Постанова
Іменем України
13 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 2607/4469/12
провадження № 61-19127св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: Дочірнє підприємство з 100 % іноземною інвестицією «СоюзКонтракт Інвестмент», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автобудінвест», Комунальне підприємство «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»,
треті особи: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Ільїнський»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року в складі судді Ларіонової М. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Суханової Є. М., Гуля В. В., Сержанюка А. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2008 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Дочірнього підприємства з 100 % іноземною інвестицією «СоюзКонтракт Інвестмент» (далі - ДП «СоюзКонтракт Інвестмент»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Автобудінвест» (далі - ТОВ «Автобудінвест»), Комунального підприємства «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» (далі - КП «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва»), треті особи: Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариство з обмеженою відповідальністю «Житловий комплекс «Ільїнський» (далі - ТОВ «ЖК «Ільїнський»), про зобов`язання вчинити дії.
Позов обґрунтовано тим, що позивач ОСОБА_1 є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 , також у вказаному будинку проживають та зареєстровані чоловік - позивач ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 . Зазначали, що біля будинку позивачів знаходиться земельна ділянка із кадастровим номером 8000000000:85:369:0002, яка належить відповідачу ДП «СоюзКонтракт Інвестмент». На вказаній ділянці відповідач має намір побудувати готельно-офісний комплекс із підземним паркінгом, відповідно до проекту готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворенням фасадних стін та набудовою поверхів на АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 , який належить позивачам за адресою: АДРЕСА_1 , біля якого планується будівництво готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом, є об`єктом культурної спадщини. Вказували, що будівництво готельно-офісного комплексу із підземним паркінгом на АДРЕСА_2 - АДРЕСА_3 матиме негативний вплив на належний позивачам будинок, який в подальшому приведе будинок до аварійного стану, а в кінцевому результаті до його руйнування. Крім того, ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» не вжило ніяких заходів, щодо захисту існуючої забудови, яка розташована поблизу запланованого об`єкта будівництва і не вжило заходів щодо забезпечення права власності позивачки, як власника будинку розташованого поблизу об`єкта будівництва.
З огляду на викладене позивачі, уточнивши позовні вимоги у березні 2009 року, просили: 1) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» здійснити за власний рахунок страхування цивільної відповідальності ДП «СоюзКонтракт Інвестмент», яка може виникнути через зруйнування чи пошкодження будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (ризиків пошкодження та руйнування) на час здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , (на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:85:369:0002), м. Київ та на п`ять років після будівництва за вказаною адресою; 2) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» в рамках проекту будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 - АДРЕСА_5 передбачити та узгодити з позивачами роботи з укріплення фундаменту будівлі в АДРЕСА_1 ; 3) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» здійснити роботи з укріплення фундаменту будівлі в АДРЕСА_1 в рамках проекту будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 - АДРЕСА_5 ; 4) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» та ТОВ «Автобудінвест» не здійснювати роботи та не залучати до їх здійснення третіх осіб за адресою: АДРЕСА_2 - АДРЕСА_5 до закінчення робіт з укріплення фундаменту будівлі в АДРЕСА_1 «Е»; 5) ДП «СоюзКонтракт Інвестмент», ТОВ «Автобудінвест» та КП «Науково-дослідний інститут будівельного виробництва» надати можливість безперешкодного доступу спеціально підготовлених та проінструктованих у відповідності до вимог техніки безпеки осіб, уповноважених дорученням хоча б одного з позивачів, представників позивача (-ів) на будівництво та до ознайомлення зі всією документацією відповідачі, що стосується будівництва за адресою: АДРЕСА_2 - АДРЕСА_5 постійно до моменту підписання акту введення в експлуатацію новобудов та розпорядження про затвердження акту державної міжвідомчої комісії.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 03 серпня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2009 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: зобов`язано ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» за власний рахунок здійснити страхування своєї цивільної відповідальності; зобов`язано ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» у рамках проекту будівельних робіт передбачити роботи по захисту будівлі на АДРЕСА_1 ; зобов`язано ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» та ТОВ «Автобудінвест» не здійснювати будівельні роботи біля будинку АДРЕСА_2 та біля будинку АДРЕСА_5 до закінчення таких робіт. В іншій частині позову - відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на відповідача має бути покладений обов`язок по вчиненню дій та заборони на вчинення дій з метою запобігання порушенню права власності позивачів.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року касаційну скаргу ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 серпня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 грудня 2009 року в частині зобов`язання ДП «СоюзКонтракт Інвестмент»: здійснити за власний рахунок страхування своєї цивільної відповідальності; у рамках проекту будівельних робіт передбачити роботи по захисту будівлі на АДРЕСА_1 ; не здійснювати будівельні роботи біля будинку АДРЕСА_2 та біля будинку АДРЕСА_5 до закінчення таких робіт скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині вказані судові рішення залишено без змін.
Ухвалюючи вказане судове рішення, суд касаційної інстанції, виходив із того, що покладаючи на ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» обов`язок здійснити за власний рахунок страхування своєї цивільної відповідальності, суди, всупереч положенням статті 215 315 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в редакції до 15 грудня 2017 року, не вказали на підставі чого на нього покладено такий обов`язок і якою нормою права передбачено його виконання та яким чином таке може запобігти порушенню прав позивачів, на захист яких вони звернулися до суду.
Також суд касаційної інстанції зазначив, що суди не перевірили чи може вчинення особою дій у спосіб та порядку, передбаченому чинним законодавством, при тому, що права іншої особи безпосередньо не порушуються, бути достатнім для того, щоб вважати їх підставами, що передбачають можливість порушення права власності цієї особи, які підлягають захисту на підставі частини другої статті 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди не спростували доводи ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» про те, що ним в установленому порядку оформлена необхідна для проведення певних етапів робіт документація та отримані відповідні дозволи, в межах чого ним і виконались будівельні роботи.
У липні 2018 року під час підготовчого провадження при новому розгляді справи позивачами уточнено позовні вимоги, за якими позивачі просили: 1) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» здійснити за власний рахунок страхування цивільної відповідальності ДП «СоюзКонтракт Інвестмент», яка може виникнути через зруйнування чи пошкодження будівлі за адресою: АДРЕСА_1 (ризиків пошкодження та руйнування) на час здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_4 , (на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:85:369:0002), м. Київ та на п`ять років після будівництва за вказаною адресою; 2) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» здійснити, за узгодженим із позивачами проектом, роботи із зміцнення фундаментної плити і посилення буроін`єкційними палями основ будівлі за адресою: АДРЕСА_1 до ДБН В.2.1-10-2009; 3) зобов`язати ДП «СоюзКонтракт Інвестмент» здійснити роботи із облаштування захисного екрану для зменшення впливу будівництва на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:85:369:0002 на будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , а також попередження явищ суфозії, тиксотропії і провалів, та інших небезпечних геологічних процесів, а також підтоплення та затоплення відповідно до ДБН В.2.1-10-2009, ДБН В1.1-24:2009 і ДБН В1.1-25-2009; 4) заборонити ДП «СоюзКонтракт Інвестмент», до повного виконання позовних вимог 1-3, здійснювати будівельні, монтажні, земляні, буро-набивні, бурові, роботи із використанням паль різних видів, на земельній ділянці із кадастровим номером 8000000000:85:369:0002 за адресою: АДРЕСА_2 .
Останнім рішенням Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року, у задоволені позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки в межах даного спору позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, в той же час докази, які надано позивачами не підтверджують порушення їх прав, які підлягають захисту саме в цивільному судочинстві.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У грудні 2020 року ОСОБА_2 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року,в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у ДП «Союз контракт Інвестмент» усіх необхідних дозвільних документів на проведення будівельних робіт;
- не врахували, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , біля якого планується будівництво, є об`єктом культурної спадщини;
- не надали належної оцінки експертному висновку від 27 лютого 2009 року № 54-2/02-3 Кафедри основ і фундаментів Київського національного університету будівництва і архітектури про можливий взаємовплив нового будівництва на підземну частину будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
- не звернули увагу на те, щодержавні будівельні норми зобов`язують забудовника забезпечити такий стан будівництва об`єктів, відповідно до якого, під час будівництва не буде нанесена шкода будівлям, що оточують місце будівництва.
Також заявник у касаційній скарзі вказує на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 2, 5, 16 Закону України «Про основи містобудування» у подібних правовідносинах.
У березні 2021 року Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду пояснення, в яких виклав доводи спрямовані на підтримку правильності висновків судів попередніх інстанцій.
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ДП «Союз контракт Інвестмент», ТОВ «Автобудінвест» - Завгородньої Д. М. на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в яких заявник зазначила про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2021 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 з підстав визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано із Подільського районного суду міста Києва матеріали справи № 2607/4469/12; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У березні 2021 року матеріали справи № 2607/4469/12 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 12 вересня 2006 року та від 29 серпня 2006 року на праві власності належить квартира № 1 та нежилі приміщення (літ. «Е»), загальною площею 532,5 кв. м у будинку АДРЕСА_1 .
У будинку АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки ТОВ «Масандра-Київ» від 07 листопада 2005 року № 39 будинок АДРЕСА_1 є нововиявленою пам`яткою архітектури, згідно з наказом Комітету охорони і реставрації пам`яток історії та культури від 16 червня 1994 року № 10.
Рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2006 року № 463/520 ТОВ «Автобудінвест» передано у довгострокову оренду на 15 років земельну ділянку площею 0,1939 га для будівництва, обслуговування та експлуатації готельно-офісного комплексу на АДРЕСА_5 ( літ. «А», «Б» та «Д»).
01 січня 2005 року між ТОВ «Автобудінвест» та ДП «Союз контракт Інвестмент» укладено договір № 01-2005, відповідно до якого сторони домовились шляхом об`єднання власних зусиль запроектувати та збудувати на території земельних ділянок на АДРЕСА_5 , АДРЕСА_2 готельно-офісний комплекс з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворення фасадних стін та надбудовою поверхів, а також здійснювати експлуатацію, утримання та розпоряджатися новозбудованим об`єктом.
Пунктом 3.2. вищевказаного договору сторони домовились визначити ДП «Союз контракт Інвестмент» замовником/забудовником щодо проектування та будівництва обумовленого об`єкту, а також уповноважити ДП «Союз контракт Інвестмент» на здійснення від імені та в інтересах обох сторін всіх дій, правочинів, спрямованих на реалізацію виконання предмету даного договору.
Пунктом 3.3. договору ТОВ «Автобудінвест» зобов`язалось для забезпечення досягнення мети договору укласти договір доручення та видати ДП «Союз контракт Інвестмент» довіреність для представництва перед будь-якими третіми особами від нього та видати ДП «Союз контракт Інвестмент» нотаріально оформлену згоду на виконання останнім умов цього договору.
У 2006 році розроблено та затверджено проект готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворенням фасадних стін та надбудовою поверхів на вул. Набережно-Хрещатицька, 21 - Іллінська, 22/13 у Подільському районі м. Києва.
24 липня 2007 року службою «Київдержекспертиза» Спеціалізованої державної організації «Київська міська служба української інвестиційної експертизи» Київської міської державної адміністрації видано ДП «Союз контракт Інвестмент» висновок комплексної державної експертизи проекту готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворенням фасадних стін та надбудовою поверхів на АДРЕСА_2.
29 серпня 2007 року Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну місткового середовища виконавчого органу Київської міської ради було видано лист-погодження проектної документації № 07-8921.
20 вересня 2007 року між ДП «Союз контракт Інвестмент» та КП «НДІБВ» укладено договір № 888 на створення науково-технічної, проектної та іншої продукції, предметом якого сторони домовились про проведення КП «НДІБВ» за дорученням ДП «Союз контракт Інвестмент» геодезичних спостережень за осіданням основ та фото фіксації фасадів будівель та споруд прилеглих до буд майданчика, в тому числі й будівлі, яка належить позивачам.
Також судами встановлено, що згідно з експертним висновком від 27 лютого 2009 року Кафедри основ і фундаментів Київського національного університету будівництва і архітектури стан конструкцій цегляного будинку АДРЕСА_1 , інженерно-геологічні нашарування слабких ґрунтів основи, вразливість ґрунтів на динамічні навантаження, сезонне коливання рівня ґрунтової води в напружено-деформованій зоні основи під фундаментами, динамічні навантаження від транспорту по вул. Набережно-Хрещатицькій та від бурового обладнання при влаштуванні паль, розробка котловану значної площі підсилять вплив нового будівництва на основу існуючого будинку, що може зумовити аварійний стан його несучих конструкцій.
Відповідно до висновку Українського державного науково-дослідного та проектного інституту «УкрНДІпроектреставрація» про стан несучих конструкцій будівлі № 2/21/19 на вул. Волоській/Борисоглібській/Набережно-Хрещатицькій в м. Києві від 09 січня 2009 року, зазначено, що при проектуванні і будівництві готельно-офісного комплексу необхідного передбачити комплекс захисних заходів будівлі по АДРЕСА_7 , в тому числі провести посилення фундаментів з облаштування гідроізоляції по окремому проекту.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до вимог статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За правилами статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 23 Закону України «Про планування і забудову територій» визначено, що забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об`єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про планування і забудову територій» проектна документація на будівництво об`єктів містобудування розроблялась згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджувалась замовником в установленому законом порядку.
Згідно з пунктом 11 частини першої статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» проектна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об`ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об`єктів будівництва.
Статтею 881 ЦК України передбачено, що страхування об`єкта будівництва або комплексу робіт здійснюється підрядником або замовником відповідно до законодавства.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про страхування» встановлено форми страхування в Україні, за якими страхуванням може бути добровільним або обов`язковим.
Статтею 7 Закону України «Про страхування» встановлено види обов`язкового страхування, серед яких немає такого виду страхування, як страхування цивільної відповідальності осіб перед третіми особами у будь-яких правовідносинах.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідачів до виконання певних додаткових робіт, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та давши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що такі позовні вимоги є безпідставними, оскільки компетентними державними органами відповідачам видані всі необхідні дозвільні документи на виконання будівельних робіт, у установленому законом порядку, такі документи не оскаржені позивачем в судовому порядку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача на страхування, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, також правильно виходив із того, що такі вимоги є безпідставними, оскільки серед видів обов`язкового страхування, визначених статтею 7 Закону України «Про страхування», немає такого виду страхування, як страхування цивільної відповідальності осіб перед третіми особами у будь-яких правовідносинах.
Такими чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те,що в межах даного спору позивачем невірно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, в той же час докази, які надано позивачами не підтверджують порушення їх прав, які підлягають захисту саме в цивільному судочинстві.
Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази наявності у ДП «Союз контракт Інвестмент» усіх необхідних дозвільних документів на проведення будівельних робіт, Верховний Суд відхиляє, оскільки вони не відповідають дійсності.
У матеріалах справи наявні: копія дозволу на виконання будівельних робіт від 27 вересня 2007 року № 2764-Пд/С, виданого ДП «Союз контракт Інвестмент» (т. 1 а. с. 12, 62); копія рішення Київської міської ради від 21 грудня 2006 року № 463/520 про передачу ТОВ «Автобудінвест» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації готельно-офісного комплексу на вул. Іллінській, 22/13 (літ. «А», «Б», «Д») у Подільському районі м. Києва (т. 1 а. с. 10-11, 60-61); копія договору від 01 січня 2005 року № 01-2005, укладеного між ТОВ «Автобудінвест» та ДП «Союз контракт Інвестмент», про спільне будівництво та експлуатацію готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворенням фасадних стін та надбудовою поверхів на АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва (т. 1 а. с. 152-154); протокол № 1/52 громадських обговорень від 28 лютого 2007 року з питань будівництва готельно-офісного комплексу з підземним паркінгом та громадськими приміщеннями з відтворенням фасадних стін та надбудовою поверхів на АДРЕСА_2 у Подільському районі м. Києва (т. 1, а. с. 13-21); копії матеріалів із проектної документації на будівництво (т. 1, а. с. 22-30, 72-80), що погоджена у встановленому законом порядку. Інших дозвільних документів на будівництво, чинне законодавство, на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало, та заявник про них не вказав.
Посилання у касаційній скарзі на те, щодержавні будівельні норми зобов`язують забудовника забезпечити такий стан будівництва об`єктів, відповідно до якого, під час будівництва не буде нанесена шкода будівлям, що оточують місце будівництва, Верховний Суд вважає слушними, разом з тим звертає увагу на те, що заявник у процесі розгляду справи не довів належними доказами того, що відповідачами такі вимоги будівельних норм були порушені.
Інші наведені у касаційній скарзі ОСОБА_2 доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
Якщо оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають критерію обґрунтованості судового рішення. Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 02 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик