13.10.2023

№ 243/5859/16-ц

Постанова

Іменем України

30 червня 2021 року

м. Київ

справа № 243/5859/16-ц

провадження № 61-18161св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2019 року у складі судді Мінаєва І. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Новікової Г. В., Никифоряка Л. П.,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2002 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Постановою місцевого суду Слов`янського району Донецької області від

17 червня 2002 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь

ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , з усіх видів заробітної плати по 1/4 частині всіх видів доходу, але не менше 1/2 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян України на місяць, з 10 червня 2002 року до повноліття. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Короткий зміст заяви про заміну сторони виконавчого провадження

У липні 2019 року ОСОБА_1 , від імені якої діяла її представник ОСОБА_4 , подала заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні №52206455 (далі - ВП № 52206455) з примусового виконання постанови місцевого суду Слов`янського району Донецької області від 27 червня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

На обґрунтування заявлених вимог зазначала, що постановою місцевого суду Слов`янського району Донецької області від 27 червня 2002 року з

ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше

1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян України, щомісячно, починаючи з 10 червня 2002 року до досягнення нею повноліття. 03 серпня

2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області видано дублікат виконавчого листа про стягнення аліментів на її утримання.

З 15 лютого 2019 року її мати ОСОБА_2 покинула місце своєї реєстрації і фактичного проживання та припинила будь-які стосунки з нею, однак аліменти, які стягуються на її утримання, ОСОБА_2 продовжує отримувати та витрачати у своїх цілях. Мати відмовляється повертати гроші, тим самим позбавляє її єдиного засобу існування.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 разом з нею не проживає, але продовжує отримувати аліменти, стягнуті за рішенням суду на її утримання, заявник просила замінити стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання постанови місцевого суду Слов`янського району Донецької області від 27 червня 2002 року, з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено.

Замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ОСОБА_2 на стягувача ОСОБА_1 у ВП № 52206455, яке здійснюється на підставі дубліката виконавчого листа № 6/243/222/2016 (№ 243/5859/16-ц), виданого

12 вересня 2016 року згідно з постановою місцевого суду Слов`янського району Донецької області від 27 червня 2002 року у справі за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до положень статті 179 Сімейного кодексу України (далі - СК України) аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, яка має право брати участь у розпорядженні ними. Право на мирне володіння своїм майном передбачено також статтею 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Урахувавши, що стягувач ОСОБА_2 не проживає однією родиною зі своєю донькою, отримує аліменти на її утримання та витрачає їх у своїх цілях, що позбавляє ОСОБА_1 засобів до існування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянув справу за відсутності належного повідомлення боржника ОСОБА_3 , що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Разом з тим, урахувавши положення статті 179 СК України та встановлений судом факт використання ОСОБА_2 стягнутих на її користь аліментів не на утримання дитини ( ОСОБА_1 ), суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_3 , у якій заявник просив скасувати ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 листопада 2020 року, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій не з`ясували обставини, що мають істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження. Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам законності (відповідність нормам матеріального права, що підлягають застосуванню, а при їх відсутності - закону, що регулює подібні правовідносини, або загальним засадам і змісту законодавства України) та обґрунтованості (повне відображення обставин і правових наслідків, що відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні).

Зазначав, що у матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують повноваження ОСОБА_4 на підпис поданої від імені ОСОБА_1 заяви про заміну сторони виконавчого провадження, оскільки первинним документом, у якому визначаються повноваження адвоката на вчинення дій від імені та в інтересах клієнта, є договір про надання правової допомоги, тоді як наявність лише ордера, не дає права на підпис позовної заяви від імені клієнта.

Вказував на те, що апеляційний суд не прийняв до уваги та не надав належної оцінки наданим ним розпискам від 03 лютого 2019 року та від 02 грудня

2019 року, що були написанні особисто ОСОБА_2 , які є підтвердженням повної сплати аліментів на утримання їх спільної доньки ОСОБА_1 . Зазначав, що він повністю розрахувався з

ОСОБА_2 по сплаті аліментів, у зв`язку з чим вона подала відповідну заяву до виконавчої служби і відповідне виконавче провадження закрито, а тому відсутні підстави для заміни сторони виконавчого провадження щодо виконання рішення про стягнення з нього аліментів на утримання ОСОБА_1 , що фактично призведе до зобов`язання повторно сплачувати аліменти.

Зауважив, що ОСОБА_4 є рідною сестрою ОСОБА_2 , яка разом із

ОСОБА_1 вигнали з квартири ОСОБА_2 з її малолітніми дітьми.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , витребувано справу з місцевого суду.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 11 березня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

За змістом частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 червня 2002 року постановою місцевого суду Слов`янського району Донецької області стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по 1/4 частині всіх видів доходу, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян України на місяць, починаючи стягнення з 10 червня 2002 року до повноліття дитини.

На виконання зазначеного судового рішення, 03 серпня 2016 року видано дублікат виконавчого листа № 6/243/222/2016 (№ 243/5859/16-ц), який в подальшому було пред`явлено до виконання до Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 52206455.

З 15 лютого 2019 року ОСОБА_2 покинула місце своєї реєстрації, що збігається з місцем реєстрації проживання неповнолітньої ОСОБА_1 , та припинила будь-які стосунки з нею.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частинами першою, другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Зазначеній нормі кореспондує частина п`ята статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Системний аналіз зазначених норми закону дає підстави для висновку, що правонаступництво у виконавчому провадженні означає перехід прав і обов`язків сторони виконавчого провадження (стягувача або боржника) від однієї особи (правопопередника) до іншої особи (правонаступника), у зв`язку з правонаступництвом у матеріальних правовідносинах.

Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 686/5377/18.

ОСОБА_1 обґрунтовувала заяву про заміну сторони виконавчого провадження, посилаючись на те, її матір ОСОБА_2 використовує аліменти на її (заявника) утримання не за цільовим призначенням.

Задовольняючи заяву про заміну сторони виконавчого провадження, суди попередніх інстанцій посилалися на те, що відповідно до статті 179 СК України, аліменти є власністю дитини, а тому вона має право брати участь у розпорядження ними.

Верховний Суд не погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», які безпосередньо регулюють питання заміни сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Зокрема, невиконання одним із батьків своїх повноважень щодо утримання дитини, нецільове використання аліментів, право неповнолітньої дитини на самостійне одержання коштів та самостійне розпорядження ними не є підставами для правонаступництва у розумінні статті 442 ЦПК України та частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 693/1065/19.

Згідно із статтею 129 Конституції України та статті 2 ЦПК України однією з головних засад здійснення судочинства в Україні є обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 18 ЦПК України визначено обов`язковість судового рішення.

У контексті положень статей 129 129-1 Конституції України, статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статей 2 18 ЦПК України виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією із гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі.

Верховний Суд виходить з того, що судове рішення є актом судового розгляду справи, його метою є досягнення юридичної визначеності у спірних правовідносинах, воно є обов`язковим до виконання. У резолютивній частині рішення суду знаходить відображення присуд суду, в якому викладено висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.

Постановою місцевого суду Слов`янського району Донецької області від

17 червня 2002 року стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь

ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_1 ,

На підставі зазначеного судового рішення виникло правовідношення, в якому ОСОБА_2 зобов`язана використовувати отримувані нею аліменти на утримання доньки ОСОБА_1 , відповідно до вимог закону.

Посилання заявниці на те, що заміна сторони у виконавчому провадженні має відбуватися на підставі статті 179 СК України, є безпідставним з огляду на таке.

Відповідно до статті 179 СК України самостійне отримання аліментів неповнолітньою дитиною є її правом. Однак, ОСОБА_1 не зверталась до суду із відповідним позовом, направленим на його реалізацію.

Суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули та не урахували, що заміна сторони виконавчого провадження є процесуальною дією та здійснюється лише у разі вибуття відповідної сторони. Питання заміни сторони виконавчого провадження врегульовані статтею 442 ЦПК України та статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження, які не містять такої підстави процесуального наступництва, як неналежне виконання стороною виконавчого провадження (стягувачем) своїх обов`язків, а тому помилковими є висновки судів про наявність підстав для заміни сторони виконавчого провадження на підставі норми матеріального права - статті 179 СК України.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною третьою статті 181 СК України встановлено такий спосіб утримання дитини батьками, як сплата аліментів за рішенням суду одним із батьків на користь іншого з батьків, з ким проживає дитина.

На час перегляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття, а тому стягнення періодичних платежів щодо виплати аліментів припинилося. Стягувач, яким згідно постанови місцевого суду Слов`янського району Донецької області від

17 червня 2002 року є ОСОБА_2 , має право на стягнення заборгованості зі сплати аліментів, у разі її наявності. Однак, зазначене повинно бути предметом судового розгляду у іншому позовному провадженні, а тому не може встановлюватися при вирішенні процесуального питання заміни сторони виконавчого провадження.

Згідно відкритих даних Автоматизованої системи виконавчого провадження

ВП № 52206455 відкрите 15 вересня 2016 року та знаходиться на стадії примусового виконання у Слов`янському МРВ ДВС Східного МРУ МО (м. Харків). Дані про його закінчення на підставі заяви стягувача, поданої у 2019 року, відсутні.

Посилання ОСОБА_3 на відсутність належних доказів на підтвердження повноважень представника неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на подачу заяви про заміну сторони виконавчого провадження, яким є договір про надання правової допомоги є необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦПК України неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України).

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Заява про заміну сторони виконавчого провадження підписана представником неповнолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , на підтвердження повноважень якої надано договір про надання правової допомоги від 01 січня 2019 року № 01-01-18цв, умовами якого передбачено делеговане

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на подання відповідних матеріалів до суду адвокатом Алешковою Н. В. та користування нею іншими процесуальними правами, передбаченими процесуальним законодавством України.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина друга статті 412 ЦПК України).

Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій при вирішенні питання про заміну сторони виконавчого провадження неправильно застосували положення статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні зазначеної заяви.

Керуючись статтями 141 400 409 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 04 листопада

2020 рокускасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , від імені якої діяла ОСОБА_4 , про заміну сторони виконавчого провадження

№ 52206455 з примусового виконання постанови Слов`янського міськрайонного

суду Донецької області від 27 червня 2002 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко