27.10.2023

№ 263/13178/18

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 263/13178/18

провадження № 61-9805св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),

Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду

від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М., Ткаченко Т. Б., та касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2019 року у складі судді Музики О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року у складі колегії суддів: Зайцевої С. А.,

Кочегарової Л. М., Ткаченко Т. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та їх вихованні, визначення способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 05 червня 2004 року між ним та відповідачкою зареєстрований шлюб, від якого вони мають двох дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 26 червня 2017 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу діти за домовленістю сторін залишилися проживати разом з матір'ю.

ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, у тому числі засобами телекомунікаційного зв`язку, та можливості брати участь у їх вихованні, особливо у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки син є дорослішим за доньку, а тому вони мають змогу частіше бачитися та спілкуватися за домовленістю між собою. Під час поодиноких зустрічей з дітьми у присутності відповідачки чи колишньої тещі - ОСОБА_5 , він неодноразово висловлював бажання, щоб такі зустрічі відбувалися без присутності відповідачки та її родичів, а також проходили за місцем його проживання з можливістю залишення дітей на ночівлю за місцем проживання батька.

Після марних спроб вирішити розбіжності щодо його участі у вихованні дітей,

12 січня 2018 року він звернувся до Служби у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради із заявою про визначення його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 . Згідно з висновком Служби у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, затвердженого рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 11 квітня 2018 року № 212, йому було встановлено наступний порядок спілкування з донькою: щотижня у вівторок та четвер з 16:00 год. до 20:00 год. та з 16:00 год. п`ятниці до 13:00 год. суботи у разі згоди дитини, за погодженням з матір`ю дитини. При цьому, органом опіки та піклування не було враховано його бажання та не вирішено можливість проводити оздоровлення дитини батьком протягом 14 днів кожні півроку.

Однак, і після встановлення органом опіки та піклування порядку спілкування та участі у вихованні ним доньки, відповідачка продовжує вчиняти усі можливі дії для ухилення від його виконання, а зважаючи на те, що зазначеним рішенням визначено попереднє погодження матері на його спілкування з донькою, то відсутність такої згоди ОСОБА_2 фактично унеможливлює виконання рішення органу опіки та піклування.

Посилаючись на наведене, позивач просив встановити наступні способи участі батька у спілкуванні та вихованні дітей:

- щонеділі у четвер з 16.00 год. до 20.00 год. побачення та спілкування батька з дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей - ОСОБА_2 ;

- щонеділі один вихідний день з 16.00 год. п`ятниці до 18.00 год. суботи побачення та спілкування батька з дітьми (з усіма разом, або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька;

- щорічно взимку у період канікул, строком не менше 7 днів спільного відпочинку батька з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей;

- щорічно влітку у період канікул строком не менше 45 днів поспіль спільний відпочинок батька дітей з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей;

- щорічно навесні у період канікул, строком не менше 4 днів, спільний відпочинок батька дітей з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей;

- щорічно восени у період канікул, строком не менше 3 днів, спільний відпочинок батька дітей з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей;

- щорічно у дні народження батька - ІНФОРМАЦІЯ_5, з 16.00 год. до 18.00 год. наступного дня та у дні народження бабусі - ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6

з 16.00 год. до 18.00 год. наступного дня побачення та спілкування батька з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька дітей;

- щорічно у дні народження двоюрідної сестри ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4, з 16.00 год. до 20.00 год. побачення та спілкування батька дітей з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей;

- щорічно у дні народження дітей - ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 спільний відпочинок батька з дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з 16.00 год. до 20.00 год.;

- щорічно у непарний рік у перший день Пасхальних вихідних побачення та спільний відпочинок батька з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері, з ночівлею дітей з 16.00 год. першого дня Пасхальних вихідних до 18.00 год. наступного дня за місцем проживання батька дітей;

- щорічно в непарний Новий рік (починаючи з 2019 року) побачення та спільний відпочинок батька з неповнолітніми дітьми (з усіма разом або кожним окремо), без присутності матері, з 16.00 год. 31 грудня до 18.00 год. наступного дня з ночівлею дітей за місцем проживання батька;

- у разі хвороби дітей побачення батька з дітьми у присутності матері за місцем проживання дітей з матір`ю, без обмеження часу відвідування до 20.00 год.

Також просив зобов`язати матір дітей - ОСОБА_2 :

- за 3 календарних дня після повідомлення ним матері дітей про наміри батька провести щорічний відпочинок з дітьми: влітку, взимку, восени та навесні у період канікул з дітьми, надавати йому точну інформацію, шляхом надіслання смс-повідомлення на телефон батька - НОМЕР_1 , а у разі знаходження дітей поза межами населеного пункту постійного проживання дітей, у тому числі за межами території України - зобов`язати матір дітей привезти їх до місця проживання в Україні або за адресою проживання батька дітей;

- не пізніше ніж за 1 календарний день з моменту виявлення хворобливого стану у дітей, повідомляти письмово або засобом Інтернет-зв`язку про це батька та надавати батькові повну інформацію про стан здоров`я дітей (про усі наявні діагнози, проведені чи необхідні вакцинації, рекомендовані або проведені методи діагностики, лікування, профілактики та інше). Надавати для ознайомлення копії усіх медичних документів дітей, а для огляду оригінал;

- не створювати перешкод батькові у вільному спілкуванні засобами телефонного, Інтернет або іншого телекомунікаційного зв`язку з дітьми.

Короткий зміст рішення суду першої інстанцій

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області

від 29 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_2 не створювати ОСОБА_1 перешкоди у вихованні та вільному спілкуванні з малолітньою донькою - ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітнім сином - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , у тому числі не створювати перешкод батькові у вільному спілкуванні з дітьми засобами телефонного, Інтернет або іншого телекомунікаційного зв`язку.

Встановлено способи участі батька у спілкуванні та вихованні неповнолітніх дітей, а саме:

- щотижня у четвер з 16.00 год. до 20.00 год. побачення та спілкування ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей - ОСОБА_2 ;

- через кожний тиждень 1 вихідний день, з 16.00 год. п`ятниці до 18.00 год. суботи, побачення та спілкування ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька;

- через кожний рік, взимку у період канікул тривалістю не менше 7 днів, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочину та про подальше місце перебування дітей, починаючи черговість батька з 2020 року;

- через кожний рік, влітку у період канікул тривалістю на менше 45 днів поспіль, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою -

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей, починаючи черговість батька з 2021 року;

- щорічно навесні, у період канікул тривалістю не менше 4 днів, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей, починаючи

з 2020 року;

- щорічно восени, у період канікул тривалістю не менше 3 днів, спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, у тому числі за межами населеного пункту фактичного проживання дітей, за умови завчасного повідомлення матері дітей про наміри такого відпочинку та про подальше місце перебування дітей, починаючи

з 2020 року;

- щорічно у дні народження батька - ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_5, з 16.00 год. до 18.00 год. наступного дня, без відриву від навчання та дитячого садочка;

- через кожний рік у дні народження дітей - ІНФОРМАЦІЯ_7 та ІНФОРМАЦІЯ_8 спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері дітей, з 16.00 год. до 20.00 год., починаючи з 2020 року;

- у разі хвороби дітей, побачення ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проводити у присутності матері за місцем проживання дітей з матір`ю, без обмеження часу відвідування до 20.00 год.

- щорічно у непарний рік у перший день Пасхальних вихідних, побачення та спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою -

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або з кожним окремо), без присутності матері, з ночівлею дітей з 16.00 год. першого дня Пасхальних вихідних до 18.00 год. наступного дня за місцем проживання батька дітей, починаючи з 2021 року;

- щорічно в непарний Новий рік, починаючи з 2019 року, побачення та спільний відпочинок ОСОБА_1 з дітьми: малолітньою донькою - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітнім сином -

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (з усіма разом або кожним окремо), без присутності матері, з 16.00 год. 31 грудня до 18.00 год. наступного дня з ночівлею дітей за місцем проживання батька, починаючи з 2021 року;

Покладено на ОСОБА_1 обов`язок змінити ставлення до виховання сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб більш поступливого виконання своїх прав та обов`язків, через повагу до гідності дитини та її інтересів.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що аналіз встановлених судом обставин справи свідчить про те, що між сторонами склалися стійкі неприязні відносини, унаслідок чого батьки неповнолітнього ОСОБА_10 та малолітньої ОСОБА_11 не можуть самостійно налагодити конструктивне та толерантне спілкування та погодити участь ОСОБА_1 у вихованні дітей, що призводить до систематичних сварок та викликів поліції, а тому суд вважав наявними підстави для визначення конкретних способів участі позивача у вихованні дітей через призму пріоритету їх інтересів. Не погоджуючись з висновком органу опіки та піклування від 15 січня 2019 року № 13-31-01 у частині запропонованих конкретних способів участі батька у вихованні дітей, суд зазначив, що орган опіки та піклування взяв до уваги лише вік дітей, відношення старшого сина до батька та позицію матері дітей, яка наполягала на тому щоб зустрічі батька з дітьми відбувалися виключно у її присутності, без урахування інших істотних обставин, зокрема усталеного розпорядку життя сторін та їх дітей. Визначаючи спосіб та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні дітей відповідно до запропонованого органом опіки та піклування, суд обумовив, що аналогічний порядок участі батька у вихованні малолітньої ОСОБА_11 , був встановлений рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 11 квітня 2018 року № 212, однак відповідачка належним чином його не виконувала. У контексті зазначеного, суд зазначив, що зустрічі батька з дітьми за обов`язкової участі матері, з урахуванням наявного між ними конфлікту, будуть призводити до заподіювання шкоди психоемоційному стану дітей, а тому вважав за доцільне визначити способи участі батька у спілкуванні та вихованні дітей без присутності матері. Вирішуючи питання щодо участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , суд взяв до уваги, що вона сприймає батька, прихильна до нього, а тому вважав недоцільним встановлювати обмеження батькові дитини. Ураховуючи, що неповнолітній ОСОБА_3 під час заслуховування у суді висловив свою прихильність до матері та небажання спілкуватися з батьком, суд урахував його думку, однак зазначив, що вона не може бути достатньою для позбавлення батька можливості спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, оскільки не відповідатиме інтересам самої дитини.

Суд відмовив позивачеві у встановленні зустрічей та спілкуванні з дітьми щонеділі, з 16.00 год. п`ятниці до 18.00 год. суботи, без присутності матері дітей, з ночівлею дітей за місцем проживання батька з посиланням на те, що такий спосіб буде порушувати рівність батьків на виховання та спілкування з дітьми, а тому визначив такі зустрічі та спілкування батька з дітьми через кожний тиждень. Щодо спільного відпочинку батька з дітьми, кожної зими у період шкільних канікул, суд з урахуванням прав та інтересів матері на спільний відпочинок з дітьми взимку, вважав необхідним визначити таке право позивача через кожний рік. Аналогічних висновків суд дійшов при вирішенні вимоги ОСОБА_1 про визначення йому права на відпочинок з дітьми, щоліта протягом 45 днів. З урахуванням права батька на зимовий відпочинок

у 2020 році, літній відпочинок з дітьми повинен бути забезпечений з 2021 року, а святкування днів народження дітей з батьком - через кожний рік.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення спілкування та побачень з дітьми у дні народження їх бабусі ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_6, та двоюрідної сестри

ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4, а також покладення на ОСОБА_2 додаткових обов`язків щодо повернення дітей до місця їх проживання в Україні або за адресою проживання батька дітей у разі існування у нього наміру провести щорічний відпочинок з дітьми у період їх канікул, та повідомлення батька дітей про їх хворобливий стан, вказавши, що такі вимоги покладають зайвий тягар на матір дітей, та не передбачені приписами статті 159 СК України.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року апеляційні скарги неповнолітнього ОСОБА_9 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області

від 29 листопада 2019 року в частині усунення перешкод у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_9 та визначення способу участі у його вихованні, скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_9 , визначення способу участі батька у вихованні неповнолітнього ОСОБА_9 та спілкування з ним відмовлено.

В іншій частині рішення суду залишено без змін .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що вирішуючи позов ОСОБА_1 в частині вимог про усунення перешкод у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_12 та визначення способу участі батька у вихованні сина ОСОБА_10 , суд першої інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15 жовтня 2018 року у справі № 686/14512/17(провадження № 61-7540св18) про те, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначення способу участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо, суд має виходити, передусім з інтересів дитини, з урахуванням конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.

З метою з`ясування дійсних обставин справи, апеляційний суд у порядку, визначеному частиною четвертою статті 232 ЦПК України, провів допит неповнолітнього ОСОБА_10 , який в судовому засіданні повідомив, що не бажає відновлення будь-яких відносин з батьком, оскільки батько не скористався своїм правом на їх відновлення, вів себе зухвало, образив матір. З висновку органу опіки та піклування від 15 січня 2019 року № 13-31-01, встановлено, що відповідно до акта проведення співбесіди з неповнолітнім ОСОБА_12 , ОСОБА_3 відноситься до батька з «опаскою», пам`ятає як батько ображав матір в його присутності та ображав його. Він не бажає бачитися з батьком ні за яких умов, і мати його до цього не схиляє. ОСОБА_3 висловив думку, що батько не відноситься до його інтересів серйозно, не може знайти підхід до нього і навіть не намагається, останній час взагалі ним не цікавиться. За наведених обставин, суд вважав переконливими доводи апеляційної скарги неповнолітнього ОСОБА_9 про не врахування судом першої інстанції його інтересів під час вирішення справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції у цій частині.

У частині визначення способу та порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_11 , апеляційний суд вважав рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, оскільки при вирішенні цього питання суд дотримався розумного балансу щодо участі обох батьків у вихованні доньки ОСОБА_4 , що сприятиме у повній мірі її нормальному розвитку та забезпечить рівність прав батьків у її вихованні.Урахувавши наявність між батьками неприязних відносин, що негативно впливає на сприйняття донькою особи батька, та ураховуючи малолітній вік дитини, а також факт її проживання та спілкування виключно з матір`ю, апеляційний суд вважав правильним висновок cуду першої інстанції про встановлення побачень та спілкування батька з донькою без попереднього з`ясування бажання дитини та згоди матері.

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У липні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_2 , у якій вона просила скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 29 листопада 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_8 та визначення способу участі батька у її вихованні, і направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Вказувала на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків викладених у постановах Верховного Суду 15 жовтня 2018 року у справі

№ 686/14512/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), та в порушення норм процесуального права необгрунтовано відхилили клопотання заявника про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_2 , у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що cуди попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_11 та визначення способу участі батька у її вихованні, не урахували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові 15 жовтня

2018 року у справі № 686/14512/17 про те, що встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Зокрема суди залишили поза увагою та оцінкою те, що унаслідок тривалої відсутності позивача вдома пов`язаної з його роботою, між ним та донькою взагалі не склалися усталені стосунки. На час розірвання шлюбу батьків, малолітній доньці сторін виповнилося лише три роки, вона погано пам`ятає батька і не бажає з ним спілкуватися за відсутності матері, більш того, дитина виявляє тривогу, що батько може забрати її та не повернути до мами.

Суди дійшли висновку про прихильність малолітньої ОСОБА_11 до батька, виключно на підставі пояснень самого позивача та його представника, і необґрунтовано відхилили висновок органу опіки та піклування від 15 січня

2019 року № 13-31-01, а також психолого-педагогічну та педагогічну характеристику малолітньої ОСОБА_11 , у яких зазначено, що побачення дитини з батьком можуть відбуватися за згодою дитини, яка перебуває в емоційній напрузі, для подальшого безболісного спілкування усіх членів родини рекомендована психолого-корекційна робота, не з`ясували думку дитину щодо бажання спілкуватися з батьком.

За відсутності між батьком та дитиною сталого психологічного зв`язку, а також зважаючи на її вік, тривале проживання з матір`ю та не сприйняття нею позивача, як батька, суди не урахували, що проведення зустрічей батька з малолітньою донькою, за відсутності матері може негативно вплинути на її психоемоційний стан. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16 (провадження № 61-5215св19). Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька.

У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_12 та визначення способу його участі у вихованні дитини, залишити у цій частині в силі рішення першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема частини другої статті 159 СК України, щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК), а також порушення норм процесуального права, з посиланням на необгрунтоване відхилення апеляційним судом клопотання про долучення до матеріалів справи доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд, як національний орган, здійснив надмірне втручання у сімейне життя, чим порушив гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) право на повагу до сімейного життя. Постанова апеляційного суду спрямована на розірвання родинних відносин між ним та сином ОСОБА_3 , оскільки оскаржуване судове рішення позбавляє його можливості на регулярній основі бачитися з сином, спілкуватися з ним, проводити спільно відпочинок, що порушує його права на участь у вихованні дитини.

На відміну від суду першої інстанції, який під час вирішення справи в першу чергу керувався інтересами неповнолітнього сина, а не лише висловленою його думкою про небажання спілкуватися з батьком у зв`язку з існуючими у нього образами, апеляційний суд не визначив жодного способу участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, не застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, зокрема частину другу статті 159 СК України, а також як джерело права, рішення Європейського суду з прав людини від 21 вересня 2006 року у справі «Мозер проти Автрії» (заява № 12463/02) та

від 06 лютого 2002 року у справі «Кутцнер проти Німеччини» (заява № 46544/99), відповідно до яких, у разі якщо встановлено існування родинного зв`язку, держава має діяти у такий спосіб, щоб уможливлювати розвиток такого зв`язку. Розірвання контактів і встановлення обмежень щодо права на побачення з дітьми, на думку Суду, призводить лише до поглиблення «відчуження» дітей від їхніх батьків та між дітьми.

Крім того, апеляційний суд необгрунтовано відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи копій відповідей на адвокатський запит із Центрального районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей і молоді Маріупольської міської ради, до яких він звертався за допомогою в отриманні послуг консультування та надання послуг посередництва (медіації) з метою розв`язання конфлікту а також можливості організації безконфліктних зустрічей і спілкування з дітьми в приміщенні Центрального районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей і молоді Маріупольської міської ради у присутності фахівців центру.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на підставі пункту 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив неповнолітнього ОСОБА_9 на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який колегія суддів не ураховує при вирішенні касаційної скарги по суті у зв`язку з тим, що його подано особою, яка не набула цивільної процесуальної дієздатності.

У жовтні 2020 року до Верховного Суду також надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , у якому вона просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції обгрунтовано скасував рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_9 , його вихованні, та визначення способу участі батька у вихованні дитини ОСОБА_9 та спілкування з ним, та ухвалив у цій частині нове рішення про відмову у їх задоволенні.

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 05 червня 2004 року між сторонами зареєстровано шлюб, від якого вони мають двох дітей: неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради із заявою про визначення його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 .

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради від 11 квітня

2018 року № 212, визначено участь батька - ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема встановлено наступний порядок спілкування з донькою: щотижня у вівторок та четвер з 16.00 год. до 20.00 год. та з 16.00 год. п`ятниці до 13.00 год. суботи, у разі згоди дитини, за погодженням з матір`ю дитини. ОСОБА_1 попереджено про персональну юридичну відповідальність за життя, фізичне та моральне здоров`я малолітньої ОСОБА_4 у період спілкування дитини з батьком. Попереджено ОСОБА_2 про відповідальність за перешкоджання спілкуванню ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з дружиною ОСОБА_13 та її донькою ОСОБА_14 . Згідно з довідкою-характеристикою старшого дільничного інспектора поліції сектору превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області Шведова О. Г. від 18 січня 2018 року, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, з сусідами підтримує нормальні добросусідські стосунки, спиртними напоями не зловживає, з особами, які ведуть антигромадський спосіб життя, відношення не підтримує, у вживанні наркотичних засобів помічений не був. На «Д» обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, є здоровим.

У період з 07 серпня 2017 року по 09 липня 2018 року ОСОБА_1 перерахував на користь ОСОБА_2 148 000,00 грн. на утримання дітей.

Відповідно до довідки Комунального закладу «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 53» від 25 лютого 2019 року № 415 ОСОБА_9 навчається у 8-му класі цієї школи. Батько дитини, ОСОБА_1 , бере участь у вихованні сина (підтримує зв`язок зі школою, цікавиться навчанням дитини).

Згідно з довідкою Комунального дошкільного навчального закладу компенсуючого типу «Ясла-садок № 139 «Струмочок» Маріупольської міської ради Донецької області від 26 лютого 2019 року № 10, донька ОСОБА_1 - ОСОБА_4 відвідує даний дитячий садочок з травня 2016 рок по теперішній час. Батько дитини бере участь у вихованні доньки (підтримує зв`язок з дошкільним навчальним закладом, цікавиться фізичним станом та розвитком дитини).

На виконання вимог ухвали суду про надання висновку щодо вирішення зазначеного спору, орган опіки та піклування надав висновок від 15 січня 2019 року № 13-31-01, відповідно до якого, згідно з актом обстеження умов проживання від 19 листопада 2018 року для дітей створені усі необхідні умови для перебування їх у батька та їх виховання, є окремі кімнати з ліжками для сну, іграшки, тренажери для занять спортом. Згідно з платіжними дорученнями батько ОСОБА_1 щомісячно сплачує аліменти на утримання дітей.

З акта проведення співбесіди з малолітнім ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , убачається, що ОСОБА_3 проживає з матір`ю та сестрою з літа 2017 року. ОСОБА_3 відноситься до батька з «опаскою», він пам`ятає як батько ображав матір у його присутності та ображав його словесно. Він не бажає бачитися з батьком ні за яких умов, мати його до цього не схиляє. ОСОБА_3 висловив думку, що батько не відноситься до його інтересів серйозно, не може знайти підхід до нього і не намагається. Останній час він не дзвонить та не цікавиться його справами взагалі. Під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції, допитаний, як у присутності батьків, так і без них, неповнолітній ОСОБА_9 підтвердив своє небажання спілкуватися з батьком.

09 січня 2019 року на засіданні Центральної районної в м. Маріуполі комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Маріупольської міської ради встановлено порядок участі ОСОБА_1 у вихованні дітей: сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та порядок побачень з дітьми за наступним графіком: у вівторок та четвер з 16.00 год. до 20.00 год., зі згоди дітей; у п'ятницю з 16.00 год. до 13.00 год. суботи з ночівлею, зі згоди дітей.

У висновку від 15 січня 2019 року № 13-31-01, Орган опіки та піклування Маріупольської міської ради зазначив, що вважає за можливе визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні малолітніх ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та спілкування з ними, встановивши такий порядок спілкування: у вівторок та четвер з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., зі згоди дітей; у п`ятницю з 16 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв. суботи з ночівлею, зі згоди дітей, питання щодо надання днів на оздоровлення батька з сином та донькою, залишено на розсуд суду.

Згідно з висновком спеціаліста психолога ОСОБА_15 від 18 березня 2019 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 , останній психічно та емоційно урівноважений, має неакцептований урівноважений характер і гармонічно збалансовані особисті якості. Має батьківські установки, направленні на формування позитивних дитячо-батьківських відносин. Його психічний стан, особисті, характерно-логічні особливості та батьківські установки не заважають йому спілкуватися з дітьми, не є наслідком негативного впливу на психічний стан та розвиток дітей. Він може у повній мірі приймати участь у їх житті та вихованні, спілкуватися з дітьми без присутності матері тривалий період часу, у тому числі (протягом місяця і більше).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 та відзиву на неї, доводи касаційної скарги ОСОБА_2 , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція про права дитини), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою, десятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

За змістом статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Пунктом 3 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частинами другою, третьою статті 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Частиною першою та другою статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Право на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції, охоплює і зв`язки між батьками та дітьми. ЄСПЛ у своїх рішеннях вказує на те, що держава повинна за загальним правилом забезпечити збереження сімейного зв'язку там, де він існує.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява

№ 31111/04, § 54) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Ураховуючи наведене, та зважаючи на установлені судами обставини того, що ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу з ОСОБА_1 , чинить йому перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей, а також те, що неповнолітній ОСОБА_16 з моменту народження і до розірвання шлюбу між батьками проживав разом з ними, за відсутності належних та достовірних доказів на підтвердження того, що батько неналежним чином виконував батьківські обов`язки, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з неповнолітнім сином ОСОБА_3 , та визначення способу участі батька у його вихованні.

У зазначеному аспекті, поза оцінкою суду апеляційної інстанції залишилися рекомендації Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради щодо доцільності встановлення ОСОБА_1 порядку участі у вихованні дітей, у тому числі сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також висновок спеціаліста психолога від 18 березня 2019 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 , відповідно до якого останній психічно та емоційно урівноважений, має батьківські установки, направленні на формування позитивних дитячо-батьківських відносин. Його психічний стан, особисті, характерно-логічні особливості не заважають йому спілкуватися з дітьми, не є наслідком негативного впливу на психічний стан та розвиток дітей. Він може у повній мірі приймати участь у їх житті та вихованні, спілкуватися з дітьми без присутності матері тривалий період часу, у тому числі (протягом місяця і більше).

Верховний Суд вважає аргументованими доводи касаційної скарги

ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд вирішив спір без урахування вимог Конвенції про права дитини та положень частини другої статті 159 СК України. Зокрема, зауважує, що за відсутності належних та достовірних доказів негативного впливу батька на виховання дитини чи неналежного виконання ним своїх батьківських обов`язків, апеляційний суд не навів обгрунтованих мотивів, які б свідчили про наявність підстав для відмови батьку у його участі у вихованні неповнолітнього сина, що відповідає найкращим інтересам дитини, помилково ототожнив тимчасове небажання дитини спілкуватися з батьком, викликане образою на поведінку батька по відношенні до матері, з тим, що таке бажання неповнолітнього сина (в даному випадку дитина досягла чотирнадцятилітнього віку, який є перехідним і особливо вразливим та емоційним) відповідає найкращим інтересам дитини. У контексті налагодження відносин батька із сином, що буде дійсно відповідати інтересам дитини, суд не передбачив можливість обумовлення проведення зустрічей та спілкування сина з батьком, первинно за бажанням дитини, чи у присутності іншої особи (фахівця районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді тощо), що з одного боку буде ураховувати інтереси дитини, а з іншого, сприяти поступовому налагодженню відносин між ними.

Крім того, апеляційний суд, вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою неповнолітнього ОСОБА_9 та вирішуючи її по суті, апеляційний суд не звернув увагу, що спір у справі виник із відносин, у яких він особисто не бере участь ( ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_2 (колишньої дружини та матері дітей) про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми), а тому заявник не має цивільної процесуальної дієздатності на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі з огляду на положення частини четвертої статті 152 СК України.

Отже, суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу неповнолітнього ОСОБА_9 , неправильно застосував норми матеріального права.

Верховний Суд також погоджується з доводами касаційної скарги

ОСОБА_2 про те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини справи щодо вирішення позовних вимог про усунення

ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_8 та визначення способу участі у її вихованні, зокрема не урахували малолітній вік дитини, тривале проживання та спілкування дитини з матір`ю, відсутність усталеного зв`язку між батьком та дитиною, що за тривалого перебування дитини з батьком може негативно вплинути на її психологічний стан.

Обґрунтованими у цьому аспекті є також доводи касаційної скарги про не надання судами належної оцінки висновку Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 15 січня 2019 року № 13-31-01, у якому зазначений орган вважав за доцільне визначити зустрічі батька з малолітньою донькою ОСОБА_11 за згодою дитини.

Зокрема, задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про визначення способу його участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_4 , а саме: визначаючи тривалість відпочинку позивача з малолітньою донькою у період канікул, зокрема зимових та літніх, суди вважали за доцільне визначити право позивача на спільний з донькою відпочинок через кожний рік протягом 45 днів поспіль влітку та 7 днів поспіль взимку. Такого висновку суди дійшли без урахування віку дитини та оцінки зазначених вище обставин, особливо, що стосується літнього відпочинку, оскільки зміна звичного для малолітньої дитини способу життя, тривале її розлучення з матір`ю та близькими для неї особами, за відсутності усталеного зв`язку з батьком, може призвести до психоемоційного напруження, і мати зворотній ефект у налагодженні стосунків між батьком та дочкою.

Аргументи ОСОБА_2 про необхідність проведення зустрічей дитини з батьком виключно у її присутності є необгрунтованими, оскільки суди правильно виходили з того, що наявні між сторонами неприязні відносини та конфлікти, негативно впливають на ставлення дітей до батька, а тому проведення зустрічей батька з донькою у присутності матері не сприятиме налагодженню відносин між ними.

У цьому аспекті, не заслуговують на увагу посилання заявника на не урахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16 (провадження № 61-5215св19), оскільки у цій справі Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність визначення батькові способу участі у вихованні та спілкуванні з донькою шляхом періодичних зустрічей з дитиною у присутності матері, виходив з конкретних обставин справи, які є відмінними від обставин, встановлених судами у справі, що переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги\

Оскільки касаційним судом встановлено неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зазначене є підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанціїта направлення справи на новий розгляд.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не тільки не усунув неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають для правильного вирішення спору, а й сам допустився аналогічних процесуальних порушень, зокрема залишив не надав оцінки рекомендації Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради від 15 січня 2019 року

№ 13-31-01 щодо розв`язання спору про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, їх вихованні та визначення ОСОБА_1 порядку участі у вихованні дітей, довідки загальноосвітніх навчальних закладів про участь батька у вихованні дітей, а також висновок спеціаліста психолога від 18 березня

2019 року за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 , а тому оскаржуване судове рішення апеляційного суду не можна вважати законним та обґрунтованим, таким, що відповідає завданням цивільного судочинства.

Верховний Суд ураховує тривалість розгляду справи, її значимість та актуальність вирішення зазначеного спору у розумний строк, однак оскільки в силу визначених статтею 400 ЦПК України повноважень, Верховний Суд позбавлений можливості усунути неповноту з`ясування судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті.

Керуючись статтями 400, 409, 411 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко