ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2024 року
м. Київ
справа № 260/4624/21
адміністративне провадження № К/990/13800/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.04.2022 (колегія суддів: Ніколін В.В., Гінда О.М., Пліш М.А.) у справі №260/4624/21 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання дій та бездіяльності протиправними,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправними дії посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області: головного державного інспектора Держпраці Хланта І.Ю. та першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І.; визнати протиправною та скасувати постанову № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицика В.І. про накладення штрафу на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 265 КЗпП України.
2. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 265 КЗпП України № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 600 грн.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2022 рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 скасовано та прийнято постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2022 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої ст. 328 КАС України.
6. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а касаційну скаргу - без змін.
7. 19.01.2023 в системі «Електронний суд» від відповідача надійшла заяви про заміну сторони відповідача - Управління Держпраці у Закарпатській області на Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до наказу Державної служби з питань праці № 234 від 05.12.2022 повноваження та функції Управління Держпраці у Закарпатській області з 06.12.2022 виконує Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Відтак, Суд допускає заміну відповідача на належного - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
8. У зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників про розгляд справи за їх участю, справа розглядається в порядку письмового провадження.
9. Заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами встановлено, що 21.07.2021 уповноваженими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування № ЗК311/292/АВ від 21.07.2021, у якому зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області встановлено, що у своїй діяльності підприємець залучає до роботи в кальян-барі ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , шістьох працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 без укладення з ними трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, чим порушив вимоги ч.1,ч.3 ст. 24 КЗпП України, що підтверджується відеофіксацією інспекційного відвідування.
11. 21.07.2021 головним державним інспектором Управління Держпраці в Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю відносно ФОП ОСОБА_1 № ЗК311/292/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути вказані порушення в акті інспекційного відвідування до 02.08.2021. Про виконання цього припису у визначені в ньому строки слід надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів.
12. Також 21.07.2021 посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до вимог Закону було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК311/292/АВ/П/ПТ, який направлено на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду.
13. 21.07.2021 Управлінням Держпраці у Закарпатській області попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЗК311/292/АВ/ПО повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що допущення до виконання робіт працівника без укладення з ними трудового договору тягне порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України.
14. 02.08.2021 ОСОБА_1 листом повідомив Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що на виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21.07.2021 № ЗК311/292/АВ/П уклав трудові договори та прийняв на роботу двох найманих працівників, а саме: ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .
15. 12.08.2021 першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25, якою на підставі статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 360 000 грн.
16. 16.08.2021 головний державний інспектор Хланта І. направив у відповідності до статті 255 КУпАП до Мукачівського міськрайонного суду протокол про адміністративне правопорушення від 21.07.2021 стосовно ФОП ОСОБА_1 . Також до цього ж суду було направлено для відома постанову Управління ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 про накладення штрафу у розмірі 360000,00 грн.
17. Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18.10.2021 у справі № 303/6582/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
18. Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу non bis in idem, а тому застосування штрафних санкцій до позивача є неправомірним та необґрунтованим, оскільки в даному випадку має місце подвійне притягнення до відповідальності.
20. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18.10.2021 у справі № 303/6582/21 ОСОБА_1 звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, тому подвійного притягнення до відповідальності не відбулось. Суд дійшов висновку, що факт порушення ФОП ОСОБА_1 вимог ч.1, 3 ст.24 КЗпП України, а саме: допуск до роботи фізичних осіб без укладення трудового договору та без оформлення трудових відносин у встановленому законом порядку стверджується належними та допустимими доказами, а тому оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, яке регулює підстави та порядок проведення контролю за додержанням законодавства про працю.
21. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема тим, що його не може бути притягнено до відповідальності за використання праці перелічених шістьох осіб без оформлення трудового договору одночасно як на підставі абзацу 1 частини другої статті 265 КЗпП України, так і за частиною другою статті 41 КУпАП, оскільки притягнення позивача двічі за одне й те саме правопорушення порушує його права, передбачені статтею 61 Конституції України.
Посилається, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права у зв`язку з неврахуванням висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 22.12.2020 у справі №260/1743/19.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
23. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення №96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Згідно із підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, у тому числі, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що Управління Держпраці наділено контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
25. Відповідно до частини першої та другої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання частини першої статті 259 КЗпП України Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 № 823 затвердив Порядок, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
Так, у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №1340/5964/18, від 24.12.2019 у справі №360/403/19, від 10.02.2020 у справі №1.380.2019.000037 міститься правовий висновок згідно із яким інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти використання праці неоформлених працівників, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
26. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентована положеннями статі 265 КЗпП України, за правилами якої юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
27. В ході розгляду справи судами встановлено та позивачем не заперечується, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт без оформлення трудових договорів працівників, чим порушив вимоги ч.ч. 1,4 ст. 24 Кодексу законів про працю України.
28. Визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність чи відсутність подвійного притягнення до відповідальності позивача за ст. 265 КЗпП та ст. 41 КУпАП.
29. Відповідно до ч.3 ст.41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
30. Таким чином, ч.2 ст.265 КЗпП України та ч.3 ст.41 КУпАП передбачено відповідальність для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).
31. Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.10.2021 у справі № 303/6582/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
32. Суд апеляційної інстанції послався на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові 15.11.2021 у справі №0740/826/18, в якій зазначено, що при розгляді даної справи не застосовується висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду (постанова від 22.12.2020 у справі №260/1743/19) щодо неможливості одночасного притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч. 3 ст. 41 КУпАП та ч. 3 ст. 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis idem», оскільки постановою Мукачівського міськрайонного суду позивача не притягнуто до адміністративної відповідальності (а саме звільнений від адміністративної відповідальності).
33. Колегія суддів не погоджується з цим висновком та зазначає наступне.
Об`єднана палата Верховного Суду під час розгляду справи №260/1743/19 за схожих правовідносин у постанові від 22.12.2020 дійшла висновку, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 КЗпП України та статтею 41 КУпАП, має місце подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.
Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України та частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України) отримує додатковий правовий статус.
Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною першою статті 41 КУпАП.
Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 22.12.2020 у справі №260/1743/19 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого:
штрафи, передбачені статтею 265 КЗпП України, є заходами фінансової відповідальності, а тому підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;
фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 КЗпП України та частиною третьою статті 41 КУпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу "non bis in idem" як складового елементу принципу верховенства права.
34. Стаття 61 Конституції України передбачає заборону притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення більше одного разу.
Варто зазначити, що перше притягнення особи до відповідальності не може визнаватись незаконним з підстав, передбачених статтею 61 Конституції України, у разі повторного притягнення тієї ж особи до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, яке відбулось за часом пізніше.
Відтак, ключовим питанням, яке підлягає розв`язанню при вирішенні цієї справи є визначення обставин, за яких особа вважається притягнутою до відповідальності вперше.
35. При цьому, слід зазначити, що Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 №9-рп/99 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 80 Конституції України (справа про депутатську недоторканність) зазначив, що поняття "притягнення до кримінальної відповідальності" не тотожне поняттю "кримінальна відповідальність", як і поняття "притягнення до юридичної відповідальності" не ідентичне поняттю "юридична відповідальність".
Норми Конституції України, зокрема, містять терміни: "за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність" (частина друга статті 60); "ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення" та "юридична відповідальність особи має індивідуальний характер" (стаття 61); "особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом" (частина перша статті 63), "незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності" (частина друга статті 68); "за посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону" (частина друга статті 105); "за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності" (частина п`ята статті 129). У контексті змісту положень названих статей Конституції України терміни "притягнення до юридичної відповідальності" та "юридична відповідальність" розмежовуються.
Притягнення до юридичної відповідальності передує юридичній відповідальності.
У згаданому рішенні Конституційний Суд України в аспекті порушених у конституційному поданні Міністерством внутрішніх справ України питань положення частини третьої статті 80 Конституції України розтлумачив так:
"1.1. Кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.
1.2. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину".
36. У межах розгляду цієї справи Верховний Суд зазначає, що відносно ОСОБА_1 21.07.2021 посадовою особою Управління Держпраці складено протокол про адміністративне порушення № ЗК/311/292/АВ/П/ПТ за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, відповідальність за яке передбачено частиною третьою статті 41 КУпАП.
Вказаний протокол надісланий на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, за результатами розгляду справи № 303/6582/21 постановою від 18.10.2021 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
37. Статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
38. Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються зокрема відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Крім того, статтею 268 КУпАП регламентовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
39. З системного аналізу наведених правових норм КУпАП слід дійти висновку про те, що притягнення до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Прийняття ж постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення є вирішенням такої справи по суті, яка передбачає встановлення наявності складу адміністративного правопорушення або його відсутності та, відповідно, застосування санкції, закриття справи, що відповідає положенням статті 284 КУпАП.
40. За наведених підстав, Верховний Суд приходить до висновку, що притягнення ОСОБА_1 до юридичної відповідальності за статтею 41 КУпАП слід пов`язувати саме із складанням відносно нього відповідачем протоколу від 21.07.2021 № ЗК/311/292/АВ/П/ПТ.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 824/1164/18-а, від 22.02.2022 у справі №260/511/19.
41. В подальшому відповідачем до ФОП ОСОБА_1 застосовані заходи впливу за правопорушення, передбачене частиною другою статті 265 КЗпП України шляхом прийняття постанови від 12.08.2021 № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 про накладення штрафу, що є фінансовою санкцією, тобто оспорюваною у цій справі постановою позивача фактично повторно притягнуто до відповідальності за одні й ті самі порушення трудового законодавства, за які його 21.07.2021 (дата складання протоколу про адміністративне правопорушення) вже було притягнуто до відповідальності за одне й те саме правопорушення, що заборонено статтею 61 Конституції України.
42. Така позиція відповідає і практиці Європейського суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення Великої палати Європейського суду з прав людини від 15.11.2016 у справі "А та Б проти Норвегії" зазначено: "Суд також переконливо підтвердив, що стаття 4 Протоколу №7 не обмежується правом не бути покараним двічі, але поширюється і на право не піддаватися кримінальному обвинуваченню або засудженню двічі. Якби це було не так, то не було б необхідності використовувати слово "засуджений", а також слово "покараний", оскільки це було би дублюванням. Таким чином, Суд підтвердив, що стаття 4 Протоколу № 7 застосовується навіть коли людина була притягнута до відповідальності в провадженнях, які не призвели до визнання винним у вчиненні правопорушення. Стаття 4 Протоколу №7 містить три різних гарантії і встановлює, що за одне і те саме правопорушення ніхто не може бути (І) притягнутий до відповідальності, (ІІ) засуджений, і (ІІІ ) покараний."
43. Колегія суддів зазначає на помилкове посилання суду апеляційної інстанції на позицію Верховного Суду, викладену у постанові 15.11.2021 у справі №0740/826/18, оскільки за обставинами, встановленими у наведеній справі закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 41 КУпАП у зв`язку із відсутністю складу злочину, а у справі, що розглядається позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням.
44. На підставі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
45. Відповідно до ст. 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
46. Оскільки Суд скасовує постанову суду апеляційної інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачем за подання касаційної скарги в розмірі 7200,00 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 345 349 352 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Замінити відповідача у справі № 260/4624/21 з Управління Держпраці у Закарпатській області на Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці.
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду 12.04.2022 скасувати.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 залишити в силі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44778105) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 7200 грн (сім тисяч двісті гривень).
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді А.І. Рибачук
Т.Г. Стрелець