ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2023 року
м. Київ
справа № 260/1627/22
адміністративне провадження № К/990/9761/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року (судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М., Святецький В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він з липня 2017 року працював на посаді начальника Головного управління Держподспоживслужби в Закарпатській області, добросовісно виконуючи свої службові обов`язки. Однак, з незрозумілої йому причини та з надуманих мотивів наказом Держподспоживслужби України від 16 липня 2021 року його звільнено з посади у зв`язку із встановленням факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби. При цьому виконання даного наказу було реалізовано шляхом видання додаткового наказу № 122-к від 19 березня 2022 року, яким позивача звільнено з посади 09 березня 2022 року у зв`язку з першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності.
Позивач вважає вказані накази безпідставними, оскільки такі прийнято без належних та допустимих доказів, всупереч визначеної законодавством процедури звільнення, зазначаючи, що він міг бути звільнений тільки на підставі встановлення суб`єктом призначення такого факту, а не листа Адміністрації Державної прикордонної служби.
Позивач зазначає, що він має єдине громадянство держави Україна, угорської мови не знає, що є обов`язковим для надання громадянства Угорщини. Крім того, звертає увагу, що відповідачем не було проведено службове розслідування, не перевірено надану прикордонною службою інформацію, не витребувались ніякі пояснення у позивача з цього приводу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
02 вересня 2013 року позивач прийняв присягу державного службовця.
04 липня 2017 року Головою Держпродспоживслужби видано наказ № 451-к, яким позивача призначено на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, як переможця конкурсу, за яким збережено раніше присвоєний дев`ятий ранг державного службовця в межах посад категорії "В".
09 січня 2018 року наказом Голови Держпродспоживслужби № 6-к позивачу присвоєно шостий ранг службовця в межах посад категорії "Б".
25 травня 2021 року заступником Голови Державної прикордонної служби на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надіслано лист «Про надання відомостей» в якому повідомлялося про те, що начальник Головного управління Держпродслужби в Закарпатській області ОСОБА_1 вірогідно має паспорт громадянина Угорщини і що вказана посадова особа можливо підпадає під вимогу пункту 2 ч. 1 статті 84 Закону України «Про державну службу».
02 липня 2021 року заступник Голови Державної прикордонної служби на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів "Про направлення відомостей" направив лист, в якому вказав, що державна прикордонна служба не здійснює копіювання документів осіб, які перетинають державний кордон України крім випадків, передбачених законодавством. З метою встановлення факту імовірного порушення вимоги пункту 2 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу " пропонують звернутися до Міністерства закордонних справ України для отримання інформації про набуття громадянства особою.
У листі від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6-21 заступника Голови Державної прикордонної служби на адресу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів "Про направлення відомостей" зазначено, що в порядку взаємодії каналами Європолу отримано інформацію про те, що згідно з даними Бюро зв`язку Угорщини при Європолі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Угорщини, документованим паспортом НОМЕР_1 із зареєстрованим місцем проживання за кордоном (АДРЕСА_3). Відомості надаються для врахування під час прийняття управлінських рішень з метою забезпечення виконання рішення Ради національної безпеки оборони України від 26 лютого 2021 року "Про невідкладні заходи щодо протидії загрозам національної безпеці у сфері громадянства" введеного в дію Указом Президента України від 4 березня 2021 року № 85/2021.
16 липня 2021 року в.о. Голови Держпродспоживслужби прийнято наказ № 409-к, яким звільнено позивача з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, у зв`язку з встановленням факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби, відповідно до статті 84 Закону України "Про державну службу", в перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначений у документі про тимчасову непрацездатність. Підстава: лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6-21-Вих.
19 березня 2022 року т.в.о. Голови Держпродспоживслужби прийнято наказ №122-к, яким внесено зміни у наказ № 409-к, з урахуванням листка непрацездатності, в частині дати звільнення та зазначено вважати позивача таким, що звільнений з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області 9 березня 2022 року.
19 квітня 2022 року на адресу представника позивача - адвоката І. Штефанюка, відповідаючи на адвокатський запит від 08 квітня 2022 року Адміністрацію прикордонної служби надіслано листа № 53-9227/0/6-22, в якому вказано, що Державною прикордонною службою України під час виконання завдань в межах наданих повноважень були отримані відомості про імовірне набуття вказаною особою громадянства іншої держави.
У цьому ж листі Державною прикордонною службою України зазначено, що під час перетину державного кордону фактів порушення громадянином ОСОБА_3 законодавства України з при кордонних питань із використанням паспорту громадянина Угорщини (перетинання або спроба перетинання державного кордону України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу) не зафіксовано.
Крім того, на вимогу адвокатського запиту від 08 квітня 2022 року представника позивача - адвоката І. Штефанюка щодо повідомлення інформації про те, на підставі яких документів встановлено факт наявності подвійного громадянства у ОСОБА_1 та надання їх копій, Державною прикордонною службою України повідомлено про неможливість їх надання.
Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 1015797-2-22 від 18 березня 2022 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянин України; місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України виданий 05 жовтня 1998 року дійсний; паспорт громадянина України для виїзду за кордон виданий 19 травня 2017 року дійсний.
Не погоджуючись з наказом про звільнення та про внесення до нього змін, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 19 липня 2021 року № 409-к про звільнення позивача, визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 19 березня 2022 року № 122-к від про звільнення позивача, яким внесено зміни в дату звільнення, поновлено позивача на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 березня 2022 року по 22 вересня 2022 року в розмірі 284 156 гривень, стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що повідомлення про наявність інформації щодо імовірного набуття громадянства іноземної держави і встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави - не є тотожними, а тому застосування відповідачем обов`язку щодо звільнення державного службовця у триденний термін можливе не після отримання такої інформації, а тільки після встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави шляхом висновку дисциплінарного провадження, перевірки отриманої інформації компетентними органами з дотримання прав державного службовця, що в даному випадку відсутнє.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове про відмову у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції відхилив твердження суду першої інстанцій про обов`язковість проведення службового розслідування для встановлення факту набуття позивачем громадянства іншої держави, оскільки за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 640/4337/19, аналіз частини 2 статті 84 Закону України «Про Державну службу» № 889-VIII вимагає звільнення державного службовця у триденний строк, що, в свою чергу, виключає можливість проведення службового розслідування.
Також, за висновком апеляційного суду, лист Адміністрації державної прикордонної служби від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6-21-вих є доказом наявності у позивача громадянства іноземної держави, та містить достатню інформації для встановлення факту наявності у позивача громадянства Угорщини.
Також апеляційний адміністративний суд зазначив, що позивач не спростував інформації щодо наявності у нього громадянства Угорщини. Відсутні докази, що позивач самостійно звертався до Посольства Угорщини з даного приводу.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, звертаючись до суду із даним позовом позивачем не спростовано інформації, викладеної в листі Адміністрації державної прикордонної служби яка б підтверджувала незаконність дій відповідачів щодо його звільнення з посади, а відповідач в повному обсязі довів правомірність своїх дій та оскаржених наказів.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач вказує, що при винесені рішення судом апеляційної інстанції не врахований висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №826/2538/18 щодо питання правильного застосування сутності нормативного врегулювання пункту 2 частини 1 статті 84 Закону України «Про державну службу» стосовно припинення права на державну службу у зв`язку із набуттям громадянства іншої держави. За змістом висновку Верховного Суду звільненню державного службовця має передувати встановленню факту громадянства іноземної держави суб`єктом призначення на підставі безперечних доказів.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вказує на правомірність прийнятого судом апеляційної інстанції постанови та відсутності підстав для його скасування.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 квітня 2023 року (судді: Загороднюк А,Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.), відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2023 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) підставами для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема, набуття громадянства іншої держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
У випадках, зазначених у пунктах 1-4 частини першої цієї статті, суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону № 889-VIII (частина друга статті 84).
Застосування норм права, оцінка доказів та висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог поданої касаційної скарги Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ключовим у розв`язанні даного спору є питання правильного розуміння сутності нормативного врегулювання пункту 2 частини першої статті 84 Закону № 889-VIII щодо припинення права на державну службу у зв`язку із набуттям громадянства іншої держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
З конструкції частин першої та другої статті 84 Закону № 889-VIII слідує, що підставою для припинення державної служби у зв`язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема встановлення факту набуття громадянства іншої держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби. Суб`єкт призначення зобов`язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту набуття ним громадянства іншої держави.
Отже, законодавець визначив імперативний обов`язок суб`єкта призначення звільнити державного службовця у разі набуття таким службовцем іноземного громадянства або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
При цьому Законом України «Про державну службу» одним з видів дисциплінарного проступку визначено подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби (пункт 10 частина друга статті 65). Частина 5 статті 66 Закону «Про державну службу» передбачає за такий дисциплінарний проступок винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення.
Зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин відповідач мав законодавчо визначений обов`язок звільнити позивача з посади у разі встановлення факту набуття ним громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби з визначенням наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 липня 2022 року у справі №826/2538/18, на який посилається скаржник, факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах, позаяк тягне за собою негативні для державного службовця наслідки у вигляді звільнення особи з публічної служби.
При цьому, як закріплено в частин другій статті 84 Закону № 889-VIII встановлення такого факту покладається на суб`єкта призначення - в даному випадку Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на час звільнення позивача у розпорядженні Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів були листи Адміністрації Державної прикордонної служби України від 02 липня 2021 року № 531-17307/0/6-21-Вих, від 25 травня 2021 року № 531-12709/0/6/21 - Вих, від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6/21 в яких серед іншого зазначалося про те, що :
- начальник Головного управління Держпродслужби в Закарпатській області ОСОБА_1 вірогідно має паспорт громадянина Угорщини і що вказана посадова особа можливо підпадає під вимогу пункту 2 ч. 1 статті 84 Закону України «Про державну службу»;
- з метою встановлення факту імовірного порушення вимоги пункту 2 частини 1 статті 84 Закону України "Про державну службу " пропонують звернутися до Міністерства закордонних справ України для отримання інформації про набуття громадянства особою;
- в порядку взаємодії каналами Європолу отримано інформацію про те, що згідно з даними Бюро зв`язку Угорщини при Європолі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянин Угорщини, документованим паспортом НОМЕР_1 , із зареєстрованим місцем проживання за кордоном (АДРЕСА_4).
Суд першої інстанції, оцінюючи вказані листи, дійшов висновку про те, що вони не є належним та допустимим доказом наявності у позивача громадянства Угорщини.
Натомість суд апеляційної інстанції, ототожнюючи одну особу з іншою вважав ці листи єдиним, достатнім доказом наявності угорського громадянства у позивача з посиланням на постанову Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі 640/4337/19.
З цього приводу Суд зазначає наступне.
КАС України надає визначення поняттю «належності та допустимості доказів».
За змістом положень частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина друга статті 72 КАС України).
Чинним процесуальним законодавством встановлено вимоги, за умови дотримання яких докази є належними, достатніми та допустимими.
Відповідно до приписів статей 73 75 76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Разом із тим, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Такі докази є неналежними.
Отже, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. За стандартом достатності, якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Стандарти доказування є важливим елементом принципу змагальності, який в адміністративному судочинстві урівноважується принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, зокрема щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Так, не є спірним те, що листи Адміністрації Державної прикордонної служби України про направлення відомостей від 02 липня 2021 року № 531-17307/0/6-21-Вих, від 25 травня 2021 року № 531-12709/0/6/21 - Вих, від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6/21 за своєю суттю є інформаційними щодо імовірного набуття державним службовцем громадянства іншої держави.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що згадані листи не містить достатньої інформації для встановлення факту наявності у позивача громадянства Угорщини.
Крім того, достатніми доказами, які б підтверджували факт набуття позивачем громадянства Угорщини могли б бути, зокрема паспорт громадянина Угорщини або витяги з відповідних реєстрів громадян Угорщини, актуальні на час вирішення питання про припинення державної служби позивача.
Важливим було б й для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача з`ясувати коли, ким і за чиєю заявою (за чиїм волевиявленням) видавався паспорт громадянина Угорщини.
Колегія суддів зазначає, що відповідач всупереч частини 2 статті 77 КАС України не довів правомірності прийняття спірних наказів, не подав суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
При цьому Суд наголошує, що як відповідач, так і суд не можуть покладати на позивача обов`язок доведення протиправності прийнятого відповідачем рішення.
Колегія суддів зауважує, що листи Адміністрації Державної прикордонної служби України про направлення відомостей від 02 липня 2021 року № 531-17307/0/6-21-Вих, від 25 травня 2021 року № 531-12709/0/6/21 - Вих, від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6/21 дійсно містять інформацію про ймовірну наявність у позивача іноземного громадянства. Проте, з огляду на зміст та характер указаних листів, викладена інформація потребувала перевірки відповідачем, про що вказано у частині другій статті 84 Закону № 889-VIII.
У той же час, з моменту отримання інформації та по час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій, відповідач не вчинив жодних дій щодо перевірки її достовірності, з метою виконання законодавчо визначеного обов`язку встановлення факту наявності в позивача громадянства іноземної держави.
Вищевказані обставини свідчать про те, що відповідачем не доведено обставин, які слугували підставою для звільнення позивача з посади.
У постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №826/2538/18 Суд звернув увагу на те, що однією із фундаментальних складових принципу верховенства права є право особи брати участь у процесі прийняття рішення щодо неї. Усвідомлюючи важливість такої складової принципу верховенства права, законодавець імплементував її у пункт 9 частини другої статті 2 КАС України, в якості критерію перевірки правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Право бути вислуханим є одним із фундаментальних принципів справедливої процедури й означає забезпечення особі можливості надавати адміністративному органу факти й аргументи у справі. Право бути вислуханим має бути забезпечене насамперед у справах, де передбачається прийняття «несприятливих» адміністративних актів, тобто таких, які негативно впливають на права, свободи та законні інтереси відповідної особи.
Натомість, як установлено судами попередніх інстанцій, у даному випадку жодні пояснення у позивача не відбиралися та не пропонувалося їх надати. Крім того, матеріали справи не містять доказів вжиття заходів для перевірки отриманої інформації стосовно позивача запрошення позивача до відповідача, для з`ясування викладених у листах Державної прикордонної служби України обставин перед прийняттям рішення про звільнення. Позивачу не було запропоновано підтвердити або спростувати інформацію щодо наявності громадянства іншої держави.
Невчинення цих дій дає підстави вважати, що спірний наказ прийнятий без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, що є одним із критеріїв правомірності рішення суб`єкта владних повноважень та невід`ємною складовою принципу верховенства права.
Підсумовуючи наведене Суд зауважує, що припинення права позивача на державну службу могло мати місце виключно за умови встановлення відповідачем факту наявності в нього іноземного громадянства, чого відповідачем зроблено не було.
При цьому колегія суддів зазначає, що тягар доказування не може бути покладений на позивача, зокрема щодо відсутності у нього громадянства Угорщини, оскільки згідно з частиною четвертої статті 77 КАС України суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.
Такий правовий висновок, на який посилається скаржник, викладений у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі №826/2538/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Також Суд звертає увагу, що позивач під час звернення до суду, під час розгляду справи та у касаційній скарзі стверджував про приналежність його до громадянства України яке є єдиним. Має паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Воловецьким РВ УМВС України в Закарпатській області від 05 жовтня 1998 року, зареєстрований за місцем проживання с. Павшино, Мукачівського району, Закарпатської області та паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , виданий Мукачівським відділом №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 19 травня 2017 року, що підтверджується довідкою «Про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру».
Намагання позивача, через свого представника, отримати копії документів, на підставі яких підготовлено інформацію викладену в листах Державної прикордонної служби та про джерела її походження результатів не дали (адвокатський запит від 08 квітня 2022 року та лист відповідь на адвокатський запит від 19 квітня 2022 року). Не надано й таких документів відповідачем.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про передчасність прийняття відповідачем спірних наказів щодо звільнення позивача, оскільки, звільненню державного службовця має передувати встановлення факту громадянства іноземної держави суб`єктом призначення, а не отримання інформації про ймовірну наявність такого.
Також Суд, беручи до уваги зміст Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 лютого 2021 року «Про невідкладні заходи щодо протидії загрозам національній безпеці у сфері громадянства» зазначає, що Державна прикордонна служба України та її територіальні органи не є уповноваженими органами на виявлення і розслідування фактів, пов`язаних із набуттям (наявністю) громадянства (підданства) іноземної держави, та порушень порядку подання декларацій про набуття (наявність, відсутність) громадянства (підданства) іноземної держави.
Питання обробки (збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміни, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізації, передачі), знеособлення, знищення) інформації про осіб, які перетнули державний кордон України, їх паспортні документи врегульовано Положенням про базу даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території», затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 вересня 2022 року № 614.
При цьому база даних ведеться засобами Державної прикордонної служби України (пункт 4 Положення).
Відповідно до пункту 12 цього положення ідентифікація осіб, (пошук інформації в базі даних) здійснюється за наявності таких обов`язкових реквізитів як прізвище, власне ім`я особи (для громадян України - українськими літерами та/або латинськими літерами, для іноземців та осіб без громадянства інших держав - тільки латинськими літерами).
Пунктами 16 та 18 Положення передбачено, що інформація з бази даних державним органам та органам місцевого самоврядування надається безоплатно з дотриманням вимог законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про контррозвідувальну діяльність» Кримінального процесуального кодексу України та за наявності визначених законом підстав, судовим органам - на підставі ухвали суду. Електронна інформаційна взаємодія бази даних з іншими інформаційними ресурсами державних органів, органів місцевого самоврядування здійснюється засобами єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ, а в разі відсутності такої можливості - в інший спосіб, визначений законодавством.
Надання інформації з неї шляхом листування не передбачена, що підтверджує неофіційний характер листа Адміністрації державної прикордонної служби від 15 липня 2021 року № 531-19125/0/6-21 на підставі якого позивача звільнено з посади.
Колегія суддів критично відноситься до посилань суду апеляційної інстанції на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 640/4337/19, оскільки обставини справи значно відрізняються від тих, що встановлені у цій справі.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі № 910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі № 923/682/16.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц).
Умовою для перегляду Верховним Судом судових рішень в адміністративних справах з вказаної нормативної підстави є їх невідповідність викладеному у постанові Верховного Суду висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз`яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
При цьому, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Отже подібність правовідносин необхідно встановлювати одночасно за трьома критеріями: суб`єктним, об`єктним і змістовним. Основним критерій, без якого неможливо встановити подібність правовідносин, є змістовний (права й обов`язки суб`єктів).
У справі № 640/4337/19, на яку послався суд апеляційної інстанції встановлено, що 23 січня 2019 року старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України І.І.Дацьо на адресу Державної служби України з питань праці скеровано лист за №1507/24/1/1-2018, у якому повідомлено, що Головним слідчим управлінням НПУ здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 368, частиною другою статті 369-2, частиною першою статті 358 КК України. Встановлено, що ОСОБА_4 є громадянином Російської Федерації, що є порушенням Закону України "Про державну службу".
Окрім того, у листі викладено встановлені обставини щодо отримання ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації, а саме: у період часу з 10 вересня 2015 року по 17 вересня 2015 року, з 18 жовтня 2015 року по 19 жовтня2015 року він перебував на тимчасово окупованій території АР Крим, до якої в`їхав через КПВВ "Чонгар" (Салькове) на автомобілі марки CHEVROLET CAPTIVA, реєстраційний НОМЕР_4 .
19 жовтня 2015 року ОСОБА_4 в приміщенні ОУ ФМС Росії по Республіці Крим в м. Керч особисто отримав паспорт громадянина Російської Федерації серії НОМЕР_5 , виданий 21.09.2015 року; громадянство набув з власної волі, зазначивши, що проживає в окупованому АДРЕСА_2 з 2014 року.
Вказане підтверджується відповіддю Національного центрального бюро Інтерполу на запит слідчого від 06 грудня 2018 року стосовно звернення щодо громадянства ОСОБА_4 , а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Беручи до уваги викладене, запропоновано вирішити питання щодо можливості подальшого перебування на державній службі ОСОБА_4 .
В подальшому, у відповідь на лист Державної служби України з питань праці від 30 січня 2019 року №863/1/7.2-ДП-19 старшим слідчим в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України І.І.Дацьо на адресу Державної служби України з питань праці скеровано лист від 01 лютого 2019 року за №2534/24/1/1-2019, яким направлено для проведення службового розслідування копії матеріалів кримінального провадження №42018000000001840, що підтверджують факт отримання ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації, а також надано дозвіл на їх розголошення.
15 лютого 2019 року Державною службою України з питань праці прийнято наказ №9-кт "Про звільнення ОСОБА_5 ", згідно з яким відповідно до статтей 1, 19, 83, 84 Закону України "Про державну службу, у зв`язку з встановленням Головним управлінням по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБУ факту набуття ОСОБА_4 громадянства Російської Федерації.
Отже, враховуючи зазначене, обставини та предмет справи на яку посилався суд апеляційної інстанції, а також зміст правовідносин вбачається, що вони не є подібними з цією справою, рішення в якій оскаржуються, тому не може бути врахована судом.
Відповідно до частини 1 статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
На підставі встановлених обставин справи Суд вважає задовольнити касаційну скаргу скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2023 року. Залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
Судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов