№ 260/1174/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2024 року

м. Київ

справа №260/1174/21

адміністративне провадження № К/990/13102/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 260/1174/21

за позовом керівника Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області до Державного підприємства "Берегівське лісове господарство", за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Закарпатської обласної прокуратури на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (колегія суддів у складі головуючої судді - Бруновської Н.В., суддів: Шавеля Р.М., Хобор О.Б.,)

у с т а н о в и в :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року керівник Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області (далі - прокурор, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства "Берегівське лісове господарство" (далі - ДП "Берегівське лісове господарство", відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача - Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Департамент екології, третя особа), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення "Сілаш" загальною площею 75,5 га, вартістю 28 млн 169 050,00 грн., який знаходиться на території ДП "Берегівське лісове господарство" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДП «Берегівське лісове господарство» є землекористувачем ботанічного заказника місцевого значення «Сілаш» загальною площею 75.5 га, який входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.

ДП «Берегівське лісове господарство», впродовж тривалого часу, не виконує свого обов`язку із організації проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Прокурор зазначив, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 159 припинено повноваження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в областях, а тому, на час звернення керівника прокуратури до суду з цим позовом, відсутній орган державної влади, уповноважений реагувати на порушення закону у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду.

Зауважив на наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді задля відновлення та захисту її порушеного інтересу, який полягає у неухильному дотриманні режиму охорони та використання об`єкта прородно-заповідного фонду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність ДП «Берегівське лісове господарство» та зобов`язано відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Сілаш» загальною площею 75,5 га, вартістю 28 млн 169 050,00 грн., який знаходиться на території ДП "Берегівське лісове господарство" та закріплення їх в натурі (на місцевості).

4. Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що на ДП «Берегівське лісове господарство» покладено обов`язок із організації проведення робіт з винесення меж ботанічного заказника місцевого значення «Сілаш» та закріплення їх в натурі (на місцевості), але до цього часу воно не вжило заходів для оформлення землевпорядної документації заказника.

Прокурор правомірно звернувся до суду з цим позовом, оскільки уповноважений державний орган, а саме Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації не вжив жодних заходів щодо усунення наведених порушень, після того, як був повідомлений про них.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу ДП «Берегівське лісове господарство» задоволено частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021року у справі № 260/1174/21 скасовано.

Адміністративним позовом керівника Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області до Державного підприємства «Берегівське лісове господарство» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

6. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» перебрав на себе повноваження прокурора на якого покладається обов`язок обґрунтувати в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора.

Так, Закарпатський окружний адміністративний суд у своєму рішенні зазначив, що прокурор звернувся до суду, оскільки уповноважений державний орган, а саме Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної дміністрації після повідомлення про вказане порушення прокуратурою, згідно листа № 07.31-96-274 вих.21 від 19 січня 2021 року, не вжив жодних заходів щодо усунення вказаних порушень.

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції, прокурор в позовній заяві підставою для звернення з цим позовом до суду зазначив про відсутність органу державної влади, уповноваженого реагувати на порушення закону у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, у зв`язку з припиненням повноваження Державного управління охорони навколишнього природного середовища в областях.

Суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор залишив поза увагою ту обставину, що на день звернення з позовом до суду був орган державної влади, уповноважений реагувати на порушення закону у сфері організації, охорони та використання природно-заповідного фонду, а саме Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, якого він зазначив в позові в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача.

Тобто, Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації не може бути, в даній справі, третьою особою без самостійних вимог на стороні позивача, а може бути самостійним позивачем, або позивачем в інтересах якого звертається прокурор.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. 30 травня 2022 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, оскільки не використав висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 від 11 лютого 2020 у справі № 922/614/19.

У цих постановах Верховний Cуд дійшов висновку, що «…якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту…».

Вважає, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводи прокурора щодо відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який він обрав, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Зазначив про помилковість висновку суду апеляційної інстанції щодо можливості Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації здійснювати належний захист інтересів держави у спосіб обраний прокурором.

Наполягає на відсутності повноважень у органів державної влади здійснювати відповідний захист інтересів держави та законність дій прокуратури при зверненні до суду з цим позовом.

8. За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Тацій Л.В., Стеценка С.Г.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за цією скаргою.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду вказаного судового рішення.

10. Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2024 року призначив касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження з 30 липня 2024 року.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Берегівською місцевою прокуратурою на початку 2021 року в ході моніторингу використання земельних ділянок виявлено факт порушення природо-охоронного законодавства на території Берегівського району.

Рішенням Закарпатської обласної ради № 143 від 08 липня 2010 року «Про оголошення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення», з метою збереження в природному стані ботанічний заказник місцевого значення «Сілаш» додано до об`єктів і природно-заповідного фонду місцевого значення.

Відповідно до положення, затвердженого розпорядженням голови державної адміністрації 13 лютого 2020 року за № 80, ботанічний заказник місцевого значення «Сілаш» загальною площею 75,5 га - землекористувач ДП «Берегівське лісове господарство», входить до складу природно - заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.

Відповідно до пунктів 1.5, 1.6 вказаного Положення землекористувач бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження Заказника. Межі заказника встановлюються у натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника у натурі, його межі визнаються відповідно до проекту його створення.

Відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»,рішення Закарпатської обласної ради від 08 липня 2010 року Закарпатська обласна державна адміністрація охоронного зобов`язання № 06-24/846/8 від 01 квітня 2020 року передала ДП «Берегівське лісове господарство» під охорону та дотримання встановленого режиму об`єкт природно-заповідного фонду місцевого значення - ботанічний заказник «Сілаш» загальною площею 75,5 у межах кварталу 025 (виділи 1-3,5,6,8,9,11,12); кварталу 026 (виділи 1-7) Чизайського лісництва.

ДП "Берегівське лісове господарство" зобов`язано дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно - заповідного фонду; не здійснювати у межах території (об`єкта) природно - заповідного фонду забороненої господарської діяльності; вживати заходів щодо попередження і ліквідації екологічних наслідків аварій та шкідливого впливу на територію (об`єкт) природно-заповідного фонду; дотримуватися вимог щодо використання території (об`єкта) природно - заповідного фонду; забезпечити охорону та збереження цінних природних комплексів території (об`єкта) природно - заповідного фонду. Також, Землекористувач (землевласник) забезпечує охорону та збереження території об`єкта, що перебуває у його користуванні ( власності).

Згідно інформації Головного управління Держгеокадастру в Закарпатській області, викладеної у листі від 03 грудня 2020 року № 10-7-0.5-9762/2-20, у головному управлінні відсутня інформація про розроблення документації з землеустрою та встановлення в натурі меж об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення «Сілаш».

На думку прокуратури, дана інформація свідчить, що відповідачем не вживаються заходи по винесенню меж ботанічного заказника місцевого значення «Сілаш» та не закріплено його межі в натурі, що в свою чергу унеможливлює його належне використання та зберігання. Існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки межі заказника не визначені належним чином.

Наведене і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

ІІI. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

В межах розгляду цієї справи вирішенню підлягає питання щодо наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки лише за наявності такого суд може вирішувати спір по суті.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

У частинах третій та четвертій статті 53 КАС України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.

Отже, реалізація прокурором права на подання позову в інтересах держави потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (частини четверта стаття 23 вказаного вище Закону).

Зміст частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дає зрозуміти, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

Таке нездійснення захисту полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Водночас здійснення захисту неналежним чином полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Проте неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року в справі № 826/13768/16.

13. В позовній заяві та касаційній скарзі прокурор обґрунтовував право на звернення до суду відсутністю органу з відповідними повноваженнями щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор не може бути самостійним позивачем у цій справі, оскільки таким правом наділений Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації.

Колегія суддів КАС ВС не може погодитись з таким висновком.

Відповідно до статті 28 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Право на звернення до адміністративного суду суб`єктів владних повноважень виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України, регламентовано й частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розпорядженням голови Закарпатської обласної державної адміністрації від 15 серпня 2018 року № 535 затверджено Положення про Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (далі - Положення № 535).

Відповідно до змісту пунктів 2.1, 2.2 зазначеного Положення № 535, основними завданнями Департаменту, зокрема, є: Забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ та інші), поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки, розвитку заповідної справи, формування, збереження та невиснажливе використання екологічної мережі, збереження водно-болотних угідь міжнародного значення та пралісових екосистем. Здійснення регулювання у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, у сфері поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), пестицидами та агрохімікатами, організації, охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду України, формування, збереження та невиснажливе використання екологічної мережі.

Разом з цим, норми наведеного Положення не передбачають права Департаменту звертатись до суду з позовом, який містив би вимоги, заявлені прокурором.

Натомість, відповідно до статті 62 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» державний контроль за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища, його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, посадовими особами служби державної охорони природно-заповідного фонду України та іншими спеціально уповноваженими державними органами. Порядок здійснення державного контролю за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року за № 275 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію України (далі - Положення № 275).

Згідно із пунктом 1 Положення № 275 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

За змістом підпункту 2 пункту 3, підпункту «б» підпункту 2, підпункту 5 пункту 4, пункту 7 вищезазначеного Положення основними завданнями Держекоінспекції є, окрім іншого, здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Держекоінспекція, відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема: про охорону земель, надр, зокрема щодо: додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні;

звертається до суду із позовом, зокрема, щодо: визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб, про визнання недійсними індивідуальних актів або їх окремих частин, правочинів, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Наказом Держекоінспекції від 02 лютого 2021 року № 49 «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області (нова редакція)» затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області (нова редакція; ідентифікаційний код 38015668) у якій визначені повноваження, аналогічні вищевикладеним повноваженням Держекоінспекції, які, однак, поширюються на територію Закарпатської області.

Додержання підприємствами режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні є об`єктом контролю у сфері захисту довкілля та природних ресурсів і такий контроль уповноважені здійснювати органи Державної екологічної інспекції України.

14. Зміст наведених положень законодавства підтверджує наявність у Держекоінспекції та її територіальних органів права на звернення до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності, зокрема і підприємств, що порушують вимоги законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Тобто, доводи касаційної скарги про відсутність органу, який має повноваження на здійсненя захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є необґрунтованими, оскільки станом на час звернення прокурора з цим позовом до суду, такі повноваження мала Державна екологічна інспекція у Закарпатській області.

Тому посилання прокурора на відсутність у Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації права на звернення до суду з таким позовом, в контексті наведених обставин, не дають йому правових підстав бути належним позивачем у цій справі.

15. Відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні статті 169 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи) має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (положення статті 240 КАС).

Отже, суд апеляційної інстанції, залишаючи позов без розгляду, прийняв правильне по суті рішення, однак з помилкових мотивів, що відповідно до статті 351 КАС України є підставою для зміни мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

За таких обставин, колегія суддів КАС ВС дійшла до висновку, що касаційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури слід задовольнити частково, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення залишити без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року по справі № 260/1174/21 змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року по справі № 260/1174/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Стрелець Т.Г.

Судді Тацій Л.В.

Стеценко С.Г.