Постанова
Іменем України
28 січня 2020 року
м. Київ
справа № 243/9544/17
провадження № 61-40386св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Міська дитяча лікарня»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року у складі судді Кузнецова Р. В. та постанову Апеляційного суду Донецької області
від 14 червня 2018 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Будулуци М. С., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального лікувально-профілактичного закладу «Міська дитяча лікарня» (далі - КЛПЗ «Міська дитяча лікарня»), третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що з липня 1995 року вона працювала палатною медичною сестрою педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня». Наказом від 12 жовтня 2017 року № 143 їй оголошено догану на підставі доповідної записки лікаря-ординатора ОСОБА_4 від 29 вересня 2017 року та завідуючої відділенням ОСОБА_10 від 09 жовтня 2017 року.
28 вересня 2017 року близько 24 години в лікарню надійшла дитина ОСОБА_3 з ознаками алергічного дерматиту. Виконуючи призначення лікаря ОСОБА_4 , вона зробила дитині укол та помітила, що у нього є почервоніння в області полових органів. Вранці 29 вересня 2017 року вона доповіла лікарю, що при збирані сечі хлопчик плакав і скаржився на біль, у зв`язку з чим вона спитала у лікаря чи можна дитину показати урологу або хірургу, на що лікар сказала: «добре», після чого у листку призначень вона написала «уролог». 08 жовтня 2017 року згідно із записом лікаря ендокринолога в історії хвороби дитини ОСОБА_5 вона кожні три години брала аналізи цукру в крові, та робила уколи інсуліну дитині в дозах приписаних ендокринологом, зокрема, о 18 год. 00 хв. вона вколола дитині 4 одиниці інсуліну, о 03 год. 00 хв. інсулін не колола, а дала їй два шматочки хліба. Ураховуючи, що запис «уролог» вона зробила з відома лікаря, інші свої дії записувала в зошит контролю хворих на діабет вважала, що не порушила функціональних обов`язків медичної сестри, пояснень щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку у неї не відбирали.
Наказом від 29 листопада 2017 року № 163 її звільнено за прогул (відсутність на роботі 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв. без поважних причин). Вважала зазначений наказ незаконним, оскільки 17 листопада 2017 року вона знаходилася на своєму робочому місці, але о 17 год. 40 хв. подзвонив її син, який є інвалідом дитинства ІІ групи та повідомив, що її колишній чоловік
ОСОБА_6 прийшов у квартиру та погрожував йому, у зв`язку з чим, вона о
17 год. 58 хв. подзвонила в поліцію, та попросила санітарку ОСОБА_7 побути у відділені допоки вона сходить додому для з`ясування обставин конфлікту, а тому вважала, що відсутність її на робочому місці з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв., виникла з поважних причин.
Зазначала, що з 2015 року адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» з надуманих мотивів видає накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та про звільнення з роботи, у зв`язку з чим, вона змушена витрачати свій час та здоров`я для досягнення справедливості шляхом звернення до суду за захистом порушеного права, що призводить до моральних страждань.
Крім того, відповідач видав наказ, яким зобов`язав її пройти обов`язковий психіатричний огляд, що є порушенням її конституційних прав та Закону України «Про психіатричну допомогу», у зв`язку з чим вона зверталася до поліції із заявою про порушення кримінального провадження за статтею 151 КК України. Такі протиправні дії відповідача призвели до ішемічної хвороби серця, з травня
2017 року вона перебуває на обліку у лікаря терапевта із зазначеним діагнозом.
Посилаючись на наведене позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила скасувати накази КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» від 12 жовтня 2017 року № 143 про оголошення догани та від 29 листопада 2017 року № 163 про звільнення, поновити її на роботі на посаді медичної сестри педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня», стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наказ від 12 жовтня 2017 року № 143 є законним, оскільки роботодавцем доведено наявність вини ОСОБА_1 у вчинених дисциплінарних проступках, при обранні виду дисциплінарного стягнення ураховано в чому конкретно проявилися порушення ОСОБА_1 її функціональних обов`язків, що стало приводом для застосування дисциплінарного стягнення у виді догани; керівником лікарні урахована ступінь тяжкості вчиненого проступку та заподіяна ним шкода, а також обставини, за яких був вчинений проступок і попередня робота ОСОБА_1 , а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного наказу.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що ОСОБА_1 у порушення вимог посадової інструкції, відповідно до якої вона зобов`язана виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, залишила робоче місце у робочий час, не повідомивши про це адміністрацію медичного закладу чи будь-кого з осіб, яким вона підпорядковується, та була відсутня на роботі більше трьох годин без поважних причин. Її відсутність на роботі вплинула на виробничий процес, оскільки у цей час продовжували надходити хворі діти, у зв`язку з чим, адміністрація медичного закладу була змушена залучити медичну сестру з іншого відділення. Наказ від 29 листопада 2017 року № 163 винесений з дотриманням установленого законом порядку, обрання відповідачем такого виду стягнення як звільнення відповідає ступеню тяжкості вчиненого проступку, обставинам, за яких вчинено проступок, з урахуванням попередньої роботи працівника, а тому відсутні підстави для його скасування.
Постановою Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій заявник просила скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня 2018 року, і ухвалити у справі нове судове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яким передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (у тому числі відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Суди не надали належної оцінки поважності причин відсутності її на робочому місці, що виникла внаслідок протиправних дій її колишнього чоловіка ОСОБА_8 , який за її відсутності прийшов до квартири, у якій вона проживає разом з сином - інвалідом ІІ групи з дитинства, та почав знущатися над ним, а тому, отримавши повідомлення сина, вона змушена була тимчасово залишити робоче місце.
Вказувала на те, що суди також не урахували роз`яснення, викладені у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», зокрема, не з`ясували в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 (1) 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок та попередня робота працівника.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» на касаційну скаргу, у якому відповідач просив продовжити йому строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги отримав 28 серпня
2018 року, а тому не мав змоги надати відзив у встановлений судом строк, до
27 серпня 2018 року.
Наведені відповідачем обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на касаційну скаргу, а тому суд касаційної інстанції вважає можливим продовжити КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 , та приєднати його до матеріалів справи.
Відзив мотивований тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини справи, ухвалили законні та обгрунтовані рішення, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня
2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
З липня 1995 року ОСОБА_1 працювала палатною медичною сестрою педіатричного відділення КЛПЗ «Міська дитяча лікарня».
Згідно із медичною довідкою від 22 травня 2017 року, ОСОБА_1 перебуває на диспансерному обліку: атеросклеротичний кардіосклероз.
Наказом від 12 жовтня 2017 року № 143 за грубі порушення функціональних обов`язків медичній сестрі ОСОБА_1 оголошено догану. Підставою для винесення наказу стала доповідна записка лікаря-ординатора ОСОБА_4 на ім`я головного лікаря від 29 вересня 2017 року про те, що медична сестра ОСОБА_1 самовільно призначила консультацію уролога та хірурга дитині ОСОБА_9 , 3 р., зробивши в листку призначень відповідні записи. У бесіді із завідуючою відділенням свої дії аргументувала тим, що: «вивчивши історію хвороби, вона прийняла таке рішення». Крім того, відповідно до доповідної записки завідуючої відділенням ОСОБА_10 від 09 жовтня 2017 року, медична сестра ОСОБА_1 08 жовтня 2017 року самовільно, не поставивши до відома лікаря, ввела (двічі) дитині ОСОБА_5 (діагноз «цукровий діабет») препарат інсулін у дозуванні, що перевищує призначення міського ендокринолога. Таким чином, діями медичної сестри ОСОБА_1 , що виходять за межі її посадових обов`язків, була завдана шкода здоров`ю дитини. 12 жовтня 2017 року в бесіді із головним лікарем, у присутності лікуючого лікаря та старшої медичної сестри відділення, ОСОБА_1 визнала свої дії правильними, від написання пояснювальної записки відмовилася.
Згідно із протоколом «п`ятихвилинки» (передання-приймання зміни)
від 09 жовтня 2017 року, вранці 09 жовтня 2017 року о 07 год. 45 хв. завідуюча відділенням ОСОБА_10 приймала «п`ятихвилинку» від чергових медичних сестер. ОСОБА_1 доповіла, що 08 жовтня 2017 року о 18 год. 00 хв. вона ввела дитині ОСОБА_11 , яка перебувала на лікуванні з діагнозом «цукровий діабет», 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела самостійно 3 одиниці інсуліну без призначення лікаря. Лікуючим лікарем в історії хвороби зазначено, що зміни доз інсуліну призначених хворим пацієнтам, чергові медичні сестри обов`язково повинні узгоджувати з черговим лікарем, або з ендокринологом по телефону, самостійно робити підколювання інсуліну (додаткові уколи) без призначення лікаря є недопустимим.
Відповідно до протоколу службового розслідування від 11 жовтня 2017 року № 1 за фактом порушення посадової інструкції медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1. комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_2., в.о. завідуючої відділенням Білокобильської С. М., лікаря-ординатора
ОСОБА_4., старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14. та старшого інспектора ВК Цвєткової Ю. П. встановлено, що у медичній документації (лист призначень) медична сестра ОСОБА_1 самовільно, без узгодження з лікарем, змінила діагноз «Фімоз» та додала необхідність проведення консультацій хірурга, уролога, дерматолога. Уранці 29 вересня 2017 року на «п`ятихвилинці» свої дії ОСОБА_1 аргументувала тим, що «вона вивчила історію хвороби і прийняла таке рішення», надавати письмові пояснення своїх дій та брати участь в службовому розслідуванні відмовилася. Комісією встановлено, що ОСОБА_1 порушила посадову інструкцію (п. 2.5) та перевищила свої функціональні обов`язки, а тому з метою запобігання подібних випадків звернулася з клопотанням до адміністрації лікарні про накладення на неї дисциплінарного стягнення.
Згідно із протоколом службового розслідування від 11 жовтня 2017 року № 2 за фактом порушення посадової інструкції медичною сестрою педіатричного відділення ОСОБА_1., комісією у складі: головного лікаря ОСОБА_2., в.о. завідуючої відділенням Білокобильської С. М., лікаря-ординатора
ОСОБА_4., старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14. та старшого інспектора ВК Цвєткової Ю. П. встановлено, що 08 жовтня
2017 року, ОСОБА_1 о 18 год. 00 хв. ввела дитині ОСОБА_11 5 одиниць інсуліну (замість 4), а 09 жовтня 2017 року о 03 год. 00 хв. ввела 3 одиниці інсуліну, хоча така ін`єкція взагалі не була передбачена. Такі зміни у лікуванні пацієнта медична сестра ОСОБА_1 не погодила з лікуючим лікарем, або з черговим лікарем, прийняла рішення самостійно, про що доповіла на ранковій «п`ятихвилинці» 09 жовтня 2017 року. Під час обговорення грубих порушень (самостійна зміна дозування і самовільне введення сильнодіючого медикаменту) ОСОБА_1 своєї провини не визнала, від участі в службовому розслідуванні відмовилася. Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 своїми діями (які вона не заперечує і які підтверджені ксерокопією журналу обліку введення інсуліну) піддала дитину ризику виникнення важкого стану (гіпоглікемії - різке зниження цукру крові за 3 години в 3,5 рази). З урахуванням систематичних порушень функціональних обов`язків, відсутність критичного ставлення до своїх вчинків, небезпеки таких дій для хворих дітей, комісія клопотала перед адміністрацією лікарні про винесення відносно медичної сестри педіатричного відділення ОСОБА_1 , дисциплінарного стягнення за двома випадками, як стосовно дитини ОСОБА_12 так і дитини ОСОБА_5 , та направлення її на позачерговий профілактичний огляд до психіатричного диспансеру для отримання документу, що підтверджує спроможність її роботи в лікарні на посаді медичної сестри.
Головним лікарем ОСОБА_2 у присутності лікаря-педіатра
ОСОБА_13 та старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14 ,
ОСОБА_1 було запропоновано надати письмові пояснення щодо порушення функціональних обов`язків медичної сестри, але вона відмовилася надавати письмові пояснення, що підтверджується відповідним актом від 12 жовтня
2017 року.
Згідно з актом від 12 жовтня 2017 року, складеного старшою медичною сестрою відділення ОСОБА_14 , медичною сестрою ОСОБА_15 , ОСОБА_1 відмовилася від ознайомлення із наказом від 12 жовтня 2017 року № 143 «Про порушення функціональних обов`язків…».
Наказом від 29 листопада 2017 року № 163 ОСОБА_1 звільнено за прогул (відсутність на роботі 17 листопада 2017 року з 17 год. 30 хв. до 20 год. 40 хв., за відсутності поважних причин), з 29 листопада 2017 року. Підставою для звільнення зазначено доповідні записки старшої медсестри педіатричного відділення ОСОБА_14., медичної сестри ОСОБА_16 , молодшої медичної сестри ОСОБА_7 , чергового лікаря ОСОБА_17 (чергування за графіком
17 листопада 2017 року), відповідно до яких ОСОБА_1 о 17 год. 30 хв.
17 листопада 2017 року самовільно залишила місце роботи, не повідомивши безпосередніх керівників (старшу медичну сестру ОСОБА_14 або завідуючу відділенням ОСОБА_10 ). За розпорядженням завідуючої відділенням ОСОБА_10 . 17 листопада 2017 року до відділення прибула старша медична сестра ОСОБА_19 , яка також зафіксувала відсутність ОСОБА_1 на роботі та її повернення до лікарні о 20 год. 40 хв., про що 20 листопада 2017 року комісією складено акт про відсутність на роботі. Від надання письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі ОСОБА_1 відмовилась, про що також складено відповідний акт.
З наказом від 29 листопада 2017 року № 163, позивач була ознайомлена
29 листопада 2017 року, зазначила, що вона з ним не згодна, оскільки була відсутня на роботі з 18 год. 10 хв. до 20 год. 10 хв. з поважних причин (у зв`язку з сімейними обставинами).
Згідно із актом службової перевірки від 24 листопада 2017 року за фактом відсутності медичної сестри ОСОБА_1 на робочому місці комісією у складі головного лікаря ОСОБА_2.; заступника головного лікаря Неклюдової Т. Г., завідувача відділенням ОСОБА_10 .; старшої медичної сестри відділення ОСОБА_14.; старшого інспектора ВК Цветкової Ю. П., встановлено, що згідно із графіком роботи персоналу педіатричного відділення, 17 листопада 2017 року медична сестра ОСОБА_1 о 17 год. 30 хв., не попередивши старшу медичну сестру або завідуючу відділенням, самовільно залишила лікарню та повернулася на робоче місце о 20 год. 40 хв., від письмових та усних пояснень причин відсутності на робочому місці відмовилася. У зв`язку з виявленими порушеннями трудової дисципліни, комісія звернулася до адміністрації лікарні із клопотанням про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
21 листопада 2017 року адміністрація КЛПЗ «Міська дитяча лікарня» звернулась до колективу педіатричного відділення лікарні з клопотанням щодо надання згоди на звільнення палатної медичної сестри ОСОБА_1 за систематичні порушення функціональних обов`язків, відображених в протоколах службового розслідування від 20 листопада 2017 року та 11 жовтня 2017 року з урахуванням наказу від 12 жовтня 2017 року № 143.
У протоколі зборів трудового колективу педіатричного відділення міської дитячої лікарні від 23 листопада 2017 року зазначено про неодноразові порушення дисципліни, невиконання посадової інструкції медичною сестрою ОСОБА_1 , а також розглянуто клопотання адміністрації лікарні щодо надання згоди на звільнення ( ОСОБА_1 не є членом профспілки лікарні). За звільнення проголосували - 51 чоловік, проти звільнення- 1 чоловік.
Судами також установлено, що за рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 08 травня 2015 року у справі № 243/7289/14, ОСОБА_20 (син позивача), ІНФОРМАЦІЯ_2 визнаний недієздатним (страждає психічним розладом та є інвалідом ІІ групи), його опікуном призначено позивача ОСОБА_1
12 вересня 2015 року шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірваний.
Згідно із повідомленнями Слов`янського відділу поліції Головного управління національної поліції в Донецькій області (далі - Слов`янський ВП ГУНП в Донецькій області) неодноразово реєструвалися звернення позивача
ОСОБА_1 за фактом протиправних дій з боку колишнього чоловіка
ОСОБА_8
17 листопада 2017 року о 17 год. 58 хв. черговою частиною Слов`янського ВП ГУ НП у Донецькій області було прийнято повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_8 зайшов до її житла та погрожує розправою.
17 листопада 2017 року о 18 год. 02 хв. до відділу зі служби 102 надійшло повідомлення ОСОБА_1 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_8 прийшов до квартири та не бажає йти. На зазначений виклик виїжджали співробітники Управління патрульної поліції в м. Краматорськ та Слов`янськ, згідно з рапортом яких по приїзду на виклик о 18 год. 09 хв., місцезнаходження заявника
ОСОБА_1 встановити не вдалося, опитані мешканці багатоквартирного будинку її не знають, на телефонні дзвінки вона не відповідала.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (стаття 147 КЗпП України).
Статтею 149 КЗпП України передбачено, що порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівникам. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.
За змістом роз`яснень, викладених у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених статтями 147-1 148 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.
Підставою для оголошення догани ОСОБА_1 та винесення оскаржуваного наказу від 12 жовтня 2017 року № 143 стало виявлене відповідачем грубе порушення функціональних обов`язків позивачем.
Згідно посадової інструкції завданнями та обов`язками палатної сестри медичної педіатричного відділення, зокрема є робота згідно до графіку, який затверджено адміністрацією закладу (п.2.2.); забезпечення кваліфікованого догляду за хворими в лікувально-профілактичному закладі (п.2.3.); проведення простих діагностичних, лікувальних і фізіотерапевтичних процедур (п.2.4.); здійснення професійної діяльності під керівництвом лікаря (п.2.5.). Відповідно до п. 7.1. у своїй діяльності медична сестра підпорядковується старшій медичній сестрі відділення. Палатна медична сестра несе відповідальність: за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, а також невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачено цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього розпорядку,- в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України (п.4.1.).
Оцінивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення свідків, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування наказу від 12 жовтня 2017 року № 143 про оголошення ОСОБА_1 догани, оскільки, позивач самовільно, грубо порушуючи функціональні обов`язки медичної сестри, змінила діагноз хворій дитині, здійснивши запис діагноз «фімоз» у листок лікарських призначень, та самостійно на власний розсуд, здійснила запис до картки стаціонарного хворого щодо необхідності термінової консультації хірурга, уролога та дерматолога, а також, без узгодження з лікарями, створюючи серйозну загрозу здоров`ю та життю дитини, самовільно збільшила дозу введення інсуліну та додатково здійснила непередбачену ін`єкцію інсуліну.
За приписами пункту 4 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом зокрема у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу) (пункт 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9, зі змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів»).
Відповідно до пунктів 1.5 та 2.13 посадової інструкції палатної медичної сестри педіатричного відділення, ОСОБА_1 підпорядковується безпосередньо завідуючому відділенням, старшій сестрі медичній, головній сестрі медичній та зобов`язана виконувати правила трудового розпорядку.
Судами встановлено та не заперечується позивачем, що, залишаючи робоче місце, ОСОБА_1 у порушення вимог посадової інструкції та правил трудового розпорядку не повідомила про це завідуючого відділенням, або старшу чи головну медичну сестру, фактично залишивши хворих дітей без кваліфікованого догляду в лікувально-профілактичному закладі. Суди обгрунтовано не взяли до уваги доводи позивача про поважність причин відсутності її на робочому місці, з посиланням на те, що вони були викликані протиправною поведінкою її колишнього чоловіка по відношенню до її сина - інваліда ІІ групи з дитинства, оскільки ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення колишнім чоловіком будь-яких небезпечних, протиправних дій по відношенню до її сина, що змусило її, переймаючись за життя та здоров`я сина, залишити на тривалий час робоче місце палатної медсестри, відповідальної за забезпечення кваліфікованого догляду за хворими дітьми.
Встановивши, що позивач, у порушення вимог посадової інструкції була відсутня на роботі більше трьох годин безперервно без поважних причин, не повідомивши про це адміністрацію медичного закладу, чи будь-кого з осіб, яким вона підпорядковується, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, урахувавши ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, а також попередню роботу позивача, дійшов обгрунтованого висновку про законність та обгрунтованість наказу
від 29 листопада 2017 року № 169 про звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а отже відсутності підстав для задоволення її позову.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими. Доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи та переоцінки доказів, що перебуває поза межами повноважень касаційного суду, визначених статтею 400 ЦПК України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій правильно визначились з характером правовідносин, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи і надали належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.
Касаційна скарга заявника містить клопотання про розгляд справи за участю ОСОБА_1 .
Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої даної статті визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
Жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про необхідність призначення справи до судового розгляду, а тому, ураховуючи відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю, відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 06 квітня
2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 14 червня
2018 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак