№ 248/2216/14-ц

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 248/2216/14-ц

провадження № 61-23077св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ;

заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2 , державний виконавець відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Петренко Олеся Сергіївна, начальник відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макарова Наталія Василівна;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня 2014 року у складі судді Мацишин Л. С. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області

від 01 липня 2014 року у складі колегії суддів: Лісового О. О., Кішкіної І. В., Принцевської В. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, скасування акту опису майна, заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області (далі - ВДВС Селидівського МУЮ Донецької області), Лебедєва В. М., державний виконавець ВДВС Селидівського МУЮ Донецької області Петренко О. С., начальник ВДВС Селидівського МУЮ Донецької області Макарова Н. В.

Скарга мотивована тим, що у провадженні державного виконавця ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. знаходяться виконавчі провадження, відкриті по двом виконавчим листам, виданим 30 січня 2014 року Харцизьким міським судом Донецької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 пені за прострочку виплати аліментів на утримання дружини в сумі 25 612,12 грн та пені за прострочку виплати аліментів на утримання двох дітей в сумі 23 516,74 грн з судовим збором в сумі 235,74 грн, провадження по яким відкрито 04 лютого 2014 року. Крім того, на примусовому виконанні в ВДВС Селидівського МУЮ знаходяться виконавчі листи, видані Харцизьким міським судом Донецької області про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дружини та аліментів на утримання двох дітей.

У ході примусового виконання виконавчого листа про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей постановою начальника ВДВС Селидівського МУЮ від 14 лютого 2014 року було накладено арешт на його автомобіль та заборону його відчуження. Копію вказаної постанови отримав 03 квітня 2014 року, вважав її незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Крім того вказував, що 25 березня 2014 року державний виконавець ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. арештував у рахунок заборгованості за аліментами його автомобіль марки ЗАЗ-ДЕО реєстраційний номер НОМЕР_1 . Такі дій державного виконавця вважає неправомірними, а акт опису та арешту автомобілю від 25 березня 2014 року таким, що підлягає скасуванню.

В обґрунтування незаконності дій державних виконавців та незаконності постанови про накладання арешту від 14 лютого 2014 року та акта опису та арешту майна від 25 березня 2014 року вказував, що у постанові про накладання арешту від 14 лютого 2014 року зазначено, що вказана постанова винесена на підставі виконавчого листа, виданого 05 вересня 2011 року Харцизьким міським судом про стягнення аліментів у розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку на дітей, а в акті опису та арешту майна від 25 березня 2014 року підставою для складання акту зазначена сума заборгованості по аліментам 1/4 та 1/3 частини та загальна сума заборгованості по аліментам в сумі 58 026,61 грн, тобто вказані документи мають розбіжності. При цьому, вважав суму заборгованості по аліментам невірною, завищеною, а оскільки вартість його автомобілю значно перевищує суму фактичної заборгованості за аліментами, то постанова про накладання арешту, а також акт опису та арешту автомобілю є незаконними.

Також зазначав, що він не оскаржив акт опису та арешту автомобіля

від 25 березня 2014 року своєчасно, оскільки в цьому акті не вказано строк оскарження, та лише 03 квітня 2014 року, отримавши копію постанови про накладання арешту від 14 лютого 2014 року дізнався про можливість оскаржити його в десятиденний строк, тим самим захистити свої права.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконними дії начальника ВДВС Селидівського МУЮ Макарової Н. В. щодо складання постанови від 14 лютого 2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і скасувати постанову як незаконну. А також визнати незаконними дії державного виконавця ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. у складанні акта опису та арешту автомобіля марки ЗАЗ-ДЕО, реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 25 березня 2014 року та скасувати цей документ, як незаконний.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня

2014 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що предметом оскарження у цій справі є дії державного виконавця щодо прийняття постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а також дії державного виконавця щодо складання акту опису й арешту майна. Боржником не належним чином виконувались рішення суду, в тому числі про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, дружини, про що свідчить наявність заборгованості за аліментами, що заявником не оспорюється. Таким чином, постанова від 14 лютого 2014 року, що оскаржується, винесена у відповідності до вимог чинного виконавчого законодавства, заявник не надав доказів про неправомірність дій державного виконавця та прийняття ним такого рішення. Арешт на майно боржника ОСОБА_1 був накладений державним виконавцем один із способів, встановлених законодавством, відповідно до якого ж було проведено й вилучення майна у боржника. Державний виконавець діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802.

При проведенні зазначеної процесуальної дії права ОСОБА_1 були забезпечені шляхом його участі, оспорюваний акт складено з достатньою перевіркою належності рухомого майна боржнику. Тому, суд вважав, що права ОСОБА_1 як боржника не були порушені при проведенні оспорюваної виконавчої дії. Заявник ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факт порушення його прав як боржника виконавчого провадження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 01 липня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що постанова про арешт майна боржника та про заборону його відчуження, яку оскаржує

ОСОБА_1 , винесена у відповідності до вимог чинного законодавства, в межах виконавчого провадження, оскільки арешт майна боржника є одним із заходів примусового виконання судового рішення, заявник відповідно до вимог частини першої статті 60 ЦПК України 2004 року не надав доказів про неправомірність дій державного виконавця та прийняття ним такого рішення.

Арешт на майно боржника ОСОБА_1 був накладений державним виконавцем, як один із способів, встановлених законодавством, відповідно до якого ж було проведено й вилучення майна у боржника, державний виконавець діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року та зареєстрованої в Мінюсті України 02 квітня 2012 року за № 489/20802. При проведенні зазначеної процесуальної дії, права ОСОБА_1 були забезпечені шляхом його участі, оспорюваний акт складено з достатньою перевіркою належності рухомого майна боржнику, тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, правильно дійшов висновку, що права ОСОБА_1 як боржника не були порушені при проведенні оспорюваної виконавчої дії, заявник ОСОБА_1 не довів належними і допустимими доказами факт порушення його прав як боржника виконавчого провадження.

Таким чином, боржником не доведено наявність порушень з боку начальника ВДВС Селидівського МУЮ Макарової Н. В. під час винесення постанови про арешт майна боржника та державного виконавця Петренко О. С. під час складання акта опису та арешту майна, у зв`язку із чим у задоволенні вимог скарги потрібно відмовити.

ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку для оскарження акта опису та арешту автомобіля від 25 березня 2014 року, без зазначення поважних підстав пропуску строку. Таким чином, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення заявнику строків звернення до суду з вимогами про визнання незаконними дій державного виконавця Петренко О. С. та скасування акта опису та арешту майна від 25 березня 2014 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня 2014 року касаційне провадження в зазначеній справі відкрито, з Харцизького міського суду Донецької області витребувано цивільну справу № 248/2216/14-ц.

Вимоги зазначеної ухвали суду касаційної інстанції в частині витребування цивільної справи не виконано, що підтверджено листами Добропільського міськрайонного Донецької області, оскільки Харцизький міський суд Донецької області знаходиться на території проведення операції об`єднаних сил Збройних Сил України. Тому справа до суду касаційної інстанції не надходила.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 серпня 2018 року направлено до Добропільського міськрайонного суду Донецької області копії матеріалів касаційного провадження № 61-23077ск18 у справі

№ 248/2216/14-ц за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2 , державний виконавець відділу державно виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції

Петренко О. С., начальник відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макарова Н. В. про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, скасування акта опису майна для відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 19 грудня 2018 року втрачене судове провадження № 248/2216/14-ц

(4-с/248/58/2014) за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: відділ державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_2 , державний виконавець відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції

Петренко О. С., начальник відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Макарова Н. В., про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, скасування акта опису майна, відновлено в частині процесуальних документів, а саме: ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 16 квітня 2014 року про відкриття провадження у справі, ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 13 травня 2014 року, ухвали Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня 2014 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 01 липня 2014 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 серпня

2014 року та документів у справі № 248/2216/14-ц: скарги до Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_1 від 08 квітня 2014 року про визнання неправомірними дій державного виконавця; заяви до Харцизького міського суду Донецької області ОСОБА_1 від 13 травня 2014 року про уточнення заявлених у скарзі вимог; заперечення відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 28 квітня 2014 року вихідний номер 42686482 на скаргу про визнання неправомірними дій державного виконавця; довіреності відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 28 квітня 2014 року вихідний номер 42686482 на надання повноважень заступнику начальника відділу Петренко О. С. представляти інтереси в суді; апеляційної скарги

ОСОБА_1 до Апеляційного суду Донецької області від 10 червня

2014 року на ухвалу Харцизького міського суду Донецької області

від 02 червня 2014 року; супровідного листа Апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2014 року до апеляційної скарги, надісланої начальнику відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області Макаровій Н. В.; заперечення відділу державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції від 20 серпня 2014 року вихідний № 42686482 на касаційну скаргу, подані до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні будь-які документи, що свідчили б про дотримання державним виконавцем порядку, встановленого законом, під яким законодавець визначає перевірку ВДВС наявності у боржника майна, а саме коштів і цінностей, на яке першочергово повинно звертатись стягнення (частини перша-четверта статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»). Недотримання ж цього порядку виключало право державного виконавця звертати стягнення на інше

майно - автомобіль. Крім того, вартість арештованого автомобіля значно перевищує суму боргу перед стягувачем за виконавчим провадженням.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшов відзив ВДВС Селидівського МУЮ ГУЮ у Донецькій області на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому він просив залишити вказану касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На примусовому виконанні у ВДВС Селидівського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження № 42686482 з виконання виконавчих листів:

№ 2-2312/2011, виданий 05 вересня 2011 року Харцизьким міським судом Донецької області на підставі рішення суду від 29 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини з усіх видів доходу відповідача, але не менш 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 серпня 2011 року і до досягнення дітьми повноліття. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 39154628 від 31 липня 2013 року; № 2-2311/2011, виданий 09 вересня 2011 року Харцизьким міським судом Донецької області на підставі рішення суду від 29 серпня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частини з усіх видів доходу відповідача, щомісячно, починаючи з 04 серпня 2011 року і до 03 жовтня 2013 року, або до зміни матеріального становища сторін. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 39154794

від 31 липня 2013 року; № 248/6829/13-ц, 2/248/2336/2013, виданий 30 січня 2014 року Харцизьким міським судом Донецької області на підставі рішення суду від 14 листопада 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення аліментів стягнутих рішенням суду на її утримання за період з 01 грудня 2011 року по 03 жовтня 2013 року в сумі

24 694,52 грн та витрат на правову допомогу в сумі 917,60 грн, всього

25 612,12 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження

ВП № 41922302 від 04 лютого 2014 року; № 248/6830/13-ц, 2/248/2337/2013, виданий 30 січня 2014 року Харцизьким міським судом Донецької області на підставі рішення суду від 11 листопада 2013 року про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення аліментів за період з 01 грудня 2011 року по 23 липня 2013 року в сумі 23 516,74 грн та судового збору в сумі 235,74 грн. Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 41922737 від 04 лютого 2014 року.

Вказане зведене виконавче провадження було створене в ході примусового виконання спочатку двох виконавчих листів, виданих Харцизьким міським судом Донецької області: № 2-2312/2011 від 05 вересня 2011 року та

№ 2-2311/2011 від 09 вересня 2011 року (постанова про об`єднання

від 08 жовтня 2013 року). Виконавчі листи № 248/6829/13-ц від 30 січня

2014 року та № 248/6830/13-ц приєднані до зведеного виконавчого провадження після їх надходження до ВДВС Селидівського МУЮ та відкриття по ним виконавчого провадження (постанови про приєднання від 11 лютого 2014 року).

Начальником ВДВС Селидівського МУЮ Макаровою Н. В. у межах виконавчого провадження, 14 лютого 2014 року було винесено постанову про арешт майна боржника - ОСОБА_1 та оголошення заборони на його відчуження.

Боржником не виконувались належним чином рішення суду, в тому числі про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей, дружини, про що свідчить наявність заборгованості за аліментами, що заявником не оспорюється.

25 березня 2014 року державним виконавцем ВДВС Селидівського МУЮ Петренко О. С. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження № 42686482 на посту ДАІ с. Михайлівка в присутності двох понятих, боржника ОСОБА_1 , стягувача ОСОБА_2 було складено акт опису й арешту майна.

Згідно змісту вказаного акту, описане майно - автомобіль марки

ЗАЗ-DAEWOO, легковий седан жовтого кольору, реєстраційний номер

НОМЕР_1 . В акті опису зазначені відмінні ознаки автомобілю, зокрема, те, що автомобіль має чисельні невеликі вм`ятини, подряпини, задній бампер відсутній, на капоті автомобіля є чисельні прояви ржи, пошкодження лакокрасового покриття на кузові, автомобіль в робочому стані, тощо.

В акті зазначено, що автомобіль прийняла на відповідне зберігання стягувач ОСОБА_2 . При цьому на описане майно встановлено обмеження права користування: заборонено псувати, шкодити.

В акті є відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, приховування чи підміну.

Акт опису й арешт майна підписаний державним виконавцем, стягувачем ОСОБА_2 , боржником ОСОБА_1 , понятими. Також наявна помітка про те, що копію акта отримали стягувач та боржник, а також про те, що сторонам роз`яснено їх право на оскарження дій державного виконавця в суді. Зауваження або заяви стягувача, або інших осіб, що були присутні при описі, в акті відсутні.

Також зі змісту акта вбачається, що описане майно потребує експертної оцінки та буде передане для реалізації не раніше 01 квітня 2014 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження» державними виконавцями є, зокрема, начальник відділу державної виконавчої служби, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції.

За змістом статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 383 ЦПК України 2004 року сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладання на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

За положеннями пункту 4.2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), після виявлення майна боржника державний виконавець проводить опис та арешт цього майна, про що складає акт. В акті опису та арешту майна боржника повинні бути вказані, зокрема: а) назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); г) прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); ґ) відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; д) якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; е) зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.

Відповідно до пункту 4.2.2. зазначеної Інструкції, акт опису та арешту майна підписується державним виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також може бути підписаний іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна. У разі відмови від підпису сторін чи інших осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в акті.

Відповідно до статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов`язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що постанова від 14 лютого 2014 року, що оскаржується, винесена у відповідності до вимог чинного виконавчого законодавства, заявник не надав доказів про неправомірність дій державного виконавця та прийняття ним такого рішення. Державний виконавець діяв у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня

2012 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня

2012 року за № 489/20802.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Харцизького міського суду Донецької області від 02 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 01 липня 2014 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников