ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 260/1469/21
касаційне провадження № К/990/10102/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 (головуючий суддя - Шавель Р.М., судді - Матковська З.М., Кузьмич С.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - Управління) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, в якому просив: визнати бездіяльність Управління щодо порушення ним вимог статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» не законною та зобов`язати у 10-денний термін надати належну відповідь на його звернення від 01 лютого та 22 березня 2021 року; зобов`язати Управління списати з цього заборгованість по єдиному соціальному внеску за 2017-2020 роки у сумі 20716, грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 27.01.2021 при подачі річного звіту за 2020 рік він дізнався про наявність заборгованості за 2019-2020 роки по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 27245,46 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3468,99 грн. 22.03.2021 ОСОБА_1 вдруге звернувся до відповідача, зазначивши невідповідність відповіді суті його звернення щодо повного списання заборгованості. Позивач вказує, що відповідач порушив строки на надання відповідей, замість вчинення конкретних дії по списанню заборгованості по єдиному соціальному внеску відповідач вдався до тяганини та нічим не виправданої відмови, наполягаючи у листі № 5127-16-24-01-05 від 05.04.2021 на сплаті єдиного соціального внеску за період 2017-2020 років у сумі 20716,54 грн. Крім того, позивач вказував, що стаття 15 Закону України «Про звернення громадян» вимагає від органу державної влади відповідь на звернення інвалідів війни надавати за підписом керівника, а не заступника начальника Управління та має містити перелік пропозицій заявника та мотиви відмови чому ці пропозиції не підлягають до реалізації з посилання на закон.
Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 30.06.20214 позов задовольнив частково: визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки)від 26.03.2021 № Ф-89321-52. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з посиланням на частину другу статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час вчинення відповідної процесуальної дії (далі - КАС України), виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувану податкову вимогу, діяв всупереч вимог Закону №2464-VI, оскаржувана вимога контролюючого органу без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, зокрема, позивач є пенсіонером за віком, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1), інвалідом 3 групи, є фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю, та має право на пільги щодо сплати за себе єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що скасовуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки), суд тим самим здійснив належний захист прав позивача та вичерпав тим самим решту позовних вимог.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 25.01.2022 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване ним, що виходячи за межі заявлених позовних вимог, суд першої інстанції не навів достатнього обґрунтування такого виходу, не пояснив неможливість задоволення (повного чи часткового)вимог позивача в сформульованому ним варіанті. Також, суд виходив з того, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності, оскільки звернення позивача були розглянуті в установлені строки з наданням йому відповідей, з урахуванням того, що підписання відповідей заступником начальника Управління не свідчить про їх неналежний розгляд. Крім того, суд вказав, що лише з 01.01.2021 особи, які провадять незалежну професійну діяльність звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, з огляду на зміни внесені пунктом 1 Розділу І Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників».
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Зазначає про те, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить закон та неправильно застосовує положення частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Крім того, вказує, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що станом на 26.03.2021 сплинув строк, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, за період 2017-2018 років.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 16.05.2022 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судового рішення суду апеляційної інстанції, просить залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.07.2024 закінчив підготовку спри до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 03.07.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач з 01.01.1999 перебуває на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, а саме є адвокатом.
Також, ОСОБА_1 як інвалід війни 3 групи (посвідчення серії НОМЕР_1 ) та учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 1) (посвідчення серії НОМЕР_2 ) має державні пільги, встановлені Законами України «Про статус та соціальні гарантії особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Крім того, з 01.09.2004 ОСОБА_1 отримував військову пенсію за вислугу років, а 20.02.2017 досяг пенсійного віку (посвідчення серії НОМЕР_3 ).
27.01.2021при подачі річного звіту за 2020 рік ОСОБА_1 дізнався про наявність у нього заборгованості за 2019-2020 роки по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 27245, 49 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3468,99 грн.
01.02.2021 позивач подав заяву з вимогою звільнити його від сплати єдиного соціального внеску у розмірі 27245, 46 грн. та податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3468,99 грн. за увесь період з моменту їх нарахування і на майбутнє.
19.03.2021 отримав від відповідача лист № 494/Г/07-16-24-01-05 від 02.03.2021, згідно якого Управління зменшило борг позивача до 20716,54 грн.
22.03.2021 позивач вдруге звернувся до відповідача, зазначивши невідповідність відповіді суті його звернення щодо повного списання заборгованості.
Спірні правовідносини регулюються нормами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 Закону № 2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI).
Статтею 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) визначено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску.
Так, згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (у редакції Закону №77-VIII від 28.12.2014) платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2464-VI облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.
Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону № 2464-VI).
Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI та інших нормативно-правових актів розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 (далі - Порядок № 1162).
Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01.01.2016, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).
Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах, зокрема, 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).
Дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку № 1162).
Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, недоїмку з Єдиного соціального внеску згідно оспорюваної вимоги позивачу було нараховано за період 2017-2020 років.
Положеннями статті 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
20.02.2017 ОСОБА_1 досяг пенсійного віку (посвідчення серії НОМЕР_3 ), тобто став пенсіонером.
Законом України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», який набрав чинності 01.01.2021, до статті 4 Закону №2464-VI були внесені зміни.
Відповідно до статті 4 Закону №2464-VI (у редакції Закону України від 13.05.2020 № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників»), особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (щодо усунення дискримінації за колом платників)» обов`язок зі сплати ЄСВ пенсіонерами, які здійснюють незалежну професійну діяльність, є дискримінаційним, оскільки пенсіонери - суб`єкти підприємницької діяльності звільнені законодавством від сплати такого внеску.
За приписами абзаців першого та другого пункту 16 Прикінцевих положень Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії
Статтею 2 Закону №1788-XII визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).
Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 цього Закону та частиною першою статті 26 Закону №1058-IV.
При цьому, статтею 13 Закону №1788-XII передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах за наявності відповідного трудового стажу та за умови праці у відповідних умовах праці.
З огляду на вищенаведені положення Законів, Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону №1788-XII (у тому числі позивач у справі) мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464.
З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 підлягає скасуванню, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 - залишенню в силі.
Відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись п.4 ч.1 ст. 349, ст. 352, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 скасувати, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова