№ 240/9951/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2023 року

м. Київ

справа № 240/9951/19

адміністративне провадження № К/9901/8245/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №240/9951/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення коштів, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року (головуючий суддя - Панкеєва В.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Ватаманюка Р.В., суддів - Драчук Т.О., Полотняка Ю.П.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. Позивач у серпні 2019 року звернувся до суду із позовом, у якому просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні (невиплати індексації грошового забезпечення) за період з 06 червня 2017 року по 30 травня 2019 року в сумі 129612 грн 21 коп.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що проходив військову службу у Збройних силах України та перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .

3. Указав, що при звільненні з військової служби йому не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день звільнення 06 червня 2017 року.

4. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу, тобто по 06 червня 2017 року.

5. 30 травня 2019 року на виконання зазначеного судового рішення відповідачем виплачено індексацію грошового забезпечення у розмірі 22313 грн 24 коп.

6. Переконує, що не виплативши йому при звільненні з військової служби всі суми, передбачені законодавством, Військова частина НОМЕР_1 порушила його конституційні права на соціальний захист, а тому підлягають застосуванню положення статті 117 КЗпП України та виплата йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

7. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року адміністративний позов задоволено частково:

- стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію за затримку розрахунку при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення за рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року по справі № 240/5196/18) за період з 11 квітня 2019 року по 30 травня 2019 року.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

8. Суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» вирішив, що оскільки індексацію позивачу виплачено на виконання рішення суду у справі №240/5196/18, то позивачем набуто право на отримання індексації з моменту набрання рішення законної сили, тобто з 11 квітня 2019 року.

9. Зазначив, що коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати указаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» є порушення установлених строків саме виплати нарахованих доходів.

10. Таким чином, дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність права позивача на отримання компенсації за затримку розрахунку з моменту звільнення, тобто з 06 червня 2017 року.

11. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що КЗпП України не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

13. При цьому, положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

14. Указав, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

15. Звернув увагу на те, що індексацію позивачу виплачено на виконання рішення суду у справі №240/5196/18, тобто позивачем набуто право на отримання індексації з моменту набрання рішенням законної сили, а саме з 11 квітня 2019 року.

16. Отже, дійшов висновку про відсутність права на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була установлена судом.

Короткий зміст касаційної скарги

17. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, у березні 2020 року ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове про задоволення позовних вимог.

18. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

19. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 серпня 2019 року у справі №826/9793/18, від 18 липня 2019 року у справі №821/2029/17, від 05 грудня 2019 року у справі №806/409/17, від 03 жовтня 2019 року у справі №813/1180/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16.

20. Указує, що спеціальним законодавством не урегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця.

21. З урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у зазначених вище постановах, вважає, що у даному випадку до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми трудового законодавства.

22. Переконує, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

23. Зазначає, що суди помилково визначили, що порушення прав позивача відбулося з 11 квітня 2019 року. Вважає, що порушення його права на отримання всіх сум необхідних до виплати при звільненні відбулось 06 червня 2017 року, а тому саме з цієї дати позивач має право на стягнення компенсації у вигляді середнього заробітку, відповідно до статті 117 КЗпП України.

24. Вважає, що висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим позиціям Верховного Суду у подібних правовідносинах, а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню.

Позиція інших учасників справи

25. 21 травня 2020 року до касаційного суду надійшов відзив Військової частини НОМЕР_1 на касаційну скаргу позивача.

26. Так, відповідач погодився із висновками суду апеляційної інстанції та додатково указав, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку Військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було, а тому вважає, що відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

27. 23 березня 2020 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

28. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 березня 2020 року для розгляду справи №240/9951/19 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мельник-Томенко Ж.М., Шишова О.О.

29. Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

30. Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у справі №240/9951/19 від 19 лютого 2020 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

31. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2023 року для розгляду справи №240/9951/19 визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Жука А.В., суддів -Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

32. Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №240/9951/19 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.

33. Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи №240/9951/19 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

34. ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України на посаді командира електротехнічного відділення освітлювальних станцій електротехнічного взводу інженерно-технічної роти інженерного батальйону.

35. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №29-рс від 30 травня 2017 року (а.с. 11) позивача звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я з виключення з військового обліку).

36. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №109 від 06 червня 2017 року (а.с.12) позивача виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення.

37. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року, у справі №240/5196/18 позов ОСОБА_1 задоволено, зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу частини, тобто з 06 червня 2017 року. Це рішення суду набрало законної сили 11 квітня 2019 року.

38. Зі змісту виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 установлено, що індексацію у розмірі 22 313 грн 24 коп. нараховано позивачу 30 травня 2019 року.

39. Вважаючи, що право на отримання індексації набуте ним з 06 червня 2017 року, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за затримку повного розрахунку при звільненні.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

40. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 06 травня 2020 року слідує, що провадження у справі відкрито з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

42. Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

43. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених КАС України, зазначає таке.

44. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

45. Статтею 47 КЗпП України (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено правило, за яким власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

46. Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

47. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

48. Положеннями статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

49. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

50. Закріплені у статтях 116 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

51. Суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог указав, що КЗпП України не регулює питання проходження військової служби. Зокрема, стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

52. При цьому, зазначив, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають такого виду відповідальності адміністрації установи, як виплату середнього заробітку за час затримки нарахування та здійснення виплат при звільненні, а також даний акт не містить відсильної норми про права військовослужбовця щодо отримання такої компенсації.

53. Указав, що стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати.

54. Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

55. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

56. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року у справі №240/5196/18, визнано право ОСОБА_1 на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу частини, тобто по 06 червня 2017 року. Указане рішення набрало законної сили 11 квітня 2019 року.

57. Отже, судовим рішенням яке набрало законної сили, установлено право позивача на виплату індексації грошового забезпечення за відповідний період.

58. З аналізу статей 47 116 117 КЗпП України убачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

59. Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору та відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, індексація, вихідна допомога тощо).

60. Подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №813/1180/18 та від 26 червня 2019 року у справі №826/15235/16, на які указував у своїй касаційній скарзі позивач, обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Суд вважає такі висновки застосовними до спірних правовідносин.

61. Так, судами установлено, що з 06 червня 2017 року позивача виключено зі списків особового складу військової частини. Водночас, остаточний розрахунок з позивачем проведено 30 травня 2019 року на підставі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №240/5196/18.

62. Указана обставина сторонами не заперечувалась.

63. Отже, наведене свідчить про те, що остаточна виплата всіх належних позивачу сум була здійснена Військовою частиною НОМЕР_1 з порушенням строків, установлених статтею 116 КЗпП України, а тому Верховний Суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав, визначених статтею 117 КЗпП України, для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку.

64. Суд повторно звертає увагу на те, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №240/5196/18 визнано право ОСОБА_1 на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу частини, тобто по 06 червня 2017 року.

65. З огляду на викладене, Суд вважає помилковими висновок суду першої інстанції про те, що позивачем набуто право на індексацію грошового забезпечення лише 11 квітня 2019 року.

Щодо періоду за який слід обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку Суд зазначає таке.

66. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

67. Частиною четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

68. Відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

69. За змістом пункту 37.1.1 розділу ХХХVIІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №638/15329 (далі - Інструкція №638/15329, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення з військової служби посадові оклади, оклади за військовими званнями та щомісячні додаткові види грошового забезпечення виплачуються: особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які до дня отримання військовою частиною наказу або повідомлення про звільнення з військової служби займають посади, на які були призначені, - до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж за один місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення (з урахуванням пункту 37.2 цієї Інструкції).

70. Відповідно до пункту 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008; тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

71. Судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №109 від 06 червня 2017 року (а.с.17), старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 06 червня 2017 року виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.

72. Суд зазначає, що початок і закінчення проходження військової служби визначається статтею 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Так, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

73. Таке виключення зі списків особового складу частини оформлюється наказом військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), в списках якої перебуває звільнений військовослужбовець.

74. Крім того, за змістом пункту 37.1.1 розділу ХХХVIІ Інструкції №638/15329 включно по день виключення військовослужбовця зі списків особового складу йому виплачується грошове забезпечення.

75. Отже, системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить, що закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо), про що приймається наказ. Тобто, до моменту прийняття наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, останній вважається таким, що проходить військову службу.

76. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №380/404/20 та від 10 грудня 2020 року у справі №810/2184/16 та є застосовною до спірних правовідносин.

77. За змістом статей 116 та 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

78. З огляду на викладене, проаналізувавши зазначені норми права, Суд констатує, що першим днем, з якого слід обраховувати середній заробіток за час затримки розрахунку є [день] наступний за днем виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини, а саме 07 червня 2017 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

79. Суд касаційної інстанції повторно наголошує на тому, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

80. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

81. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

82. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

83. При новому розгляді спору суду першої інстанції необхідно взяти до уваги наведене у цій постанові, здійснити розрахунок середнього заробітку відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, застосувати у разі необхідності принцип співмірності середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні [за період з 07 червня 2017 року по 30 травня 2019 року] розміру виплат, які не сплатив відповідач позивачу при звільненні, і, з урахуванням установленого та відповідно до чинного законодавства, прийняти відповідне рішення.

IV. Висновки щодо судових витрат

84. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року у справі №240/9951/19 - скасувати.

3. Справу №240/9951/19 направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду