№ 2610/27695/2012

Постанова

Іменем України

01 березня 2021 року

м. Київ

справа № 2610/27695/2012

провадження № 61-11135св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

стягувач - ОСОБА_1 ,

боржник - ОСОБА_2 ,

державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Зубик Олег Іванович, правонаступником якого є відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року в складі судді: Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року в складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Чобіток А. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог скарги

У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся зі скаргою на дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О. І., правонаступником якого є ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), заінтересована особа - ОСОБА_1 , щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 25 березня 2019 року та нарахування ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 56 464,67 грн.

Скарга мотивована тим, що у ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області знаходиться виконавчий лист № 2610/27695/2012, виданий 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

25 березня 2019 року в. о. заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О. І. у рамках виконавчого провадження проведено розрахунок заборгованості та нарахована ОСОБА_2 заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 56 464,67 грн.

Однак під час здійснення виконавчого провадження № 40797678 старшим державним виконавцем Стрийського МР ВДВС ГУЮ Львівської області Федоришиною Н. С. була встановлена відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

05 грудня 2018 року виконавче провадження № 40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського МР ВДВС ГУЮ Львівської області до ВПВР ГТУЮ у Львівській області. Вказане рішення оскаржено у судовому порядку.

Згідно матеріалів вказаного виконавчого провадження ОСОБА_2 вважається таким, що має заборгованість по сплаті аліментів, а також таким, що не працює на час виникнення заборгованості, у зв`язку з чим державний виконавець розраховує заборгованість зі сплати аліментів за попередні роки на підставі частини другої статті 195 СК України, а саме - розмір аліментів, належних до сплати, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості, однак, така методика не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

ОСОБА_2 працював у ТОВ «Муфлон» до квітня 2014 року, у подальшому перебував на обліку в Стрийському міськрайонному центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю, а з 27 січня 2015 року ОСОБА_2 доглядає за своєю бабусею ОСОБА_4 , 1935 року народження, та отримує грошову допомогу як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду та щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за особою з інвалідністю І групи, а також за особою, яка досягла 80-річного віку, відповідно ОСОБА_2 відноситься до зайнятого населення та не може бути віднесений до непрацюючих осіб в розумінні Закону України «Про зайнятість населення».

ОСОБА_2 вважав, що розрахунок заборгованості від 25 березня 2019 року, який проведений в. о. заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області, є незаконним.

ОСОБА_2 просив:

визнати неправомірними дії дії державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О. І., правонаступником якого є ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів), щодо проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів від 25 березня 2019 року та нарахування ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 56 464,67 грн у виконавчому провадженні № 40797678;

скасувати розрахунок заборгованості по сплаті аліментів у розмірі 56 464,67 грн від 25 березня 2019 року у виконавчому провадженні № 40797678.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року, відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_2 .

Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що:

заявником не доведено факту неправомірності дій державного виконавця при проведенні розрахунку від 25 березня 2019 року зі сплати аліментів, оскільки працездатна особа, яка доглядає за особою з інвалідністю 1 чи 2 групи внаслідок психічного розладу, або за особою з інвалідністю 1 групи чи за особою, яка досягла 80-річного віку, чинним законодавством однозначно визначена як непрацююча працездатна особа. Той факт, що непрацююча працездатна особа, яка здійснює зазначений догляд, підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а сам цей час догляду зараховується до страхового стажу, не надає такій особі статусу особи, що працює. Таким чином державним виконавцем при проведенні розрахунку було правильно визначено, що у випадку, якщо боржник офіційно не працює та доходу немає, то існують підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно частини другої статті 195 СК України. Кошти, які отримував боржник, здійснюючи догляд за особою із інвалідністю І групи, не є заробітком (доходом), а є компенсаційною виплатою. Норми статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не врегульовують питання нарахування аліментів, тому не підлягають застосуванню. Крім того подальше скасування постанови про передачу матеріалів виконавчого провадження до іншого відділу державного виконавчої служби ухвалою суду від 28 травня 2019 року не спростовує правомірність проведення розрахунку заборгованості, який проведено станом на 25 березня 2019 року, тобто у той час, коли державний виконавець мав право вчиняти дії у межах виконавчого провадження;

ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, за скаргою ОСОБА_2 судами вже було здійснено правову оцінку правильності нарахування заборгованості за період з 26 жовтня 2012 року по 31 січня 2019 року, тобто, станом на 01 лютого 2019 року. Відповідно до висновків, викладених у постанові Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, у справі за скаргою ОСОБА_2 про оскарження розрахунку заборгованості по аліментах, що виникла станом на 01 лютого 2019 року, в. о. заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубик О. І. правомірно нарахував заборгованість по аліментах, виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати штатних працівників даної місцевості, оскільки на час виникнення заборгованості ОСОБА_2 не працював. Доводи апеляційної скарги щодо невірного нарахування заборгованості зі сплати аліментів за період 2014-2018 років колегія суддів відхилила, враховуючи, що обґрунтованість проведеного розрахунку заборгованості за вказаний період підтверджена ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року, яка набрала законної сили;

доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про неправомірне застосування державним виконавцем інших статистичних даних щодо розміру середньої заробітної плати для працівника даної місцевості при здійсненні розрахунку заборгованості, ніж тих, що наведені у листі ГУ статистики у Львівській області від 23 серпня 2019 року, колегія суддів визнала необґрунтованими, оскільки статистичні дані за період 2014-2016 років наведені у листі як середній показник заробітної плати на одного штатного працівника за певний період наростаючим підсумком, тобто, за період 3, 6, 9, 12 місяців, а не щоквартально, як помилково зазначає боржник. Застосування в розрахунку заборгованості по аліментах середньомісячної заробітної плати працівника у даній місцевості у розмірі 2 880,82 грн, тобто середньомісячної заробітної плати за 2014 рік в цілому, відповідає наведеним у листі Головного управління статистики у Львівській області статистичним даним. Аналогічно згідно розрахунку заборгованості державним виконавцем прийнято до розрахунку розмір середньомісячної заробітної плати за 2015 рік - 3 566 грн. Зазначений показник відображений у листі управління статистики у графі «січень-грудень», тобто середньомісячна заробітна плата за період 12 місяців 2015 року, а не за 4-й квартал 2015 року;

колегія суддів вказала: той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою із інвалідністю І групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за особою з інвалідністю І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування скаржнику заборгованості за аліментами (ухвала Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 683/1782/16-ц). Тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що боржник є непрацюючою працездатною особою, яка доглядає за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка досягла 80-річного віку, він належить до категорії зайнятого, але непрацюючого населення, а отже, для обчислення суми аліментів та заборгованості по їх сплаті, має застосовуватись положення частини другої статті 195 СК України;

суд апеляційної інстанції вказав, що перетинання державного кордону ОСОБА_2 , яке підтверджується повідомленнями Адміністрації Держприкордонслужби України, свідчить про наявність у боржника ОСОБА_2 інших додаткових джерел доходів. Жодних доказів на підтвердження джерела доходів на здійснення витрат для такої кількості поїздок автомобілем, здійснення авіаперельотів, перебування певний час за кордоном, ОСОБА_2 не надано. На підтвердження посилань заявника на те, що він раз на місяць здійснював виїзди за кордон для придбання ліків для ОСОБА_4 , а вартість зазначених поїздок та вартість відпочинку за кордоном оплачувала його мати, будь-яких доказів також не надано;

апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про необхідність відрахування податків, зборів (обов`язкових платежів) із середньої заробітної плати, , оскільки нарахування заборгованості було здійснено державним виконавцем відповідно до частини другої статті 195 СК України, виходячи із середньої заробітної плати для працівника даної місцевості, адже ОСОБА_2 є непрацюючою працездатною особою, з травня 2014 року офіційно не працює та не отримує заробітної плати, порядок відрахувань із якої передбачено частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження»;

доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо відсутності повноважень у державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області для складання розрахунку заборгованості від 25 березня 2019 року з огляду на скасування судом постанови від 29 листопада 2018 року про передачу виконавчого провадження до вказаного відділу, колегія суддів відхилила, оскільки на час складання зазначеного розрахунку постанова начальника управління ДВС ГТУЮ у Львівській області Сала А. Ю. від 29 листопада 2018 року була чинною.

Аргументи учасників справи

У липні 2020 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове, яким задовольнити скаргу, стягнути витрати, пов`язані із розглядом справи, з управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів).

Касаційна скарга мотивована тим, що судами під час розгляду справи та прийнятті оскаржених рішень порушено норми процесуального права щодо надання оцінки зібраним у справі доказам. Методика, застосована державним виконавцем, у розрахунку заборгованості аліментів від 25 березня 2019 року суперечить методиці, правильність якої встановлена ухвалами Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року та 30 січня 2019 року. Цими ж ухвалами встановлена відсутність заборгованості зі сплати аліментів. Всі дії державного виконавця Зубика О. І. здійснено у зв`язку із передачею виконавчого провадження № 40797678 зі Стрийського ВДВС до ВПВР УДВС у Львівській області на підставі постанови начальника УДВС ГТУЮ у Львівській області від 29 листопада 2018 року, яка ухвалою Шевченківського районного суду від 28 травня 2019 року скасована та визнано передачу виконавчого провадження незаконною. Тому ВПВР УДВС у Львівській області не є тим органом, до компетенції якого входить вчиняти будь-які дії та приймати будь-які документи по виконанню рішень про стягнення аліментів. ОСОБА_2 зазначає, що на підставі частини першої статті 216 ЦК України всі документи, які були ним прийняті, є неправомірні.

Судами не ураховано висновки Верховного Суду у справах № 760/4569/18-ц, № 750/9213/16-ц, № 802/1206/17-а, № 287/21/15-а, Вищого адміністративного суду України у справі № 820/6929/13-а. Тому суди зробили неправильний висновок про те, що ОСОБА_2 належить до категорії зайнятого, але непрацюючого населення. ОСОБА_2 зазначає, що постійно отримував дохід, зокрема, й виплати по догляду, які здійснюються згідно чинного законодавства, і які згідно статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» і Переліку видів доходів, які ураховуються при визначенні розміру аліментів не відносяться до доходів, з яких не стягуються аліменти.

Станом на 01 жовтня 2018 року заборгованість була відсутня, однак, державний виконавець Зубик О. І. складаючи розрахунок 25 березня 2019 року нарахував заборгованість по аліментах, якої не було за весь період сплати, а саме з жовтня 2012 року по 01 березня 2019 року. У матеріалах справи відсутні докази подання запиту до ГУ статистики у Львівській області про надання інформації про середню заробітну плату для м. Стрий та про включення у середню зарплату податків та платежів. Суди не надали оцінки доводам з приводу необхідності відрахування податків, зборів (обов`язкових платежів) із середньої заробітної плати. При розгляді та підготовці справи до судового розгляду апеляційний суд допустив процесуальні порушення: допустив до участі у справі особу, яка не є адвокатом; не з`ясував які обставини визнаються учасниками; порушив строки надання відзиву. Посилання апеляційного суду на висновок Верховного Суду у справі № 683/1782/16-ц є безпідставним.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 надала письмові міркування, в яких просить у задоволенні касаційної скарги відмовити. Зазначає, що постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження з одного територіального підрозділу до іншого не є нормативно-правовим актом, це акт індивідуальної дії і така постанова вичерпала свою дію реальним виконанням. Боржник зловживає процесуальними правами, оскільки подає скарги ідентичного змісту з того самого предмету та підстав. Відрахування податків, зборів (обов`язкових платежів) із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості не має здійснюватися. Особа, яка перебуває на обліку в центрі зайнятості, а також яка здійснює догляд за особою відповідно до законодавства, має статус непрацюючої особи і до такої особи застосовуються положення частини другої статті 195 СК України. Законодавство не передбачає можливість боржника сплачувати аліменти дитині наперед, аліменти сплачуються щомісяця. Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України, що суд повинен був урахувати при встановленні доведеності вини відповідача (постанова Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 359/9950/16-ц). Дії державного виконавця не є правочином.

У вересні 2020 року ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) через представника Романа Н. О. надало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Відзив мотивований тим, що дії державного виконавця відповідають закону. У розрахунку заборгованості від 25 березня 2019 року державним виконавцем охоплено період нарахування аліментів з 26 жовтня 2012 року по 28 лютого 2019 року включно, тобто, станом на 01 березня 2019 року, при цьому нарахування заборгованості за період, коли боржник не працював, у тому числі з 27 січня 2015 року по 01 березня 2019 року, здійснено виходячи із середньої заробітної плати працівника даної місцевості, відповідно до частини другої статті 195 СК України. Оскільки боржник не працює, та не працював на момент виникнення заборгованості, а отримував компенсацію по догляду за особою із інвалідністю І групи, що не є заробітком, розрахунок заборгованості проводився виходячи із середньомісячної заробітної плати по місцевості. Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою із інвалідністю І групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за особою із інвалідністю І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування аліментів скаржнику.

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 надав відповідь на відзив ВПВР управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів).

Білич Ю. В. вказує про необґрунтованість доводів відзиву на касаційну скаргу, оскільки державний виконавець проводив розрахунки заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, що суперечить частині четвертій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_2 сплачував аліменти щомісячно, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження. Судовими рішеннями встановлена відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення дії ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року відмовлено.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В ухвалі Верховного Суду від 13 серпня 2020 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Фактичні обставини

Суди встановили, що на виконанні у Стрийському МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області перебувало виконавче провадження № 40797678 щодо примусового виконання рішення, на підставі якого видано виконавчий лист № 2610/27695/2012 14 жовтня 2013 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 жовтня 2012 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою начальника УДВС ГТУЮ у Львівській області № 35 від 29 листопада 2018 року виконавче провадження № 40797678 для організації подальшого виконання було передано від Стрийського МР ВДВС ГТУЮ у Львівській області до ВПВР ГТУЮ у Львівській області.

05 грудня 2018 року виконавче провадження було передано для організації подальшого виконання рішень до ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області.

05 грудня 2018 року в. о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О. І. у рамках виконавчого провадження № 40797678, відкритого з метою примусового виконання вказаного виконавчого листа, проведено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, яка станом на 01 грудня 2018 року становить 52 369,67 грн.

06 лютого 2019 року в. о. начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області у Львівській області Зубиком О. І. у рамках виконавчого провадження № 40797678 проведено розрахунок заборгованості, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів, яка станом на 01 лютого 2019 року становить 54 905,27 грн.

Не погоджуючись із вказаним розрахунком, ОСОБА_2 звернувся зі скаргою до Шевченківського районного суду м. Києва, в якій просив визнати розрахунок заборгованості по аліментах від 06 лютого 2019 року неправомірним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, у задоволенні скарги ОСОБА_2 щодо визнання розрахунку заборгованості по аліментах від 06 лютого 2019 року неправомірним відмовлено. У цих рішеннях судами було здійснено правову оцінку правильності нарахування заборгованості за період з 26 жовтня 2012 року по 31 січня 2019 року, тобто, станом на 01 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року відмовлено.

Не погоджуючись із постановою начальника УДВС ГТУЮ у Львівській області від 29 листопада 2018 року № 35 про передачу матеріалів виконавчого провадження № 40797678 із Стрийського МР ВДВС до ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області, ОСОБА_2 оскаржив її до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2019 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду 23 жовтня 2019 року, задоволено скаргу ОСОБА_2 та скасовано постанову № 35 від 29 листопада 2018 року про передачу матеріалів виконавчого провадження до ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області.

Суди встановили, що розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, що є предметом оскарження у цій скарзі ОСОБА_2 , було складено державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубиком О. І. 25 березня 2019 року. Відповідно до цього розрахунку заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 01 березня 2019 року становить 56 464,67 грн.

У період до квітня 2014 року ОСОБА_2 працював, і відрахування здійснювались у розмірі ј від його заробітку. З травня 2014 року по липень 2014 року - не працював і на обліку у центрі зайнятості не перебував. З серпня 2014 року по 27 січня 2015 року перебував на обліку у Стрийському міськрайонному центрі зайнятості як безробітний.

З 27 січня 2015 року ОСОБА_2 не працює, здійснює догляд за особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка досягла 80-річного віку.

Згідно довідки управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради від 07 березня 2019 року № 363 відповідно до акту обстеження соціальних державних інспекторів, ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає разом із особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок психічного розладу ОСОБА_4 , 1935 року народження, по АДРЕСА_2 , та отримує допомогу по догляду за особою, яка досягла 80-річного віку, відповідно до Постанови КМ України № 832 від 26 липня 1996 року «Про підвищення розмірів державної допомоги окремим категоріям громадян» враховуючи індексацію у сумі 31,76 грн та допомогу по догляду за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу відповідно до Постанови КМ України № 1192 від 02 серпня 2000 року «Про надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею» у сумі 1 853 грн щомісячно.

У розрахунку заборгованості від 25 березня 2019 року державним виконавцем охоплено період нарахування аліментів з 26 жовтня 2012 року по 28 лютого 2019 року включно, тобто, станом на 01 березня 2019 року, при цьому нарахування заборгованості за період, коли боржник не працював, у тому числі з 27 січня 2015 року по 01 березня 2019 року, здійснено на підставі середньої заробітної плати працівника даної місцевості, відповідно до частини другої статті 195 СК України.

Згідно з довідками Управління праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради від 25 січня 2019 року за № 214, 215 від 22 серпня 2018 року в 2018 році ОСОБА_2 отримував компенсаційну виплату працездатній особі, що не працює та здійснює догляд за особою із інвалідністю І групи або особою похилого віку, що досягла 80 річного віку: у липні - жовтні 2018 року - 30,57 грн щомісячно, у листопаді - грудні 2018 року - 31,76 грн щомісячно. Також ОСОБА_2 отримує допомогу на догляд за особою із інвалідністю І або ІІ групи у розмірі: у 2017 році - 1 624 грн щомісячно; грудень 2017 року - червень 2018 року - 1 700 грн. щомісячно; липень - листопад 2018 року - 1 777 грн щомісячно, грудень 2018 року - 1 853 грн.

Згідно розрахунку заборгованості від 25 березня 2019 року, для розрахунку суми аліментів, що підлягають сплаті за лютий 2019 року, державним виконавцем прийнято суму середньої заробітної плати працівника для даної місцевості - 8 670 грн, ј частина від якої складає 2 167,5 грн, тоді як боржником сплачено 608,10 грн. Таким чином, розмір заборгованості збільшився на 1 559,40 грн.

ОСОБА_2 перетинав державний кордон, що підтверджується повідомленням Адміністрації Держприкордонслужби України від 06 березня 2019 року за № 3727.

Починаючи з січня 2015 року, коли ОСОБА_2 , згідно з наданими ним довідками, став здійснювати догляд за ОСОБА_4 , він здійснював одноденні виїзди-в`їзди на автомобілі до Польщі, з поверненням в Україну: 29-30 січня 2015 року, 02 лютого 2015 року, 11 лютого 2015 року, 07 травня 2015 року, 21 травня 2015 року, 27 травня 2015 року, 01 червня 2015 року, 08 червня 2015 року, 10-11 червня 2015 року, 16 червня 2015 року, 27 червня 2015 року, 04 липня 2015 року, 11 липня 2015 року, 19 липня 2015 року, 24 липня 2015 року, 09 серпня 2015 року, 14-15 серпня 2015 року, 17 серпня 2015 року, 08-09 вересня 2015 року, 23 вересня 2015 року, 27-28 листопада 2015 року, 04 грудня 2015 року.

Крім того з 19 по 26 серпня 2015 року ОСОБА_2 перебував в Анталії.

Відповідно до повідомлення Адміністрації Держприкордонслужби України, у 2016 році ОСОБА_2 здійснив наступні виїзди-в`їзди за кордон України, до Польщі: 20 січня 2016 року, 24 січня 2016 року, з 04 березня по 09 березня 2016 року, 17 березня 2016 року, 09 квітня 2016 року, 14-15 травня 2015 року, 31 травня 2016 року, 10-11 червня 2016 року, з 02 по 08 липня 2016 року, 18 липня 2016 року, 26 липня 2016 року, 31 липня 2016 року, 03 серпня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 01 вересня 2016 року, з 10 по 18 вересня 2016 року, 27 вересня 2016 року, 23 жовтня 2016 року, 25 листопада 2016 року.

Протягом 2017 року ОСОБА_2 були здійснені наступні виїзди за кордон України, до Польщі: 15 травня 2017 року, 28 серпня 2017 року, 01-02 вересня 2017 року, 13-15 вересня 2017 року, 23-24 вересня 2017 року, 18-19 листопада 2017 року, 25-26 листопада 2017 року, 04 грудня 2017 року, 15-16 грудня 2017 року, 17 грудня 2017 року.

Крім того 09 серпня 2017 року ОСОБА_2 перетинав кордон України з виїздом до міста Барселони, 17 серпня 2017 року - повернувся в Україну.

Протягом 2018 року ОСОБА_2 були здійснені наступні виїзди до Польщі: 23 січня 2018 року, 09 березня 2018 року, 26 березня 2018 року (м. Перемишль), з 27 квітня по 01 травня 2018 року (м. Варшава), 16-17 жовтня 2018 року, 09-10 листопада 2018 року.

Також з 25 червня 2018 року по 08 липня 2018 року ОСОБА_2 здійснював виїзд до м. Париж.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Відповідно до статті 81 СК України перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затверджується КМ України.

У пункті 12 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою КМ України від 26 лютого 1993 року № 146 визначені види доходів, з яких не провадиться утримання аліментів, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованість зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Згідно частини другої статті 195 СК України заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця»

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) зазначено, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) зроблено висновок, що «загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2020 року у справі № 572/2303/19 (провадження № 61-407св20) вказано, що «відповідно до частини третьої статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчисляється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Положеннями статей 77-80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Встановивши, що матеріалами виконавчого провадження підтверджена наявність певного боргу по аліментам з боку заявника, а останній не був позбавлений подати такі докази на спростування наявного у виконавчому провадженні розрахунку, проте належними та допустимими доказами не спростував, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, прийшов правильного висновку про відмову в задоволенні скарги».

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди встановили, що оспорюваний розрахунок заборгованості є законним та обґрунтованим, таким, що складений на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.

За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відмову в задоволенні скарги.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 постійно отримував дохід, зокрема, й виплати по догляду, які здійснюються згідно чинного законодавства, і які згідно статті 72 Закону України «Про виконавче провадження» і Переліку видів доходів, які ураховуються при визначенні розміру аліментів не відносяться до доходів, з яких не стягуються аліменти, колегія суддів відхиляє.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2019 року у справі № 683/1782/16-ц (провадження № 61-4475ск19) зазначено: «Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4, і апеляційний суд, залишаючи цю ухвалу без змін, обґрунтовано виходили з того, що відповідно до відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів, сформованих Старокостянтинівським відділенням Красилівської об`єднаної державної податкової інспекції за період з 01 липня 2016 року до 31 грудня 2016 року та з 01 січня 2017 року до 31 грудня 2017 року, а також відповідей Пенсійного фонду України, ОСОБА_4 офіційно не працював, доходи не отримував, а кошти, які він отримував, здійснюючи догляд за особою з інвалідністю І групи, є не заробітком (доходом), а компенсаційною виплатою. Таким чином, оскільки відсутні підстави для визначення заборгованості за аліментами згідно із частиною першою статті 195 СК України за відсутності доходу у боржника, державний виконавець правильно застосував порядок обчислення заборгованості за аліментами, визначений положенням частини другої статті 195 зазначеного Кодексу. Той факт, що непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи, підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, а час догляду за особою з інвалідністю І групи зараховується до стажу роботи, не свідчить про неправомірність дій державного виконавця щодо нарахування скаржнику заборгованості за аліментами».

Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що суди не надали оцінки доводам з приводу необхідності відрахування податків, зборів (обов`язкових платежів) із середньої заробітної плати.

В ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2020 року у справі № 664/2751/16-ц (провадження № 61-6274ск20) зазначено, що: «згідно з частиною першою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Наведений порядок визначення розміру аліментів передбачений у разі отримання платником доходів, що сплачуються із доходу після утримання обов`язкових податків і зборів, однак, ОСОБА_2 таких платежів не здійснює, аліменти на утримання доньки сплачуються, виходячи із розміру середнього заробітку працівника у Олешківському районі Херсонської області. У випадку, коли платник аліментів не працює, розмір щомісячних платежів встановлюється за приписами статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та частини другої статті 195 СК України, згідно з якими не передбачено зменшення суми середньомісячного заробітку у даній місцевості на суму видатків, що зазвичай сплачуються із фактично отриманого доходу платника, як це встановлено для платників за приписами частини першої статті 70 цього Закону».

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги та інші витрати, пов`язані із розглядом справи, покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук