ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2024 року
м. Київ
справа №240/9382/19
адміністративне провадження № К/9901/10054/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Єзерова А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профуна» на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 (головуючий суддя: Черноліхов С.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 (головуючий суддя: Кузьменко Л.В., судді: Франовська К.С., Совгира Д.І.) у справі №240/9382/19 за позовом Громадської організації «Стоп корупції», Громадської організації «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профуна», третя особа: Державна екологічна інспекція Поліського округу про зупинення діяльності,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2019 року Громадська організація «Стоп корупції» (далі - ГО «Стоп корупції» або позивач 1), Громадська організація «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» (далі - ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ», або позивач 2 ) звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Профуна» (далі - ТОВ «Профуна»), третя особа: Державна екологічна інспекція Поліського округу, у якому просили:
1) тимчасово зупинити діяльність ТОВ «Профуна» у частині будь-якого використання (експлуатації) звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту отримання відповідачем позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаного об`єкту;
2) тимчасово зупинити діяльність ТОВ «Профуна» у частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23.03.2018 або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - шедами №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за вищевказаною адресою;
3) тимчасово зупинити діяльність ТОВ «Профуна» у частині будь-якого використання звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до моменту:
- розроблення ТОВ «Профуна» проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;
- отримання ТОВ «Профуна» висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;
- організації ТОВ «Профуна» санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;
- отримання ТОВ «Профуна» висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо зазначених діючих об`єктів.
Суд першої інстанції ухвалою від 16.07.2019 вказану позовну заяву залишав без руху з тих підстав, що вона подана двома позивача (колективно).
31.07.2019 Житомирський окружний адміністративний суд ухвалами повернув позовну заяву ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ», а за позовною заявою ГО «Стоп корупції» до ТОВ «Профуна» відкрив провадження у справі.
24.09.2019 Житомирським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про об`єднання в одне провадження адміністративної справи № 240/9382/19 за позовом ГО «Стоп корупції» до ТОВ «Профуна» про зобов`язання вчинити дії та справи №240/10141/19 за позовом ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» до ТОВ «Профуна» про зобов`язання вчинити дії з присвоєнням їй №240/9382/19.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 05.11.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020, позов задовольнив частково:
тимчасово зупинив діяльність ТОВ «Профуна» у частині будь-якого використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту отримання відповідачем позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаних об`єктів;
тимчасово зупинив діяльність ТОВ «Профуна» у частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23.03.2018 або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - шедами №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за вищевказаною адресою;
тимчасово зупинив діяльність ТОВ «Профуна» у частині будь-якого використання звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1, на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до моменту:
- розроблення ТОВ «Профуна» проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;
- отримання ТОВ «Профуна» висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів;
- організації ТОВ «Профуна» санітарно-захисних зон зазначених об`єктів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.01.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій установлено, що основним видом діяльності ТОВ «Профуна» є розведення хутрових тварин - норок, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Сінгури, вул. Зарічна, 83.
ТОВ «Профуна» для утримання, відгодівлі та розведення норок використовує клітки, які розміщені у шедах (навіси із двосхилим дахом). Клітки розташовані в 2 ряди, з центральним проходом. Шеди розміщені рядами паралельно.
Відповідач також має 2 (два) виробничих майданчики: цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с.Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд № 28.
Для здійснення господарської діяльності відповідач використовує земельні ділянки, які перебувають у приватній власності для розміщення звіроферми, площею 1,259 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1207 та площею 2,0 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1206 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району.
Також у власності Товариства перебуває розміщена на вказаних земельних ділянках звіроферма загальною площею 4411,8 кв. м, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель і споруд № 28, буд. 1.
Судами встановлено, що у період з 27.02.2019 по 01.03.2019 посадовими особами Державної екологічної інспекції Поліського округу була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Профуна» з наступних питань: наявності висновку з оцінки впливу на довкілля; охорони атмосферного повітря; охорони та раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів; використання та охорони земель; поводження з відходами, за результатами якої було складено акт №171 від 01.03.2019.
В акті перевірки зафіксовано, що ТОВ «Профуна» в І півріччі 2017 року здійснено будівництво звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд № 28, шляхом будівництва шедів №1-11 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів у кожному шеді на земельних ділянках площею 1,259 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1207 та площею 2,0 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1206, за відсутності висновку державної екологічної експертизи.
У подальшому, відповідачем в І півріччі 2018 року здійснено встановлення на звірофермі додаткових шедів № 12, № 13, № 14, № 15, № 16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28, за відсутності висновку з оцінки впливу на довкілля.
Відсутність таких документів, на переконання позивачів, є підставою для тимчасового зупинення діяльності звіроферми, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що необхідною умовою для здійснення діяльності з вирощування хутрових травин - норок, є експертиза відповідно до вимог Закону України «Про екологічну експертизу», який втратив чинність 18.12.2017, або ж висновок згідно із діючим Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Проте відповідачем не отримано ані позитивного висновку державної екологічної експертизи, ані висновку з оцінки впливу на довкілля. Також позивачі стверджують, що ТОВ «Профуна» здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів №11-16, які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів визначених у раніше отриманих дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди, що є порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, діяльність ТОВ «Профуна» здійснюється без організації санітарно-захисних зон і проведення санітарно-епідеміологічної експертизи, що є порушенням вимог Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населенню» і підставою для тимчасового зупинення такої діяльності.
Одночасно із посиланням на Орхуську конвенцію, позивачі наголосили, що мають право захищати свої порушені екологічні права в обраний спосіб. Такий спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відповідач позов не визнав. Зазначив, що від Товариства безпідставно вимагається висновок державної екологічної експертизи, оскільки з втратою чинності Закону України «Про екологічну експертизу» (18.12.2017) виключено з Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності такий документ дозвільного характеру, як висновок державної екологічної експертизи. Також відповідач зазначив, що шеди є рухомим майном, тому такий вид об`єктів не підпадає під вимоги законодавства в сфері будівництва, містобудування, архітектурної діяльності, отже для встановлення таких пересувних шедів не вимагається отримання дозвільних документів. Крім того, шеди були встановлені у серпні 2017 року, до набрання чинності 18.12.2017 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23.05.2017 № 2059 - VIII. Таким чином, на момент встановлення об`єктів рухомого майна - шедів відсутніми були вимоги законодавства щодо обов`язкового проведення оцінки впливу на довкілля. Щодо позиції, що об`єкти, які використовуються ТОВ «Профуна», підлягають державній санітарно-епідеміологічній експертизі, то дана позиція позивачів у справі є хибною, аналогічно як і вимога розробити проект санітарно-захисних зон, оскільки підприємство використовує потужності до 10 тис. умовної самки норки, житлові забудови в межах захисної зони відсутні. Відтак, ТОВ «Профуна» не зобов`язана виконувати зазначену вимогу.
ГО «Стоп корупції» надіслала відповідь на відзив, в якому зазначила, що необхідною умовою провадження діяльності з вирощування хутрових тварин - норок (2 тисячі голів і більше) є експертиза відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу», що втратив чинність, або ж висновок з оцінки впливу на довкілля згідно із чинним Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». У разі відсутності такої експертизи або висновку, діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форми власності може бути тимчасово заборонена або припинена. Застосування таких заходів може мати місце у тому випадку, якщо суб`єкт господарювання проводить діяльність без оцінки впливу та/або без висновку державної екологічної експертизи, одержаного до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Стверджує, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу під час проведення перевірки встановлено та не спростовано відповідачем, що ТОВ «ПРОФУНА» не отримані ані висновок державної екологічної експертизи, ані висновок з оцінки впливу на довкілля. Будівництво ТОВ «ПРОФУНА» звіроферми території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного, комплекс будівель та споруд № 28, шляхом будівництва шедів № 1, № 2, № 3, № 4, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, №12, №13, №14, №15, №16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, а в подальшому й провадження ТОВ «ПРОФУНА» діяльності з вирощування хутрових тварин - норок на вказаному об`єкті за відсутності висновку державної екологічної експертизи та/або висновку з оцінки впливу на довкілля, є незаконним.
Також позивач - 1 звернув увагу, що в своєму відзиві відповідач акцентує увагу на тому, що шеди збудовані в серпні 2017 року, а не в першому півріччі 2018 року і саме тому процедура з оцінки впливу на довкілля ним не здійснювалася.
Позивач - 1 вважає, що ці твердження не відповідають дійсності, оскільки в березні 2018 року відповідачем отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря згідно з наданими ним відомостей щодо наявності в березні 2018 року лише шедів № 1-11.
Таким чином, у березні 2018 року у заяві для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря зазначено недостовірні дані, щодо джерел викидів (кількості шедів № 1-10).
Більше того, незалежно від часу спорудження шедів, відповідач вправі здійснювати господарську діяльність у випадку наявності одного з документів - висновку екологічної експертизи або ж висновку з оцінки впливу на довкілля. У ТОВ «ПРОФУНА» наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами під час функціонування цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с.Сінгури Житомирського району Житомирської області та дозвіл на шеди №№ 1-10. За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією Поліського округу, окрім зазначених шедів №№ 1 - 10, встановлена наявність додаткових шедів №№11 - 16, призначених для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді.
Позивач - 1 вважає, що з огляду на збільшення загальної кількості джерел викидів на відповідному об`єкті ТОВ «Профуна» було зобов`язано вчинити дії, направлені на внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23.03.2018 або отримати окремий дозвіл на нові джерела викидів - шеди № 11-16. Однак, відповідачем не вчинено таких дій. Тобто, ТОВ «Профуна» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів № 11-16 (з огляду на утримання в них норок), які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів, визначених у раніше отриманих відповідачем дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди, що є порушенням вимог чинного законодавства України. Крім того, з метою дотримання вимог діючого законодавства, ТОВ «Профуна» зобов`язане забезпечити проведення робіт по проектуванню та здійсненню заходів щодо організації відповідного виду санітарно-захисної зони на кожному із зазначених вище об`єктів, що ним на даний момент не здійснено.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, насамперед виходив з того, що право на захист порушеного конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися громадянами особисто або спільно - через об`єднання громадян (громадськість).
Відповідно, ГО «Стоп корупції» та ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ», звертаючись із позовом до суду про усунення допущених відповідачем порушень екологічного і санітарно-епідеміологічного законодавства під час експлуатації цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд № 28, фактично реалізують повноваження органів державної влади, які мають здійснювати такий контроль.
Вирішуючи спір по суті, суди виходили з такого.
Щодо необхідності отримання висновку державної екологічної експертизи/висновку з оцінки впливу на довкілля, суди виходили з того, що діючим до 18 грудня 2017 року Законом України «Про екологічну експертизу» № 45/95-ВР, було, серед іншого, передбачено подання еколого-економічної оцінки впливу запланованої чи здійснюваної діяльності на стан навколишнього природного середовища, використання і відтворення природних ресурсів, оформленої у вигляді окремого тому (книги, розділу) щодо об`єкту державної екологічної експертизи, яка підлягає дослідженню та, зокрема з урахуванням якої, готувався відповідний висновок.
Разом з тим, замість Закону України «Про екологічну експертизу» з 18 грудня 2017 року вступив в силу Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» від 23 травня 2017 року, яким взамін проведення «державної екологічної експертизи» запроваджено здійснення «оцінки впливу на довкілля».
У зв`язку із цим, суди констатували, що необхідною умовою провадження діяльності з вирощування хутрових тварин - норок (2 тисячі голів і більше) є експертиза відповідно до вимог Закону України «Про екологічну експертизу», що втратив чинність, або ж висновок згідно з діючим Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Своєю чергою, у разі відсутності такої експертизи або висновку, діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форми власності може бути тимчасово заборонена або зупинена.
Проте, ТОВ «Профуна» не має ані позитивного висновку державної екологічної експертизи, ані висновку з оцінки впливу на довкілля.
Відтак, суди попередніх інстанцій визнали, що будівництво ТОВ «Профуна» звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд №28, шляхом будівництва шедів №№1-16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, а в подальшому й провадження ТОВ «Профуна» діяльності з вирощування хутрових тварин - норок на вказаному об`єкті, за відсутності висновку державної екологічної експертизи, є незаконним.
З огляду на те, що положення Закону України «Про екологічну експертизу» втратили чинність, а висновок державної екологічної експертизи в порядку вказаного закону відповідач до початку своєї діяльності протиправно не отримав, за висновками судів обох інстанцій, відповідач зобов`язаний отримати висновок про оцінку впливу на довкілля в порядку Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», не зважаючи на те, що відповідна оцінка згідно з Законом України «Про оцінку впливу на довкілля» проводиться на стадії планування діяльності, позаяк відповідач здійснює господарську діяльність.
Своєю чергою, до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля, діяльність відповідача з використання об`єктів підвищеної небезпеки - шедів №№ 1-16 має бути тимчасово зупинена.
Водночас суди обох інстанцій встановили, що на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21.06.2019 справі № 240/5150/19, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019, застосовано заходи реагування до ТОВ «Профуна» шляхом часткової зупинки діяльності, а саме: заборонено використання шедів №№ 12-16 на звірофермі для утримання, відгодівлі та розведення хутрових тварин - норок, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту комплекс будівлі та споруд № 28, до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці.
За обставин, коли діяльність ТОВ «Профуна» з використання об`єктів підвищеної небезпеки - шедів №№ 12-16 до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля вже зупинена, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо провадження відповідачем діяльності за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на всі джерела викидів, які ним експлуатуються, суди обох інстанцій виходили з того, що ТОВ «Профуна» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів №11-16 (з огляду на утримання в них норок), які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів визначених у раніше отриманих відповідачем дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди.
Оскільки відповідач всупереч приписам статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», використовує стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу на викиди цими стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для тимчасового зупинення діяльності ТОВ «Профуна» у частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11 - 16 на об`єкті - звіроферма, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1822086501-239 від 23.03.2018 або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря цими стаціонарними джерелами.
Щодо проектування і організації санітарно-захисних зон, проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, то суди попередніх інстанцій констатували, що маючи два виробничих майданчики, відповідач повинен був розробити проект організації санітарно-захисної зони та встановити санітарно-захисну зону навколо цих виробничих майданчиків. Натомість, у порушення вимог чинного законодавства, відповідач зазначених дій не вчинив.
Одночасно суди зазначили, що оскільки звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1 , на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області, є діючими об`єктами, тому їх державна санітарно-епідеміологічна експертиза повинна проводитися саме на підставі рішення посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби.
Касаційна скарга ТОВ «Профуна» обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
Скаржник зазначає, що на момент початку діяльності Товариства, висновок оцінки впливу на довкілля не входив до переліку дозвільних документів, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Отже, зважаючи на те, що рішення про планову діяльність ТОВ «Профуна» приймалося до набрання чинності Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», то відповідно відсутні підстави для застосування норм цього Закону до господарської діяльності позивача.
Також скаржник зазначив про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій про те, що шеди №№12-16 були споруджені в першому півріччі. Наполягає, що будівництво цих об`єктів було завершено в серпні 2017 року, та такі не є об`єктами нерухомого майна, а отже не потребують оформлення дозвільних документів.
Скаржник не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо здійснення викидів (надходжень) в атмосферне повітря забруднюючих речовин від стаціонарних джерел - шедів №№ 11-16.
Відповідач зазначає, що ні позивачами, ні екологічною інспекцією під час перевірки не здійснювалися інструментально-лабораторні вимірювання, які б засвідчили факт здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від шедів №№ 11-16.
Таким чином, відсутні будь-які докази здійснення викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин від господарської діяльності позивача.
Крім того, за твердженнями скаржника, також відсутні підстави для зупинення діяльності ТОВ «Профуна» до моменту розроблення і встановлення санітарно-захисних смуг. Скаржник вважає, що порушення вимог щодо розроблення та організації санітарно-захисних смуг не входить до переліку підстав, які дають можливість встановити обмеження чи зупинення діяльності підприємства.
Також скаржник вважає, що суди розглянули справу із порушенням правил юрисдикції адміністративних судів. Стверджує, що позивачі не можуть замінити органи державної влади у питанні здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання вимог законодавства щодо охорони довкілля. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 09.10.2012 у справі № 21-177а12, від 22.09.2015 у справі № П/811/3781/14 та постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 826/7962/16, від 06.06.2018 у справі № П/811/289/16, від 13.06.2018 у справі № 815/332/17, від 22.08.2018 у справі № 818/1735/17 та від 07.09.2018 у справі № 824/2473/15-а.
Позивачі подали відзив на касаційну скаргу, у якому просили залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. В обґрунтування доводів відзиву позивачі зазначили, що за зверненням ГО «Стоп корупції» Державною екологічною інспекцією Поліського округу було проведено позапланову перевірку дотримання ТОВ «Профуна» вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено ряд порушень вимог законодавством у сфері навколишнього природного середовища. У ході проведеного аналізу інформації, розміщеної на офіційному сайті Судова влада України, стало відомо, що в провадженні Житомирського окружного адміністративного суду знаходиться справа №240/5150/19 за позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до ТОВ «Профуна» про вжиття заходів реагування у вигляді часткової зупинки діяльності відповідача.
Проаналізувавши матеріали судової справи № 240/5150/19, інформацію та документи, отримані у відповідь на адвокатські запити, вважаючи наявними підстави для тимчасового зупинення діяльності ТОВ «Профуна», позивачі звернулися із цим позовом до суду.
У спростування доводів касаційної скарги відповідача позивачі наголошують, що необхідною умовою провадження діяльності з вирощування хутрових тварин - норок (2 тисячі голів і більше) є експертиза відповідно до вимог Закону України «Про екологічну експертизу», що тратив чинність, або ж висновок згідно із діючим Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Водночас у разі відсутності такої експертизи або висновку, діяльність суб`єктів господарювання незалежно від форм власності може бути тимчасово заборонена або зупинена.
Таким чином, будівництво ТОВ «Профуна» звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплексу будівель та споруд № 28, шляхом будівництва шедів №№ 1-16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, а в подальшому і провадження ТОВ «Профуна» діяльності з вирощування хутрових тварин - норок на вказаному об`єкті, за відсутності висновку державної екологічної експертизи та/або висновку з оцінки впливу на довкілля, є незаконним. Разом з тим, незалежно від часу спорудження шедів відповідач вправі здійснювати господарську діяльність у випадку наявності одного з документів - висновку екологічної експертизи, або ж висновку з оцінки впливу на довкілля.
Одночасно позивачі вважають безпідставними посилання скаржника на те, що шеди №№ 12 - 16 є рухомим майном, а отже для їх встановлення не вимагається отримання дозвільних документів, оскільки норми Закону України «Про екологічну експертизу» (який на сьогодні втратив свою чинність) так і положення чинного Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» пов`язують необхідність отримання суб`єктом господарювання висновку екологічної експертизи/висновку про оцінку впливу на довкілля саме із плануванням (здійсненням) певного виду діяльності, а ні як не із віднесенням тих чи інших об`єктів (із застосуванням яких планується/здійснюється відповідна діяльність) до складу рухомого чи нерухомого майна.
Також позивачі зазначають, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися лише після отримання дозволу.
Водночас, якщо такий дозвіл у суб`єкта господарювання відсутній, то господарська діяльність такого суб`єкту може бути обмежена, заборонена, зупинена або припинена. Водночас ТОВ «Профуна» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів №№ 11-16 (з огляду на утримання в них норок), які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів визначених, у раніше отриманих відповідачем дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди, що є порушенням вимог чинного законодавства України.
Крім наведеного, позивачі також стверджують, що відповідач повинен був розробити проект організації санітарно-захисної зони та встановити санітарно-захисну зону навколо цих виробничих майданчиків. Натомість, у порушення вимог чинного законодавства, відповідач зазначених дій не вчинив.
Позивачі також заперечують проти доводів касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи правил юрисдикції адміністративних судів. Зазначають, що ГО «Стоп корупції», ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» є природоохоронними організаціями, які відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до свого Статуту, мають право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства. Отже, ГО «Стоп корупції», ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» є належними позивачами у цьому спорі.
На думку позивачів, звертаючись із цим позовом до суду вони фактично замінюють органи державного нагляду (контролю) у питанні здійснення контролю за дотриманням природоохоронного законодавства у сфері публічно-правових відносин та відповідно справа має розглядатись за правилами адміністративного, а не господарського судочинства.
В якості підтвердження такої позиції позивачі покликались на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 11.12.2018 у справі №910/8122/17, та Верховного Суду, викладені у постанові від 17.04.2019 у справі №911/1579/16.
Від Державної екологічної інспекції Поліського округу також надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ «Профуна», у якому третя особа із посиланням на законність та обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, у межах якої має розглядатись ця справа, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Екологічні інтереси населення також можуть захищатися у судовому порядку на підставі частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66 Конституції України, відповідно до яких ніхто не повинен заподіювати шкоду довкіллю.
Верховний Суд вважає за необхідне розтлумачити підстави для звернення з позовом до суду для захисту охоронюваного законом інтересу у сфері належного функціонування природних екосистем в світлі гарантій, закріплених в Орхуській конвенції - міжнародному договорі, який встановив зобов`язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах.
Орхуська конвенція ратифікована Законом України від 06 липня 1999 року № 832-ХІV, тому її положення відповідно до статті 9 Конституції України є нормами прямої дії, а положення національного законодавства про процедури і механізми судового захисту порушених екологічних прав та інтересів можуть їх конкретизувати.
Орхуська конвенція забезпечує доступ до правосуддя як на підставі власних положень, так і в порядку забезпечення дотримання національного природоохоронного законодавства.
Пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції на її Договірні Сторони покладається зобов`язання, зокрема, забезпечувати доступ громадськості до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.
У вказаному пункті 9 Орхуської конвенції, визначено, що крім процедур перегляду, передбачених вище пунктами 1 і 2, і без їх порушення, кожна зі Сторін забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Отже, положеннями Орхуської конвенції передбачено право оскарження порушень виключно «законодавства, що стосується навколишнього середовища». Критерієм віднесення положень норм чинного законодавства, до того, яке стосується навколишнього середовища, повинен бути результат, на досягнення якого ці норми спрямовані. Обрання саме такого способу тлумачення цього словосполучення обумовлюється метою Орхуської конвенції, якою є «сприяння захисту права кожної людини нинішнього і прийдешніх поколінь жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту».
Тобто, метою зазначеної Конвенції є досягнення певного «екологічного» результату, у зв`язку з чим оскарження рішення, дії чи бездіяльності державних органів та інших осіб, у порядку, передбаченому пунктом 3 статті 9 Орхуської конвенції, відповідатиме меті зазначеної Конвенції лише у випадку оскарження порушення норми, яке призводить до негативного впливу на навколишнє природне середовища, або ж такого порушення, яке істотно знижує ефективність гарантій від негативного впливу на навколишнє природне середовище чи життя і здоров`я людини.
Аналогічна правова позиція щодо тлумачення вказаного пункту Орхуської конвенції викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №420/2256/19.
Преамбулою до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» невід`ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України визначено забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Статтею 9 цього Закону до екологічних прав громадян віднесено право на безпечне для їх життя та здоров`я навколишнє природне середовище; об`єднання в громадські природоохоронні формування; подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю і майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище (пункти «а», «д», «з» частини першої цієї статті).
Екологічні права громадян забезпечуються участю громадських організацій та громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища, компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров`ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункти «в», «д» частини 1 статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).
Громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено в її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб (абзац третій пункту 2.6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013).
Частиною 3 статті 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушені права громадян у галузі охорони навколишнього середовища мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України.
Пунктом «г» частини 1 статті 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що екологічні права громадян забезпечуються здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно із пунктом 2.1 Статуту ГО «Стоп корупції» основною метою діяльністю Організації серед іншого є сприяння охорони, збереженню та захисту довкілля, надання допомоги у захисті екологічних прав та інтересів, сприяння розвитку природоохоронної справи.
Пунктом 2.2 Статуту Громадської організації «Стоп корупції» передбачено, що основними напрямками діяльності організації серед іншого є:
п. 2.2.6 - організація громадського екологічного моніторингу за станом довкілля;
п. 2.2.7 - організація й проведення заходів в порядку передбаченому чинним законодавством України, спрямованих на припинення діяльності, яка загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю, здоров`ю громадян України;
п. 2.2.8 - здійснення громадського контролю за дотриманням законів, спрямованих на охорону навколишнього природного середовища, соціального захисту з використанням при цьому таких форм контролю, які не суперечать чинному законодавству;
п. 2.2.11 - сприяння у залученні громадськості до процесу прийняття рішень органами державної влади у сфері екології, природокористування та охорони навколишнього природного середовища;
п. 2.2.28 - представляє й захищає свої права і законні інтереси, а також права і законні інтереси своїх членів, інших юридичних та фізичних осіб в органах державної влади та місцевого самоврядування, в усіх судових установах України, на підприємствах, в установах, в громадських та інших організаціях;
п. 2.2.32 - сприяння в організації та проведенні заходів та акцій в екологічній сфері суспільства;
п. 2.2.33 - сприяння громадськості у формуванні державної екологічної політики, участі у підготовці рішень, реалізація яких суттєво або може вплинути на стан довкілля;
п. 2.2.34 - сприяння у боротьбі за припинення діяльності, що загрожує екологічній безпеці, біологічному різноманіттю здоров`я громадян України;
п. 2.2.35 - звертатись до адміністративних та судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення громадського законодавства, що стосується навколишнього середовища.
Своєю чергою, відповідно до Статуту ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» основною метою її діяльності є сприяння активному відпочинку на риболовній водоймі в селі Сінгури, її розвиток, а також захист законних, соціальних, економічних, спортивних та інших спільних інтересів членів Громадської організації; сприяння розв`язанню екологічних проблем країни та подолання наслідків гуманітарних і екологічних катастроф, охороні, збереженню та захисту довкілля, сприяння розвитку природоохоронної справи.
Враховуючи викладене, колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ГО «Стоп корупції» та ГО «КЛУБ СІНГУРІВСЬКОЇ ВОДОЙМИ» є природоохоронними організаціями, які відповідно до положень Орхуської конвенції та Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про громадські об`єднання», а також відповідно до статутної діяльності, мають право на представництво в суді екологічних інтересів суспільства та окремих його членів з метою захисту порушених екологічних прав людини та громадянина або з метою усунення порушень вимог екологічного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2022 у справі № 640/17323/19.
Одночасно колегія суддів зазначає про нерелевантність приведеної скаржником судової практики, зазначеної у доводах касаційної скарги. Так, у справі №21-177а12 правовідносини виникли у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У справі № П/811/3781/14 спір виник щодо стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді виплаченої допомоги по безробіттю.
У справі № 826/7962/16 вирішувалося питання повноважень органів ДСНС щодо звернення з позовом до суду про зобов`язання суб`єкта господарювання допустити до проведення перевірки.
У справі № П/811/289/16 спір виник щодо включення до ліквідаційного балансу капіталізованих платежів по страхових виплатах.
У справі № 815/332/17 предметом спору було скасування реєстрації декларації про готовність об`єктів до експлуатації, скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У справі № 818/1735/17 та № 824/2473/15-а правовідносини виникли щодо права Держекоінспекції на звернення до суду з позовом про зобов`язання підконтрольного суб`єкта господарювання допустити його посадових осіб до проведення перевірки.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача щодо порушення судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи правил юрисдикції адміністративних судів.
По суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає таке.
Так, до набрання чинності і введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», правовідносини в галузі екологічної експертизи регулювалися Законом України від 09.02.1995 №45/95-ВР «Про екологічну експертизу», відповідно до частин першої, другої статті 39 якого висновки державної екологічної експертизи повинні містити оцінку екологічної допустимості і можливості прийняття рішень щодо об`єкта екологічної експертизи та враховувати соціально-економічні наслідки.
Позитивні висновки державної екологічної експертизи після затвердження їх центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища є підставою для відкриття фінансування проектів і програм чи діяльності.
Згідно із статтею 4 Закону України «Про екологічну експертизу» метою екологічної експертизи було запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров`я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях і об`єктах.
23.05.2017 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який набрав чинності 18.06.2017 та введений в дію 18.12.2017.
Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» встановлює правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Згідно із пунктом 4 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» втратив чинність Закон України «Про екологічну експертизу».
Отже на момент проведення перевірки у період з 27.02.2019 по 01.03.2019 та складення акта № 171 від 01.03.2019 діяв Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».
Згідно із пунктом 5 статті 17 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» у низці нормативних актів, у тому числі Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначення «екологічної експертизи» замінено або доповнено на «оцінка впливу на довкілля», а також виключено розділ VI цього ж Закону, яким було регламентовано обов`язковість проведення екологічної експертизи.
У пояснювальній записці до законопроекту «Про оцінку впливу на довкілля» зазначено, що його метою є встановлення правових та організаційних засад здійснення оцінки впливу на довкілля та забезпечення виконання Україною міжнародних зобов`язань у рамках Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті та Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція), стороною яких є Україна, а також імплементації у національне законодавство положень Директив 2003/4/ЄC та 2011/92/ЄС.
Отже, за змістом наведених норм Закон України «Про оцінку впливу на довкілля» фактично замінив у цьому контексті Закон України «Про екологічну експертизу».
Такий висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 580/1078/19 й відступу від нього колегія суддів не вбачає.
Судами попередніх інстанцій установлено, що основним видом діяльності ТОВ «Профуна» є розведення хутрових тварин - норок, за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Сінгури, вул. Зарічна, 83. Відповідач для утримання, відгодівлі та розведення норок використовує клітки, які розміщені у шедах (навіси із двосхилим дахом). Клітки розташовані в 2 ряди, з центральним проходом. Шеди розміщені рядами паралельно. Відповідач також має 2 (два) виробничих майданчики: цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд № 28.
Відповідно до пункту 23 Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 808 від 28.08.2013, який був чинний на момент будівництва та проведення позапланової перевірки, тваринницькі комплекси для вирощування хутрових тварин (3 тис. голів і більше), є об`єктами підвищеної небезпеки.
З вищевикладеного слідує, що будівництво ТОВ «Профуна» звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплексу будівель та споруд № 28, шляхом будівництва шедів №№1-11 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, а в подальшому й провадження ТОВ «Профуна» діяльності з вирощування хутрових тварин - норок на вказаному об`єкті, потребувало одержання висновку державної екологічної експертизи.
Водночас позитивних висновків державної екологічної експертизи, одержаних до введення в дію Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», які за приписами норм статті 17 вказаного Закону зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля, відповідачем ані під час проведенні перевірки, ані під час розгляду цієї справи у суді представлено не було.
Зазначені обставини відповідачем не заперечуються.
За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів констатує, що на спірні правовідносини поширює свою дію Закон України «Про оцінку впливу на довкілля», який за загальним правилом зобов`язує здійснити оцінку впливу на довкілля у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою статті 3 цього Закону. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Так, пункт 3 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» надає визначенню поняттю «планована діяльність», а саме - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
За правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду 04.05.2022 у справі №520/8633/18: «поняттям «планована діяльність» охоплюється планована господарська діяльність, що включає, зокрема, реконструкцію об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень».
Беручи до уваги вищезазначену правову позицію та зміст пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» поняттям «планована діяльність» охоплюється планова господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень.
Аналогічна правова позиція висловлена й у постанові Верховного Суду від 05.05.2022 у справі № 420/6009/20.
Отже, визначальним для розгляду цієї справи і правильного вирішення спору, є встановлення того, чи належать об`єкти і види діяльності ТОВ «Профуна» до сфери застосування оцінки впливу на довкілля, визначеної статтею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Так, стаття 3 Закону України Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначає сферу застосування оцінки впливу на довкілля.
Цією нормою визначено дві категорії видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля.
Зокрема, друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає: сільське господарство, лісівництво та водне господарство: потужності для вирощування: птиці (40 тисяч місць і більше); свиней (1 тисяча місць і більше, для свиноматок - 500 місць і більше); великої та дрібної рогатої худоби (1 тисяча місць і більше); кролів та інших хутрових тварин (2 тисячі голів і більше).
Із інформації, зазначеній у акті № 171 від 01.03.2019, складеному Державною екологічною інспекцією Поліського округу за наслідками проведеної позапланової перевірки ТОВ «Профуна» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства, судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Профуна» в І півріччі 2017 року здійснено будівництво звіроферми на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту комплекс будівель та споруд №28, шляхом будівництва шедів №1-11 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів у кожному шеді на земельних ділянках площею 1,259 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1207 та площею 2,0 га з кадастровим номером 1822086500:02:000:1206. Згодом (в І півріччі 2018 року) відповідачем здійснено встановлення на звірофермі шедів № 12, № 13, № 14, № 15, № 16 для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28.
Колегія суддів звертає увагу, що на момент встановлення відповідачем шедів №№ 12 - 16 (І півріччя 2018 року) для вирощування хутрових тварин - норок діяли норми Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Отже, ураховуючи вищевикладені положення законодавства та обставини справи, встановлені у оскаржуваних судових рішеннях, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що за наявними у справі документами, господарська діяльність відповідача відноситься до сфери застосування оцінки впливу на довкілля, визначеної статтею 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
Одночасно суди попередніх інстанцій установили, що судовим рішенням у справі №240/5150/19, яке набрало законної сили, застосовано заходи реагування до ТОВ «Профуна» шляхом часткової зупинки діяльності, а саме: заборонено використання шедів №№ 12-16 на звірофермі для утримання, відгодівлі та розведення хутрових тварин - норок, на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту комплекс будівлі та споруд № 28, до отримання висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці.
За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки діяльність ТОВ «Профуна» з використання об`єктів підвищеної небезпеки - шедів №№ 12-16 до моменту отримання позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля вже зупинена на підставі судового рішення у справі №240/5150/19, тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Разом із цим, обґрунтованими є позовні вимоги про тимчасове зупинення діяльності відповідача в частині будь-якого використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 1 - 11 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1 , на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту отримання відповідачем позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля стосовно вказаних об`єктів.
Суди попередніх інстанцій також обґрунтовано відхили твердження відповідача про те, що шеди є рухомим майном, а отже для їх встановлення не вимагається отримання дозвільних документів, оскільки як норми Закону України «Про екологічну експертизу» (який на сьогодні втратив свою чинність), так і положення чинного Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» пов`язують необхідність отримання суб`єктом господарювання висновку екологічної експертизи/висновку про оцінку впливу на довкілля саме із плануванням (здійсненням) певного виду діяльності, а ніяк не з віднесенням тих чи інших об`єктів (із застосуванням яких планується/здійснюється відповідна діяльність) до складу рухомого чи нерухомого майна.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача в означеній частині.
Щодо провадження відповідачем діяльності за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря на всі джерела викидів, які ним експлуатуються, колегія суддів зазначає таке.
Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ «Профуна» має два виробничих майданчики, а саме:
- цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області;
- звіроферму на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28, будинок 1.
Належність зазначених вище об`єктів нерухомого майна на праві приватної власності відповідачу підтверджується інформацією, зазначеною у Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 170730664 від 18.06.2019.
Суди обох інстанцій також установили, що управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації ТОВ «Профуна» було видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-235 від 16.03.2018 під час функціонування цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області.
Також управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації ТОВ «Профуна» видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1822086501-239 від 23.03.2018 з терміном дії до 23 березня 2028 року.
Додатком № 3 до цього дозволу № 1822086501-239 «Умови до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від неорганізованих джерел з 23 березня 2018 року до 23 березня 2028 року», передбачена можливість здійснення викидів забруднюючих речовин під час функціонування об`єкту «Звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28, будинок 1» наступними неорганізованими джерелами, зокрема: - Шеди № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10.
Відповідно до пункту 1 Додатку № 1 до дозволу № 1822086501-239 від 23.03.2018 «Умови до дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря ТОВ «Профуна» -«звіроферма», у разі збільшення джерел викидів, зміни сировини чи технологічного процесу, відповідач зобов`язаний негайно внести відповідні зміни у проектну документацію та дозвіл на викиди, які не враховані у документації.
В акті перевірки Державної екологічної інспекції Поліського округу № 171 від 01.03.2019 зазначено, що окрім вказаних шедів №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 встановлена наявність додаткових шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15 та 16, призначених для вирощування хутрових тварин - норок, орієнтовною кількістю по 1000 голів в кожному шеді, розміщених на об`єкті відповідача «Звіроферма на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд №28, будинок 1».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Профуна» здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря внаслідок використання шедів №11-16 (з огляду на утримання в них норок), які не включені до переліку неорганізованих джерел викидів, визначених у раніше отриманих відповідачем дозволах на викиди забруднюючих речовин та за відсутності окремого дозволу на такі викиди.
Статтею 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані:
здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів
здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік.
Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об`єктів.
Згідно із частиною 5 статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
З наведеного слідує, що наявність вказаного дозволу є умовою виникнення у суб`єкта господарювання права здійснювати викиди.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», господарська чи інші види діяльності, пов`язані з порушенням умов і вимог до викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів на його стан, передбачених дозволами, може бути обмежена, тимчасово заборонена (зупинена) або припинена відповідно до законодавства.
Із системного аналізу вказаних правових норм суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що саме наявність дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря дає особі право здійснювати викиди, а не навпаки. При цьому, якщо такий дозвіл у суб`єкта господарювання відсутній, то його господарська діяльність може бути обмежена, заборонена, зупинена або припинена. Також дозвіл має отримуватись лише на стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин.
Водночас у ході розгляду справи відповідач стверджував, що встановлення шедів №11-16 відбулося у серпні 2017 року. Оцінюючи зазначені твердження суди констатували, що відповідачем для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1822086501-239 від 23.03.2018 до відповідного управління екології та природних ресурсів надано завідомо неправдиву інформацію щодо кількості джерел викидів (шедів). Тобто, при функціонуванні шедів №№ 1-16 з серпня 2017 року, як зазначає відповідач, дозвіл останнім отримувався 23.03.2018 лише на частину із вказаних шедів (№№ 1-10).
Разом із цим представник ТОВ «Профуна» пояснив, що отримання відповідного дозволу вимагається лише за наявності у суб`єкта господарювання стаціонарних джерел викидів, якими шеди не являються, а відносяться до категорії рухомого майна.
Такі твердження відповідача суди визнали хибними з огляду на таке.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України № 7 від 10.02.1995 «Про затвердження Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві» (далі - Наказ № 7) визначені класифікаційні визначення джерел викидів.
Відповідно до підпункту 1.14.4 Наказу № 7, джерело забруднення атмосфери - об`єкт, з якого поширюється забруднююча речовина.
Згідно із підпунктом 1.14.5 Наказу № 7, стаціонарне джерело забруднення атмосфери - підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об`єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу.
Подібне визначення стаціонарного джерела забруднення атмосфери міститься у підпункті 14.1.230 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
Отже, стаціонарне джерело - це нерухомий об`єкт, але не обов`язково об`єкт нерухомості, як на цьому наполягає відповідач у своєму відзиві.
Стаціонарним джерелом викидів цілком може бути і рухомий об`єкт (агрегат, установка тощо), який зберігає свої просторові координати певного часу, але в подальшому може бути переміщений.
Організований викид - викид, який надходить в атмосферу через спеціально споруджені газоходи, труби, аераційні ліхтарі та інші споруди (підпункт 1.14.10 Наказу № 7).
Відповідно до підпункту 1.14.11 Наказу № 7, неорганізований викид - викид, який надходить в атмосферу у вигляді ненаправлених потоків газопилевої суміші від джерел забруднення не оснащених спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами.
Зі змісту наведених вище визначень вбачається, що якщо на підприємстві є джерело викиду, яке не змінює свого розташування (труба котельної, піч, тощо), то це є стаціонарне організоване джерело, бо відповідні викиди здійснюються через трубу, газоход, витяжку тощо.
Якщо ж наявне на підприємстві джерело викиду, яке не змінює свого розташування, не оснащене спеціальними спорудами для відведення газів газоходами, трубами та іншими спорудами, то це - стаціонарне неорганізоване джерело.
Таким чином, стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин можуть бути організовані та неорганізовані і відповідно дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря необхідно отримувати, як для організованих так і для неорганізованих джерел, бо головна їх кваліфікаційна ознака - стаціонарність.
З врахуванням наведеного, встановлені відповідачем шеди № 11-16 є нерухомими об`єктами (а не об`єктами нерухомого майна), що зберігають свої просторові координати протягом тривалого періоду у часі та здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу (з огляду на наявність побічних відходів життєдіяльності тварин, які в них утримуються), а отже підпадають під визначення стаціонарного неорганізованого джерела викидів та вказують на необхідність отримання дозволу на такі викиди.
Також непрямим доказом безпідставності доводів представника відповідача, у частині невіднесення встановлених ТОВ «Профуна» шедів № 11-16 до стаціонарних джерел викидів, а також відсутності самого факту забруднення атмосферного повітря від діяльності таких джерел, є отримання останнім відповідного дозволу в управлінні екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації № 1822086501-239 від 23.03.2018, на аналогічні шеди №1-10, які своєю чергою віднесені до категорії стаціонарних неорганізованих джерел та надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від їх використання.
Також слід зазначити, що судовим рішенням у справі № 240/5150/19, яке набрало законної сили, застосовано заходи реагування до ТОВ «Профуна» шляхом часткової зупинки діяльності, а саме: заборони здійснення викидів (надходжень) в атмосферне повітря забруднюючих речовин під час вирощування ТОВ «Профуна» хутрових тварин - норок на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району за межами населеного пункту комплекс будівлі та споруд № 28, від стаціонарних джерел - шедах №№11-16 звіроферми.
Рішення у справі № 240/5150/19 відповідачем у касаційному порядку не оскаржувалося.
Отже, з огляду на те, що ТОВ «Профуна», всупереч вимогам статті 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», використовуються стаціонарні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання дозволу на викиди цими стаціонарними джерелами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову шляхом тимчасового зупинення діяльності відповідача у частині використання (експлуатації) стаціонарних неорганізованих джерел викидів - шедів №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд №28, буд. 1 , на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, до моменту внесення змін до раніше отриманого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами № 1822086501-239 від 23.03.2018 або отримання окремого дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - шедами №№ 11, 12, 13, 14, 15, 16 на об`єкті - звіроферма, що розташована за вищевказаною адресою.
Вищевикладеним спростовуються доводи касаційної скарги відповідача в означеній вище частині.
Щодо проектування і організації санітарно-захисних зон, проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, колегія суддів враховує таке.
Задовольняючи позов у цій частині суди обох інстанцій виходи з того, що проект організації санітарно-захисної зони відповідачем не розроблявся та санітарно-захисна зона навколо виробничих майданчиків відповідача (цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області та звіроферму на території Сінгурівської сільської ради Житомирського району, за межами населеного пункту, комплекс будівель та споруд № 28, будинок 1) не встановлювалася.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» підприємства, установи, організації та громадяни при розробленні і використанні нових технологій, проектуванні, розміщенні, будівництві, реконструкції та технічному переобладнанні підприємств, виробничих об`єктів і споруд будь-якого призначення, плануванні та забудові населених пунктів, курортів, проектуванні і будівництві каналізаційних, очисних, гідротехнічних споруд, інших об`єктів зобов`язані дотримуватись вимог санітарного законодавства.
Планування і забудова населених пунктів, курортів повинна передусім передбачати створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і зміцнення здоров`я громадян.
Пунктом 5.4 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19.06.1996 (далі - ДСП № 173), передбачено, що промислові, сільськогосподарські та інші об`єкти, що є джерелами забруднення навколишнього середовища хімічними, фізичними та біологічними факторами, при неможливості створення безвідходних технологій повинні відокремлюватись від житлової забудови санітарно-захисними зонами.
Санітарно-захисну зону слід встановлювати від джерел шкідливості до межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально - профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд та ін., а також територій парків, садів, скверів та інших об`єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садівницьких товариств та інших, прирівняних до них об`єктів, в тому числі: для підприємств з технологічними процесами, які є джерелами забруднення атмосферного повітря шкідливими, із неприємним запахом хімічними речовинами та біологічними факторами, безпосередньо від джерел забруднення атмосфери організованими викидами (через труби, шахти) або неорганізованими викидами (через ліхтарі будівель, димлячі і паруючі поверхні технологічних установок та інших споруд, тощо), а також від місць розвантаження сировини, промпродуктів або відкритих складів.
Відповідно до положень статті 114 Земельного кодексу України санітарно-захисні зони створюються навколо об`єктів, які є джерелами виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою відокремлення таких об`єктів від територій житлової забудови.
У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об`єктів, об`єктів соціальної інфраструктури та інших об`єктів, пов`язаних з постійним перебуванням людей.
Пунктом 1.8 Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 09.03.2006 № 108 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2006 за № 341/12215), розмежовані визначення нормативної та фактичної санітарно-захисної зони.
Санітарно-захисна зона - функціональна територія між промисловим підприємством або іншим виробничим об`єктом, що є джерелом надходження шкідливих чинників в навколишнє середовище, і найближчою житловою забудовою (чи прирівняними до неї об`єктами), яка створюється для зменшення залишкового впливу цих факторів до рівня гігієнічних нормативів з метою захисту населення від їх несприятливого впливу (далі - СЗЗ).
Нормативна СЗЗ - мінімальна санітарно-захисна зона для окремих видів виробництв залежно від класу їх небезпеки, розмір якої визначено нормативними документами санітарного законодавства, зокрема санітарною класифікацією підприємств, виробництв, споруд (ДСП-173-96) та іншими діючими на цей час нормативними документами.
Фактична СЗЗ - санітарно-захисна зона, розмір якої встановлюється для конкретного промислового чи іншого виробничого об`єкта залежно від ступеня його впливу на навколишнє середовище і можливої небезпеки для здоров`я населення відповідно до санітарного законодавства.
Додатком № 5 ДСП № 173 визначено нормативний розмір санітарно захисної зони (СЗЗ) для норкової ферми, «звірівницьких підприємств» (3 клас небезпеки) - 300 метрів.
Водночас, правилами охорони праці для господарств звірівництва, затвердженими наказом Комітету нагляду за охороною праці № 96 від 27.05.1998, відстань від звірівницької ферми (найближчого шеда) потужністю до 10 тис. умовної самки норки до кордону житлової забудови повинна бути не менше 300 м, від звірівницької ферми (потужністю від 10 до 20 тис. умовної самки норки) - не менше 1000 м, від звірівницької ферми (потужністю більше 20 тис. умовної самки норки) - не менше 1200 м.
Пунктом 5.10 ДСП № 173 передбачено, що у санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:
- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих, аварійних селищ;
- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;
- спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
- охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд водопровідної розподільної мережі.
За вимогами пункту 5.13 ДСП № 173, територія санітарно-захисної зони має бути розпланованою та упорядкованою.
Пунктом 5.14 ДСП № 173 встановлено, що проект організації санітарно-захисної зони слід розробляти в комплексі з проектом будівництва (реконструкції) підприємства з першочерговою реалізацією заходів, передбачених у зоні.
Згідно із пунктом 5.5 ДСП № 173, розміри санітарно-захисних зон для промислових підприємств та інших об`єктів, що є джерелами виробничих шкідливостей, слід встановлювати відповідно до діючих санітарних норм їх розміщення при підтвердженні достатності розмірів цих зон за «Методикой расчета концентраций в атмосферном воздухе вредных веществ, содержащихся в выбросах предприятий» ОНД-86, розрахунками рівнів шуму та електромагнітних випромінювань з урахуванням реальної санітарної ситуації (фонового забруднення, особливостей рельєфу, метеоумов, рози вітрів та ін.), а також даних лабораторних досліджень щодо аналогічних діючих підприємств та об`єктів.
У тих випадках, коли розрахунками не підтверджується розмір нормативної санітарно - захисної зони або неможлива її організація в конкретних умовах, необхідно приймати рішення про зміну технології виробництва, що передбачає зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу, його перепрофілювання або закриття.
Встановивши, що проект організації санітарно-захисної зони відповідачем не розроблявся та санітарно-захисна зона навколо виробничих майданчиків відповідача не встановлювалася, суди дійшли висновку про наявність підстав для вжиття щодо ТОВ «Профуна» заходів реагування у вигляді зупинення діяльності підприємства в частині будь-якого використання звіроферми до моменту розроблення відповідачем проектів організації санітарно-захисних зон спірних об`єктів та організації санітарно-захисних зон цих об`єктів.
Отже, задовольняючи позов в цій частині суди попередніх інстанцій не врахували, що порушення вимог щодо розроблення та організації санітарно-захисних смуг не входить до переліку підстав, визначених пунктом «в» частини першої статті 202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», які дають змогу встановити обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємства.
Також, у справі №160/7772/18 (постанова від 22.10.2021) Верховний Суд сформулював висновок щодо визначення суті, правового значення, основних ознак, умов і підстав застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю), які визначені як необхідні, оперативні та превентивні способи впливу на порушника з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей. Застосування таких заходів обумовлюється виключно наявністю підстав, які свідчать про наявність для життя і здоров`я людей загрози внаслідок забруднення довкілля.
Водночас Верховний Суд зазначив, що застосування заходів реагування є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об`єкті порушень вимог у сфері природоохоронного законодавства, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.
Також, Верховний Суд у постановах від 11.09.2019 у справі № 807/1410/17 та від 31.03.2021 у справі №804/3983/18 звертав увагу на те, що захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Водночас зупиняючи (тимчасово) господарську діяльність відповідача, суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які свідчать про наявність для життя і здоров`я людей загрози внаслідок нерозроблення відповідачем проектів організації санітарно-захисних зон спірних об`єктів та організації санітарно-захисних зон цих об`єктів.
Також суди зазначили, що оскільки звіроферма, що розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Сінгурівська сільська рада, комплекс будівель та споруд № 28, буд. 1 , на якій здійснюється утримання, відгодівля та розведення хутрових тварин - норок, та цех з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області , є діючими об`єктами, тому є необхідним проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Такі висновки судів попередніх інстанцій слугували підставою для вжиття щодо ТОВ «Профуна» заходів реагування у вигляді зупинення діяльності підприємства в частині будь-якого використання звіроферми до моменту отримання ТОВ «Профуна» висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон спірних об`єктів.
Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками судів попередніх інстанції, з огляду на таке.
Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» регулює суспільні відносини, які виникають у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, визначає відповідні права і обов`язки державних органів, підприємств, установ, організацій та громадян, встановлює порядок організації державної санітарно-епідеміологічної служби і здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду в Україні.
У статті 1 цього Закону терміни вживаються у наступному значенні:
державна санітарно-епідеміологічна експертиза - це вид професійної діяльності органів державної санітарно-епідеміологічної служби, що полягає у комплексному вивченні об`єктів експертизи з метою виявлення можливих небезпечних факторів у цих об`єктах, встановленні відповідності об`єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а у разі відсутності відповідних санітарних норм - в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об`єкта для здоров`я та життя людини;
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об`єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров`я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов`язковим для виконання власником об`єкта експертизи;
об`єкт державної санітарно-епідеміологічної експертизи - будь-яка діяльність, технологія, продукція та сировина, проекти нормативних документів, реалізація (функціонування, використання) яких може шкідливо вплинути на здоров`я людини, а також діючі об`єкти та чинні нормативні документи у випадках, коли їх шкідливий вплив встановлено в процесі функціонування (використання), а також у разі закінчення встановленого терміну дії висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» державній санітарно-епідеміологічній експертизі підлягають:
проекти міждержавних, державних цільових, регіональних, місцевих і галузевих програм соціально-економічного розвитку;
інвестиційні проекти і програми у випадках і порядку, встановлених законодавством;
схеми, передпроектна документація, що стосується районного планування і забудови населених пунктів, курортів тощо;
проекти нормативно-технічної, інструкційно-методичної документації, що стосується здоров`я та середовища життєдіяльності людини;
продукція, напівфабрикати, речовини, матеріали та небезпечні фактори, використання, передача або збут яких може завдати шкоди здоров`ю людей;
документація на розроблювані техніку, технології, устаткування, інструменти тощо;
діючі об`єкти, у тому числі військового та оборонного призначення.
Водночас, за приписами статті 12 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» рішення про необхідність і періодичність проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи діючих об`єктів приймається відповідними посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби. Висновок щодо результатів державної санітарно-епідеміологічної експертизи затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем.
Із змісту наведених правових норм слідує, що санітарно-епідеміологічній експертизі обов`язково підлягають розроблені проекти, а діючі об`єкти підлягають такій експертизі саме на підставі рішення відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби про необхідність і періодичність проведення такої експертизи.
Проте в матеріалах справи відсутня, та судами попередніх інстанцій така інформація не встановлювалася, яка б вказувала на те, що посадовою особою державної санітарно-епідеміологічної служби приймалося рішення про необхідність проведення ТОВ «Профуна» санітарно-епідеміологічної експертизи.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що судами попередніх інстанцій не доведено наявності підстав для покладення на відповідача обов`язку з проведення санітарно-епідеміологічної експертизи.
Водночас, згідно із пунктом «л» статті 41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, районів, міст, районів у містах та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям, на транспорті та їх заступникам у межах відповідних територій (об`єктів транспорту) надаються повноваження застосовування передбачених цим Законом заходів для припинення порушення санітарного законодавства.
Своєю чергою, заходи щодо припинення порушення санітарного законодавства визначені статтею 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення».
Згідно із положеннями цієї статті, головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:
а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм;
б) обмеження, тимчасова заборона або припинення будівництва, реконструкції та розширення об`єктів у разі відступу від затвердженого проекту;
в) тимчасова заборона виробництва, заборона використання та реалізації хімічних речовин, технологічного устаткування, будівельних матеріалів, біологічних засобів, товарів народного споживання, джерел іонізуючих випромінювань в разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації, а також якщо їх визнано шкідливими для здоров`я людей;
г) обмеження, зупинення або заборона викидів (скидів) забруднюючих речовин за умови порушення санітарних норм;
д) зупинення або припинення інвестиційної діяльності у випадках, встановлених законодавством;
е) внесення власникам підприємств, установ, організацій або уповноваженим ними органам подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, зазначених у абзаці шостому частини першої статті 7 цього Закону;
є) вилучення з реалізації (конфіскація) небезпечних для здоров`я хімічних та радіоактивних речовин, біологічних матеріалів у порядку, що встановлюється законодавством.
Іншим посадовим особам органів державної санітарно-епідеміологічної служби надаються повноваження застосовувати заходи для припинення порушення санітарних норм, передбачені пунктом «а» (в частині обмеження, тимчасової заборони діяльності підприємств, установ, організацій, об`єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм), пунктами «в», «г», «е» та «є» цієї статті.
На вимогу посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної служби виконання заходів для припинення порушень санітарного законодавства у необхідних випадках здійснюється із залученням поліцейських.
Проте, в матеріалах справи відсутні будь які документи щодо реагування посадових осіб органів державної санітарно-епідеміологічної служби на інкриміноване відповідачу порушення санітарного законодавства.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для зупинення (тимчасово) діяльності відповідача, в частині будь-якого використання звіроферми, до моменту отримання ТОВ «Профуна» висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів.
VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Таким чином приймаючи до уваги те, що у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій помилковими є лише частина висновків, а інші висновки є законними і обґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень у частині (щодо неправильно вирішеної частини позовних вимог) та ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись статтями 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Профуна» задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №240/9382/19 скасувати в частині тимчасового зупинення діяльності ТОВ «Профуна» в частині будь-якого використання звіроферми та цеху з виробництва кормів з морозильною камерою та складськими приміщеннями по вул. Зарічній, 83 в с. Сінгури Житомирського району Житомирської області до моменту: розроблення проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів; отримання висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи щодо розроблених проектів організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів; організації санітарно-захисних зон зазначених об`єктів.
У цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №240/9382/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
Я. О. Берназюк
А. А. Єзеров