№ 260/2988/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 260/2988/21

адміністративне провадження № К/990/22004/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Мікула О.І., судді: Гінда О.М., Курилець А.Р.) від 10 травня 2023 року у справі №260/2988/21 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2021 року №0010527-5201-0703, яким йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 152105,40 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення відповідач керувався незаконним рішенням органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2020 рік, що, як вважає позивач, свідчить про протиправність такого рішення контролюючого органу.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0010527-5201-0703 від 18 травня 2021 року.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця від 29 листопада 2001 року, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР №23090170000000571, є суб`єктом підприємницької діяльності.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 квітня 2019 року №163750058, позивачеві на праві приватної власності належить об`єкт нерухомості - будівля готельного комплексу загальної площею 3513, 3 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

19 червня 2019 року Яношівською сільською радою прийнято рішення №114 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2020 рік", яким встановлено на території Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області на 2020 рік місцеві податки і збори, зокрема: а) податок на майно, що складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та ставку такого податку.

Контролюючим органом здійснено нарахування позивачеві податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік на підставі ставок, встановлених рішенням Яношівської сільської ради від 19 червня 2019 року №114 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2020 рік".

Податковим повідомленням-рішенням від 18 травня 2021 року №0010527-5201-0703 позивачеві було нараховано суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в розмірі 152105,40 грн за 2020 рік.

Вважаючи таке рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення сільської ради в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, саме з моменту його прийняття.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд прийшов до висновку про правомірність оскарженого у цій справі податкового повідомлення-рішення, оскільки на момент його прийняття, тобто до дати набрання законної сили судовим рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі №260/2990/21, а саме 25 травня 2022 року, рішення Яношівської сільської ради від 19 червня 2019 року №114 «Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2020 рік» щодо ставок податку було чинними та відповідно обов`язковими для застосування.

З таким рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно покладено на нього тягар відповідальності за помилки сільської ради при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Вказане, як стверджує скаржник, суперечить принципам верховенства права та належного урядування, дотримання яких є обов`язковим відповідно до Конституції України, законів України та практики Європейського суду з прав людини.

Підставою касаційного оскарження судового рішення у цій справі зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Колегія суддів, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Згідно п.п. 266.1.1. п.266.1 ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п.266.2 ст. 266 ПК України).

Відповідно до п.п. 266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п.266.3.2 п. 266.3 ст.266 ПК України).

У відповідності до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Податковим кодексом України, зокрема статтею 8, передбачені загальнодержавні та місцеві податки і збори. Відповідно до пункту 8.3 цієї статті до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному Податковим кодексом України. Згідно із статтею 12 пунктом 12.3 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу, з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них. Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Підставою для звернення до суду із цим позовом слугувало неправомірне, на переконання позивача, нарахування контролюючим органом грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі визнаного в судовому порядку протиправним та нечинним рішення органу місцевого самоврядування.

Судами обох інстанцій встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 260/2990/21 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення задоволено. Визнано протиправним та нечинним рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 19 червня 2019 року № 114 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2020 рік" в частині встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказане судове рішення набрало законної сили 25 травня 2022 року.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Суд у справі № 260/2990/21 установив, що рішення від 19 червня 2019 року № 114 прийнято Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області не у спосіб та не в порядку, встановленому законом.

Суд визнає, що частина друга статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

Водночас, колегія суддів наголошує на неможливості зобов`язати платника податків виконати положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, передбачені законом.

Враховуючи викладене, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції у цій справі, що визнання протиправним і нечинним у судовому порядку рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 19 червня 2019 року № 114 "Про встановлення місцевих податків і зборів на території Яношівської сільської ради на 2020 рік" в оскаржуваній частині унеможливлює його застосування при обчисленні ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, саме з моменту його прийняття.

Колегія суддів зазначає, що застосування до фізичних/юридичних осіб нормативно-правових актів, які є протиправними, у будь-якому випадку є незаконним.

Відтак, твердження суду першої про те, що протиправні положення рішення Яношівської сільської ради Берегівського району Закарпатської області від 19 червня 2019 року № 114 не можуть бути застосовані до позивача, повністю відповідають чинному законодавству.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.

Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, безпідставно виходив з правомірності застосування контролюючим органом скасованого в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування з мотивів його дійсності на час нарахування відповідачем податку.

На підставі викладеного, з урахуванням нормативного регулювання, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, Верховний Суд вважає, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову та, як наслідок, помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За вказаних обставин, постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Касаційний перегляд справи відповідно до частини першої статті 341 КАС здійснено в межах підстав касаційного оскарження та доводів, наведених у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 341 345 349 352 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №260/2988/21 скасувати.

Залишити в силі рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2022 року у справі №260/2988/21.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, вул.Волошина, 52, м.Ужгород, Закарпатська область, ЄДРПОУ 39393632) судові витрати на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва