,00 грн, подана позивачем, як підтвердження оплати судового збору за подання даного позову. Сплата збору відбулась ще 11 лютого 2019 року, зарахування судового збору на казначейський рахунок відбулося 14 лютого 2019 року.

Зазначене спростовує доводи скаржника щодо поважності підстав пропуску звернення до суду в зв`язку із блокуванням рахунків позивача та неможливістю сплатити судовий збір.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проаналізувавши зміст ухвал Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 806/1723/18 та від 28 жовтня 2019 року у справі № 906/603/18 на яку у касаційній скарзі посилається позивач, колегія суддів зазначає, що поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним та залежить від обставин та доказів, якими обґрунтовується підстави пропуску такого строку.

За таких обставин, практика, на яку посилається скаржник не може застосовуватися у цій справі.

Отже, суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення частини 3 статті 123 КАС України, з урахуванням визначених статтею 287 КАС України особливостей.

Враховуючи наведене, суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанції у справі.

Згідно зі статтею 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 19 липня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 240/8823/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду