ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2025 року
м. Київ
справа № 260/5755/24
адміністративне провадження № К/990/19940/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Гриціва М.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу № 260/5755/24
за позовом ОСОБА_1 до Свалявської міської ради Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 (суддя Плеханов З. Б.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 (головуючий суддя Ніколіна В. В., судді Кузьмич С. М., Матковська З. М.),
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Свалявської міської ради Закарпатської області (далі також - відповідач), в якому позивач просила:
Визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 №508 «Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність».
Визнати протиправним рішення 57 сесії 8 скликання Свалявської міської ради Закарпатської області від 16.02.2024 №1626 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 » в частині обґрунтування такого з підстав наявності рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 №508 «Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність» та закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з фермерським господарством «Агро Свалява» 22.05.2015, зареєстрованим в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.08.2015, номер запису про інше речове право: 10932386.
Зобов`язати Свалявську міську раду Закарпатської області на найближчій сесії після закінчення дії обмежень, що передбачені підпунктом 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. від 02.02.2024) про передачу у приватну власність земельної ділянки за кадастровим номером: 2124010100:02:041:0015.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою від 04.09.2024 залишив позов без руху у зв`язку з пропуском строку звернення до суду та ненаданням заяви про його поновлення.
09.07.2024 позивачем подана до суду заява про поновлення строку на звернення до суду.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 задоволено клопотання Свалявської міської ради Закарпатської області та вирішено перейти зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження у справі.
05.11.2024 Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалою закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи на 05.12.2024.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.12.2024, яка залишена без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025, позов ОСОБА_1 в частині оскарження пункту 2 рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 № 508 "Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність" залишено без розгляду.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач з позовною заявою щодо оскарження пункту 2 рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 № 508 «Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність» звернулася до суду тільки 02.09.2024, відтак строк звернення до суду пропущений.
Судами також надано оцінку доводам позивача, викладеним у заяві про поновлення процесуального строку, та зроблено висновок про відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом в частині оскарження пункту 2 рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 №508.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12.05.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій вона просить ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивачка вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, внаслідок чого її позовна заява в частині безпідставно була залишена без розгляду.
Позивачка доводить, що суд не надав їй можливості повторно повідомити про причини пропуску строку на звернення до суду, позаяк ухвалою від 12.09.2024 суд визнав, що наведені ОСОБА_1 доводи поважності причин пропуску строку на звернення з позовом є обґрунтованими та достатніми для поновлення цього строку і відкриття провадження у справі. В іншому випадку, на переконання заявниці, якщо б суд не встановив достатніх та поважних причин пропуску процесуальних строків, із застосуванням положень пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, було б ухвалено рішення про повернення позовної заяви.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
12.05.2025 до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №260/5755/24.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк на усунення недоліків шляхом надання документу на підтвердження доплати судового збору.
Верховний Суд ухвалою від 17.06.2025 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
У зв`язку з перебуванням судді -члена колегії Рибачука А. І. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи та протоколом від 23.07.2025 визначено склад суду для розгляду касаційної скарги: головуючий - суддя Тацій Л. В., судді: гриців М. І., Стеценко С. Г.
Свалявська міська рада Закарпатської області подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частина друга наведеної статті встановлює, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Судами встановлено, що звертаючись 02.09.2024 з позовом до суду, просила, зокрема, визнати протиправним та скасувати пункт 2 рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 №508 «Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність», але не просила поновити строк на звернення до суду з цією вимогою та не наводила відповідних доводів у позовній заяві.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав пропуску строку на звернення, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Після усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду, судом першої інстанції відкрито провадження у справі.
У Заяві про поновлення процесуального строку позивачка зазначала, що рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 №508 «Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність» нею не оскаржувалось, через те, що така відмова не перешкоджала розробити нову технічну документацію із землеустрою та повторно звернутись до міської ради із заявою про затвердження повторно розробленої технічної документації та отримати у власність земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
В судовому засіданні, призначеному на 06.12.2024, в якому брали участь представники сторін, Закарпатським окружним адміністративним судом постановлена ухвала про залишення позову в частині оскарження пункту 2 рішення п`ятої сесії 7 скликання Свалявської міської ради від 17.11.2017 №508 «Про відмову в передачі земельних ділянок у приватну власність» без розгляду.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 12.03.2018 позивачка зверталася до Свалявської міської ради із заявою про передачу у приватну власність земельної ділянки, в якій зазначила, що рішенням Свалявської міської ради від 17.11.2024 № 508 відмовлено в передачі земельних ділянок у приватну власність у зв`язку із невідповідністю поданої документації вимогам земельного законодавства.
Тобто, судами достеменно встановлено, що принаймні у березні 2018 року ОСОБА_1 була обізнана про існування оскаржуваного рішення, але до суду з позовом про його оскарження звернулась більше, ніж через два роки. Доказів існування непереборних обставин, які можна вважати достатніми для визнання причин пропуску строку на звернення до суду позивачкою не наведено.
Колегія суддів, проаналізувавши доводи касаційної скарги, зазначає, що останні є аналогічними до тих, які позивачка вказувала як у заяві про поновлення строку звернення до суду, так і під час апеляційного перегляду справи, мотивуючи свою апеляційну скаргу.
Як підсумок, Верховний Суд констатує, що позивачка не довела наявність об`єктивних поважних (непереборних) причин, які унеможливили її звернення до суду у встановлений законом строк. Не навела змістовних і вагомих доводів щодо вчинення нею усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довела, що в цій справі можливість вчасного подання нею позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивачки щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив процесуальне порушення, яке полягає у ненаданні позивачці можливість подати заяву про поновлення строку та вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку, колегія суддів вважає також безпідставними.
Водночас, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 123 КАС України передбачено, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання останньому можливості подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини пропуску строку, аніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними з огляду на таке.
КАС України допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду.
Разом з цим, положення КАС України однозначно закріплюють, що у випадку встановлення судом факту пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, такій особі гарантується надання часу для подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовом із наданням доказів поважності причин його пропуску. При цьому, забезпечення реалізації такого права не залежить від інстанції суду, який виявив факт пропуску строку, оскільки такий факт може бути виявлений не лише до відкриття провадження у справі, але й на більш пізніх стадіях судового процесу.
Колегія суддів вважає, що питання причин пропуску строку звернення до суду з позовом, у випадку, коли суд встановив, що такий пропущений позивачем, в обов`язковому порядку має бути з`ясовано судом. У будь-якому випадку позивач має бути обізнаний про виникнення у суду питання щодо дотримання ним строку звернення до суду з позовом задля забезпечення реальної можливості спростувати факт пропуску строку або довести наявність підстав для його поновлення.
Як зазначено вище, суд першої інстанції, встановивши на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, що позивачка звернулась з цим позовом з пропуском строку в частині вимог, але не заявила клопотання про його поновлення, надав ОСОБА_1 можливість навести підстави та надати докази поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Та обставина, що оцінка такого клопотання (поданого на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху) надана судом першої інстанції після відкриття провадження у справі та в судовому засіданні за участі представників сторін не тільки не спростовує того, що суд забезпечив право заявниці довести поважність причин пропуску строку, а й підтверджує, що позивачці було забезпечено її право бути почутою.
Понад це, положення статті 123 КАС України сформульовані таким чином, що визначають обов`язок суду залишити позов, поданий особою після закінчення строків, без руху у двох окремих випадках: позов поданий без заяви про поновлення пропущеного строку; підстави, вказані у заяві, визнані судом неповажними.
Така конструкція процесуальної норми за своїм змістом має на меті забезпечення права позивача бути обізнаною про виникнення у суду питання щодо строків та права довести поважність причин пропуску строку. Однак це не означає, що у випадку неподання первинно до позову заяви про поновлення строку, позивачу має бути надано право навести інші підстави.
Згідно зі статтею 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставини, Верховний Суд дійшов висновку, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 - залишити без змін.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.12.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі № 260/5755/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. В. Тацій
Судді М. І. Гриців
С. Г. Стеценко