ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 260/188/21
адміністративне провадження № К/9901/43902/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Жука А.В.,
Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 (головуючий суддя - З.Б. Плеханова)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 (головуючий суддя - І.В. Глушко, судді - І.І. Запотічний, З.М. Матковська)
у справі № 260/188/21
за позовом ОСОБА_1
до Закарпатської обласної прокуратури
про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Закарпатської обласної прокуратури, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Закарпатської обласної прокуратури, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 57 777, 22 грн.;
- зобов`язати Закарпатську обласну прокуратуру провести виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку із звільненням у розмірі середньомісячної заробітної плати в розмірі 57 777, 22 грн., перевівши грошові кошти на банківський картковий рахунок позивача, відкритий в АТ «Альфа Банк», з відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів;
- стягнути з прокуратури Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2020 по день постановлення судового рішення, перевівши грошові кошти на банківський картковий рахунок позивача, відкритий в АТ «Альфа Банк», з відрахуванням податків й інших обов`язкових платежів.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 411к ОСОБА_1 з 29.12.2020 звільнено з посади прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Відповідно до вказаного наказу відділу фінансування та бухгалтерського обліку Закарпатської обласної прокуратури доручено провести остаточний розрахунок та здійснити усі належні мені виплати при звільненні. Проте, остаточний розрахунок відділом фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури Закарпатської області в день звільнення не проведено, оскільки не виплачено грошову допомогу при звільненні відповідно до частини першої статті 40, статті 44 Кодексу законів про працю України. Протиправні дії відповідача щодо невиплати вихідної допомоги при звільнення зумовили звернення позивача до суду.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2021, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. При прийнятті рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що підстави для виплати позивачу вихідної допомоги у зв`язку із звільненням відсутні.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
5. Посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, скаржник просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
6. Підставою касаційного оскарження судових рішень вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник вказує, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - статті 44 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 85 Закону України «Про прокуратуру», щодо виплати вихідної допомоги при звільненні за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з реорганізацією.
Позиція інших учасників справи
7. Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно положень частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Рух касаційних скарг
8. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
9. Ухвалою Верховного Суду від 28.09.2022 адміністративну справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
10. ОСОБА_1 працював в органах прокуратури України з 16.07.2001 на різних посадах.
11. З 15.12.2015 по 29.12.2020 працював на посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської обласної прокуратури.
12. 17.04.2019 прокурором Закарпатської області прийнято Наказ № 262-к, яким притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.
13. 25.09.2019 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/636/19, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019, Наказ № 262-к від 17.04.2019 визнано протиправним та скасовано.
14. Наказом прокурора Закарпатської області від 04.11.2019 № 847-к на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/636/19 ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Берегівської місцевої прокуратури з 18.04.2019.
15. Наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури № 411-к від 24.12.2020 на підставі рішення четвертої кадрової комісії від 24.11.2020 № 114 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29.12.2020.
16. Відповідно до резолютивної частини наказу Прокуратури Закарпатської області від 24.12.2020 № 411-к відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області доручено провести остаточний розрахунок та здійснити усі належні ОСОБА_1 виплати при звільненні.
17. На звернення ОСОБА_1 із запитом від 29.12.2020 з питання про причини невиплати одноразової допомоги при звільненні у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, відповідно до частини першої статті 40, статті 44 Кодексу законів про працю України, Закарпатська обласна прокуратура листом від 30.12.2020 за № 21-86 вих-20 м вказала на відсутність в наказі підстав та порядку надання вихідної допомоги при звільненні, зокрема посилань на статтю 44 Кодексу законів про працю України.
18. Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 260/636/19 касаційну скаргу Прокуратури Закарпатської області задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2019 скасовано. Ухвалено у справі № 260/636/19 нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.
19. На виконання постанови Верховного Суду від 28.01.2021 у справі № 260/636/19 керівником Закарпатської обласної прокуратури прийнято наказ від 22.02.2021 № 19к, яким скасовано Наказ № 847к від 04.11.2019 «Про поновлення на роботі за рішенням суду» та Наказ № 411к від 24.12.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Релевантні джерела права й акти їх застосування
20. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21. Законом України «Про прокуратуру» забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
22. Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
23. Статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.
24. Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
25. Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» статтю 51 Закону України «Про прокуратуру» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
26. Статтею 40 Кодексу законів про працю України встановлено що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої даної статті).
27. Відповідно до частини четвертої статті 40 Кодексу законів про працю України особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частини першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
28. Згідно зі статтею 44 Кодексу законів про працю України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
29. Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
30. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
31. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
32. Частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Оцінка Верховного Суду
33. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
34. Зі змісту ухвали від 22.12.2021 слідує, що касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
35. Обґрунтовуючи посилання на вказану норму процесуального закону, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах - статті 44 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 85 Закону України «Про прокуратуру», щодо виплати вихідної допомоги при звільненні за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку з реорганізацією.
36. Верховний Суд зауважує, що на момент розгляду цієї справи висновок щодо питання виплати вихідної допомоги (передбаченої нормами статті 44 Кодексу законів про працю України) при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, сформовано Верховним Судом у постанові від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19.
37. Розглядаючи справу № 560/3971/19 Верховний Суд зауважив, що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.
38. Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.
39. В той же час приписами Закону України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
40. Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівник, є стаття 44 Кодексу законів про працю України.
41. Конституційний Суд України у Рішенні від 07.05.2002 № 8-рп/2002 зазначив, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.
42. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17.02.2015 у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2018 у справі № 803/31/16, від 17.10.2018 у справі № 823/276/16, від 11.10.2018 у справі № 823/244/16 та від 08.10.2019 у справі № 823/263/16.
43. Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» зміни до Кодексу законів про працю України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.
44. З огляду на наведене, Верховний Суд у постанові від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19 дійшов висновку, що частиною п`ятою статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та частиною четвертою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 Кодексу законів про працю України при вирішенні спірного питання.
45. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 560/3971/19, від 27.01.2021 у справі № 380/1662/20, від 21.01.2021 у справі № 260/1890/19, від 18.02.2021 у справі № 640/23379/19, від 25.02.2021 у справі № 640/8451/20, від 17.03.2021 у справі № 420/4581/20, від 30.03.2021 у справі № 640/25354/19, від 31.03.2021 у справі № 320/2449/20, від 15.04.2021 у справі № 440/3166/20, від 27.05.2021 у справі № 380/4855/20, від 24.06.2021 у справі № 200/5390/20-а, від 22.07.2021 у справі № 300/2000/20, від 11.08.2021 у справі № 640/9375/20, від 16.09.2021 у справі № 600/690/20-а та від 30.09.2021 у справі № 160/10949/20.
46. Вказані висновки Верховного Суду є релевантними і до спірних правовідносин.
47. З матеріалів справи встановлено, що наказом керівника Закарпатської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 411к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Берегівської місцевої прокуратури Закарпатської області та органів Закарпатської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
48. На день звільнення відповідачем не виплачено позивачу вихідну допомогу, передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України.
49. За наведених обставин, Верховний Суд приходить до висновку, що позивач набув право на виплату вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку, відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури).
50. Посилання судів попередніх інстанцій на ту обставину, що на час розгляду спірних правовідносин чинним є наказ Прокуратури Закарпатської області від 17.04.2019 № 262-к, який містить відмінні від наказу від 24.12.2020 № 411к підстави звільнення (пункт 3 частини першої статті 49 Закону України «Про прокуратуру»), що не передбачають виплату одноразової допомоги при звільненні, є помилковими, оскільки на момент звернення позивача до суду у цій справі з позовом чинним був наказ керівника Закарпатської обласної прокуратури від 24.12.2020 № 411к про звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», за наявності якого у позивача виникло право на отримання вихідної допомоги при звільненні.
51. Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 заявляв вимоги щодо зобов`язання відповідача проведення виплати вихідної допомоги в конкретно визначеній сумі, а саме: 57 777, 22 грн. та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 30.12.2020 до дня фактичного розрахунку.
52. Оскільки Закарпатська обласна прокуратура допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, і враховуючи приписи статті 117 Кодексу законів про працю України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.
53. Верховний Суд зауважує, що обчислення середньої заробітної плати та розрахунок розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України, має здійснюватися за правилами Порядку № 100.
54. Зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди, встановивши відсутність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні з органів прокуратури, не вирішували питання щодо правильності обрахунку позивачем заявленої суми вихідної допомоги і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та, відповідно, не навели у своїх рішеннях розрахунків належних до стягнення сум на підставі належних та допустимих доказів.
55. Отже, судами попередніх інстанцій не встановлено усіх фактичних обставин справи та не досліджено відповідні докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: для здійснення обчислення середньомісячної заробітної плати позивача та розрахунку розміру суми відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України.
56. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
57. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
58. Оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому відсутні правові підстави для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень.
59. Отже, з огляду на приписи частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
60. Суду першої інстанції під час нового розгляду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенню спору по суті, та здійснити розрахунок розміру належних до стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги і суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до правил Порядку № 100.
Висновки щодо розподілу судових витрат
61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 327 341 345 349 353 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
постановив:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.07.2021 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2021 у справі № 260/188/21 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Закарпатського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк