Постанова
Іменем України
25 січня 2021 року
м. Київ
справа № 263/1486/18
провадження № 61-6945св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В., (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Купінська (Скалун) Леся Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Купінської (Скалун) Лесі Миколаївни про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року в складі колегії суддів: Попової С. А., Зайцевої С. А., Кочегарової Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Купінської (Скалун) Л. М. (далі - приватний нотаріус Маріупольського МНО) про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов`язання видати свідоцтво про право на спадщину.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 15 серпня 2017 року він звернувся до приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун Л. М. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі поданої ним заяви заведено спадкову справу № 1782017 та відомості внесені до Спадкового реєстру України.
05 лютого 2018 року він звернувся до приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун Л. М. із заявою, в якій просив встановити майно спадкодавця ОСОБА_2 та витребувати відповідні відомості про спадкове майно, зокрема будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки правовстановлюючі документи на це майно втрачені. Також просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно.
Проте постановою приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун Л. М. від 05 лютого 2018 року йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії з посиланням на відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Позивач з постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не погоджується, оскільки відомості щодо права власності батька на спадкове майно містяться у відповідних державних реєстрах, а нотаріус згідно зі статтею 46 Закону України «Про нотаріат» має право витребовувати від фізичних та юридичних осіб документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії, але цього нотаріус не зробив, у зв`язку з чим відмова у вчиненні нотаріальної дії є необґрунтованою і такою, що порушує його спадкові права.
Враховуючи наведене, позивач просив скасувати постанову приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун Л. М. (нині - Купінська) від 05 лютого 2018 року № 25/02 про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право власності на спадщину; зобов`язати приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун Л.М. встановити майно спадкодавця - його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким він проживав і був зареєстрований за однією адресою, а саме: будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , витребувавши відомості щодо цього майна, та видати йому, як спадкоємцю першої черги за законом, свідоцтва про право на спадщину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на спадкоємців покладений обов`язок представити документи, які підтверджують факт набуття спадкодавцем права власності на спадкове майно у встановленому законодавством України порядку. Проте, враховуючи повідомлення нотаріусом позивача про необхідність надання ним правовстановлюючих документів для оформлення спадщини, і не надання ним таких документів, беручи до уваги відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно таких відомостей, суд дійшов висновку, що приватний нотаріус діяв у відповідності до положень Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, справу розглянуто у відсутність позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Разом із тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд на підставі наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов висновку, що відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування відповідної постанови нотаріуса.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 674/1307/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15 серпня 2017 року позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька.
В заяві ОСОБА_1 повідомив, що усі необхідні документи ним будуть додані додатково (а. с 37). Цього ж дня було заведено спадкову справу № 1782017 - відомості внесені до Спадкового реєстру України (а. с. 24).
05 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун Л. М. із заявою, в якій просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька - ОСОБА_2 , яке складається з: житлового будинку та земельної ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а .с. 36, 37).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 02 лютого 2018 року № 112608251, сформованої приватним нотаріусом Маріупольського МНО Скалун (нині - Купінська) Л. М., ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , інші відомості у реєстрі відсутні (а. с. 39).
За повідомленням позивача в суді апеляційної інстанції йому, як спадкоємцю за законом першої черги після смерті батька, за первісно поданою до нотаріуса заявою від 15 серпня 2017 року видано свідоцтво про право на частину спадщини, а саме на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 39).
Постановою приватного нотаріуса Маріупольського МНО Скалун (нині - Купінська) Л. М. від 05 лютого 2018 року № 25/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , зокрема на жилий будинок АДРЕСА_1 , та земельну ділянку за цією ж адресою. Правовою підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом указано те, що нотаріальна дія не може бути вчинена через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно - пункт 2 статті 49 Закону України «Про нотаріат» (а. с. 8).
Згідно витребуваної судом і наданої 28 серпня 2018 року під час розгляду справи довідки про належність нерухомого майна, зареєстрованого у КП «Бахмутське бюро технічної інвентаризації», станом на 31 грудня 2012 року ОСОБА_2 на праві власності належить 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Першою артемівською державною нотаріальною конторою від 05 серпня 1994 року (а. с. 74).
Також, згідно інформації Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26 грудня 2018 року, наданої на запит суду, власником земельної ділянки на АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 на підставі рішення Артемівського виконкому від 04 січня 1995 року № 17, рішення Виконавчого комітету Артемівської міської ради Народних депутатів від 21 грудня 1994 року № 693 про передачу ОСОБА_2 цієї присадибної ділянки площею 407 та на підставі виданого спадкодавцеві державного акту від 22 грудня 1994 року на право приватної власності на землю за № 1343 (а. с. 86-93).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.
Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкоємцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Статею1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
У пункті 2 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.
При цьому, при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку (пункти 4.14., 4.15., 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5).
Відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Встановивши, що приймаючи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус діяв в межах наданих йому повноважень, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.
Доводи заявника про те, що постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії суперечить положенням статті 46 Закону України «Про нотаріат» та порушує його законні права на отримання спадкового майна після смерті його батька, не заслуговують на увагу, оскільки нотаріусом до ухвалення відмови було вчинено регламентовані законодавством дії щодо запитування відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які виявили належність на праві власності спадкодавцеві лише квартири у місті Маріуполі, на що позивачеві і було видано свідоцтво право на спадщину. При цьому, відомості про належність спадкодавцеві спірних будинку і земельної ділянки в цьому реєстрі відсутні (а. с. 39).
Посилання заявника в касаційній скарзі на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 674/1307/15-ц, не заслуговує на увагу, оскільки у цих справах різні фактичні обставини, при цьому під час винесення оскаржуваної постанови питання оформлення спадкових прав позивача у нотаріальному порядку не вирішувалося, а лише було роз`яснено, що останній не позбавлений права звернутися до суду з позовом про визнання за ним права власності на спадкове майно в порядку статті 392 ЦК України.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судом правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного суду від 11 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:Є. В. Петров А. А. Калараш О. С. Ткачук