№ 240/8903/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 240/8903/19

адміністративне провадження № К/9901/20793/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Рибачука А.І.,

суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/8903/19

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області (далі - Мартинівська сільрада) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2

на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019, ухвалене у складі головуючої судді Чернової Г.В.

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Боровицького О.А., суддів: Шидловського В.Б., Матохнюка Д.Б.,

УСТАНОВИВ:

РУХ СПРАВИ:

1. 20.06.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, у якому, з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог, просили:

визнати протиправним та скасувати рішення Мартинівської сільради від 28.05.2019 № 336 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування» в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 для створення громадських пасовищ;

визнати протиправним та скасувати рішення Мартинівської сільради від 27.06.2019 № 414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524;

зобов`язати Мартинівську сільраду в зв`язку з відсутністю законних підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою прийняти у десятиденний строк рішення, яким затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 у власність ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 у власність ОСОБА_2 на підставі спільно поданої заяви від 18.04.2019, що зареєстрована 18.04.2019 за № 223;

встановити судовий контроль за виконанням Мартинівською сільрадою судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання подати до суду відповідний звіт.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначили, що відповідач не розглянув у строк, встановлений частиною дев`ятою статті 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), поданий на затвердження погоджений проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524. Натомість оспорюваним рішенням від 28.05.2019 № 336 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування» надав дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 для створення громадських пасовищ, яке є дискримінаційним по відношенню до позивачів, оскільки останні правомірно очікували на затвердження проектів землеустрою. При цьому позивачі зазначили, що рішення відповідача від 27.06.2019 № 414, яким їм відмовлено у затвердженні проектів землеустрою прийнято з підстав не передбачених частиною дев`ятою статті 118 ЗК України.

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 25.10.2019 частково задовольнив позовні вимоги:

визнав протиправним та скасував рішення Мартинівської сільради від 27.06.2019 № 414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»;

зобов`язав Мартинівську сільраду повторно розглянути спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 18.04.2019 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 ОСОБА_2 , та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України та висновків суду у цій справі;

в іншій частині позовних вимог відмовив;

3. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.06.2020 скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалив в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог - відмовив.

4. 14.08.2020 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просять скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

5. Верховний Суд ухвалою від 02.09.2020 поновив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №240/8903/19; відкрив касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

6. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 10.12.2021 №2245/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.

7. Протоколом розподілу справи від 10.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.

8. Ухвалою судді Верховного Суду від 16.12.2021 прийнято зазначену справу до свого провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру) із заявами від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту.

ОСОБА_2 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою від 18.12.2017 щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га з цільовим призначенням "для ведення особистого селянського господарства", яка розташована в адміністративних межах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами населеного пункту с. Видумка

ГУ Держгеокадастру листами від 02.03.2018 №А-383/0-839/0/22-18 та від 19.01.2018 № А-17198/0-82/0/22-18 відповідно відмовило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у наданні відповідних дозволів на виготовлення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Вказані відмови ГУ Держгеокадастру були предметом судової ревізії у справах № 806/2304/18 та № 806/2301/18, у яких Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 18.07.2018, яке набрало законної сили, зокрема зобов`язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.12.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та прийняти рішення встановленої форми щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га, яка розташована в адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами села Видумка (зареєстрована 31.01.2018) та рішенням від 01.08.2018, яке набрало законної сили, зокрема зобов`язав ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 18.12.2017 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована у адмінмежах Бабичівської сільської ради Пулинського району Житомирської області за межами с. Видумка та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення у формі наказу щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою цієї земельної ділянки, відповідно.

Як видно з матеріалів справи на виконання вказаних судових рішень ГУ Держгеокадастру видало накази від 07.09.2018 № 6-3524/14-18-СГ та № 6-3525/14-18-СГ, якими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надано відповідні дозволи.

У свою чергу згідно із наказом ГУ Держгеокадастру від 27.09.2018 №6-3845/14-18-СГ та актом приймання-передачі від 27.09.2018 до цього наказу, з державної власності у комунальну власність Мартинівської сільради були передані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, серед яких і земельні ділянки, яку обрали позивачі.

08.10.2018 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до Мартинівської сільради із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 1825480400:10:000:0522 на 4 земельні ділянки, зокрема по 2,0 га для відведення у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За результатом розгляду заяви, рішенням Мартинівської сільради від 27.11.2018 № 273 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано відповідний дозвіл.

11.03.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 уклали з Приватним підприємством (далі - ПП) «ОК`ЛЕНД» договір на виконання робіт із розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524.

Розроблений ПП «ОК`ЛЕНД» проект погоджено експертом державної експертизи Козловим Г.П. , що підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 11.04.2019 № 2182/82-19.

18.04.2019 ОСОБА_1 , ОСОБА_2 подали відповідачу заяву про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 ОСОБА_2 .

Рішенням Мартинівської сільради від 28.05.2019 № 398 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» перенесено розгляд заяви позивачів від 18.04.2019.

Також, рішенням від 28.05.2019 № 336 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування» Мартинівська сільрада, зокрема надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі, з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 для створення громадських пасовищ, на підставі клопотань власників великої рогатої худоби на території Мартинівської сільради та висновку постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території.

27.06.2019 Мартинівською сільрадою прийнято рішення №414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 за межами с. Видумка на території Мартинівської сільради у зв`язку із тим, що рішенням від 28.05.2019 № 336 вказані земельні ділянки віднесені до переліку земельних ділянок для створення громадських пасовищ.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивачі звернулися до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що рішення Мартинівської сільради від 28.06.2019 №414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише непогодження проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

При цьому, суд першої інстанції вказав на те, що на етапі надання дозволу на розробку проекту землеустрою, так і в той час, коли проект вже розроблений, земельна ділянка у зв`язку з цими обставинами не має обтяжень, відповідно власник земельної ділянки має право розпоряджатись нею на власний розсуд, у тому числі і надавати дозвіл іншим особам на розроблення проекту відведення, здійснювати інші розпорядчі дії з власною земельною ділянкою. А оскільки рішення Мартинівської сільради від 28.05.2019 № 336 в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 для створення громадських пасовищ прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, воно не підлягає скасуванню.

11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у їх задоволені, суд апеляційної інстанції виходив із того, що рішення Мартинівської сільради від 27.06.2019 № 414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» прийняте відповідачем на підставі та в межах повноважень, а тому підстав для його скасування немає.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Касаційна скарга позивачів мотивована, зокрема, тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що в разі погодження проекту землеустрою в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати будь-які рішення окрім рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. А єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

14. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

16. Відповідно до пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

17. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

18. Частиною сьомою цієї статті встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

19. Відповідно до частини восьмої статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

20. Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

21. Так, частиною шостою статті 186 ЗК України визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

22. Положеннями частини вісімнадцятої статті 186 ЗК України встановлено, що кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

23. Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

24. Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта статті 186-1 ЗК України).

25. При цьому частиною п`ятою статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

26. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи (частина шоста статті 186-1 ЗК України).

27. При цьому, за правилами частини сьомої статті 186-1 ЗК України кожен орган, зазначений у частинах першій - третій цієї статті здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

28. Отже, системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивованої відмови у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою або рішення про відмову у переданні земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

29. При цьому аналіз наведених вище норм ЗК України свідчить про те, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

30. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

31. Такий правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній, зокрема у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18 та від 22.10.2020 у справі № 808/3083/17.

32. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки, так само як і розроблення проекту, не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

33. Усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку, а тому немає підстав зважати на пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що виключає наявність порушеного права позивача.

34. У спірних правовідносинах як позивачі, так і інші особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

35. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд неодноразово вирішував спори щодо правомірності дій, зокрема органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам та у своїх постановах висловлював правові висновки, узагальнено суть яких зводиться до того, що дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки може бути наданий декільком особам, які звернулись з відповідними заявами про його надання. Як наслідок, проект можуть розробляти одночасно декілька замовників, а хто з них отримає ділянку, - визначатиметься на стадії затвердження проекту та надання її у власність.

36. Не знайшла підстав для відступу від таких висновків й Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду під час розгляд справи 154/3345/16, результат розгляду якої завершився ухваленням нею постанови від 18.05.2022.

37. З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Мартинівська сільрада мала повноваження, передбачені законом на прийняття рішення 28.05.2019 №336 «Про створення громадських пасовищ за рахунок земель комунальної власності в порядку загального користування» щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для створення громадських пасовищ в частині відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524, оскільки спірні земельні ділянки на момент прийняття рішення були вільні від обтяжень, а відтак й з висновком про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування такого рішення відповідача.

38. Водночас, щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яким позивачам відмовлено у затверджені зазначеного вище проекту землеустрою та зобов`язання відповідача затвердити такий проект, колегія суддів вважає необхідним вказати на таке.

39. Дійсно, земельний законодавством визначено, що в разі погодження проекту землеустрою у відповідності до статті 186-1 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, позбавлений можливості приймати альтернативні рішення окрім рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

40. Водночас, Верховний Суд наголошує на тому, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес. При цьому питання розпорядження землями сільськогосподарського призначення має значний суспільний інтерес, оскільки інтенсивне та/або неефективне сільськогосподарське використання таких земель може призвести до виснаження значної частини найбільш родючих земель особливої цінності та збільшити негативний вплив на навколишнє природне середовище.

41. При вирішенні суспільно значимого питання про передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у приватну власність (користування) дотримання процедури та поетапності процесу безоплатної передачі таких земельних ділянок у приватну власність (користування) є важливим для досягнення справедливої рівноваги та дотримання балансу між суспільним та приватними інтересами, оскільки санкціонування неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, зокрема земель сільськогосподарського призначення, до яких належать сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) суперечать загальним інтересам.

42. Як було зазначено вище перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів як складової процедури в процесі безоплатної передачі таких земельних ділянок у приватну власність має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

43. Звертаючись до суду з цим позовом про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, яким ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у затверджені зазначеного вище проекту землеустрою та зобов`язання відповідача затвердити такий проект, позивачі обґрунтовували свої вимоги тим, що вказаний проект землеустрою був погоджений в порядку, визначеному статтею 186-1 ЗК України, а відтак у відповідача були відсутні законно визначені підстави для відмови у його затвердженні.

44. Разом з цим, матеріали справи не містять доказів в підтвердження факту погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, висновок експерта державної експертизи землевпорядної документації від 11.04.2019 № 2182/82-19, який міститься в матеріалах справи та яким обґрунтовуються позовні вимоги, не є документом про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а є складовою цього етапу.

45. За таких обставин за відсутності погодженого у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 у власність ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 у власність ОСОБА_2 , відповідач був позбавлений можливості приймати альтернативні рішення окрім рішення про відмову у затвердженні позивачам проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки.

46. При цьому, Верховний Суд враховує те, що оспорюваним у цій справі рішенням від 27.06.2019 № 414 позивачам було відмовлено у затвердженні вказаного проекту землеустрою з мотивів того, що земельні ділянки з кадастровими номерами 1825480400:10:000:0526 та 1825480400:10:000:0524 рішенням відповідача від 28.05.2019 № 336 віднесені до переліку земельних ділянок для створення громадських пасовищ та на них надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо їх відведення для вказаної вище мети. Тобто, з підстави яка не передбачена ЗК України, у зв`язку із чим Верховний суд не може визнати це рішення таким, що відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, зокрема, підставності, обґрунтованості та пропорційності.

47. Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції не ґрунтуються на правильному правозастосуванні у зв`язку із чим його постанова в цій частині підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Мартинівської сільсради від 27.06.2019 № 414 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок».

48. Разом з цим, колегія суддів лише частково погоджується із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Мартинівської сільради повторно розглянути спільну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 18.04.2019 про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0526 ОСОБА_1 , земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1825480400:10:000:0524 ОСОБА_2 , та за результатами її розгляду прийняти рішення встановленої форми з урахуванням норм ЗК України, проте не з урахуванням висновків суду першої інстанції, а з урахуванням висновків Верховного Суду, висловлених у цій справі, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні в його мотивувальній частині.

49. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

50. Згідно із частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

51. Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині, у якій було скасовано рішення суду першої інстанції; рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №240/8903/19 - залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Керуючись статтями 341 345 351 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2020 у справі №240/8903/19 в частині скасування рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 щодо задоволених позовних вимог.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №240/8903/19 - залишити в силі, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови Верховного Суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіА.І. Рибачук Л.Л. Мороз А.Ю. Бучик